Російське вторгнення показало японцям: сьогоднішні події в Україні завтра можуть повторитися у Східній Азії

Японський політолог: Ми не хочемо розпочинати холодну війну. Ми просто хочемо уникнути односторонньої військової зміни статус-кво в Тихому океані та створити сприятливі умови для дипломатичного діалогу

Японія є однією з потужних промислових країн світу, що надають підтримку Україні у протистоянні російській агресії, зокрема суттєву фінансову, технічну і військову допомогу. Як повідомляло міністерство оборони України, від лютого 2022 року Японія надала Україні допомогу на понад 7 млрд доларів, що включає гуманітарні проєкти та військову техніку нелетального характеру.

Від початку війни Росії проти України Японія зайняла проукраїнську позицію. Зважаючи на значний вплив та авторитет країни Сонця в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, для України важливо розуміти потенціальну реакцію Японії на деструктивні дії Китаю, Росії та Північної Кореї.

Впливове швейцарське видання Neue Zürcher Zeitung надрукувало інтерв’ю з японським політологом, професором Хіросі Наканісі, який брав участь у розробці стратегії національної безпеки Японії.

У січні 2024 року японська армія провела на полігоні в Нарасіно військові навчання, в яких брали участь військовослужбовці дружніх країн.
Джерело: Anadolu / Getty

– Пане Наканісі, Японія модернізує свої Сили самооборони, будує авіаносці, має намір придбати балістичні ракети більшої дальності, і в той же час конституція держави передбачає дотримання принципів пацифізму. Як це поєднується?

– Японська громадськість все більше сприймає ракетні та ядерні можливості Північної Кореї, а також нарощування озброєнь Китаєм, як загрози. Російське вторгнення в Україну посилило таке сприйняття, і японська громадськість відтоді позитивно сприймає значне посилення обороноздатності Японії. Наприкінці 2022 року уряд Японії ухвалив нову політику оборони та безпеки, у тому числі у відповідь на війну в Україні. Відтоді я відчуваю менший опір укріпленню Сил самооборони та союзу зі США, ніж раніше.

– Таким чином війна в Україні стала вирішальною для відходу Японії від принципів пацифізму?

– Японія, ймовірно, є країною за межами Європи, яка була найбільше стурбована нападом Росії на Україну. Росія має морські кордони з Японією. Крім того, важливу роль у відносинах Японії з Росією відіграє територіальний конфлікт навколо групи островів на півночі Японії. У суспільному сприйнятті Японії Росія ніколи не розглядалася як дружня держава. Внаслідок широкомасштабного вторгнення росіян в Україну, оприлюднення наслідків варварських військових злочинів, як в Бучі, це сприйняття посилилося. Війна в Україні тривалий час домінувала у медіа-просторі Японії. Існує великий громадський і політичний інтерес до перебігу війни. Прем’єр-міністр Японії Фуміо Кісіда у своїх публічних виступах зміг переконати людей, що те, що відбувається в Україні сьогодні, завтра може статися у Східній Азії.

– Що він мав на увазі?

– Кісіда вказав, що після Росії Китай також може застосувати силу для реалізації територіальних претензій, наприклад, проти Тайваню, районів у Південно-Китайському морі або островів Сенкаку, які контролюються Японією.

Острови Сенкаку.
Джерело: Reuters

– Отже, Китай є загрозою для Японії?

– Офіційно Японія не визначає Китай як загрозу. У новій стратегії безпеки для Китаю не використовується термін «загроза», а скоріше «виклик». Китай є важливим фактором для японської економіки та центральним гравцем в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Японія не хоче чітко розділяти друзів і ворогів, як це було під час холодної війни. Китай як нація все ще розглядається як можливий партнер для співпраці та контрагент для конструктивної конкуренції. Але існують проблеми, які сприймаються як потенційні загрози, наприклад, територіальні претензії на острови Сенкаку чи економічне шпигунство. Що найбільше непокоїть Японію, так це погроза Китаю, у разі ухвалення відповідного рішення, в односторонньому порядку змінити статус-кво Тайваню.

– Наскільки ймовірно, що Китай анексує Тайвань, порушивши таким чином статус-кво?

– Це залежить від того, кого ви запитуєте. В Японії багато експертів, які поглиблено вивчають Китай, вони вважають ймовірність сценарію військового конфлікту через Тайвань низькою. На їх погляд, головний інтерес Сі Цзіньпіна полягає в утриманні влади Комуністичної партії в Китаї. Військовий конфлікт із США, Японією чи іншою країною становив би занадто високий ризик. Навпаки, експерти, які займаються міжнародними відносинами і, особливо, оборонною політикою, навпаки, схиляються до найгіршого сценарію (worst-case scenario). Таким оцінкам сприяють заяви Китаю, який не заперечує можливості застосування сили проти Тайваню. Такі експерти вважають, що Китай може спробувати взяти Тайвань під свій суверенітет приблизно у 2027 році.

– А яка Ваша позиція з цього приводу?

– Я схиляюся до китайських експертів, з огляду на китайську історію та традиції. Китай взагалі є імперією, яка не схильна до ризику. Тому я припускаю, що є низька ймовірність того, що Китай застосує силу. Але, як відомо, для танго потрібні двоє, тому дії США чи Тайваню можуть змінити мої оцінки.

