Президентські вибори в Росії

Оцінки та висновки

Іван Січень

У березні 2024 року в Росії відбулись чергові президентські вибори, звісно, якщо їх можна взагалі назвати «виборами». Вони ж відбувалися і на окупованих росіянами територіях України. При цьому кремлівські пропагандисти прописали там явку на вибори та ступінь підтримки В. Путіна навіть більші, ніж у самій Російській Федерації. Як і слід було очікувати, за підсумками голосування саме В. Путін черговий раз був названий «переможцем».

Наразі багато хто з експертів намагаються спрогнозувати, що саме відбуватиметься після цих виборів у самій Росії і яких змін зазнає її політика. А ніяких. Перемога на виборах жодним чином не «розв’яже руки Путіну», як про це кажуть деякі «експерти». Руки у нього давно вже розв’язані і по самі плечі у крові… Тому пропоную проаналізувати супутні з виборами у РФ події, які більш ніж очевидно характеризують те, що коїться в Росії.

В принципі, нинішні вибори у Російській Федерації нічим не відрізнялися від усіх попередніх у її історії, за винятком атрибутів поточної ситуації, пов’язаних з війною. Зокрема, того, що відбувається на захоплених Москвою землях України та й у самій Росії. Саме на них слід звернути особливу увагу та зробити відповідні висновки. Так, більшість жителів окупованих територій України (принаймні у Маріуполі, Бердянську і Мелітополі) не сприймають Росію з її «руським світом». Ще у 2022 році звідти виїхала більша частина місцевого населення. З тих, що залишилися, лише 30 % пішли голосувати, і то під силовим тиском з боку Росії. Решта відмовилась це робити. Але явку на виборах на окупованих територіях було «визначено» на рівні понад 80 відсотків. А за В. Путіна начебто проголосувало понад 90 % місцевого населення.

Вибори у Російській Федерації стали каталізатором збройних виступів антипутінської опозиції у складі «Російського добровольчого корпусу», Легіону «Свобода Росії» та «Сибірського батальйону». Їх бійці — громадяни Російської Федерації також вирішили брати участь у виборах, але щоб вони були чесними, тобто, якими вони і мають бути. Повстанці за підтримки артилерії та бронетехніки увійшли в Грайворонський район Бєлгородської області та Глушковський район Курської області.

За масштабом цьогорічне вторгнення перевершило тогорічне. Тоді повстанці зайняли лише частину Шебекінського району Бєлгородської області, звідки було евакуйовано дві третини населення. Біженці досі виживають як хто може, бо їм практично ніхто не допомагає. Наразі місцеві мешканці вже залишають і вищезгадані райони, куди дісталися збройні формування російської опозиції. І це правильно, бо методи дій Москви залишаються без змін. ЗС РФ ніколи не зупинялися та не зупиняються перед знищенням місцевого населення під час бойових дій. Минулого року звільнені повстанцями населені пункти нищилися артилерійським вогнем російських військ, зокрема, системами залпового вогню. Те ж саме спостерігається і зараз. Але повстанці все одно просуваються і перестрілки вже відбуваються навіть у передмісті Бєлгорода.

Період виборів у Росії ознаменувався початком масованих ударів українських військ з метою знищення російської нафтопереробної промисловості. Українські БПЛА послідовно та наполегливо вражають їх у всій західній частині РФ — від Ростовської області та Краснодарського краю до Поволжя, Підмосков’я та Ленінградської області. За кілька діб Україна вивела з ладу близько 15 % російських потужностей з виробництва дизельного пального та бензину.

З дизельним пальним ситуація у Росії більш-менш вирішується, бо його виготовляють вдвічі більше, ніж споживають. Хоча внаслідок війни це може бути вже і не так. Адже для одного бойового танка потрібно дизельного пального в десять разів більше, ніж для великовантажного тягача чи фури. З бензином ситуація дещо гірша, бо його в Росії виготовляють майже стільки ж, скільки споживають. З початком посівної кампанії та періоду літніх відпусток потреба у такому пальному різко збільшиться. Тому російський уряд вже запровадив обмеження на продаж нафтопродуктів за кордон. З початку нинішнього року такий експорт впав більше, ніж на 30 відсотків. З тим зменшилися і доходи тих російських олігархів, які є головною опорою режиму Путіна та основним джерелом його фінансування. Ще кілька влучних уражень російських НПЗ — і таких доходів вже не буде. Отож ті, хто реально управляють Росією, замисляться: чи потрібен їм такий режим, який раніше гарантував їхню безпеку, а зараз став загрозою? А відтак виникнуть передумови і для заміни російського керівництва.

До речі, ніхто не переймається протиповітряною обороною російських НПЗ. Їх власники змушені самотужки купувати засоби ППО, озброювати ними охорону. На порядку денному пропозиція щодо розміщення довкола нафтопереробних заводів зенітних ракетно-гарматних комплексів «Панцирь-С1». Але де їх взяти, враховуючи стан російської оборонної промисловості? Крім того, досвід успішних ударів українських військ по російських військових об’єктах в окупованому Криму довів доволі низьку ефективність цих комплексів.

