Німеччина та інфраструктурна політика у східній частині ЄС

Інтереси світових гравців і проблеми європейської інфраструктури. Частина 2

 

 

Частина 1

 

Ініціатива трьох морів

«Ініціатива трьох морів» (Three Seas Initiative) — це вільна асоціація 12-ти країн ЄС, розташованих між Балтійським, Адріатичним та Чорним морями. Її мета — покращити зв’язок між країнами-учасниками та сприяти економічній конвергенції (зближенню) із західною частиною Євросоюзу. Утворена в 2016 році на саміті в хорватському місті Дубровнік, «Ініціатива трьох морів» ставить на меті поглиблення співпраці в енергетичному секторі, транспорті, цифрових комунікаціях та економічних питаннях. Таким чином, вона повинна зробити східну частину ЄС більш безпечною та конкурентоспроможною і тим самим сприяти консолідації та єдності внутрішнього ринку ЄС. Особливого значення надається створенню сполучень у напрямку з півночі на південь.

Основні інфраструктурні проекти «Ініціативи трьох морів»

Сьогодні члени об’єднання домовилися про запровадження 48-ми багатосторонніх, двосторонніх і національних проектів у галузі транспорту, енергетики та цифрових технологій. Передусім передбачається створити вантажно-транспортні коридори. За рахунок реалізації проектів будівництва залізниць та доріг, зокрема таких як Rail Baltica та Via Baltica, з’єднання Північно-Східної Європи з Центральною Європою стане надійнішим, тоді як проект Via Carpatia з’єднає Балтійське море з морями Чорним та Егейським.

Друга сфера — це енергетична інфраструктура. Очікується, що газ з Норвегії постачатиметься через Данію до Польщі та далі до Євросоюзу північним маршрутом [Baltic Pipe]. Проект газопроводу BRUA призначений для з’єднання Болгарії, Румунії, Угорщини та Австрії. А на хорватському острові Крк буде збудований СПГ-термінал для скрапленого газу.

Нарешті, проекти в третій, а саме цифровій, галузі включатимуть прокладену між трьома морями новітню телекомунікаційну магістраль, а також спеціалізований «Форум розумного міста» (Smart City Forum).

Багато з таких проектів існували і раніше, а згодом долучилися до «Ініціативи трьох морів». Ця ініціатива наголошує, що її проекти вбудовані в плани ЄС та його інструменти. Такі проекти, як «Балтійсько-Адріатичний коридор» або транспортний коридор E65 від Швеції до Греції, є частиною транспортної мережі Євросоюзу TEN-T (Trans-European Transport Network). Інші проекти вже фінансуються ЄС або будуть фінансуватися ним у подальшому.

Елементи транс’європейської транспортної мережі (TEN-T)

«Ініціатива трьох морів» стала набувати реального вигляду вже з моменту її заснування. Було сформовано робочі групи та звіти про хід виконання окремих проектних складових. Завдяки бізнес-форуму та мережі торгових палат країн-учасниць пропонувалося залучити до ініціативи додаткові суб’єкти економічної діяльності. У травні 2019 року створено інвестиційний фонд для «Ініціативи трьох морів» з підтримки проектів, заснованих на комерційних принципах. Спільний фонд державного польського банку BGK (Bank Gospodarstwa Krajowego) та румунського EximBank має 500 млн євро сплаченого капіталу.

Буде непросто досягти цільової мети «Ініціативи трьох морів» — сконцентрувати капітал в розмірі від 3 до 5 млрд євро та збільшити фінансовий потенціал до 100 млрд євро.

«Ініціатива трьох морів» особливо просувається Польщею, яка стверджує, що цей проект повністю позбавлений геополітичних мотивів. Останнє твердження Польща обґрунтовує характером проекту та його акцентом на економіці і зв’язку. Тим не менше, не можна не помітити геостратегічних розрахунків Польщі, оскільки вона забезпечує зв’язок між США та «Ініціативою трьох морів». Яскравою демонстрацією цього стала участь президента США Д. Трампа в саміті «Ініціативи трьох морів» у Варшаві в липні 2017 року.

Учасники саміту «Ініціативи трьох морів» у Варшаві в липні 2017 року

«Ініціатива трьох морів» є, принаймні, потенційно геополітичним фактором у Європі. І Польща, і проамериканські країни регіону можуть використовувати її для зміцнення зв’язків зі США. Можливо, колись розвиватиметься також безпековий аспект цієї ініціативи.

