300-тисячна польська армія та нові дивізії очима практика

Польща удосконалює організацію своїх військових частин і з’єднань

«Defence24.pl», Польща

Під час російсько-української війни набувається певний бойовий досвід, завдяки якому вдосконалюється стратегія і тактика дій, в тому числі і іноземних армій, коли береться до уваги практика застосування у цій війні новітньої зброї. Такий підхід у військовій справі досить логічний, якщо зважати в тому числі на подальший історичний розвиток міждержавних стосунків і планів політичного керівництва окремих країн чи союзів, оскільки у цьому розвитку щораз виникають певні зміни. Чи не з цього приводу колись стало популярне, а нині дещо призабуте і перероблене прислів’я «на друга надейся, а сам не плошай»? Принаймні наш сусід Польща саме це і має на увазі, коли невтомно зміцнює свою обороноздатність і подає приклад у такій справі своїм союзникам (і не тільки союзникам).

Бригадний генерал Норберт Івановський призначений представником Міністерства національної оборони
для формування нової, п’ятої механізованої дивізії, — повідомив у суботу віце-прем’єр-міністр, міністр національної оборони Польщі Маріуш Блащак.

Джерело: Fot. MON/Twitter

Ось минулого тижня у Польщі оголосили про формування зі штабом у місті Ольблонг ще однієї механізованої дивізії за номером 5. Очолить її (принаймні сам процес формування) бригадний генерал Норберт Івановський.

— Міністерство національної оборони для формування нової, п’ятої дивізії Війська Польського призначає бригадного генерала, — повідомив міністр оборони Маріуш Блащак, анонсуючи також переозброєння цього з’єднання новітніми зразками військової техніки. За його словами, дивізія розміститься на північному сході і відіграватиме важливу оборонну роль, оскільки відповідатиме за безпеку східного флангу НАТО. Як і колись, вона базуватиметься в Оструді, між 16-ю і 18-ю польськими дивізіями, на сході від річки Вісла.

Урочисте звернення з нагоди свята 16-ї механізованої дивізії завершується парадом військових частин і техніки.
Також пройшли парадом військовослужбовці строкової військової служби.
Джерело: Ministerstwo Obrony Narodowej@MON_GOV_PL, https://twitter.com/

Важливим є також зауваження міністра, що польські збройні сили повинні зміцнюватися для ефективного стримування агресора. І тут, як демонструє російсько-українська війна, важливо вправно застосовувати новітню техніку. Наприклад, ті ж нові танки К-2, що надійдуть на озброєння 16-ї механізованої дивізії, розташованої у Вармінсько-Мазурському воєводстві, яка нещодавно утримувала східний польсько-білоруський кордон від гібридних нападів.

Дуже вдячний за те, що восени минулого року ви впоралися з викликом і втримали наш кордон, що Польща не була дестабілізована, тому що так був складений десь у Кремлі план: спочатку дестабілізувати Польщу, а потім і напасти на Україну, щоб Польща не могла її підтримати, — пояснював зокрема міністр, виступаючи перед особовим складом і розтлумачуючи плани Путіна з відтворення імперії.

Зважаючи на таку подію, не можна також не зазначити, з приводу чого пишуться ці рядки, а саме: наші польські сусіди, покращуючи озброєння частин і з’єднань, взялися за їх структурне вдосконалення. Очевидно, що переконуються у необхідності такого дійства, оскільки уважно аналізують бойові дії на сході України, де ЗСУ щоденно сходяться у двобої з російськими військовими. Наприклад, на сайті Defence24.pl, де йдеться про створення нової дивізії, можна прочитати, що та ж 16-та механізована дивізія має у своєму складі щонайменше сім частин: 9-ту бронекавалерійську бригаду, 20-ту механізовану бригаду, 11-й артилерійський полк, 15-й зенітний полк, 16-й полк матеріально-технічного забезпечення, 9-й командний батальйон і 15-ту механізовану бригаду, яка співпрацює з батальйонною бойовою групою НАТО (eFP), дислокованою в районі Ожиш. І це, на думку польських військових, далеко не оптимальний варіант, що може забезпечити ефективність застосування польських підрозділів у разі нападу росіян. Тобто не виключено, що процес удосконалення і переозброєння триватиме. І не обмежуватиметься перестановкою і переозброєнням, наприклад, тими ж південнокорейськими танками K2 Black Panther чи гаубицями K9, хоча основу оновленої дивізії, як проголошено, повинні становити чотири бригади.

