Чи реально закінчити російсько-українську війну до 2025 року?

Останній квартал 2024 року стане вирішальним для визначення долі російсько-української війни

Міжнародний інститут Близькосхідних і Балканських досліджень (IFIMES) [1], що знаходиться у Любляні (Словенія), регулярно аналізує події на Близькому Сході, Балканах та міжнародні події в цілому. Черговий аналіз IFIMES присвячений третій річниці російського військового вторгнення в Україну. До вашої уваги найбільш значущі та цікаві висновки з розгорнутого аналізу під назвою «Україна 2024: чи реально закінчити російсько-українську війну до 2025 року?»

* * *

Оскільки російсько-українська війна триває вже третій рік, Європа має певні очікування щодо її закінчення, враховуючи значні людські та матеріальні втрати з обох сторін. Також Європа має чимало питань щодо цієї тривалої війни, яка несподівано спалахнула біля її кордонів. Найбільше цікавить перебіг цієї війни в наступні дванадцять місяців, і зокрема — чи продовжить Європа підтримувати офіційний Київ. Як довго триватиме обтяжлива фінансова підтримка України? Який вплив матимуть майбутні президентські вибори в США наприкінці року, особливо якщо переможе республіканець Дональд Трамп? Чи є можливість закінчити війну раніше 2025 року? Найголовнішим залишається питання — як довго Європа зможе ефективно забезпечувати Україну всебічною фінансовою підтримкою?

З початку конфлікту ЄС та його держави-члени надали Україні фінансову, військову та гуманітарну допомогу на загальну суму 96 млрд доларів. 1 лютого 2024 року європейські лідери погодилися виділити до 2027 року до 54 млрд доларів на підтримку ініціатив з відновлення, реконструкції та модернізації України, а також її зусиль із впровадження реформ, важливих для її майбутнього членства в ЄС. Отже, сукупні фінансові зобов’язання з боку ЄС перевищують 150 млрд доларів [2]. Тим часом Сполучене Королівство пообіцяло надати Україні понад 15 млрд доларів починаючи з 2022 року, тоді як Сполучені Штати вже витратили 66 млрд доларів, а ще 60 млрд доларів допомоги планують надати в майбутньому.

Вирішення цього конфлікту поки залишається ілюзорним, а витрати величезних сум грошей на Україну можуть стати політично неприйнятними для західних урядів, які підтримують цю країну. Ймовірно, політичний тиск щодо видатків стане більш відчутним напередодні майбутніх виборів до Європейського парламенту у червні 2024 року, а також національних парламентських виборів у кількох країнах, у т. ч. у Великобританії — ключовому союзнику України.

Політика ЄС після виборів до Європарламенту 6–9 червня 2024 року

6–9 червня 2024 року виборці з 27 держав-членів Європейського Союзу братимуть участь у виборах до Європейського парламенту, обираючи 720 його членів. Згідно з опитуваннями, правоекстремістські партії здатні досягти значного успіху на цих виборах.

Хоча голосування у законодавчому органі здебільшого відбувається за партійними групами, історично склалося так, що в Європейському парламенті домінували центристські партії, у т. ч. правоцентристська Європейська народна партія (EPP), лівоцентристський Прогресивний альянс соціалістів і демократів (S&D) та Альянс лібералів та демократів за Європу (ALDE).

Наразі ці три групи складають 60 % місць в Європейському парламенті. Проте не має сумніву, що цей альянс втратить значну кількість своїх мандатів, змінивши баланс нового парламенту в бік правих сил.

Склад майбутнього Європарламенту вплине не лише на хід війни в Україні та відносини з Росією, а й на майбутнє спільної європейської оборонної політики. Крім того, він може вплинути на питання розширення членства в ЄС, зробивши вступ нових держав-членів майже неможливим.

Вибори відбуваються в той час, коли ЄС збирається вирішувати подальшу долю надання фінансової допомоги Києву. Питання колективної європейської оборони також стане головною темою на цих виборах, особливо після того, як Дональд Трамп підтвердив, що Сполучені Штати готові захищати і обороняти європейські держави лише за умови, якщо останні готові платити ціну та збільшити витрати на оборону.

Найбільше Київ хвилює так звана втома від України, яка свідчить про зменшення симпатій і підтримки з боку широкої громадськості у країнах ЄС. Зниженням підтримки підтвердили нещодавні вибори в Нідерландах і Словаччині. При цьому Словаччина призупинила надання значного пакета допомоги Україні, а Нідерланди можуть не виконати свою давню обіцянку щодо постачання літаків F-16.