Загалом, участь Німеччини в «Ініціативі трьох морів» досить доречна. Як країна-партнер, Німеччина надсилала високопоставлених представників на саміти ініціативи у Бухаресті та Любляні. Вона також прагне до членства в цій ініціативі. І підтверджує це не тільки своїми міцними економічними зв’язками з регіоном, але й можливістю протидії майбутньому геостратегічному дрейфу об’єднання.

 

«Інфраструктурний поворот» у регіоні?

…Інфраструктурні проекти завжди мали приховану зовнішньополітичну складову…

Якщо розглядати ситуацію у комплексі, то значна кількість подій у східній частині ЄС тісно переплетена. Великі держави та гравці, що перебувають поза межами регіону, активізують свою участь у розвитку європейської інфраструктури. Розвиток різноманітних сполучень, зокрема, у транспортному секторі або внаслідок диверсифікації в секторі енергетичному, іноді набуває форм «відключення», зокрема у зв’язку з російською політикою транзитного переналаштування та спробами інших країн перерізати зв’язки з Росією. Економічні інтереси, безсумнівно, тут відіграють важливу роль: чи то в енергетичному секторі, чи в цифрових технологіях, чи в транспортному секторі провідні гравці скрізь використовують економічні важелі.

Проекти енергетичної інфраструктури у Центрально-Східній та Південно-Східній Європі

…Геополітичні ідеї у Центрально-Східній та Південно-Східній Європі відроджуються та доповнюються завдяки геоекономічним міркуванням…

Інфраструктурні проекти завжди мали приховану зовнішньополітичну складову, але в Європі зараз вони розглядаються більше у контексті здатності до впливу та запобігання певного впливу. Геополітичні ідеї, що традиційно присутні у Центрально-Східній та Південно-Східній Європі, відроджуються та доповнюються завдяки геоекономічним міркуванням. У цьому контексті дуже важливими є трубопроводи, порти, дороги та цифрові технології. Звичайно, це не означає «інфраструктурний поворот» у внутрішній чи зовнішній політиці Європи, тобто нові пріоритети для інфраструктури, систем зв’язку та мобільності. У той же час зростаюча актуальність об’єктів інфраструктури свідчить про відновлення та актуалізацію просторових концепцій, тобто ретериторіалізацію політики та загострене відчуття простору (sense of space) в регіоні. Центрально-Східна та Південно-Східна Європа не є винятком, а навпаки — прикладом для глобального розвитку.

…Для зовнішніх гравців східна частина Євросоюзу є територією з численними можливостями здійснювати власний вплив та забезпечувати собі доступ до європейської спільноти…

Для зовнішніх гравців східна частина Євросоюзу є територією з численними можливостями здійснювати власний вплив та забезпечувати собі доступ до європейської спільноти. Ця частина Європи становить собою також суттєвий інфраструктурний ланцюг для нестабільних сусідніх регіонів, таких як Східна Європа чи Західні Балкани. З іншого боку, країни регіону самі перебувають у неоднозначній ситуації. З одного боку, вони не хочуть стати іграшкою зовнішніх сил або ареною для вирішення конфлікту їх інтересів. З іншого боку, вони прагнуть скористатися наявністю таких держав, як США, Росія чи Китай: тісні зв’язки з ними також можуть послужити зменшенню їх залежності від інших зовнішніх країн або створенню альтернативної компенсаційної сили в межах ЄС.

У всьому такому спектрі протиріч повинен дотримуватися баланс у стосунках між державами. Слід також чітко визначити, чого досі не відбулося: на відміну від Західних Балкан, жодна країна в ЄС не потрапила в боргову пастку внаслідок зовнішнього фінансування проектів. Основна причина полягає в тому, що ЄС має набагато більше інструментів для фінансування інфраструктури, ніж інші гравці. Сюди входять структурні європейські фонди, «Європейський механізм взаємодії» (Connecting Europe Facility), Європейський фонд стратегічних інвестицій (European Fund for Strategic Investments), програма «Цифрова Європа» (Digital Agenda for Europe) та Європейський інвестиційний банк.

