У Чехії заборонили сайти з фейковими новинами 

Свобода слова  — не дозвіл на свободу дезінформації

«n.nova.cz», «denik.cz», Чехія

Про негативний вплив дезінформації на суспільство, та ще й під час війни, відомо всім. Але часом про таке нагадувати необхідно. Бо за існування сучасних засобів комунікації прикладів такого впливу чимало, тобто коли автори цілеспрямовано ставлять новинну інформацію з ніг на голову. Добре, коли громадянин, маючи, як мовиться, клепку в голові, спроможний відрізнити чорне від білого, себто, зрозуміти, що фейком ворог прагне послідовно впливати на суспільство, принаймні, на певну його частину. А якщо  — ні, якщо такої клепки бракує? Якщо ворогу вдається таки спровокувати паніку, посіяти у суспільстві в тому числі зерна недовіри до керівництва держави? У такому разі передбачені запобіжні заходи, що цілком природньо, коли йдеться за великим рахунком про долю держави. Про такі заходи йдеться у дописі «Молот дезінформації» медіаексперта Яна Їрака, що розміщений на чеському сайті Denik.cz. Загроза дезінформації настільки серйозна, повідомляє експерт, що чеський прем’єр-міністр запровадив посаду урядового уповноваженого «з питань медіа та дезінформації», і вже незабаром діяльність дезінформативних сайтів була припинена офіційно. Отож, у Чехії знешкодили «молот дезінформації», щоб за великим рахунком запобігти розколу суспільства. 

Ну то й що, не здивуєтеся ви, співставивши новину з не менш серйозними подіями, спричиненими війною. Уточнюю: окремої уваги заслуговує дещо інше. Адже якщо вірити авторові допису, то руку до складання списку таких сайтів доклали військові розвідники Чеської Республіки, яка без запровадження воєнного стану вже тривалий час переймається своєю безпекою, зазнавши безпосереднього нападу з боку Росії (мається на увазі підірваний минулого року російськими диверсантами склад боєприпасів у Врбетіце). Воєнна розвідка довела, що на заборонених нині у Чехії сайтах поширювалися шкідливі, в тому числі проросійські ідеї, опрацьовувалися хибні повідомлення, що загрожують безпеці чеського суспільства (агенція STEM опублікувала висновки дослідження у травні, за якими три чверті респондентів вважають діяльність цих сайтів ризикованою). Виявлення невірної інформації має конкретну назву  — «фактчекінг»  — і у Чехії цим займаються певні організації, у редакціях місцевих ЗМІ є спеціалісти з такого питання.

Але автор допису, здається, по-своєму намагається висвітлювати таку тему. Він звертає увагу, що суспільству, включно з чеським, не завжди надаються неправдиві факти. Адже поняття «дезінформація» у тих же чехів сприймається більш вільно. Автор так і вказує: «Суть часто полягає не у свідомо поданій фактичній невірності, а в іншому трактуванні подій, тобто викладенні іншої думки. Якщо така думка підтверджується фактами та аргументами, то це інтерпретація (можливо, відмінна від більшості). Якщо тлумачення вводить в оману, то це випадок «неправильного тлумачення», тобто включення певного факту (можливо, дійсно правильного) в контекст, який обманює і наводить на сприятливе для автора уявлення про те, що відбувається або сталося».

Для підтвердження свого міркування експерт звертається передусім до подій, пов’язаних з російсько-українською війною, «висвітлення якої може використовуватися як підручник неправильних інтерпретацій». Під час цієї війни обидві ворогуючі сторони прагнуть вплинути на громадську думку, щоб привернути її на свій бік. Росія передусім намагається подіяти на свідомість своїх громадян, адже під час грабіжницької агресії їй потрібна їхня лояльність. Щодо України, констатує автор допису, то вона орієнтується на світову (переважно європейську) громадськість. Якщо йдеться про засоби масової інформації Чехії, то вони, як правило, опрацьовують українські новинні і візуальні матеріали, щоб чеська аудиторія отримала достовірну, як пише автор, (дез)інтерпретаційну дійову картину. До речі, аби не викликати певного співчуття, на запропонованих для ознайомлення чеської аудиторії кадрах немає загиблих росіян. В основному демонструються наслідки їхньої агресії, тобто, злочини проти людяності, що викликають у світі однозначну реакцію.

Щоправда, автор чомусь береться розмірковувати, чи не можна вважати такий контроль військовою цензурою, зазначаючи, що «бойове зіткнення раптово (дез)інтерпретується як одностороннє страждання, в той час як новини про військові успіхи українських бійців свідчать про криваві втрати з російського боку»? Відповідь, як на мене, однозначна: цензурою це вважати не можна. Бо запобігається поширенню неправди, тобто, унеможливлюється нав’язування нападником свого виправдання злочинних дій. Адже йдеться у кінцевому рахунку про боротьбу з дезінформацією (тобто з неправильним тлумаченням з точки зору держави подій), через що «і припинена діяльність окремих сайтів».

