Ексклюзив «Борисфен Інтел»
Володимир Шевченко
Андрій Саварець
Нова поляризація
Російська агресія завдала удару по системі глобальної безпеки — одному з несучих стовпів, на якому тримався старий світовий порядок, створений коаліцією переможців у Другій світовій війні.
Увесь світ прийшов у рух — заморожені конфлікти розморожуються, а «холодні» і «гарячі» війни розгораються по всій планеті.
Міжнародні відносини та інститути, що їх уособлюють, створені 80 років тому, вже не відповідають духу часу і повинні канути в Лету.
Також зруйнувалися і популярні теорії, що претендували на найбільш точний опис світових процесів: марксизм, системний лібералізм, теорії «золотого мільярда», «всесвітньої змови еліт» та інші.
На всіх рівнях на перший план виходить корпоративна самосвідомість, що ґрунтується на відчутті соціумами своєї внутрішньої єдності та, водночас, духовної і культурної відмінності від інших соціумів.
Світ вступає в період Нової Холодної війни і нової поляризації.
У попередній Холодній війні лінія протистояння розділяла світ соціалізму і світ капіталізму. В основі лежало протистояння ідеологій тоталітаризму і демократії.
Нині ж виникає глибша конструкція.
У Новій Світовій Холодній війні розділову лінію створює не класовий, не політичний, не расовий, не етногенетичний і не економічний підходи. А Етика — ставлення до Життя і Смерті, і до їхнього сенсу.
Сьогоднішній світ стоїть перед критичними викликами, на які потрібно давати адекватну відповідь
Стає дедалі очевиднішим, що панівна нині на Заході ліволіберальна концепція такої відповіді дати не здатна, хоча вона й претендує на універсальність.
Вона була могутньою силою в 60–90-ті роки минулого століття. І навіть стала суттєвим чинником перемоги в Холодній війні. Однак зараз стала неадекватною щодо ситуації, що змінилася.
У 21-му столітті суспільство, яке сповідує радикальну ліволіберальну ідеологію, не здатне вести війну, ні холодну, ні гарячу, натомість є ідеальною жертвою для агресора.
Близько року тому автори зазначали, що кластер деспотично-терористичних держав постійно розширюється, формалізується і фактично діє як єдина структура, концептуальним центром якої буде Росія.
Потім ця теза прозвучала на багатьох міжнародних майданчиках. Зокрема, на вебінарі Європейського центру безпекових досліджень імені Джорджа К. Маршалла: «Квартет БРІНК (Білорусь, Росія, Іран і Північна Корея) — угруповання, що є просторово розподіленим, але стратегічно пов’язаним. Його наріжним каменем і центром тяжіння є Росія».
Єнс Столтенберг, ще під час перебування Генеральним секретарем НАТО, також заявив, що укладення договору між РФ і КНДР про всеосяжне стратегічне партнерство демонструє зростаючу узгодженість між авторитарними державами, і наголосив на важливості того, щоб демократії виступали єдиним фронтом.
Саме «Вісь зла» першою запропонувала світові новий порядок денний — агресивний некрофільський тоталітаризм з акцентом на ксенофобію і соціальну архаїку за повного ігнорування міжнародного права.
І цей порядок знаходить відгук не тільки серед світових ізгоїв і відморозків, а й навіть серед громадян високорозвинених і цілком демократичних держав. В умовах наростаючих міграційних і соціальних проблем у країнах Заходу цей порядок денний виявився привабливим для певних соціальних верств.
Причина зрозуміла — він чітко сформульований і дає, хоч і людожерську і тоталітарну, але хоч якусь відповідь на ті виклики, що стали наслідком втілення в життя ліволіберальної концепції. Він, як мінімум, є якоюсь альтернативою. Іншої ж не пропонують.
Але якщо ідеологія «Вісі зла» — це шлях до повного знищення цивілізації, а ліволіберальний порядок денний не може протистояти викликам сьогодення, то постає закономірне запитання: а яка модель побудови суспільства в локальному й глобальному масштабі може ефективно протистояти злу?
Захід має шанс на перемогу в цивілізаційному протистоянні з «Віссю зла», що постійно розширюється й інтегрується між собою, в єдиному випадку — якщо здійснить усвідомлений, продуманий і збалансований «правий поворот» — перехід до сучасної правої ідеології.
І тут колективний Захід стикається з двома серйозними проблемами.
