Жало сатани. Дезінформація як зброя Москви

Іван Січень

 

 

Ще у XVIII столітті майбутня Росія позначалася на європейських картах як «Tataria» або «Tartaria», що у вільному тлумаченні означає пекло або сатанинське зло. Те ж саме стосується і сучасної Російської Федерації на чолі з В. Путіним. Як ще можна розцінити війну Москви проти України, що стало квінтесенцією загарбницької політики російського правлячого режиму. Нинішня Росія з усіма її імперськими амбіціями вочевидь продемонструвала всьому світу пазурі та ікла сатани. Втім, окрім пазурів та ікол, сатана має ще і жало. На сьогодні таким жалом є система інформаційної пропаганди, створена Кремлем з метою зомбування власного населення та дезінформації світу. Методи інформаційного впливу активно застосовуються Росією і у війні проти України, що потребує особливої уваги.

 

Як сказав колись відомий європейський банкір Н. Ротшильд, «хто володіє інформацією – той володіє світом». Саме це і є головною суттю концепції інформаційних війн, які фактично стали зброєю масового ураження. Ефективність такої зброї вже зробила її одним з основних інструментів зовнішньої та внутрішньої політики багатьох країн світу, в особливості, з тоталітарними режимами на кшталт правлячої верхівки нинішньої Росії.

В результаті активного інформаційного «зомбування» з середини 2000-х років більшість із росіян перетворилися на «інформаційних зомбі» і підтримують курс В. Путіна, незважаючи на його звірячий та антилюдський характер. Це ж стосується і війни Росії проти України, яка на сьогодні викликає не тільки схвалення, але і призвела до чергового сплеску великодержавних настроїв у російському суспільстві.

На жаль, такими ж «інформаційними зомбі» Росія зробила і частину українських громадян, що дозволило їй у 2014 році захопити Крим та спровокувати збройний конфлікт на Донбасі. Втім, у 2022 році заходи інформаційного впливу Росії на Україну дали збій, що було повністю несподіваним для режиму Путіна.

Невдача Москви на інформаційному фронті стала однією з основних причин також і військових провалів Росії в Україні з усіма їх негативними наслідками для агресора. З урахуванням наведених обставин, Москва нарощує зусилля в інформаційній сфері з метою зміни ситуації на свою користь. Розглянемо такі дії більш детально з наданням їм відповідних коментарів.

Отже, на сьогодні основні напрями інформаційного впливу Москви на власне населення, світову спільноту та Україну включають:

  • виправдання нападу Москви на Україну. Російські ЗМІ, політики та пропагандисти продовжують називати повномасштабну війну проти нашої держави «спеціальною операцією із забезпечення безпеки Росії». Як і місяць тому, цілями такої операції декларуються «демілітаризація та денацифікація» України, «звільнення українського населення від націоналістів», а також «захист ДНР і ЛНР». Це повністю суперечить справжнім планам та діям Москви, що є цілком очевидним і не потребує додаткової деталізації. Втім, більшість росіян продовжує вірити ствердженням кремлівської пропаганди. Вірять їм і 2 % українських громадян;
  • перебільшення успіхів збройних сил Росії та приховування їх втрат. Всупереч реальній ситуації, з перших днів війни повідомляється про «стрімке просування російських військ в глибину території України», «встановлення ЗС РФ контролю над Харковом, Сумами, Черніговом та околицями Києва», а також «фактичний розгром української армії». Підсумок таким інсинуаціям особисто підвів В. Путін у другій половині березня ц. р. За його словами, «Росія звершила перший етап спеціальної операції в Україні», хоча насправді Москва провалила її та почала обмежувати свої цілі. При цьому в офіційних повідомленнях кількість втрат серед російських військовослужбовців занижується більш ніж в десять разів. Про знищену та покинуту бойову техніку взагалі не згадується;
  • створення враження «підтримки населенням України спеціальної операції Росії». Для цього організуються спеціальні фейкові заходи як на окупованих територіях України, так і у самій Російській Федерації. Зокрема, вони включають проплачені мітинги проросійської спрямованості за участю українських громадян та російських статистів, інтерв’ю і заяви колабораціоністів у захоплених Росією містах, а також роздачу у них «гуманітарної допомоги» з подальшим висвітленням подібних дій у засобах масової інформації з відповідними коментарями. Разом з тим, окрім «зомбованого» населення самої Росії, це нікого не може обдурити;
  • дискредитація захисників України, які називаються російськими ЗМІ «українськими націоналістами» чи «неонацистами», які нібито діють всупереч інтересам власного народу. При цьому на «українських націоналістів» перекладається відповідальність за власні дії російських військ щодо обстрілів мирних населених пунктів та гуманітарних коридорів, а також вбивств цивільного населення. Стверджується також про мінування «націоналістами» об’єктів критично небезпечної інфраструктури, у тому числі хімічних та ядерних підприємств, гідротехнічних об’єктів тощо. Окрім суто пропагандистських цілей, окремою метою інформаційних акцій за цим напрямом може бути підготовка провокацій або маскування планів застосування Росією хімічної зброї;
  • залякування керівництва та населення України заявами про «наявність у Росії сил для досягнення цілей спеціальної операції». Повідомляється про підтягування резервів до кордонів України, а також залучення до операції бійців Р. Кадирова з Чечні, сирійських бойовиків та всіляких воєнізованих формувань. Водночас Росія намагається шантажувати західних партнерів України можливістю застосування ядерної зброї. Публікації подібного змісту викликають ейфорію у росіян, однак за межами Росії сприймаються як ознаки слабкості російської армії, провалу поставлених на неї завдань та, взагалі, неспроможності їх виконати власними силами. Саме таким чином розцінюються у світі залучення Росією до бойових дій в Україні різного роду найманців, а також ядерні погрози на адресу Заходу;
  • протидія психологічному впливу західних санкцій на свідомість російського населення. Як і раніше, стверджується про «спроможність Росії подолати нові санкції, які лише зашкоджують самому Заходу». На підтвердження цього наводяться «факти» про нібито зниження цін на основні продовольчі товари в Росії, суттєве зменшення кількості безробітних, а також відмову деяких західних компаній залишати російських ринок. Крім того, «прогнозуються» суттєві збитки європейських, американських та інших компаній, які припинили співробітництво з Росією, виникнення енергетичної кризи в Європі вже протягом найближчого часу та, навіть, загроза голоду у європейських країнах. Однак, більшість російського населення вже не вірить подібним «заспокоюванням», оскільки на власні очі бачить те, що відбувається в країні, та на собі відчуває загострення її соціально-економічних проблем;
  • підвищення морального духу особового складу збройних сил Росії та рівня підтримки російським населенням війни проти України. З огляду на принципову важливість даного питання для путінського режиму, застосовується широкий спектр різних форм та методів інформаційно-психологічного впливу. Основними з них є продовження інформаційної роботи за всіма зі згаданих вище напрямів, а також проведення агітаційних акцій відповідної спрямованості, в тому числі: масових мітингів; виступів пропагандистів та артистів; зборів трудових колективів підприємств, державних (бюджетних) установ, учнів та студентів навчальних закладів. Водночас воєнно-політичне керівництво РФ починає розуміти неможливість подолання процесів деморалізації особового складу російської армії лише зазначеними методами. Тому російські військовослужбовці залякуються «тортурами, які чекають їх в українському полоні». Подібні фейки також мають на меті додаткові спроби дискредитації оборонців України.

На цьому фоні окрема увага Кремля приділяється придушенню всіх можливих каналів поширення в Росії правдивої інформації, яка стосується війни проти України. Так, на території країни заблокована робота більшої частини російських та іноземних ЗМІ, а також соціальних мереж, які оприлюднюють таку інформацію. Крім того, Федеральними зборами (парламентом) Росії введена кримінальна відповідальність за розповсюдження «фейкових» даних щодо збройних сил Росії, а, по суті, – правди про їх стан, втрати та злочини.

Те ж саме робиться російськими загарбниками на тимчасово окупованих територіях України. Більш того, Росія намагається повністю знищити український інформаційний простір шляхом здійснення комп’ютерних атак на її електронні мережі, нанесення ракетних ударів по радіотелевізійних центрах, а також захоплення та вбивств журналістів.

Разом з тим, як показує ситуація, російський сатана вже втрачає своє інформаційне «жало». Москва повністю програла інформаційні війни на західному та українському фронтах. А зараз поступово програє і на внутрішньому фронті. На теперішній час кремлівські пропагандисти вже неспроможні приховати того, що відбувається насправді. А програш Росією в інформаційній сфері обов’язково буде означати її поразку на всіх інших фронтах, в тому числі – у протистоянні з Україною.

 

Схожі публікації