Зрештою, саме це видається цікавим якщо не в масштабі всього суспільства Польщі, то принаймні тієї його частини, яка обрала своєю професією військову службу. Не маю на увазі внутрішню політику, коли чинне польське керівництво дорікає своїм попередникам за недостатню увагу питанням безпеки Польщі (фраза міністра Блащака «Вчора ви могли почути, що прем’єр-міністр уряду, який правив у 2007–2015 роках, Дональд Туск сказав, що він застерігав про плани російського імперіалізму. Та не знайти таких його слів застереження. Можливо, він говорив їх негучно, тому що те, що він говорив офіційно, цьому суперечило»). Йдеться про активне обговорення у Польщі принципів організації військових структур після вступу країни до НАТО, що пожвавилося з нападом РФ на Україну. Наприклад, ще за місяць до вищезгаданої події стосовно створення 5-ї механізованої дивізії на тому ж сайті Defence24.pl з’явився коментар польського полковника П. Левандовського «300-тисячна польська армія та нові дивізії очима практика», який також вартий уваги.

Наразі планується масштабне збільшення Збройних сил Польщі як за чисельністю, так і за технічною модернізацією.
Хоча немає сумніву, що необхідне значне посилення Війська Польського, детальні цілі та методи їх досягнення є предметом жвавої дискусії.

Джерело: Пьотр Левандовський, Fot. NATO

Про що йдеться?

Загалом про ті зміни, що чекають на польські збройні сили, коли наразі планується їх масштабне збільшення як за чисельністю, так і за технічною модернізацією. А також як це відбуватиметься за скасування для поляків обов’язкової військової служби.

Автор спочатку змальовує «фон» для таких змін. Їх він розподіляє на три етапи. Перший — це політичні зміни у Польщі та розпуск Варшавського договору, другий — призупинення обов’язкової військової служби та професіоналізація армії під час вступу до НАТО. Обидва етапи тісно пов’язані один з одним і проходили під гаслами підвищення можливостей збройних сил, де на зміну кількості мала прийти якість. Якісні зміни стосувалися як техніки, успадкованої від Варшавського договору, так і особового складу армії. Військовослужбовців-строковиків мали замінити контрактники з високим рівнем мотивації та професіоналізму. Як наслідок, протягом майже двох десятиліть армія скоротилася як кількісно, так і ресурсно, і не лише технічно, а й інфраструктурно. І вона стала структурою, що складалася з трьох дивізій, окремих бригад і полків за видами озброєння. Військово-морський флот був зруйнований, а ВПС нагадували «коктейль» застарілої пострадянської авіації з відносно сучасною західною продукцією. Більш-менш надійно виконували свої обов’язки підрозділи спеціального призначення, чого не можна було сказати про збройну промисловість, замовлення до якої практично скоротилося через закупівлі у західних країнах.

На думку автора статті, на ставлення польської політичної еліти до ролі збройних сил суттєво вплинули два фактори. Перший — примарне, як з’ясувалося, відчуття політичної та військової стабільності в Європі, другий — залучення польських збройних сил до виконання завдань у закордонних місіях. Автор нагадує погляди, що існували на той час, мовляв професійної армії чисельністю трохи більше ста тисяч, доповненої з часом деякими іншими укомплектованими в мирний час або новосформованими частинами, буде цілком достатньо для гарантування безпеки держави та виконання даних союзникам обіцянок. До речі, тоді вважалося, що підрозділів у вигляді бригади, які направлялися до Іраку та Афганістану, було достатньо, хоча навіть у такому випадку без матеріально-технічної підтримки США, а частково й фінансової, виконувати бойові завдання у таких віддалених театрах дій було неможливо…

Починається формування чергової механізованої дивізії.
— Я прийняв рішення призначити представника Міністерства національної оборони для для формування нової, п’ятої дивізії Війська Польського, — сказав віце-прем’єр-міністр в Ельблонгу.
Джерело: Ministerstwo Obrony Narodowej
@MON_GOV_PL, https://twitter.com/
 

Щодо отриманого польськими військовими у таких операціях бойового досвіду, то автор вважає, що він був слушний, бо давав змогу не лише швидко реалізувати західні доктрини, але й виявити реальні проблеми, які переслідували національну армію. Вони стосувалися практично всіх сфер, починаючи від системи управління та зв’язку, техніки та індивідуального спорядження, матеріально-технічного забезпечення і закінчуючи системою підготовки. Щоправда, був і невеликий «плюс»: створено «двошвидкісну» армію, в якій підрозділи, що брали участь у місіях, отримували зброю та техніку нового покоління, а командири і солдати мали змогу набувати нових навичок.

Але далі автор звертає увагу на упущення, про які згадували і деякі українські військові, принаймні ті, які долучалися до миротворчих операцій на Близькому Сході, в Африці чи на Балканах. Так, зосередження на експедиційних діях протягом десяти років у поєднанні з відчуттям відсутності загрози війни в Європі призвело до обмеженого фінансування сфери підготовки резерву, коли ще й при цьому ігнорувався факт старіння кадрового потенціалу, який застосовувався ще з «призовних» часів.