– Які будуть наслідки для Японії, якщо реалізується найгірший сценарій?

– Ймовірно, Японія буде залучена до конфлікту. Згідно з японським розумінням ситуації, США вступлять у конфлікт та діятимуть для захисту Тайваню. Японія підтримає США та надаватиме невійськову підтримку Тайваню. Таким чином Японія та Китай опиняться на курсі конфронтації, потенційно завдаючи серйозної шкоди економічним відносинам і населенню обох країн. Я не думаю, що японський уряд вже розробив конкретний план щодо такого сценарію. Але відповідальні особи та експерти це знають і відповідно оцінюють ситуацію.

– Китай, Росія та Північна Корея співпрацюють дедалі тісніше. Як сприймають цю співпрацю в Японії?

– За оцінками військових експертів, в Тихому океані Росія та Північна Корея становлять лише обмежену військову загрозу, яка не може завдати значної шкоди силам Японії чи США. Тут Японія в основному покладається на можливості стримування з боку США. Великою загрозою для Японії є північнокорейські ракети та ядерна зброя. Але враховуючи географічний чинник, малоймовірно, що Північна Корея могла б атакувати Японію або бази США в Японії, не втягнувшись у війну з Південною Кореєю. Здатність Південної Кореї діяти проти Північної Кореї є важливим фактором у цьому сценарії. Однак дійсно загрозливими та тривожними були б спільні дії цих держав. Наприклад, якщо Росія і Північна Корея перешкоджатимуть японським або американським силам діяти в Східно-Китайському або Південно-Китайському морях, коли Китай здійснюватиме напад на Тайвань.

– Як Японія готується до такого сценарію?

– Через загрозу з боку Північної Кореї чи Росії стратегічне мислення Японії дедалі більше зміщується в бік альянсів і співпраці. Відповіддю на згаданий сценарій є, очевидно, краща координація дій з нашими союзниками та дружніми державами, такими як США та Південна Корея.

– Чи призведе такий розвиток подій до створення оборонного альянсу на Тихому океані, подібного до НАТО на Заході?

– В Європі, в НАТО та ЄС, а також у державах, які не входять до них, наприклад, у Швейцарії, існує загальний консенсус щодо змісту європейської безпеки. Інакше йдуть справи в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Філіппіни, наприклад, мають територіальні конфлікти з Китаєм. Незважаючи на те, що вони є союзниками США, Філіппіни не будуть втручатись у сценарій, за яким Північна Корея чи Росія атакують США та Японію. Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН) також, ймовірно, буде рекомендувати своїм членам зберігати нейтралітет щодо конфлікту між США і Китаєм. Безпековий і військово-стратегічний ландшафт в Азійсько-Тихоокеанському регіоні настільки різноманітний у географічному, політичному та військовому відношенні, що такий колективний альянс, як НАТО, не є життєздатним варіантом.

– Тим не менш, Китай критикує посилення міжнародної співпраці у сфері безпеки та говорить про блокування і конфронтацію. Чи виправдані такі побоювання з китайської точки зору?

– Масштаби нарощування Китаєм військового потенціалу непокоять Японію та інші країни. У тому числі через непрозорість намірів, що стоять за цим. Тож природною реакцією для країн регіону є посилення власної безпеки та тісніше співробітництво одне з одним – класичний випадок дилеми безпеки. Тим не менш, ми працюємо над тим, щоб усунути недовіру Китаю до можливого альянсу, що має його стримувати. Японія та інші країни регіону не хочуть розпочинати холодну війну. Ми просто хочемо уникнути односторонньої військової зміни статус-кво в Тихому океані та створити сприятливі умови для дипломатичного діалогу.

Примітним є скептицизм японського експерта щодо вірогідності створення воєнного союзу на зразок НАТО у випадку ескалації ситуації в регіоні. Динаміка розгортання подій свідчить про необхідність нового союзу, але на яких саме засадах ще не визначено. Можливо, останні події в Україні та створення військового альянсу між Росією та Північної Кореєю стимулюють обговорення цього процесу в Японії. Вже немає часу і можливості відкладати вирішення питання нейтралізації регіональних загроз, тим більше, що вони можуть перерости у загрози глобальні. Міжнародні організації на чолі з ООН, як завжди, безсилі та бездіяльні. Росія вчергове піднімає ставки у протистоянні між силами добра і зла, впевнено займаючи своє місце на боці темних сил, наближаючи світ до ядерного протистояння.

Якщо міжнародній спільноті на чолі зі Сполученими Штатами, стурбованими своїми політичними проблемами та президентськими виборами, не вдасться ліквідовувати загрози мирним шляхом, зокрема й в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, існує висока вірогідність того, що низка дотепер неядерних (але індустрійно розвинених) держав будуть розробляти власну ядерну зброю. Насамперед до них належать дружні до України Японія та Південна Корея. Рано чи пізно аналогічне питання постане й перед Україною, адже інші важелі політичного впливу на партнерів і опонентів не працюють, «країни-гаранти» нічого не гарантують, а саме існування української держави може опиниться під сумнівом. Безпечність та невивчені уроки історії не звільняють від відповідальності за майбутнє.

Підготував Сергій Польовик