Хто насправді стоїть за звинуваченнями поляків і українців в атаці на Nord Stream? Не обов’язково лише німці

Кілька днів тому [1] польські та світові ЗМІ поширили заяву колишнього президента Федеральної розвідувальної служби (BND) Августа Ганнінга [2] про польсько-українську диверсію на газопроводі «Північний потік» [3].

За заголовками таблоїдів не обов’язково можна було побачити глибший сенс цієї медійної операції.

Перший шар — це постать самого Августа Ганнінга, який до 2005 р. обіймав посаду глави німецької розвідки. Це справляє враження, але проблема полягає в тому, що Ганнінг — дуже скомпрометована особа. Після роботи на німецьку державу він надавав низку послуг підозрілим контрагентам. Зокрема, Об’єднаним Арабським Еміратам, які з його допомогою намагалися придбати літаки-розвідники під виглядом закупівлі приватних літаків для арабських багатіїв, чи також допомагав компаніям з Азербайджану виходити на європейські ринки.

Однак найбільшим його скандалом стало членство в наглядовій раді російського банку в Латвії — PNB Banka. Контакти, які встановив А. Ганнінг, настільки порушили процедури безпеки до такого рівня, що навіть німецька преса замислилася над причинами участі свого чиновника в контактах з росіянами. Серед російських імен, які потрапили до візитниці німецького чиновника, варто відзначити двох — Михайла Гуцерієва та Григорія Гусельникова. Перший — російський олігарх, який пов’язаний ще з радянськими спецслужбами [4], і як «незалежний» підприємець купив акції російського «Сбербанка», коли той припинив свою діяльність в Україні. Останній був фактичним власником банку, до наглядової ради якого входив А. Ганнінг. Обидва російські олігархи фінансували різні бізнес-підприємства в Латвії, зокрема: PNB Banka. Однак у 2019 р. банк оголосив про банкрутство, а латвійський управляючий оцінив дебіторську заборгованість членів наглядової ради, включно з нашим німецьким героєм, у понад 31 млн євро. Неприємним доповненням є той факт, що колишній генеральний секретар НАТО Андерс Расмуссен входив до складу тієї ж наглядової ради. У лютому 2022 р. німецькі ЗМІ повідомили про принизливу зустріч Ганнінга з канцлером Олафом Шольцем напередодні візиту останнього до Латвії. Колишній президент BND нібито просив заступитися за нього перед латвійською владою.

Величезні борги, фінансування з боку російських олігархів і, зрештою, ганебні послуги, які Ганнінг надавав підозрілим можновладцям, дискваліфікують його як об’єктивного коментатора російських справ — і все ж Die Welt запросила його як експерта, а ЗМІ в різних частинах світу цитували його, по суті, нікчемну думку колишнього чиновника. Це була більше публіцистика, ніж констатація фактів. Ганнінг був обурений тим, що українці та поляки «руйнують нашу інфраструктуру», що «Україна виграла» [від пошкодження «Північного потоку»], і що підтримка України Німеччиною несумісна з тим, що українці зробили бідним німцям.

Однак розмови про підрив українцями газопроводу виникли не на порожньому місці — тож час поговорити про другий шар інтриги. Ганнінг і журналісти обговорювали лише текст з The Wall Street Journal, де розповідалося про команду українських волонтерів із шести осіб із сертифікатами водолазів, які вчинили диверсію під виглядом туристичної ескапади в Балтійському морі. Польща мала принаймні знати про змову і, можливо, також співпрацювати на рівні розвідки. Але у нас також має бути кілька запитань щодо цього тексту. По-перше, автор не наводить жодного імені людини, яка б підтверджувала описаний сценарій пошкодження труби. «Високопосадовці з України», «високопосадовці з Німеччини» — усі ці інформатори також могли бути вигадані Жулем Верном. Текст, про який йде мова, не містить жодного доказу, документа чи навіть чиєїсь думки з конкретним іменем, яка б підтверджувала цю історію — хіба що таким доказом є фотографія маленького човна, що стоїть на березі, з підписом, що це — яхта, з якої водолази спустилися на дно моря. Не потрібно особливого почуття іронії, щоб знайти яхту у власних фотоколекціях і опублікувати її як транспортний засіб сучасного Джеймса Бонда.