Як і слід було очікувати, президентські вибори в Росії супроводжувались новим спалахом неоімперіалізму, шовінізму, нацизму та расизму, що можна охарактеризувати одним словом — рашизм. В. Путін намагався це приховати, повторюючи попередні вимоги щодо «демілітаризації» України, її відмови від вступу до НАТО, визнання належності до РФ окупованих територій тощо. Більш відверто висловився заступник секретаря Ради безпеки РФ (колишній президент та прем’єр-міністр Росії) Д. Медведєв, який взагалі закликав Україну відмовитись від своєї державності та визнати свою територію складовою частиною Російської Федерації. Звичайно, можна списати такі вимоги Д. Медведєва на психічні розлади внаслідок хронічного алкоголізму. Але, тим не менше, він свідомо чи підсвідомо оприлюднив справжні наміри Москви.

Як згадувалося вище, в Росії гучно стверджують, що В. Путін набрав на виборах майже 90 % голосів, у тому числі на окупованих територіях України. Хто б міг очікувати чогось іншого від московської пропаганди! Насправді навіть у самій Російській Федерації на вибори з’явилося не більше 60 % громадян. Такі дані надають російські регіональні ЗМІ, які все ще зберігають відносну незалежність від федерального центру. А у столиці Литви — Вільнюсі, із тих місцевих росіян, які прийшли на вибори до російського посольства, за В. Путіна проголосували лише 3 відсотки.

Про акції протестів в Росії мало хто згадує. А вони були і досить масштабні. Акції відбувалися під загальним гаслом «Полудень проти Путіна». Люди прийшли до виборчих дільниць о 12:00 для того, щоб показати своє ставлення до путінської влади та згуртуватися у протидії злочинному режимові, який наразі можна назвати ще і самопроголошеним. Першими на акцію вийшли жителі східних регіонів Російської Федерації у містах Омськ, Томськ, Челябінськ, Перм, Єкатеринбург та Новосибірськ. Далі вони поширились на захід Росії.

Будемо сподіватись, що заклики України про невизнання легітимності президентських виборів в Росії світова спільнота таки почує.

Звичайно, Москва намагатиметься використати сфальсифіковані нею підсумки президентських виборів у своїх воєнно-політичних цілях. По-перше, для виправдання та продовження війни проти України, яка нібито підтримується більшістю росіян. По-друге, для обґрунтування можливості оголошення загальної мобілізації в Росії, що вже фактично не викликає жодних сумнівів. Або принаймні проведення другого етапу часткової мобілізації, триваючої ще з осені 2022 року.

Наявних сил Москві для війни проти України вже не вистачить. ЗС РФ поки що зберігають ініціативу на лінії фронту. У тому числі через прорахунки військового керівництва України, яке чомусь не ухвалювало рішень щодо будівництва оборонних укріплень тоді, коли це можна і необхідно було зробити. Зараз їх нарешті зводять, але вже під вогнем супротивника…

Ми також вміємо вчитися на допущених помилках. Тактично просунутись на передовій російські загарбники ще зможуть. Але прорвати фронт та провести оперативно-стратегічну операцію — вже ніяк. Саме тому кремлівському режиму і потрібна загальна мобілізація, щоб завалити наші позиції трупами своїх солдатів.

Втім, навіть якби вибори у РФ і не були сфальсифіковані, вони ще раз підтвердили факт глибокої хвороби та деградації російського суспільства. Режим Путіна та його пропаганда наразі зробили це суспільство гіршим за суспільства сталінського СРСР чи гітлерівської Німеччини у 1930–1940 роках. У Радянському Союзі, як і у гітлерівській Німеччині, життям громадян ніхто не надавав ніякого значення, не кажучи вже про їхні права. Але, це принаймні хоча б приховувалось, за винятком антисемітської політики Гітлера… Путін його переплюнув. Російські ЗМІ відверто закликають до вбивства українських дітей та створення концтаборів для вчителів. «Зазомбовані» державною пропагандою росіяни це підтримують, а покидьки з російської армії втілюють на практиці. Така армія перемогти не зможе, як не зможе вижити і така хвора країна. Аби яким не був тоталітарним режим Путіна, він не врятує Російську Федерацію від розпаду, як це сталось з СРСР з такою ж авторитарною владою.

Пам’ятається, з гітлерівською Німеччиною трапилося ще гірше. Її повністю розгромили та розділили навпіл. При цьому, всупереч російським історичним фальсифікаціям, військова промисловість і військовий потенціал Німеччини тоді був знищений передусім американською та британською авіацією… А українські БПЛА вже дістаються Поволжя, Москви та Санкт-Петербургу.