Про геополітичні і стратегічні імперативи воєнних дій у Чорному морі

До круглого столу на тему: «Війна у Чорному морі: Геополітичні та стратегічні імперативи»

 

Сподівання, що Росія зможе обновитися у кращий бік після закінчення холодної війни так і залишилися сподіваннями. Хоча це слово тут навряд чи доречне. Бо РФ вже практично ніхто не сприймає як надійного партнера у системі міжнародних відносин. Особливо Європою, яка вже не вбачає якихось загальних інтересів з Росією чи можливість бути партнерами з нею у будь-якій сфері. Невміння чи небажання росіян координувати свій курс розвитку, як завжди, призвів до кардинальних наслідків, тобто, до воєнних сутичок, що тривають понад двадцять років на території колишнього СРСР, і до того, що росіяни надають військову допомогу своїм прибічникам у закордонні (таких небагато, але вони ще є). Як нещодавно висловився один з доповідачів на круглому столі у медіацентрі Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв, Москва кинула виклик Заходові у вигляді російсько-української війни, на який змушений реагувати весь цивілізований світ.

Цього разу тему для такого «столу» його організатор — директор Інституту зовнішньополітичних досліджень — Григорій Перепелиця запропонував актуальну і, як кажуть, близьку йому по духу: «Війна у Чорному морі: Геополітичні та стратегічні імперативи». Адже він свого часу дослужився до звання капітана 1-го рангу і має чималий досвід у воєнно-морських справах, що стало зараз однією з основ його поточної роботи як українського політолога та конфліктолога-міжнародника. До речі, круглим столом Григорія Перепелиці як завжди зацікавилися іноземні посольства в Україні, про що свідчила присутність у залі багатьох їх працівників. Було і чимало українських політологів, серед яких і аналітики НАЦГД «Борисфен Інтел».

Цілком логічно, що організатор «столу» запросив колишніх і чинних військовослужбовців, що мають солідний досвід воєнної служби на флоті і добре розуміються на теперішніх подіях на Чорному морі. Вони і «грали першу скрипку» у аналізі вчинків росіян під час такої війни, пояснювали можливу тактику чорноморського флоту чи їх дії довкола Кримського півострова.

У вступному слові ведучий Григорій Перепелиця нагадав про важливість самої теми Чорного моря, довкола якого розгортаються події, звернув увагу присутніх через що саме змінюються політичні і геополітичні обставини. Зокрема, як цей чорноморський чинник використовують нині чимало країн, і в першу чергу Туреччина і РФ. Кажучи про інтереси України у такому питанні, політолог визнав, що у неї фактично немає своїх ВМС, хоча збереглися деякі їх складові, в тому числі морська піхота. Нагадав і про асиметричну стратегію України щодо Чорного моря, що протягом століть було місцем розбрату, оскільки на ньому пересікаються інтереси Європи, Азії, Близького Сходу. Йшлося у виступі і про геополітичні інтереси Росії, розпочинаючи від часів Петра І, який навіть будував свій флот для протистояння з Османською імперією за Кавказ, Балкани тощо. «Після завоювання Кавказу російський чорноморський флот почав виконувати роль пресу, що тиснув на опонентів. Він став своєрідною проєкцією російської потуги», — зауважив у своєму виступі керівник круглого столу. А потім нагадав, як після Першої світової війни Росія втратила цей флот і поновила його разом зі своїм впливом після Другої світової, по закінченні якої розпочалася війна холодна, сталися розвал СРСР і втрата Росією чорноморського флоту.

Серед головних причин нападу РФ на Україну у 2014 році якраз і було намагання відновити своє домінування у Чорному морі, де сьогодні виникла і стрімко зростає конкуренція, якщо можна так казати, між ісламістським і євроатлантичним масивами. І у такому процесі слід зробити так, щоб РФ втратила свою можливість завдавати ударів по Україні, деблокувати нашу державу, що здійснити непросто без надання їй членства у НАТО. Якщо так не станеться, то Україні доведеться обирати свої варіанти стратегічної безпеки, найбільш реальний з яких — вступити у союз з Британією і Польщею.

