Рішення уряду Німеччини щодо підтримки України розчаровують

Рішення уряду Німеччини щодо підтримки України розчаровують

23.09.2022 р. «Die Welt», Німеччина

Федеральний уряд Німеччини очолюють коаліційні партії «Зелені», Соціал-демократична партія (СДП) та Вільна демократична партія (ВДП) Німеччини, утворюючи так звану «світлофорну» коаліцію, названу так за кольором партійних прапорів. Очолює уряд представник СДП Федеральний канцлер Німеччини Олаф Шольц. Протягом всього терміну перебування на чолі провідної держави ЄС та найбільш потужної промислово розвиненої країни Євросоюзу, коаліція Німеччини проводить непевну політику стосовно головних викликів європейській безпеці та спротиву агресивній війні Росії проти України. Якщо протягом подолання пандемії коронавірусу досвідчений економіст та колишній Федеральний міністр фінансів Німеччини в уряді Ангели Меркель Олаф Шольц продемонстрував рішучість та професійні вміння вирішувати економічні завдання і протистояти пандемії шляхом потужних фінансових витрат з державного бюджету та консолідованого бюджету ЄС, то з початком війни в Україні в уряді Шольца відзначаються дивні процеси.

Крістіне Ламбрехт

Європейські аналітики та політологи, а також провідні вітчизняні німецькі аналітичні центри відзначають постійний спротив особисто Шольца та представників його уряду з питань, що пов’язані з наданням важкого озброєння Україні. Канцлер Шольц постійно вигадує причини для відтермінування надання такої військової допомоги Україні, а представники його уряду, насамперед Федеральний міністр оборони Крістіне Ламбрехт (Christine Lambrecht) озвучує відмови Німеччини під благовидним приводом. Зокрема посилаючись на необхідність забезпечити фланги НАТО, відсутність достатньої кількості запитаних Україною систем озброєння, відсутністю боєприпасів до зенітних танків «Гепард», необхідність тривалої підготовки українських військових для ведення бою з використанням німецьких систем озброєння тощо. Одним з приводів відмови у наданні зброї Україні використовується небажання міністра оборони знижувати боєготовність національних збройних сил Німеччини Бундесверу, з огляду на загрозу вірогідного нападу з боку Росії.

Німецька промисловість здатна наповнити Бундесвер потрібними системами озброєння, на що у бюджеті передбачені безпрецедентні 100 млрд. євро, та виготовити для України потрібні основні танки Leopard ІІ, ракетні системи залпового вогню, зенітно-ракетні комплекси та іншу сучасну техніку. Але рішення стосовно такого виробництва повинно бути прийняте на рівні спеціальних відомств держави, на що політична рішучість наразі у Німеччини відсутня.

У промові для російського народу, виголошеній Путіним з приводу оголошення часткової мобілізації 21 вересня ц. р., чітко визначено, що результати референдумів щодо приєднання чотирьох областей України до Росії очікуються позитивними, навіть якщо ці території не повністю контролюються військами Путіна. Причини такого поспіху є предметом окремого дослідження, проте явно проглядається бажання встигнути проведення референдуму до того часу, поки Збройні Сили України не звільнять ці території від російських окупантів у контрнаступі, що зробить референдуми безпредметними та неможливими.

За таких умов ще більш характерним та несвоєчасним виглядають рішення Федерального уряду Німеччини щодо відмови надання Україні танків «Леопард» та рішення щодо надання притулку росіянам призовного віку, які дезертують та втечуть від мобілізації в Росії. Характерно, що для прийняття рішення про відмову надання Україні танків коаліційному уряду Німеччини вистачило власних голосів, внаслідок чого питання було відправлене до комітетів парламенту на довивчення, тобто відкладене надовго. То для прийняття рішення Бундестагу про надання прихистку біглим від мобілізації росіянам довелося залучати голоси формально опозиційного союзу партій ХДС-ХСС, який підтримав цю ідею. Очевидно, що під прапором гуманного ставлення до відмовників від війни в Україні Німеччина наразі ризикує прийняти у себе в країні значну кількість так званих «хороших росіян». Вони мовчазно підтримували політику Путіна, поки війна не стосувалася їх особисто, але вони ніколи не будуть виступати проти політики Кремля та проти війни в Україні. Німеччина створює у себе ризиковане середовище росіян з непевними політичними орієнтирами і пріоритетами, до яких Москва інкорпорує скільки завгодно власних агентів та приспішників.

