Місцеві вибори у Франції стали катастрофою для президентської партії
Оксана Мітрофанова, Жюльєн Плюшар
Місцеві вибори у Франції були особливими. На початку 2020 року політики та журналісти вважали, що ця подія буде своєрідним виборчим випробуванням для партії президента Емманюеля Макрона «Вперед, Республіко!», і що ця партія зможе контролювати як столицю Париж, так і деякі регіональні мегаполіси, такі як Ліон. Втім, на обидва тури виборів у Франції позначилася епідемія коронавірусу. Налякані виборці не поспішали голосувати, рівень неявки 15 березня досяг 54 %, а 28 червня — 58 %.
Битва за Париж
І хоча передбачалося, що на паризьких місцевих виборах 2020 року переможе кандидат від партії «Вперед, Республіко!», але сам результат став справжньою поразкою президентського табору.
Згадаймо, у 2017 році, як на президентських і на парламентських виборах, так і на європейських виборах 2019 року, табір Е. Макрона набрав у столиці найбільше голосів. У середині минулого, 2019 року, здавалося дуже ймовірним, що кандидат від партії президента виграє столичні вибори 2020 року, що вважалося б символічною перемогою для прихильників Е. Макрона. Але насправді виборчій кампанії партії «Вперед, Республіко!» довелося долати довгий шлях.
![]() |
| Бенджамін Гріво і Седрік Віллані |
Щойно Бенджаміна Гріво висунули кандидатом від цієї партії на виборах, як раптом з’явилася ще одна кандидатура — його однопартієць відомий математик Седрік Віллані. Під час своєї кампанії Б. Гріво не зміг запропонувати цікаву і оригінальну програму: він відзначився лише пропозицією створити центральний парк у північній частині Парижа, що сприймалося як нереальна ідея. Через цю невдалу кампанію Б. Гріво втратив статус фаворита. Вже у лютому 2020 року розігралася так звана трагікомедія, яка спричинила як політичне падіння Б. Гріво, так і кінець сподівань макронівського табору «взяти Париж». Мається на увазі розміщене в Інтернеті відео сексуального характеру про Б. Гріво. Росіянин Петро Павленський визнав себе відповідальним за його поширення. Як наслідок, Б. Гріво змушений був відкликати свою кандидатуру. А бути в ролі кандидата від партії «Вперед, Республіко!» у Парижі запропонували міністру охорони здоров’я Агнес Бузін.
Після першого туру виборів у березні 2020 року Анн Ідальго, мер Парижа, представник соціалістів, вийшла на перше місце з 29 % голосів. Кандидат від партії «Республіканці» Рашіда Даті отримала 23 % голосів, вищезгадана Агнес Бузін — 17 %. У другому турі виборів, що відбувся у червні 2020 року, Анн Ідальго, за підтримки кандидата «зелених» Давіда Бельярда, зуміла набрати 49 % голосів, Рашіді Даті дісталося 34 % голосів, Агнес Бузін — 13 %. Отже, Анн Ідальго переобрали мером Парижа після того, як їй вдалося заручитися підтримкою як соціалістів, так і «зелених». До речі, вона може стати кандидатом від лівих сил на президентських виборах у 2022 році.
![]() |
| Кандидати на виборах мера Парижа 2020 року Рашіда Даті, Анн Ідальго (переможець) і Агнес Бузін |
Перемога «зелених» і соціалістів у багатьох містах
У другому турі місцевих виборів кандидати від партії «зелених» перемогли у багатьох містах: у Страсбурзі мером обрали Жанну Барсегян, Грегорі Дусета — у Ліоні, П’єра Хурміча — у Бордо. Ці три «зелені» перемоги мають символічне значення. Адже хоча Страсбург був єдиним містом, яке могло дістатися кандидатові від партії «Вперед, Республіко!», та першим пройшов кандидат «зелених».
![]() |
| Кандидати від «зелених», які перемогли на виборах у Бордо, Страсбурзі та Ліоні — П’єр Хурміч, Жанна Барсегян і Грегорі Дусет |
Перемоги «зелених» у Ліоні та Бордо ознаменували невдачу стратегії місцевих кандидатів стосовно союзу між партією республіканців та «Вперед, Республіко!». Ця перемога «зелених» може пов’язуватися як з прагненням значної частини населення покращити якість побуту у великих містах, так і з бажанням замінити традиційні політичні еліти. Можна також відзначити, що кандидат «зелених» Давід Бельярд, який набрав лише 10 % голосів у 1-му турі місцевих виборів у Парижі, підтримав кандидатуру кандидата-соціаліста Анн Ідальго, яку після другого туру місцевих виборів обрали мером Парижа, і що саме кандидат соціалістів Мартін Обрі виграла місцеві вибори в Ліллі з 40 % голосів проти кандидата «зелених» Стефана Балі з 39 % голосів. Показово, що за винятком Ніцци та Тулузи, де були обрані мери від партії республіканців Крістіан Естросі та Жан Люк Муден, саме кандидати від лівого спектру, соціалісти чи «зелені», перемогли у всіх великих містах Франції.
Місцеві вибори викликали зміни у двох великих містах: у Бордо перемога кандидата «зелених» П’єра Хурміча поклала край керівництву правих мерів, які керували там з 1947 року; у Марселі перемога соціаліста Мішель Рубіроли перервала управління містом правими, яке вони здійснювали з 1995 року.
![]() |
| Президент Франції Е. Макрон на зустрічі із членами Громадянської конвенції з питань екології |
Місцеві вибори, кампанії яких були скорочені через пандемію коронавірусу, стали катастрофою для президентської партії, яка не змогла підкорити жодного великого міста, а також великою перемогою соціалістів і «зелених». Після цих виборів відбулися презентація результатів конвенції громадян з питань екології, відповідна реакція президента Е. Макрона на ці пропозиції, а також сталися зміни в уряді та заміна прем’єр-міністра країни, виконані Е. Макроном з метою підготовки до президентських перегонів 2022 року. Ясна річ, що це його реакція на програні місцеві вибори 2020 року.
Про авторів:
Оксана Мітрофанова, кандидат політичних наук,
старший науковий співробітник Інституту всесвітньої історії НАНУ
Жюльєн Плюшар, докторант Університету Сержі-Париж, Франція






