Росія — НАТО. Новий етап конфронтації

Іван Січень

 

 

Як і слід було очікувати, захоплення російськими військами Сєвєродонецька та Лисичанська викликало хвилю ейфорії у Кремлі, де хіба що не святкують перемогу над Україною. І знову висувають нам ультиматуми про капітуляцію. Втім, виграний бій ще не є виграною війною. Тим паче — за ту ціну, яку Москва вже заплатила за напад на Україну, що включає як втрати на фронті, так і економічні збитки від західних санкцій. Може для Кремля така ціна нічого і не варта. Хто там і коли звертав увагу на втрати? Справа зовсім в іншому, а саме — в остаточному геополітичному провалі Російської Федерації, яка фактично протиставила собі всьому цивілізованому світу. Саме це й підтвердили результати нещодавнього саміту НАТО у Мадриді.

 

Як відомо, головним підсумком саміту в Мадриді стало ухвалення нової Стратегічної концепції НАТО, яка визначає цілі діяльності Альянсу на наступне десятиріччя. У документі відображені зміни, які відбулися у світі з часу прийняття попередньої концепції Альянсу у 2010-му році. Насамперед це стосується відкритого переходу Москви до проведення агресивної зовнішньої політики із застосуванням військової сили, а також поширення експансії Китаю.

У підсумках саміту Росія називається «найбільшою та прямою загрозою для безпеки союзників по НАТО, а також для миру і стабільності в Євроатлантичному регіоні». Своєю чергою, Китай позиціонується як «джерело системних викликів для Альянсу». Протидія згаданим країнам визначається пріоритетним завданням Північноатлантичного союзу.

Росія є найбільшою та прямою загрозою для безпеки союзників по НАТО, а також для миру і стабільності в Євроатлантичному регіоні

По суті, дане рішення закріпляє факт повернення світу до протистояння між Східним (Росія/Китай) та Західним (США/Європа) блоками. Втім, подібне протистояння має суттєві відмінності від часів минулої холодної війни, що досить сильно змінює ситуацію.

Так, на сьогодні до складу НАТО увійшли країни Центрально-Східної Європи та Балтії, які колись були союзниками СРСР по Організації Варшавського договору і, навіть, його складовими частинами (республіками). Крім того, на саміті у Мадриді були задоволені заявки щодо приєднання до складу Альянсу раніше нейтральних Фінляндії та Швеції.

…Російська Федерація вперто намагається зайняти місце колишнього Радянського Союзу, але зі ще більшими амбіціями…

За допомогою цього Північноатлантичний союз суттєво покращив своє географічне положення на Європейському театрі ймовірних військових дій, а саме — наблизив свою військову присутність до кордонів Російської Федерації, яка вперто намагається зайняти місце колишнього Радянського Союзу, але зі ще більшими амбіціями.

Однак, на відміну від часів СРСР, подібні амбіції нинішньої Москви фактично не підкріплені необхідними ресурсами. Збройні сили Росії є жалюгідною подобою армії та флоту колишнього Радянського Союзу як за своїм бойовим та чисельним складом, так і за рівнем підготовки. Це наочно продемонструвала путінська війна проти України.

Окрім Білорусі у Росії союзників практично немає. Але й та зовсім не поспішає відправляти свої війська на війну в Україні. Що ж стосується Китаю, то з такими союзниками і ворогів не треба. Китай, який має значно потужніший потенціал, по суті, використовує Росію як пішака у власній грі із Заходом. Пекін підштовхує Москву до авантюр, а потім використовує підсанкційне положення Росії для отримання більшого доступу до її природних ресурсів. При цьому сам він їй нічим не допомагає. Більш того, з початку війни Росії проти України російсько-китайський товарообіг скоротився на 30 %. На додачу Китай припинив фінансування низки спільних економічних проєктів.

 

Такі обставини визначають воєнно-політичну та військово-стратегічну обстановку довкола України, яка знаходиться в центрі перетину інтересів Заходу та Сходу. Як ми вже зазначали раніше, на сьогодні США та Європа розглядають Україну в якості «передового бастіону» стримування Росії. І така роль нашої держави повністю підтверджується в реальному житті. Хто б ще зміг чотири місяці поспіль протистояти «другій армії світу»? А ще й тотально знекровлювати її армію. Смішними виглядають погрози нападу Росії на Європу, коли вона не здатна впоратись навіть з Україною?