У польських ЗМІ слушно цитували статтю The Wall Street Journal як «американську газету». Проте є проблема навіть у цьому базовому факті, який ми можемо назвати третім шаром функціонування ЗМІ. Автором нашумілого тексту є Боян Панчевський, македонець, який працює в Берліні кореспондентом німецької газети. Автор, відносно молодий чоловік, років під сорок, займався Україною, але, швидше за все, на рівні польських ютуберів і блогерів, які подорожували через Буг, щоб готувати матеріали з огорненої війною країни. Не ставлячи під сумнів успіхи Панчевського (у кар’єрі бувають такі якісні стрибки), але можна припустити, що інформатори автора — як це зазвичай буває із «сумними» панами зі спецслужб — були з ним, м’яко кажучи, не зовсім чесними. Важко не запідозрити співрозмовників Панчевського у веденні окремої оперативної гри з міжнародним розмахом — звідси вибір американської газети та журналіста з не дуже вражаючими досягненнями.

Отже, перед нами балканський автор, який у співпраці з німцями виготовляє матеріали для американської газети, про що потім розповідає колишній президент BND, який має справу з російськими олігархами. Ця історія настільки ж архетипно очевидна, як українська помічниця Дональда Туска [5] чи іспанський журналіст, який вербує прихильників наративів Путіна у Варшаві [6].

Примітки:

[1] Стаття була розміщена 17 серпня 2024 р. на веб-порталі wPolityce.pl.

[2] А. Ганнінг очолював BND у 1998–2005 рр. У 2005–2009 рр. він був статс-секретарем Федерального міністерства внутрішніх справ і відповідав, зокрема, за питання діяльності федеральної поліції, внутрішньої безпеки та контролю за системою спеціального зв’язку.

[3] Заступник державного секретаря — керівник Бюро міжнародної політики Канцелярії президента РП М. Павляк заперечив цю заяву і піддав критиці самого А. Ганнінга. За часів канцлера Герхарда Шредера, коли починалось будівництво газопроводу, А. Ганнінг був причетний до цього проєкту і «як керівник розвідки, безумовно, зіграв ганебну та важливу роль в інвестиціях». До критики приєднався і прем’єр-міністр РП Д. Туск, який вказав на необхідність вибачитися тим, хто був причетний до будівництва «Північного потоку», який став економічним важелем РФ для шантажу Європи та поповнював бюджет Кремля. Зі свого боку президент РП А. Дуда відкинув звинувачення А. Ганнінга, наголосивши, що сприйняв їх як абсурд із політичної точки зору.

[4] За даними видання «Сейчас.Инфо», М. Гуцерієв міг бути завербований спецслужбами Азербайджану у 2007–2010 рр., коли перебував в еміграції у Великій Британії. Там він підтримував контакти з І секретарем посольства АР у Лондоні О. Султановим, який з 2015 р. очолює Службу зовнішньої розвідки Азербайджану. М. Гуцерієв є власником британської компанії GCM Global Energy Inc., яка видобуває нафту в Азербайджані. Має дружні стосунки з президентом країни І. Алієвим, який свого часу допоміг йому повернутися в Росію.

[5] Українка Крістіна Вороновська з 2022 р. працювала помічником на громадських засадах тоді ще депутата Сейму РП Д. Туска. Її батько свого часу служив у ПНР у складі Північної групи військ Радянської армії. У соцмережах це подавалось як загроза національній безпеці, хоча у Канцелярії Голови Ради міністрів повідомили, що вона пройшла перевірку польських спецслужб і не має доступу до таємних документів.

[6] Іспанський журналіст російського походження Пабло Гонсалес (Павло Рубцов), затриманий у Польщі в лютому 2022 р. за підозрою у шпигунстві, був агентом ГРУ (ГУ) ГШ ЗС РФ. У серпні 2024 р. звільнений у рамках обміну ув’язненими між Росією та Заходом.

Переклад і примітки — Володимир Паливода