Проблема № 1.
Мімікрія ідеології «русского мира» (прикладу для правих екстремістів в усьому світі) під цивілізований правий проєкт, і їхня претензія на монополію в цій галузі.
Весь могутній апарат російської пропаганди кинутий на те, щоб переконати максимальну кількість громадян планети, що саме Росія — лідер «правого повороту», а некрофільський тоталітаризм «Вісі зла» — рух до цивілізованих правих політичних цінностей (відродження й обстоювання національних традицій та інтересів, критика численних вад капіталізму та перегинів ліберальної демократії).
Цю свідомо нав’язувану ілюзію можна і потрібно розвіювати. Тому що путінська ідеологія (основа для єднання режимів «Вісі зла») — це не права ідеологія, а її симулякр — людиноненависницька футуроархаїка.
Прикладів тому життя підносить щодня нескінченну кількість.
Один із яскравих прикладів прояву істинної сутності симулякра: багато правих в усьому світі очікували, що в анонсованому заздалегідь інтерв’ю Такера Карлсона з Путіним останній постане як глибока особистість, що посміла кинути виклик американському deep state, «світовому уряду», ультраглобалістам, ліволіберальним цінностям (зацикленості на правах LGBTQI+, безвідповідальній імміграційній політиці і т.д.).
Замість цього світу постав божевільний, зациклений на Україні примітивний варвар, ремінісценція Гітлера, за повної відсутності демонічної харизми останнього.
Проблема № 2.
Нав’язування ідеї, що підтримка України — це підтримка ліволіберального напрямку розвитку західної цивілізації.
Цей прийом «хто проти радикального лібералізму — той проти підтримки України» має результат.
Допоки Захід прихильний до ліволіберальної ідеї, її критики — праві та ліві популісти — набирають ваги.
Антиліберальна ідея зміцнюється в країнах Заходу. Це закономірна реакція західного суспільства на спроби його частини продовжити шлях, який неминуче призведе до загибелі всієї західної цивілізації в широкому її розумінні.
На парламентських виборах у Словаччині 2023 року перемогу здобув колишній прем’єр-міністр Роберт Фіцо і його ліва націонал-популістська партія Smer. Фактично, вибори у Словаччині стали референдумом з питання позиції населення країни щодо України.
The New York Times зазначила: «…успіх партії Smer Роберта Фіцо на виборах у Словаччині може допомогти Росії у створенні тріщин у європейській підтримці України… Також перемога Smer може підштовхнути Словаччину до моделі «неліберальної демократії», яку відстоює Віктор Орбан в Угорщині…»
Як повідомляє The Economist: «У більшій частині Європи популістські праві партії…, які колись відійшли на периферію, набирають сили… Навіть у нових демократіях, у яких протягом десятиліть не було великих націоналістичних партій — Португалії, Румунії та Іспанії — тепер вони є».
Bloomberg у статті «Популісти набирають обертів на регіональних виборах у Німеччині, принижуючи Шольца» пише, що «…правляча коаліція канцлера Олафа Шольца зазнала поразки на двох регіональних виборах у східній Німеччині. Популістські партії вкрай правого і лівого спрямування набрали понад 60 % голосів у Тюрінгії та майже половину в Саксонії.
Згідно з прогнозами суспільного мовника ARD, «Альтернатива для Німеччини» здобуває впевнену перемогу в Тюрингії, набравши 32,8 %. Це перший тріумф ультраправої партії на виборах у Німеччині з часів Другої світової війни».
Такі тенденції відзначаються не тільки в Європі!
Як пише The Washington Post: «Останніми роками прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан став своєрідним орієнтиром для правого руху в США. Деякі республіканці вважають його незмінний успіх взірцем того, як може перемагати і продовжувати перемагати націоналістичний проєкт…
Для американських прихильників Орбана його відверто неліберальна політика і презирство до західного істеблішменту мають стати прикладом для наслідування».
Якщо ж Захід ніяк не відреагує на запит суспільства на цивілізований «правий поворот», то до влади слідом за правими популістами прийдуть праві та ліві екстремісти, причому абсолютно законним шляхом, як Гітлер у 1933-му.
Конструктивні західні праві проти «Вісі зла»
Конструктивна права ідеологія має базуватися на правому реалізмі, а не на правому популізмі, і, тим більше, правому радикалізмі.