Згодом, пише автор, коли безпекова ситуація в Європі почала змінюватися через дії Російської Федерації, польські збройні сили отримали близько 30-40 тисяч солдатів безпосередньо для бойових дій, а ось із набором і підготовкою солдатів запасу визначитися було практично неможливо. Для таких запасників навіть не було сучасної зброї, не кажучи вже про якісь надійні засоби зв’язку.

Щодо третього етапу трансформації Війська польського, то він, як вважає автор допису, фактично розпочався кілька років тому зі створенням нового виду збройних сил, тобто військ територіальної оборони. «На жаль, етап розпочався дещо «в запалі» політичної боротьби,що тривала на той час, наслідки якої відчуваються і нині. Причиною для створення таких сил було переконання, що оперативні (професійні) війська не зможуть діяти на другій лінії через їх обмежену чисельність. Крім того, постало питання організації захисту тилу власних військ і дезорганізації тилу військ супротивника».

Не помилюся, якщо вкажу, що зауваження П. Левандовського певним чином можна віднести і до ЗСУ. Вони також зазнали деяких схожих змін та викликів і їх керівництво почало вживати необхідних заходів для покращення стану справ, коли у 2014 році росіяни анексували Крим і захопили наші східні області. Тоді (як і сьогодні) вже ніхто не згадував про досвід наших миротворців, тим більше про застосування його якщо не для військових операцій, то хоча б для порятунку мирного населення…

Автор П. Левандовський пише, що як формування територіальної оборони, так і її завдання не стали якимось нововведенням у ЗС Польщі. Під час створення Військ територіальної оборони (ВТО) були окремі батальйони територіальної оборони. Щоправда, вони існували «на папері», бо це були частини, створені лише на час війни. Ініціатори і виконавці створення таких ВТО передбачали, що як окремий вид збройних сил він мав бути, по-перше, з високим рівнем боєготовності. По-друге, його чисельність мала забезпечуватися новою формою служби (Територіальна військова служба). Ця форма дозволяє використовувати Війська територіальної оборони негайно, перш за все для виконання екстрених операцій, а не лише у випадку розв’язання повномасштабних воєнних дій.

Віддаючи належне справі створення таких додаткових сил, їх підпорядкуванню і посиленню, автор пише, що справжні помітні зміни у безпеці держави настануть лише внаслідок закупівлі достатньої кількості сучасної зброї (танків, ракетної та ствольної артилерії, літаків, протитанкової зброї тощо) та збільшення чисельності армії до щонайменше 300 тисяч. Передбачені обсяги дозволять не тільки замінити застаріле озброєння у вже наявних частинах, а й сформувати, принаймні теоретично, ще дві дивізії та необхідні підрозділи забезпечення і оборони. Крім того, це дасть можливість оснастити сформовані на випадок війни резервні частини. Забезпечення особовим складом підрозділів оперативного та резервного складу передбачається за рахунок новозапровадженої добровільної (за контрактом — Ред.) військової служби.

А тепер увага: автор вважає, що «рішення настільки ефектно збільшити потенціал збройних сил Польщі значною мірою викликане висновками, зробленими з перебігу російсько-українського конфлікту. Вони абсолютно правильні. Одне з найбільш важливих те, що «місцевість неможливо обдурити», тобто як під час оборони, так і під час наступу місце бойових дій має бути насичене в необхідній кількості як засобами ураження, так і піхотою… Варіант з відходом на лінію Вісли та очікуванням підтримки НАТО, як ми вже спостерігали в Україні, є неприйнятний…».

Далі автор пише, що сформувати шість дивізій, тобто еквівалент двох корпусів із підрозділами забезпечення та оборони (наприклад, ракетно-артилерійська бригада центрального підпорядкування), ставить перед реальним викликом не лише збройні сили, а й Польщу. Щоб це усвідомити, достатньо прослідкувати проблеми, які постали перед формуванням спочатку Військ територіальної оборони, а потім тієї ж 18-ї механізованої дивізії. «Передусім це особовий склад, і ще раз особовий склад. Наразі сили територіальної оборони не мають необхідної чисельності в 50 тис. Кількість поляків, які бажають тимчасово одягнути військовий однострій, наразі становить близько тридцяти тисяч. Вона має тенденцію до зростання, але не такими темпами, як передбачалося спочатку. Крім того, формування територіальної оборони на першому етапі призвело до відтоку особового складу оперативних військ, особливо серед старшинського та сержантського складу. Це не слова критики, а констатація факту — без переведення досвідчених бійців із чинних військових підрозділів сформувати нові підрозділи неможливо». Також автор із цього приводу звертає увагу на таке: «На даний час усі підрозділи оперативних військ, а також військ територіальної оборони відчувають дефіцит особового складу з усіх спеціальностей. Головне — заповнити прогалини у вже наявних підрозділах, перш ніж приступити до формування нових, що, природно, призведе до ще одного відтоку ресурсів. Слід визнати, що вживали заходів щодо зменшення кількості досвідчених військових, які звільняються, та залучення нових. Зокрема, підвищили оклади, особливо рядовому складу, а також запровадили значну надбавку за вислугу років, щоб запобігти передчасному виходу на пенсію. Але наскільки це ефективно — покаже час. Також значно збільшено кількість місць у військових вишах».