На сьогодні США та Європа розглядають Україну в якості «передового бастіону» стримування Росії

А тому наші західні партнери і надалі надаватимуть допомогу Україні, включно із постачаннями важких озброєнь. Це стало ще одним ключовим рішенням саміту НАТО у Мадриді. До речі, відразу ж після його завершення знову було порушено питання щодо можливості передачі країнами Центрально-Східної Європи бойових літаків та танків Україні.

Своєю чергою, Росія намагається включити Україну до сфери власного впливу та перетворити її на своєрідне «передпілля» у конфронтації з НАТО — на зразок Білорусі. Також Москва вкрай зацікавлена у можливості використання у своїх інтересах економічного та військового потенціалів України. Досягнення зазначених цілей дозволило б Росії суттєво посилити її військові та інші позиції у протистоянні з Північноатлантичним союзом.

Водночас Кремль, вочевидь, вже усвідомив неспроможність повного досягнення згаданих цілей. Через це на сьогодні основні зусилля Росії спрямовуються на захоплення принаймні сходу та півдня України, а також всебічне послаблення її, як головного партнера НАТО на пострадянському просторі. Для цього Росія продовжує активні наступальні дії на Донбасі, намагається утримати у своїх руках захоплені території Харківської, Запорізької та Херсонської областей, а також завдає ракетних ударів по об’єктах економічної, військової, транспортної та житлової інфраструктури України.

Також Москва прямо погрожує блоку НАТО через його підтримку України та дії Альянсу зі стримування Росії. Така ситуація виводить конфронтацію між Росією та НАТО на якісно новий рівень, що знайшло своє відображення у рішеннях керівництва Північноатлантичного союзу. Зокрема, за словами генерального секретаря Альянсу Є. Столтенберга, з огляду на зростання загроз з боку Росії планується збільшення чисельності Сил швидкого розгортання НАТО з 40 до 300 тис. осіб. Крім того, США зобов’язалися посилити свою військову присутність в країнах Центрально-Східної Європи і Балтії, насамперед — в Польщі.

З огляду на зростання загроз з боку Росії планується збільшення чисельності Сил швидкого розгортання НАТО до 300 тис. осіб

Таким чином, як Росія, так і США/НАТО, взяли курси на взаємне військове стримування сторін в зонах їх інтересів. Поки що подібні дії за своїми масштабами далекі від тих, що мали місце в період минулої холодної війни, однак вже починають наближатися до них. Водночас об’єктивно зростає небезпека переростання конфронтації між Росією та США/НАТО у повномасштабну війну, в тому числі із застосуванням ракетно-ядерної зброї.

Разом з тим, основну роль у черговому протистоянні Сходу та Заходу все ж таки відіграватимуть їх економічні потенціали. Саме так було під час попередньої холодної війни у світі, яка була програна СРСР через економічну перевагу США та Європи. Зараз такий же фінал очікує і путінську Росію, яка не тільки не змогла зрівнятися із Заходом за своєю економікою, але й відстає від нього ще більше, ніж колишній Радянський Союз.

…Очільники Кремля із впертістю маніяків продовжують війну проти України та свідомо загострюють відносини із США і Європою…

Чи розуміють це в Кремлі? Скоріш за все, розуміють. Як і те, що Росія нічого не може протиставити своїм західним опонентам в економічній сфері, а лише ускладнює власні позиції, намагаючись використовувати нафту та газ як засіб тиску на Європу. Попри це, очільники Кремля із впертістю маніяків продовжують війну проти України та свідомо загострюють відносини із США і Європою, шантажуючи їх своєю військовою силою.

В результаті Росія неминуче програє та буде змушена зійти із мапи світу, як це сталося колись із СРСР, або розпочати ракетно-ядерну війну та знищити разом із собою всю світову цивілізацію. Будемо все ж таки сподіватись на перший варіант.

 

Схожі публікації