Наприклад, колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон у своїй колонці для Daily Mail справедливо запитує: «Усім скептично налаштованим щодо України прихильникам [Трампа] у Республіканській партії я кажу: як ви зможете знову зробити Америку великою, якщо дозволите російському тирану завдати повного приниження Заходу?»
Лідер ультраправої Партії свободи (PVV) Нідерландів Герт Вілдерс заявив, що його партія підтримує Україну і готова обговорювати будь-які види допомоги. Він також назвав війну Росії проти України «незаконною і варварською».
Праві в Європі, а згодом і в Штатах, зможуть узяти владу у свої руки на виборах тільки тоді, коли:
- по-перше, відхрестяться від Путіна як псевдопророка «правого повороту» і його кривавих грошей, і приймуть проукраїнську позицію;
- по-друге, побудують свою ідеологію і передвиборчу кампанію на базі правого реалізму, а не правового популізму.
Приклади (крім Нідерландів) вже є:
- Італія. Прем’єр-міністр Італії Джорджа Мелоні заявила, що для захисту України міжнародне співтовариство має об’єднати свої зусилля. А Україна може надалі розраховувати на Італію стільки, скільки буде потрібно.
- Франція. Партія «Національне об’єднання» ще перебуває у стадії пошуку, але окремі зрушення вже є. Марін Ле Пен, якій уже пророкують перемогу на президентських виборах 2027 року, заявила про підтримку України, хоча й пообіцяла скасувати дозвіл бити по території Росії французькою зброєю.
Чому важливий приклад саме Нідерландів, Франції та Італії? Тому що саме в цих країнах зазначені політсили позиціонують себе як партії правого спрямування, і вони змушені наповнюватися реалізмом, потрапивши в практичну політику.
Окремо необхідно виділити Аргентину. Президент Аргентини Хав’єр Мілей заявив про безмежну підтримку України, а також розробив план, який дозволить передати Україні п’ять бойових літаків. Уряд Аргентини подав заявку на те, щоб країна стала «глобальним партнером» НАТО.
Конвергенція методів і дивергенція кінцевих цілей розвитку
Щоб адекватно протистояти людожерському порядку денному Росії та «Вісі зла», конструктивна західна права ідеологія повинна мати деякі схожі риси зі своїми супротивниками (конвергенція методів при дивергенції цілей).
А саме:
- враховувати національні (тобто групові) інтереси як пріоритетні;
- базуватися на природній нормальності та традиційних цінностях суспільства, але без домінування архаїки;
- чітко розрізняти агресора і жертву агресії, і не ставити їх на один т.зв. «загальнолюдський» рівень;
- бути жорсткою.
Єдиний шлях до збереження індивідуальної свободи людини, свободи народу і просто фізичного виживання людства — це перемога Заходу у Другій Холодній війні шляхом реальної підготовки до «гарячої».
Це базовий постулат «правого повороту» для України, Європи і всього колективного Заходу.
Ключовий механізм цієї перемоги — мілітаризація всіх сфер суспільного життя.
Складові цивілізованого «правого повороту»
Фізична гонка озброєнь (кількісна і якісна)
ЗМІ повідомляють про те, що війна в Україні вже сприяла зростанню світових витрат на оборону на 9 % до рекордних 2,2 трлн доларів. Топ-15 оборонних компаній світу збільшать до кінця 2026 року замовлення вдвічі — до 52 млрд доларів.
Наприклад, цього року Німеччина витратить на оборону майже 72 млрд євро — більше, ніж будь-коли за всю історію Бундесверу. Країни Балтії, готуючись до вторгнення РФ, будують фортифікаційні споруди, що включають близько 1000 бункерів.
У фізичну гонку озброєнь з кожним місяцем залучається все більше країн світу.
Гонка озброєнь особливо відчутна в сферах високих технологій, зокрема штучного інтелекту.
Морально-психологічна складова
Формування негативного емоційного сприйняття ймовірного противника. Мілітаризація масової свідомості та наростання її «маскулінності».
Андерс Фог Расмуссен, колишній генсек НАТО, у статті для The Wall Street Journal під назвою «Заходу потрібна військова основа» написав: «Нам необхідно прийняти новий спосіб мислення. Нам потрібні політики, які наважаться сказати правду, зокрема і про те, що інвестиції в оборону і військове обладнання — найважливіший елемент захисту свободи і миру».
У Фінляндії масова свідомість різко повернулася в бік вкрай негативного сприйняття Росії (понад 90 %).