Політика Польщі щодо України

ЄС веде напружені переговори з Угорщиною та іншими державами-членами щодо допомоги Україні. На відміну від інших членів ЄС, Угорщина стала на бік Росії, намагаючись повністю припинити допомогу Україні.

Після періоду значної підтримки та допомоги Україні на початку конфлікту з Росією, колишній прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький оголосив у вересні 2023 року, що його країна припинить озброювати Україну задля посилення власної оборони. Це рішення збіглося з триваючою суперечкою між двома країнами щодо експорту українського зерна, що призвело до погроз з боку України звернутися до Світової організації торгівлі з судовим позовом проти Польщі. Польща надала Києву підтримку на загальну суму майже 3 млрд євро, у т. ч. військову техніку на 1,5 млрд євро.

Новий уряд Польщі, обраний у грудні 2023 року, у своїй діяльності спирається на основні принципи політики ЕС. У лютому 2024 року новий прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, досвідчений європейський політик і колишній президент Європейської ради (2014–2019 рр.), відвідав Берлін і Париж з метою посилення співпраці в питанні європейської зовнішньої політики. Разом із Німеччиною та Францією польський уряд активував формулу «Веймарського трикутника», що сприяє подальшому зміцненню зовнішньої політики та співпраці у сфері безпеки. «Веймарський трикутник» — це міжнародний майданчик створений в 1991 році трьома країнами для ведення консультацій з питань європейської співпраці [3].

Вибори президента США призначені на 5 листопада 2024 року

Президент США Джо Байден стикається з труднощами при затвердженні пакета фінансової допомоги Україні в американському Конгресі у рік виборів. Цю і так важку ситуацію для України ускладнює потенційне повернення Дональда Трампа в Білий дім наступного року.

Поки Трамп не конкретизував свою політику щодо України, окрім заяви про те, що він може припинити війну протягом 24 годин [4]. Всім добре відома його антинатовська риторика, так само як і загальна зневага до європейських інституцій і дивовижне захоплення президентом Росії Владіміром Путіним. В ЄС зростає занепокоєння через можливе повернення Трампа на посаду президента Сполучених Штатів. Поки важко визначити конкретні фінансові наслідки від діяльності нової адміністрації Трампа, однак доцільно передбачити найгірший сценарій для України, коли її армія втрачатиме свої позиції і є ризик того, що Трамп все ж таки вирішить призупинити мільярдну допомогу Україні. Це тривожна перспектива для європейської оборонної політики, вважаючи, що Путін чекає свого часу і намагається перечекати Захід. Наступні 12 місяців є вирішальними для європейських союзників України, адже очевидно, що інтерес Європи полягає в тому, щоб Путін програв цю війну.

Напередодні президентських виборів у США неминуче виникнуть занепокоєння щодо наслідків для європейської безпеки за відсутності в ній Сполучених Штатів. З огляду на те, що українська безпека безпосередньо пов’язана із ширшою європейською безпекою, питання про те, як підтримати Київ, залишається першочерговим. Довгостроковою метою Європи є досягнення більшої незалежності у сфері безпеки від Вашингтона, що розходиться з трансатлантичною політикою США.

Протягом наступних 12 місяців Брюссель вивчатиме можливість використання заморожених російських активів для фінансування України. Хоча ці кошти не можуть бути використані на законних підставах для придбання зброї, їх можна використати для виплати репарацій. Дипломати побоюються, що створення механізмів використання заморожених активів для відновлення країн, де йдуть бойові дії, може спонукати такі країни, як Китай, використати це у протистоянні із Заходом, особливо після того, як минулого року Пекін прийняв новий закон, що передбачає подібний спрощений механізм щодо іноземних активів у Китаї.

Навіть якщо Палата представників США схвалить виділення додаткових 60 млрд доларів на підтримку України, шансів зупинити російський наступ чи стримати Росію від продовження цієї війни не багато.

Чи це лише питання часу, допоки колишній президент Дональд Трамп повернеться до Білого дому? Чим він займатиметься під час своєї каденції, які уроки засвоїв і яких помилок не повторить? Трамп зневажає політику президента Байдена, але не пропонує альтернативи. Це стосується звинувачень на адресу адміністрації США у здачі України Росії та його критики рішення Байдена не розміщувати там війська, хоча всім добре відомо, що Трамп цього теж не зробить. Трамп навряд чи обтяжуватиме американців значними фінансовими зобов’язаннями. Натомість він намагатиметься знайти практичне рішення, вимагаючи необхідних поступок з боку України та використовуючи їх при веденні переговорів у майбутньому.