Також у виступі була порушене питання асиметричної стратегії України у її протистоянні з РФ, коли доведеться серед іншого визначати слабкі місця ворога.

Участь у обговорення запропонованої на круглому столі теми брав Андрій Клименко — головний редактор порталу BlackSeaNews. Він відомий громадський діяч, знається на економічних проблемах і не раз виступав в ролі журналіста-міжнародника. Обговорюючи хід воєнних дій на території України, звернув увагу на кілька фактів, що мають до цього безпосереднє відношення і не завжди згадуються чи сприймаються однозначно. Так, за його словами, на початку поточного року блок НАТО вивів свої ракетні есмінці з Чорного моря, чим ніби і запросив Росію до війни… Також Андрій Клименко визнав за належне вказати, що Росію не можна вважати морською державою, оскільки на морі вона завжди програє двобій. Аби що російські аналітики не наводили у своїх пропагандистських виступах, але це ніщо інше, як намагання видати бажане за дійсне. Як корисне дійство Андрій Клименко назвав закриття Туреччиною проходу для російських воєнних кораблів у Чорне море і забезпечення виходу з портів українських вантажних суден, якими імпортується зерно.

Щодо політики самої Туреччини, то Андрій Клименко порадив не забувати, що по її території пролягає до Європи нафтопровід, а також що саме ця країна вважається світовим лідером з виробництва борошна. А для цього їй потребується зерно, українське — насамперед.

«І якщо станеться так, що будуть перемовини про наслідки російсько-української війни, то ми повинні вести мову про повернення Україною своїх територій, визначених у 1991 році, а не захоплених з 23 лютого», — сказав наприкінці свого виступу головний редактор порталу BlackSeaNews.

А ось у виступі капітана 1-го рангу Сергія Соколюка йшлося про створення українського воєнно-морського флоту після 1991 року. Процес був досить непростий, визначення належних Україні військових кораблів проходило під диктовку Москви і вона не намагалася бути у такій справі чесною. Тому Україні дісталися не найкращі плавучі засоби, та й доля тих з часом стала такою, якій не позаздриш. І перш за все через безвідповідальність керівництва флоту, останній очільник якого з нападом росіян на Кримський півострів перейшов до них на службу…

До слова, Сергій Соколюк визнав за належне нагадати присутнім і про інші морські «речі». Наприклад, про причини занепаду в Україні суднобудівництва, про те, як і ким знищувалося Чорноморське пароплавство, яке було на той час найбільшим у світі.

Переходячи до воєнних питань, керівник «столу» надавав слово іншим гостям, серед яких треба згадати військово-морського експерта Володимира Заблоцького і директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентина Бадрака, автора кількох змістовних книжок, присвячених національній безпеці. У їхніх виступах озвучувався перелік проблем порушеної присутніми теми, наводилися варіанти розв’язання нагальних завдань, застерігалося про важливість не повторити раніше допущених помилок.

— Ми втратили Крим через пасивність усіх українських президентів, — вважає Валентин Бадрак, одкровенню якого неможливо чимсь заперечити.

А далі він розповідав, як необхідно виправляти допущені, м’яко кажучи, помилки колишніх очільників української держави. Передусім слід визначитися з принципами розвитку нашого Військово-Морського флоту, проаналізувати відповідну стратегію 2019 року, поставити крапку на оснащенні флоту корветами, ефективність яких у протистоянні досить сумнівна. Сьогодні треба надати перевагу береговій охороні, ракетним комплексам, з’ясувати доцільність використання «москітного» катерного флоту, дослідити ефективність використання дронів і виробляти їх на українських підприємствах, налагодити військово-технічне співробітництво з країнами, які нас підтримують, включно з сусідньою Туреччиною.

До речі, у центральному Будинку офіцерів функціонує музей ВМС України, директор якого Сергій Воронов також був присутній і виступив на круглому столі.

Як вже заведено, промови аналітиків і експертів перекладалися на англійську, що полегшувало присутнім іноземним гостям сприймати зміст порушуваних тем і ставити свої запитання.

А наостанок треба подякувати організаторам за проведений захід, що має допомогти українцям у справі з відстоювання незалежності своєї держави у такий складний час.

Олег Махно

 

Схожі публікації