Швеція, як пише Politico, терміново перетворює свій військовий резерв ополчення з «татової армії» на бойову силу, яка стала настільки привабливою для молодих шведів, що їй доводиться відмовляти претендентам.
Економічна складова
Відбувається усвідомлення необхідності збереження і посилення ролі держави в економіці (що йде врозріз з ультраглобалістською ліберальною концепцією, яка в кінцевій точці не передбачає наявності держави взагалі).
В умовах фрагментації світу і зростаючої напруженості між економічними макрокластерами для гарантування безпеки ланцюжків поставок держава і державні об’єднання вдаватимуться до дедалі більшого регулювання.
Компромісним варіантом може стати певний баланс, за якого здійснюється жорстке регулювання критичних і чутливих галузей і дерегуляція та заохочення ініціативи на низовому економічному рівні.
Внутрішньополітична
Зростання ролі держави в управлінні суспільством, цифровізація, контроль за ворожими проявами соціальної активності, боротьба з диверсіями і шпигунством.
Цивілізований «правий поворот» передбачає відновлення принципу домінування більшості над меншістю — основи демократії в її класичному елліністичному розумінні.
Зовнішньополітична
Наростатиме тенденція до дедалі жорсткішої зовнішньої політики щодо ймовірних супротивників.
Наприклад, швейцарська експертна робоча група з питань безпеки закликає переглянути нейтралітет, який країна зберігає з 1515 року. На тлі зростаючої загрози з боку Росії також пропонується зміцнити зв’язки з ЄС і НАТО, збільшити військові витрати і розширити співпрацю із Заходом.
Е. Макрон одним із перших європейських лідерів чітко вловив ці тенденції. Як пише The Washington Post: «Змінилася риторика — зараз Макрон підтримує членство України в ЄС і НАТО і стверджує, що допомагатиме Києву й надалі, «аж до його перемоги».
Особливо виразно лідерство Франції починає проявлятися на тлі невизначеної остаточно Німеччини і нерішучості її лідера.
«Макрон фактично вже став лідером ЄС, яким давно мріяв бути. Глава Франції раніше спілкувався з Путіним і спирався на Шольца, але тепер вважає за краще бути більш самостійним, впливаючи на події в Європі», — пише Bloomberg.
Подальша всебічна підтримка України країнами Заходу критично важлива, тому що вільний світ повинен показати, що гуманістичні цінності непорушні, а права людини недоторканні, і за агресивну війну обов’язково настає розплата; і автократія, а тим паче тоталітаризм, — це тупикова гілка розвитку людської цивілізації.
Соціальна
Дж. Фрідман у книжці «Американська імперія» дуже м’яко написав: «Нові форми зазвичай виникають унаслідок війни, коли суспільство зруйноване і створюється новий порядок… Я підозрюю, що новий соціальний устрій міститиме традиції нещодавнього минулого».
«Правий поворот» передбачає повернення на всіх рівнях (включно із сімейним) до моделі «природної нормальності», що ґрунтується на здоровому глузді, а також на рівні мікроколективів і взаємовідносин статей.
Міграційна
Осмислена, відповідальна і рішуча політика в галузі імміграції. Прагнення до збереження традиційного етноконфесійного балансу.
Висновки
Умовний Захід має шанс перемогти у протистоянні з «Віссю Зла», що прискорено формується, якщо буде добре «розрізняти запах сірки».
«Правий поворот» в ідеології та політиці Заходу — це не відмова від демократії та гуманізму західної цивілізації. Це єдиний ефективний механізм збереження цих фундаментальних цінностей перед лицем критичної загрози.
Якщо ж Захід не відмовиться від життя на «планеті рожевих поні» — тобто в рамках радикальної ліволіберальної ідеології — і не здійснить усвідомленого, продуманого і збалансованого «правого повороту», нова «Вісь зла» його розчавить у найближчому майбутньому, зокрема, зайшовши під «чужим прапором» усередину його політичної системи.
Сучасна права ідеологія — щит від некрофільського тоталітаризму «Вісі зла». Це єдиний шлях зберегти цінності Заходу від їх руйнування, а людську цивілізацію загалом — від швидкої загибелі.
| Про авторів: | |
 |
Володимир Шевченко, експомічник секретаря РНБО України, доктор філософських наук |
 |
Андрій Саварець, керівник Центру розвитку цифрової економіки |