Одночасно автор звертає увагу на проблему, пов’язану як з людськими ресурсами, так і з підготовкою інфраструктури для навчання. Нинішні кадрові питання «замикаються» на нестачі інструкторів. Таких кадрів не забезпечать випускники вищезгаданих курсів, оскільки вони самі потребуватимуть подальшого навчання у військових частинах, а збільшення набору у військові виші чи унтер-офіцерські школи дасть відчутний ефект лише через кілька років.

До речі, звернімо увагу, така проблема стосується і оголошеної у РФ мобілізації. Адже підготовка призовників потребує чимало часу, і просто озброєні та одягнені навіть у найкраще військове спорядження не дадуть собі ради у бойових діях, що не раз доведено наслідками бойових дій на російсько-українській війні.

Звертаючи увагу на таку проблему, автор нагадує, що для навчання потрібна не тільки соціальна і фінансова база, але й база лекційна, тренажери і, нарешті, полігони. Часи, коли для досягнення тренувальної мети вистачало шматка поля, кількох петард і жмені патронів, давно в минулому.

Серед інших проблем збройних сил Польщі автор називає таку невирішену, як забезпечення і підтримка кожного солдата. «Багатомільйонні інвестиції в найсучасніше озброєння та концепція створення нових підрозділів не вписуються в ситуацію, коли солдати досі не мають необхідного якісного і у достатній кількості спорядження».

Загалом, у розглянутих матеріалах з поважного польського сайту порушуються і аналізуються актуальні проблеми, пов’язані з поточними геополітичними подіями, тобто з тим, що відбувається навколо нас, і тим, до чого ми так чи інакше маємо відношення. Та знаменно, що зараз все частіше у коментарях до матеріалів можна натрапити на не менш цікаві і слушні думки, аніж ті, що пропонує автор. Ми ніби переходимо від самого матеріалу до своєрідного «круглого столу» і маємо можливість розширити тему обговорення. Аби не бути голослівним, наведу лише кілька таких коментарів. Так, в одному з них йдеться, що «…У 2011–2021 роках ринок праці в Польщі покинули 2,2 мільйона осіб. Зараз щороку втрачається 100 тисяч працівників… переважно віком 18–34 років. Передбачається, що до 2070 року щонайменше 30 % працівників покинуть ринок праці. Це дані перепису населення 2021 року. Тому запитання: хто буде забезпечувати наповнення бюджету на утримання усієї армії, а не тільки 5-ї чи 4-ї дивізії? І ще: хто піде служити в цих частинах? І вже не так важливо, хто ними керуватиме. Важливо, звідки братимуться гроші і люди?»

Слід за цим дописом йде такий: «Вони нічого не зможуть вирішити, тому що ніякої п’ятої дивізії не вдасться створити. За нинішньої фатальної демографії та рекордно низького рівня безробіття це неможливо, а заяви про створення шести дивізій взагалі фарс. Нам слід швидше подбати про те, щоб у подальшому ми мали достатньо людей для підтримки наших чотирьох дивізій, за такої ситуації та масштабів вибуття з армії, які ми спостерігаємо зараз…»

Отож, формування збройних частин і з’єднань задля безпеки, за великим рахунком, Європи нині є однією з найбільш нагальних проблем, над розв’язанням якої активно працюють європейці. Серед найбільш активних, як ми переконуємося, — поляки, що можна вважати логічним. А українці своїми відчайдушними бойовими діями проти російського нападника роблять у таку справу свій внесок, який практично переоцінити неможливо.

Олег Махно

https://defence24.pl/sily-zbrojne/ruch-mon-ws-kolejnej-dywizji-wojska-polskiego

https://defence24.pl/sily-zbrojne/300-tysieczne-wojsko-polskie-czyli-wielka-modernizacja-i-rozbudowa-kadry-kadry-i-jeszcze-raz-kadry-komentarz

 

Схожі публікації