 Не шукатиму відповідь на поставлені автором інші запитання, тим більше, що наприкінці його допису міститься застереження, за яким опубліковані думки висловлюють різні авторські погляди, але «не виражають позиції журналу». Тобто, автори самі відповідають за свої слова. Лише нагадаю: досить тільки подивитися, як подається російсько-українська війна у самій РФ і поставити себе на місце українських громадян, яких вона «прагне визволити», і цим зняти усі сумніви щодо злочинних дій таких «визволителів». Чи хоча б один раз бути присутнім на похованні загиблого на війні українського військовослужбовця, щоб по-справжньому відчути втрату його рідних і друзів… 

Мою увагу також привернула позиція ще одного чеського представника чеських ЗМІ  — головного редактора Denikа Романа Галла. У своєму дописі він закликає чеського читача світ сприймати реально. Зокрема, не вірити чуткам, що В. Путін важко хворий на рак чи на інше смертельне захворювання, і що його існування підтримують найкращі лікарі. Також радить критично сприймати часті повідомлення про безпорадність російських військовослужбовців у російсько-українській війні, яку вони називають «спеціальною операцією» тощо. Такі та інші подібні ілюзії поширюються не тільки багатьма ЗМІ, вважає головний редактор, бо часом про це йдеться у коментарях відомих західних політиків, окремих керівників західних спецслужб. Таких як глава ЦРУ Вільям Бернс, який на BBC нещодавно говорив, що «ходить багато чуток про здоров’я президента Путіна, але, наскільки ми можемо судити, він здоровий». І радить редактор сприймати як реальність, що приблизно п’ята частина України зараз окупована грубою силою, і фронт, хоча повільно, та продовжує свій рух на захід, як пересуне РФ до 2023 року на захід і свою лінію кордону на захоплених в України територіях…

 Що ж, це може бути одним з варіантів подання суспільству новин, але не можна брати на себе таку відповідальність за передбачення подальших в Україні подій, коли триває обіцяна Путіним не триденна операція, а вже набагато довша справжня війна, і коли щонайменше пів західного світу виступають проти неї, співчуваючи і допомагаючи українцям у їх протистоянні з «вічними братами». 

На погляд цього чеського журналіста, треба визнати, що Україна ще не програє війну за Донбас і околиці, але поки що не спроможна силою повернути захоплені у цій війні свої території, «навіть якщо про це постійно і говорять у Києві». Слід реально сприймати воєнні дії, що вірогідніше не такі позитивні, аби як того комусь не хотілося б. Держава під назвою Російська Федерація агресивно привласнює завойовану територію площею понад 100 тисяч квадратних кілометрів, що також, як вважає автор, не заперечиш. А це, між іншим, території сьогоднішніх Чехії та Словаччини разом узятих. Тому він радить перестати упиватися мрійливими очікуваннями, інакше не буде змоги почати шукати та знаходити реальні та робочі рішення найбільшої кризи, з якою Європа має справу після закінчення Другої світової війни.

Слід і надалі тверезо сприймати такі події, порівнювати своє (чехів) ставлення до України зі ставленням інших держав, що мають інший історичний досвід. На зразок нейтральної Австрії, яка пишається тим, що є резиденцією ООН або ОБСЄ, і міністр закордонних справ якої А. Шалленберг, побувавши у Бучі, вимагає обов’язково розслідувати російські військові злочини. «Відень чітко бачить необхідність позбутися залежності від російського газу, навіть якщо це створює для нього труднощі, як для нас. Австрія надає величезну гуманітарну допомогу Україні та оплачує постачання Києву чеської та іншої зброї через ЄС. За словами Шалленберга, дії Росії, керовані законами джунглів, не можуть вважатися прийнятними. Тому потрібно стояти за Україну і відкидати ультиматуми Кремля. Вацлав Гавел не міг би про таке сказати краще»,  — йдеться, зокрема, у дописі чеського аналітика. Хочеться вірити, що він щирий у своїй підтримці австрійського міністра.