Трамп не підтримує принципи і цінності європейців щодо свободи та суверенітету України та інші обґрунтування, що не збігаються з його баченням та пріоритетами. Ймовірно, він спілкуватиметься з Путіним, щоб обговорити вирішення кризи, яке, ймовірно, відбудеться за рахунок України, оскільки їй бракує важелів впливу, важливих для Трампа та його опортуністичної натури.

Сполучені Штати є державою, якою керують інституції, що мають значний вплив на прийняття рішень, незалежно від партійних інтересів чи індивідуальних планів. Ці інституції часто стримують примхи американських президентів та адміністрацій, особливо якщо вони бачать справжню загрозу національній безпеці США, як це неодноразово демонструвалося під час президентства Барака Обами та Дональда Трампа. Навіть коли американська адміністрація діє відповідно до власних інтересів, остаточне слово залишається за американськими центрами прийняття рішень. Тому немає реальних підстав вважати, що майбутній американський президент скомпрометує українську державність і цілісність.

Чи гарантує «корейський сценарій» статус-кво і припинення конфлікту в Україні?

Незважаючи на те, що Росія відкидає дискусії щодо «корейського сценарію», він вигідний Москві з кількох причин. Конфлікт Росії з Україною вже кілька місяців перебуває у стані виснаження. «Корейський сценарій» гарантує Росії збереження окупованих нею територій на сході та півдні України, а також укріплення своїх позицій уздовж лінії кордону протяжністю близько 1 тис. кілометрів.

«Корейський сценарій» або «38-ма паралель» — так називають рішення, досягнуте після закінчення Корейської війни (1950–1953 рр.), що стосується лінії припинення вогню між Північною та Південною Кореями, де між ними простягається демілітаризована зона. Водночас цей сценарій не включав підписання мирної угоди між двома країнами, фактично тримаючи їх у стані війни з 1953 року.

Якщо цей сценарій буде застосований вздовж існуючої лінії бойових дій і в майбутніх мирних переговорах, Україна може втратити близько 100 тис. квадратних кілометрів території. Вона буде розділена на дві частини, одна з яких залишиться під контролем Росії (південні та південно-східні регіони, у т. ч. Кримський півострів, анексований Москвою у 2014 році). Створення демілітаризованої зони глибиною в кілька кілометрів передбачає припинення вогню, що призведе до de facto замороженого конфлікту. Розгортання миротворчих сил уздовж лінії розмежування стало б необхідною умовою для встановлення цієї демілітаризованої зони. Зважаючи на нинішні обставини, розгортання сил НАТО в Україні є вкрай необхідним для забезпечення безпеки України.

26 лютого 2024 року президент Франції Еммануель Макрон заявив, що не виключає можливості розміщення французьких сухопутних військ в Україні. Після завершення конференції з питань допомоги Україні в Парижі Макрон додав, що на столі є всі варіанти, щоб не дати Росії виграти війну проти України [5]. Однак кілька членів НАТО, серед яких Сполучені Штати, Німеччина та Великобританія, швидко відхилили цю пропозицію. Такий розвиток подій ставить питання про те, чи не є пропозиція президента Франції спробою встановити демаркаційні лінії, подібні до «корейського сценарію».

Україна не погодиться на жодну формулу заморожування конфлікту на зразок «корейського сценарію», поки існує підтримка Заходу. Очікується, що вона й надалі триватиме, оскільки Європа все ще вважає Україну своєю першою лінією оборони.

3 березня 2024 року була оголошена нова турецька мирна ініціатива в кулуарах дипломатичного форуму в Анталії після зустрічі міністрів закордонних справ Туреччини та Росії Хакана Фідана та Сергія Лаврова. «Що стосується України, ми вважаємо, що обидві сторони досягли межі того, що вони можуть отримати війною. Ми вважаємо, що настав час розпочати діалог про припинення вогню», — сказав міністр закордонних справ Туреччини Фідан [6]. Виникає питання, чи не є турецька ініціатива продовженням африканської ініціативи від липня 2023 року [7], і чи не протирічить вона баченню Макрона щодо припинення конфлікту.