…Країни регіону не хочуть стати іграшкою зовнішніх сил або ареною для вирішення конфлікту їх інтересів. З іншого боку, вони прагнуть скористатися наявністю таких держав, як США, Росія чи Китай…

Тим не менш, важливо уважно стежити за розвитком подій у регіоні. Слід звернути увагу на те, чи існують, як у Греції, інфраструктурні плацдарми, надзвичайно важливі в економічному плані для окремих країн. І стежити за наслідками присутності зовнішніх гравців у сфері «м’якої інфраструктури», тобто при плануванні, будівництві, експлуатації, фінансуванні та встановленні стандартів і правил. Відповідно, у майбутньому можуть стати актуальними сфери, в яких ЄС відмовляється від фінансування. Зокрема, переорієнтація структурної політики та критеріїв фінансування Європейським інвестиційним банком, що не передбачають фінансування шкідливої для навколишнього середовища інфраструктури, можуть призвести до того, що країни регіону будуть звертатися до зовнішніх гравців для фінансування власної інфраструктури.

 

Німеччина та інфраструктурна політика у східній частині ЄС

…З точки зору європейської політики, інфраструктурна політика є важливим інструментом для забезпечення згуртованості ЄС…

Політично та економічно Німеччина тісно пов’язана з країнами Центрально-Східної та Південно-Східної Європи. Що стосується економічної політики, Німеччина зацікавлена в тому, щоб інфраструктурні зв’язки з країнами регіону, а також між ними та всередині них вдосконалювалися. Торгівля та ланцюги постачання вимагають сучасної та диверсифікованої транспортної інфраструктури. Те саме стосується транзитної функції регіону у торгівлі товарами з Азією. Однак нові транспортні шляхи можуть призвести до того, що обсяг вантажних перевезень у німецьких портах зменшиться.

З точки зору європейської політики, інфраструктурна політика є важливим інструментом для забезпечення згуртованості ЄС. Розширення інфраструктури в напрямку Центрально-Східної та Південно-Східної Європи також політично підтримує зв’язок Німеччини із сусідами і партнерами. Отже, інфраструктурна політика є також елементом центральноєвропейської та прикордонної державної політики Німеччини в ЄС. Після того, як проект газопроводу «Північний потік-2» суттєво постраждав через санкції, співпраця Німеччини в інфраструктурних проектах стає ще більш затребуваною. А «Ініціатива трьох морів» пропонує для цього, що називається, вихідні точки.

Що стосується її зовнішньої політики, то Німеччина опікується зміцненням ЄС у стратегічному і, перш за все, в геоекономічному відношенні до зовнішніх гравців та намагається уникати нових залежностей, пов’язаних з інфраструктурою. З огляду на це, вона змушена працювати в ЄС над тим, щоб забезпечити європейську інфраструктурну політику у спосіб так званої «стратегічної перевірки» (Strategiecheck). Відповідно, проекти з підвищення стійкості повинні додатково підтримуватися.

…Німеччина опікується зміцненням ЄС у стратегічному і, перш за все, в геоекономічному відношенні до зовнішніх гравців та намагається уникати нових залежностей, пов’язаних з інфраструктурою…

Зокрема, можуть розглядатися наступні заходи:

  • можливість участі Німеччиною у структурах фінансування регіону. Наприклад, фонд «Ініціативи трьох морів» міг би поповнюватися коштами Німецького державного банку розвитку (Kreditanstalt für Wiederaufbau KfW). Також Німеччина може долучатися до реалізації конкретних проектів;
  • підтримка Німеччиною енергетичної інфраструктури в контексті «Зеленої угоди ЄС» (Green Deal). Те ж стосується, зокрема, й «Ініціативи трьох морів». В той час як країни регіону досягають прогресу у галузі використання традиційної енергетики, розвиток відновлюваних джерел енергії та відповідних мережевих інфраструктур помітно відстає;
  • створення Німеччиною двосторонніх чи багатосторонніх робочих груп разом з країнами Центрально-Східної та Південно-Східної Європи в галузі цифрових інфраструктур. Основна увага повинна надаватися технологіям 5G, забезпеченню кібербезпеки та стійкості мереж. До таких груп необхідно включати представників відповідних німецьких міністерств, бізнесу та науки;
  • ініціювання країнами з «Ініціативи трьох морів», а також Вишеградської групи, країнами Балтії або окремими іншими країнами міжвідомчих діалогів на тему взаємодії та розвитку інфраструктури в регіоні. Пріоритет надаватиметься цілям планування, економічній вигоді, а також позитивним наслідкам від забезпечення безпеки для інфраструктурних проектів. До цього доречно залучати представників зацікавлених держав-учасниць — з міністерств закордонних справ, економіки, оборони та охорони навколишнього середовища, банків розвитку, а також окремих регіонів і компаній.

 

Схожі публікації