Як російський президент принижує західний світ
Neue Zürcher Zeitung, Швейцарія
Президент Росії Владімір Путін здійснив анонсований візит до Монголії та був прийнятий там на найвищому державному рівні. Сподівання демократичного світу на те, що Монголія, як підписант і ратифікант Римського статуту, заарештує Путіна, у відповідності до виписаного Міжнародним кримінальним судом (МКС) ордеру, не виправдалися.
Засоби масової інформації, що уважно відслідковували цю подію в очікуванні чергової сенсації, її не дочекалися. Путін успішно здійснив візит до країни-учасниці Римського статуту та тим самим вчергове зневажив міжнародну спільноту та її цінності, і саме це вже давно є його кінцевою метою. Нівелювання значення МКС внаслідок демонстрації необов’язковості виконання положень Римського статуту країнами-підписантами стало успіхом політики Путіна, спрямованої на руйнування основ існування західного світу та наближення краху західної цивілізації.
Поки що немає відповіді на запитання, навіщо Путіну це потрібно і що він буде робити далі у випадку досягнення такої деструктивної мети. Наразі в діях лідера Росії присутнє лише непримириме протистояння західній цивілізації з типовим для Путіна азійським завзяттям та впертістю. Очевидно, воно інспіроване самим фактом неналежності путінської Росії до цивілізованого світу та небажанням визнання у Кремлі загальноважливих і позитивних досягнень світової цивілізації. В цій цивілізації немає Росії і в цих досягненнях повністю відсутня конструктивна роль російської державності і нинішнього її керівництва. Московія від давніх часів століттями генерувала лише дикунство, насильство та крадіжки всього, що можливо, — від новаторських конструкторських ідей і примітивних побутових приладів — до державних територій країн-сусідів.
Не викликає сумніву, що позитивний для Путіна перебіг візиту до Монголії відбувся внаслідок всебічної і ретельної його підготовки. Традиційно така підготовка була комплексом напрацьованих протягом десятиліть заходів, що передбачають участь і зусилля аналітиків-міжнародників російського МЗС, участь спецслужб та консультації з дружніми для Росії партнерами в інших країнах світу та проведенням окремих додаткових заходів із залученими персоналіями. Насамперед, очевидно, Москвою було вивчено та оцінено ризики і небезпеки, що виходять від можливих дій Монголії, від МКС та інших демократичних держав світу. Прийняття рішення щодо здійснення візиту Путіна, тим більше після широкого його анонсування, стало можливим внаслідок позитивного перебігу консультацій і вивчення, а можливо, й активних заходів Москви щодо ключових осіб в Улан-Баторі та у Міжнародному кримінальному суді у Гаазі.
Реакція світової спільноти на візит Путіна до Монголії, а точніше, відсутність арешту Путіна в Улан-Баторі, є пригніченою, світ з розчаруванням сприйняв чергову наглість Путіна на міжнародній арені та відсутність послідовних дій країни-учасниці Римського статуту. Зокрема, швейцарське видання Neue Zürcher Zeitung надрукувало статтю власного кореспондента у Пекіні Маттіаса Кампа (Matthias Kamp) з аналізом наслідків візиту Путіна до Монголії. Окремим абзацом автор визначає позицію України щодо візиту до Улан-Батору людини, на яку виписаний ордер МКС як на міжнародного злочинця. Хоча демократична Монголія є країною-учасницею Міжнародного кримінального суду в Гаазі, влада в Улан-Баторі утрималася від арешту звинуваченого підпалювача війни. Таким чином, зазначає Neue Zürcher Zeitung, Путін тримає в руці ефектного пішака.
Зустріч президента Росії Владіміра Путіна і президента Монголії Ухнаагійна Хурелсуха. Офіційна причина візиту — 85-та річниця битви на Халхін-Голі, в якій радянсько-монгольський альянс розбив японські війська.
Джерело: Reuters
Геополітичні реалії наразі такі, що колись велична Монголія, яка завоювала половину земної кулі, яка власне породила і утримувала у покорі нинішню Росію, наразі є підлеглою силою і змушена виконувати побажання і розпорядження свого колишнього васала.
Швейцарське видання зазначає, що під час державного візиту президента Росії Владіміра Путіна було продемонстровано, наскільки демократична Монголія все ще залежить від путінської Росії. Хоча ця країна, яка має 3,4 млн жителів, розташована між великими державами — Росією та Китаєм, приєдналася до Міжнародного кримінального суду в Гаазі у 2002 році, місцева влада утрималася від арешту російського президента.
Минулого року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі висунув Путіну звинувачення у ймовірному викраденні українських дітей та вивезенні їх до Росії. Незадовго до візиту президента Росії Міжнародний кримінальний суд вказав, що влада Монголії зобов’язана заарештувати Путіна. Однак МКС не має механізму запровадження санкцій до країн, які не виконують своїх зобов’язань.