Росія виступає за заморожування конфлікту та статус-кво

Основний політичний орієнтир Путіна у 2024 році — збереження статус-кво на українському фронті. Геополітичні та військові експерти не прогнозують великого наступу з боку Кремля, принаймні в першій половині року. Вони вважають, що такий підхід цілком виправданий. Москва не бачить необхідності змінювати поточну ситуацію, оскільки це може порушити існуючий баланс сил в умовах підготовки до важливих президентських виборів в країні (відбулися в Росії 15–17 березня 2024 року — «Бінтел»). Незважаючи на прогнозований результат цих виборів, ця подія не втрачає свого значення, адже фактично виставляє Путіна лідером нації та довічним господарем Кремля. Це означає зміцнення «путінського» підходу в Росії на багато років вперед, ігноруючи попередні очікування Заходу щодо її краху.

У нинішніх умовах Москва зайняла дещо вигіднішу позицію у «війні на виснаження». Тому її увага зосереджена на поглибленні розколу між західними державами на фоні зростаючого невдоволення Європи. На прикладі Словаччини, Угорщини та Нідерландів Росія очікує на пом’якшення риторики щодо Москви від ще декількох країн світу.

Так само росіяни усвідомлюють, що запаси зброї та боєприпасів на Заході вичерпалися, а це означає, що майбутні витрати на постачання для України зростатимуть. Такий розвиток подій спонукає деякі західні країни до створення спільної з Києвом оборонної промисловості як альтернативи постачанню військової зброї та технологій, вироблених у країнах НАТО. Навіть розглядається можливість залучення держав Західних Балкан до виробництва вкрай необхідних для України боєприпасів, використовуючи їхній чималий потенціал.

Для Росії глухий кут у конфлікті є важливою передумовою для підбурювання внутрішнього розколу в Україні, що може посилитися з наближенням дати виборів президента України — виборів, які досі відкладалися. Термін повноважень президента України Володимира Зеленського закінчується у травні 2024 року. Згідно з Конституцією, вибори нового глави держави в Україні мають відбутися в останню неділю березня, але через війну виборчий процес навряд чи розпочнеться.

Експерти не бачать приводу для загострення військового конфлікту раніше середини 2024 року. Однак будь-яка ескалація, швидше за все, буде пов’язана з внутрішнім (без)порядком в Україні. Загальні оцінки свідчать про те, що останній квартал 2024 року стане вирішальним для визначення долі російсько-української війни.

Посилання:

[1] Міжнародний інститут Близькосхідних і Балканських досліджень (International Institute for Middle East and Balkan Studies, IFIMES) знаходиться у Любляні (Словенія). Інститут має спеціальний консультативний статус при Економічній і соціальній раді ООН (ECOSOC) у Нью-Йорку з 2018 року та є видавцем міжнародного наукового журналу European Perspectives.

[2] EU Assistance to Ukraine, link: https://www.eeas.europa.eu/delegations/united-states-america/eu-assistance-ukraine-us-dollars_en?s=253; Remarks by Executive Vice-President Vestager, link: https://europa.eu/newsroom/ecpc-failover/pdf/speech-24-1327_en.pdf.

[3] «Веймарський трикутник» — регіональний альянс Франції, Німеччини та Польщі, створений у 1991 році в німецькому місті Веймар. Метою альянсу є сприяння співпраці між трьома країнами з транскордонних та європейських питань. Посилання: https://www.diplomatie.gouv.fr/en/country-files/poland/the-weimar-triangle/.

[4] Trump to CNN’s Kaitlan Collins, “If I’m president, I will have that war settled in one day, 24 hours.” Available at: https://edition.cnn.com/2024/01/20/europe/zelensky-trump-end-russia-ukraine-war-intl-hnk/index.html.

[5] Macron not finding support to send NATO soldiers to Ukraine against Russia. Available at: https://www.eunews.it/en/2024/02/27/macron-nato-soldiers-ukraine-russia/.

[6] Turkey hopes Ukraine ceasefire talks can start soon, link: https://www.euractiv.com/section/global-europe/news/turkey-hopes-ukraine-ceasefire-talks-can-start-soon/.

[7] An African Peace Initiative in the Russia-Ukraine War. Available at: https://blog.prif.org/2023/07/21/an-african-peace-initiative-in-the-russia-ukraine-war/.

Оригінал публікації на сторінках Міжнародного інституту
Близькосхідних і Балканських досліджень (IFIMES), Словенія.
Авторський переклад «Борисфен Інтел».