Антон Хофрайтер

Тим часом, впливова німецька «Die Welt» 22 серпні ц. р. надрукувала редакційну статтю щодо критичного ставлення частини партії «Зелені» до рішень Федерального уряду з означених питань. Голова комітету Бундестагу Німеччини у справах Європейського Союзу Антон Хофрайтер (Anton Hofreiter, партія «Зелені») наполягає на тому, щоб Україні поставили німецькі танки.

Ларс Клінгбайл

Він гостро критикує постійні відмови канцлера Олафа Шольца постачати танки Україні під приводом того, що Німеччина не може робити такі постачання наодинці, без США та інших європейських партнерів. Гострій критиці Антон Хофрайтер піддав також однопартійця Шольца, голову Соціал-демократичної партії Німеччини Ларса Клінгбайля (Lars Klingbeil).

У четвер 22 вересня ц. р.  політик заявив на телеканалі WELT, що такий аргумент про неможливість постачати танки Україні наодинці більше не може сходити з рук Олафу Шольцу.

Хофрайтер заявив, що на його погляд, така аргументація Федерального канцлера Німеччини взагалі не має сенсу. «Звісно, ​​ми не хочемо робити це наодинці, але американці мало не попросили нас це зробити. Іспанці вже попросили, щоб їм дозволили поставити танки Leopard ІІ». І є дуже хороша пропозиція депутата Бундестагу від партії СПД Міхаеля Рота (Michael Helmut Roth), що десять європейських країн, які мають на озброєнні танки Leopard ІІ, повинні об’єднати зусилля та скоординовано діяти разом.

Видання повідомляє, що лідер СДП Ларс Клінгбайль зазначив, що підготовка українських військових до комплексного застосування бойового танка Leopard ІІ є дуже складною та тривалою, і це все одно не є швидким рішенням.

Німеччина залишається з невизначеними зовнішньополітичними пріоритетами стосовно засудження Росії у війні проти України та надання ефективної допомоги Україні.

Тим часом, події розгортаються стрімко, від 27 вересня ц. р. у світі настане нова реальність, коли захоплені території на сході і півдні України Росія назве своїми власними. Зрозуміло, що це не спинить українських захисників та Збройні Сили України у визволенні тимчасово захоплених територій. Є впевненість, що США, Великобританія та інші європейські партнери підтримають Україну в її визвольній війні. Але як відреагують на нові обставини у Німеччині, в якій довго і плідно працювала російська спецпропаганда та здійснювалося вербування політичних і бізнес-еліт в інтересах Москви, в якій насаджено маса московської агентури на всіх щаблях політичної влади, органів державного управління всіх рівнів, у політикумі та в громадськості, поки залишається незрозумілим.

Продовжувати конвенційну війну, в якій він все вже програв і надалі  буде програвати, а резервів не залишилося, він також не може, оскільки в Росії витрачені людські і військові потенціали. Повномасштабна мобілізація в Росії змете режим Путіна зсередини негайно, а часткова мобілізація, яку він оголосив і тепер може продовжувати до безкінченності, збільшуючи кількість призовників у рамках оголошених 300 тис. резервістів, неминуче змете його режим дещо пізніше.

Збройні Сили України отримують зброю від союзників, користуються їх підтримкою та готуються до звільнення своєї землі.

Розв’язка наближається.

Схожі публікації