Україна реагує обурено
Як і очікувалося, влада України обурено відреагувала на бездіяльність монгольської влади. У понеділок речник МЗС України заявив, що відмова Монголії заарештувати президента Росії є «серйозним ударом по Міжнародному кримінальному суду та системі міжнародного кримінального правосуддя».
Речник МЗС України також зазначив у Telegram, що «Монголія дозволила обвинуваченому злочинцю уникнути правосуддя, тим самим розділивши відповідальність за його воєнні злочини».
Однак для Путіна візит в Улан-Батор став тріумф, зазначає швейцарське видання. З одного боку, це показує наскільки великий вплив Росія все ще має на близького союзника колишнього Радянського Союзу. З іншого боку, відсутність арешту Путіна свідчить про безсилля західних країн проти розпалювача війни з Москви.
Електроенергія та паливо з Росії
Причини бездіяльності монгольської влади очевидні — Москва має можливість шантажувати Улан-Батор. Майже 100 % бензину та дизеля Монголія отримує з Росії. 50 % залізничної системи Монголії також належить Росії.
Крім того, північний сусід постачає Монголії велику кількість електроенергії. По всій країні її частка становить від 20 % до 30 %, у деяких районах на заході Монголія отримує навіть всю свою електроенергію з Росії. Раніше російські енергопостачальники під час виникнення політичних заворушень та протиріч з Москвою неодноразово відключали електроенергію Монголії.
Уряд країни також побоюється, що наступної зими Росія може припинити енергопостачання Монголії, оскільки воно може знадобитися самій Росії для забезпечення її військової діяльності в Україні.
Відзначення 85-ї річниці битви на Халхін-Голі
Офіційною причиною візиту Путіна до Монголії було названо відзначення 85-ї річниці битви на Халхін-Голі напередодні Другої світовій війні. Радянсько-монгольський альянс тоді завдав поразки японським військам. Востаннє, зазначає швейцарське видання, Путін відвідував Монголію у 2019 році та брав участь у заходах з нагоди 80-ї річниці тієї битви.
Географічне положення Монголії, розташованої між Росією та Китаєм, несе для Улан-Батора значні проблеми. У своїй зовнішній політиці демократична Монголія повинна завжди враховувати економічну залежність від двох своїх величезних сусідів.
Значна частина монгольської сировини йде до Китаю. Ці постачання забезпечують державний дохід країни, яка не має виходу до моря. В цілому Китайська Народна Республіка отримує близько 90 % експорту Монголії.
Альянс між Пекіном і Москвою, що стає все більш міцним, безжально використовує економічно вигідну позицію Китаю і Росії та намагається залучити Монголію до участі у створенні альтернативного міжнародного порядку.
«Політика третього сусіда»
З іншого боку, Улан-Батор намагається поглибити відносини із західними країнами в рамках так званої політики третього сусіда і таким чином зберігати певну дистанцію від Росії та Китаю, незважаючи на економічну залежність від них. Зокрема, уряд Монголії уклав стратегічні партнерські відносини зі США, Японією, Південною Кореєю та Німеччиною.
Нещодавно Монголію відвідали президент Франції Еммануель Макрон, держсекретар США Ентоні Блінкен і президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр. На початку серпня 2024 року з державним візитом відвідала Улан-Батор президент Швейцарії Віола Амхерд.
Для монгольського уряду зовнішня політика є процесом постійного балансування. З одного боку, є намагання бути частиною західної спільноти цінностей, до якої також входить Міжнародний кримінальний суд у Гаазі. З іншого боку — існує необхідність підтримувати дружні стосунки Монголії з Росією, яка на Заході вважається державою-ізгоєм.
Саме тому уряд Монголії у 2019 році уклав «всеосяжне стратегічне партнерство» також і з Росією. У липні 2024 року президент Монголії Ухнаагійн Хурелсух зустрівся з Путіним на саміті Шанхайської організації співробітництва у столиці Казахстану. Минулого року, під час свого державного візиту до Москви. президент Монголії надіслав запрошення Путіну відвідати Монголію.
* * * * *
Візит Путіна до Монголії матиме наслідки для міжнародної дипломатії у ставленні як до Москви, так і до країн, що нехтують своїми зобов’язаннями в межах Римського статуту. Міжнародна спільнота отримала ще один демонстративний і зневажливий удар по самолюбству та повинна адекватно відреагувати. Відсутність реакції з боку Заходу ще більше мотивує Путіна та стимулює проведення аналогічних заходів, спрямованих на дискредитацію міжнародних правничих інституцій. Слово за Гаагою та Міжнародним кримінальним судом. Наразі принциповим для України залишається питання — чи буде від міжнародної спільноти адекватна відповідь на черговий зухвалий випад Кремля, чи може Україна сподіватися на підтримку своїй боротьби з російським агресором від демократичних сил Заходу?
Підготував Сергій Польовик