А ось коментатор В. Бох на чеському телебаченні 28 липня звернув увагу на погляди відомих західних аналітиків стосовно подальшої долі путінської влади. Серед інших йдеться про висновки популярного у Європі експерта, професора Єльського університету Тімоті Снайдера. Він переконує, що, президент Росії Володимир Путін втрачає позиції, а впливові росіяни готуються до боротьби за владу. І аргументовано змальовує, як це відбувається. Одним із проявів ослаблення влади Путіна є те, що останніми тижнями все частіше чуємо, як інші впливові особи з його оточення, переважно колишній президент Дмитро Медведєв, відверто говорять про війну. «Люди з оточення Путіна тепер вважають, що мають право робити такі заяви. До війни цього не було,» — каже Снайдер, звертаючи увагу на позицію того ж очільника Чечні Рамзана Кадирова, солдати якого воюють в Україні разом з російською армією, але так, щоб уникнути ситуацій, коли є ризик загинути. «Це важливо для Кадирова, бо тоді вони зможуть використовуватися у подальшій боротьбі за владу в постпутінській Росії», — пояснює Снайдер, що також доповнюється у телесюжеті доказом гри Кадирова на власному полі, коли той закликав розмістити російську протиповітряну оборону в Чечні, оскільки «кавказькій республіці загрожує Україна». «Схоже на те, що він готується до постпутінської Росії, від якої Чечня може оголосити незалежність»,  — оприлюднили на чеському ТБ передбачення Снайдера.

У телесюжеті глядачів знайомлять й з іншими актуальними висновками відомого історика. Звичайно, не всі вони можуть співпадати з тим, що з’являється часом на сторінках друкованої чи електронної місцевої преси, та важливо інше: чеське суспільство має доступ до широкої інформації і досить уважно сприймає все, що відбувається у країнах ЄС, зокрема, не байдуже до російсько-української війни, наслідки якої відчутно позначаються в тому числі на економіці Європи, не кажучи вже про її політику.

Як приклад  — інформація у згаданій телепередачі про передбачення шотландського історика Найла Фергюсона з Оксфорда. Той переконує, що Путін обмежений у часі. «Він виграв час, щоб встигнути змінити свою стратегію, і замість того, щоб захопити Київ і окупувати всю Україну, зосередився на Донбасі. Зараз росіяни ведуть війну на виснаження, і це на користь Путіну»,  — вважає Фергюсон. Кілька днів тому у інтерв’ю німецькій газеті Die Welt він також казав, що Захід не буде одностайним щодо російсько-української війни, яка може втомити як серйозний конфлікт, і який можна припинити лише поступками РФ територій України.

Але саме у такому підході думки згаданих істориків розходяться, бо у чеському телеефірі автор передачі вважає за належне навести дещо з поглядів того ж Снайдера, який написав про путінську політику наступне: ​«Путін зберігає такий баланс сил — перевага над суперниками, невелика підтримка населення та згуртованість армії. Але всьому цьому загрожує реальність непередбачуваної та недешевої війни. Путін потрапив у пастку своїх суперників, громадськості і армії». Тобто, якщо росіяни усвідомлять програш у війні, то вся провина ляже на президента, переконаний аналітик, пояснюючи далі, що втрати російської армії викликають на чолі у Путіна великі зморшки. Вона (армія) для нього є джерелом сили, але вона не здатна швидко компенсувати людські та матеріальні втрати. Завдяки санкціям він також не має доступу до багатьох сучасних технологій. Людські втрати неможливо замінити мобілізацією. Снайдер також вказує, що Путін дуже боїться, що загальна мобілізація підірве його популярність і повалить його режим, тому «виступає за війну, якщо це просто телевізійне шоу для суспільства і не виливається у людські жертви».

Снайдеру не заперечиш, коли він каже, що В. Путін намагається зробити так, щоб Захід якнайшвидше відчув біль війни. Бо всі переконалися у сутності путінської зовнішньої політики  — нашкодити усім, включно з Росією, сподіваючись, що супротивники здадуться на його милість. Свого часу подібні путінські плани реалізувалися, бо їх автор був непоганим політичним гравцем. Але хороший гравець знає, коли слід скинути оберти, пояснює Снайдер і в той же час застерігає, що разом з часом міняються і політики. Звичайно, він має на увазі Путіна, який все ще намагається переконати світ у непереможності російської армії. Можливо, тому що ще й розраховує на неї, коли російська еліта спробує розпочати боротьбу за владу, прискоривши тим самим його, Путіна, падіння.

Якщо так має статися, то скільки на це чекати? У чеських ЗМІ поки що ніхто на таке запитання не дає відповіді, як і не намагається заперечувати такої перспективи. Бо Чехія виступає за Україну. 

Підготував Олег Махно

 

https://tn.nova.cz/zpravodajstvi/clanek/467915-putinova-moc-se-hrouti-veri-expert-ukazal-jak-se-to-projevuje

https://www.denik.cz/komentare/prestanme-si-lhat-do-kapsy.html

https://www.denik.cz/hlasy-deniku/kladivo-na-dezinformace-20220707.html

Схожі публікації