Міграційна криза у Балтійському регіоні

Роль та наміри Росії і їх наслідки для України

 

 

Іван Січень

Останнім часом одним із нових джерел напруженості поблизу України є міграційна криза на кордонах Білорусі з Польщею та Литвою. Як відомо, причиною цього є вчинки Мінська і Москви, що намагаються спрямувати потоки біженців з Близького Сходу та Азії до Балтійського регіону і далі — до Північної і Центральної Європи.

І хоча така ситуація безпосередньо не стосується України, але це відчутно зачіпає її інтереси. Так, не виключається можливість того, що Білорусь разом з Росією влаштують міграційні проблеми і на українському кордоні. Крім того, прикордонні провокації Мінська і Москви посилюються їх військовою активністю на польсько-литовському та певним чином на українському напрямках.

 

…Ситуація у світі, Європі та довкола України змінюється, що пов’язано з якісно новим рівнем протистояння між Росією та Заходом…

З 2019–2020-х років ситуація у світі, Європі та довкола України дещо змінюється, що пов’язано з якісно новим рівнем протистояння між Росією та Заходом. При цьому Росія, на відміну від початкового періоду конфронтації між нею та США і Європою через Україну, втрачає свою військову перевагу на Європейському ТВД.

Так, з 2015 року США/НАТО поновили основні елементи систем управління і розгортання своїх військ в Європі, а також частину з бойових компонентів, що існували за минулої холодної війни. Водночас ЗС США та Об’єднані збройні сили НАТО відновили масштабні військові навчання з опрацюванням всіх складових стратегії та тактики протидії можливому нападу з боку Росії.

Все це вже дає змогу Заходові стримувати РФ, включно з її агресією проти України та реалізацією своїх експансіоністських планів стосовно Європи. Про це свідчить і ситуація весни–літа 2021 року, коли Росія вимушено знизила свою військову активність щодо України і почала втрачати ініціативу в Чорноморському і Балтійському регіонах.

Як показали стратегічні навчання США/НАТО «Захисник Європи-2021» та СКШН ЗС РФ і Білорусі «Захід-2021», а також інші військові заходи сторін, на вчинки супротивників Росія здебільшого лише реагувала, а не діяла на випередження. Зокрема, у зв’язку з військовими заходами США/НАТО у регіонах Середземного і Чорного морів, вона по суті змінила процес підготовки СКШН «Захід-2021», переорієнтувавши його на Південно-Західний напрямок. Точно так же вона не змогла запобігти діям США/НАТО з демонстрації сили у безпосередньо біля Криму та Північного Кавказу.

 

Щоправда, Росія не відмовилась від своїх цілей і, як завжди, лише змінила способи їх досягнення. Так, восени поточного року у зв’язку з газовою кризою в Європі, яка стала наслідком прорахунків керівництва ЄС у розв’язанні проблеми своєчасного поповнення запасів природного газу після падіння попиту на нього у минулому році, РФ знову намагається застосувати енергетичну зброю для досягнення зовнішньополітичних цілей.

Росія знову намагається застосувати енергетичну зброю для досягнення зовнішньополітичних цілей

Саме це і стало причиною різкого зростання цін у Європі на газ до рекордної позначки — понад 1200 дол. США за тис. куб метрів. Однак, це ж стимулювало процес відмови європейських країн від російського газового постачання та переорієнтацію на скраплений газ зі США, Катару та інших постачальників. Крім того, збільшилися обсяги видобутку газу у країнах Північної Європи.

Така ситуація дозволила порушити питання про відмову від російського газу навіть у таких країнах, як Молдова, не кажучи про Польщу, країни Балтії та Україну, які вже відчутно знизили свою енергетичну залежність від Росії. І це ще раз демонструє зниження впливу Москви на Європу та країни колишнього СРСР європейського і демократичного вибору у спосіб енергетичного тиску.

 

Але це знову не спинило Москву. Вона вдалася ще до одного вже випробуваного методу створення проблем для Європейського Союзу у спосіб провокування міграційної кризи в країнах-членах цієї організації. Вперше таку кризу Росія інспірувала ще в 2010-х роках, після того, як США/НАТО розпочали військові операції проти тоталітарних режимів в Лівії та Сирії.

Росія вдалася до вже випробуваного методу провокування міграційної кризи в країнах-членах ЄС

Підтримавши у цих країнах керівництва та окремі угруповання антизахідної спрямованості (в тому числі терористичні угруповання), Росія змогла спровокувати довготривалі збройні конфлікти на тих територіях. Своєю чергою, це спричинило масові потоки біженців та мігрантів до країн Південної Європи, а через них — і до інших країн-членів ЄС.

Як наслідок, загострилися внутрішні суперечності в Європейському Союзі. Вони набули особливої гостроти під впливом світової фінансово-економічної кризи 2008–2009 років. В результаті західні країни не змогли адекватно зреагувати на напад Росії на Грузію в серпні 2008 року, а потім і взагалі пішли на «перезавантаження» відносин з нею. По суті, ті ж обставини стали причиною досить стриманого ставлення ЄС до збройної агресії Росії проти України у 2014 році.

Разом з тим, в 2015–2016 роках перша міграційна криза у Європейському Союзі в основному була подолана завдяки досягненню згоди щодо прийому та розподілу біженців. Водночас усувалися і проблеми європейської економіки, яка відновила позитивну динаміку розвитку.

 

…Критичне ускладнення відносин між режимом О. Лукашенко та Заходом дало Москві змогу поставити під «міграційний удар» також Польщу, країни Балтії і Північної Європи…

Незважаючи на це, проблема біженців та мігрантів до Європи залишається актуальною, що Росія і надалі використовує у своїх цілях. І навіть більше, критичне ускладнення відносин між режимом О. Лукашенко в Білорусі та Заходом дало Москві змогу поставити під «міграційний удар» також Польщу, країни Балтії і Північної Європи, які до того були поза основними шляхами руху біженців та мігрантів.

У зв’язку з цим провокування міграційної кризи в Європі стало ще однією точкою, де перетинаються інтереси В. Путіна і О. Лукашенка. У такий спосіб Москва послаблює Європу, а також прагне вплинути на позицію ЄС з питань, що важливі для Росії, в тому числі щодо України. Так само чинить і Мінськ, який, з одного боку, також намагається послабити ЄС, «помстившись» за невизнання підсумків президентських виборів в Білорусі у 2020 році та підтримку білоруської опозиції, а іншого — спонукати Брюссель до діалогу з О. Лукашенком (та, відповідно, легітимізувати його на Заході).

До того ж, Росія створює резонансний прецедент для демонстрації збройної сили перед США/НАТО. За слушної нагоди Москва може його трансформувати у справжній збройний конфлікт з подальшим проведенням військової операції з метою захопити країни Балтії та частину території Польщі або, як мінімум, — забезпечити сухопутне сполучення з Калінінградською областю РФ (через, як його називають, Сувалкський коридор, що пролягає від Гродненської області Білорусі вздовж кордону між Польщею і Литвою).

Аналогічний сценарій Росія може спробувати реалізувати і стосовно України. Щоб, зокрема, підірвати стабільність України, розпорошити її увагу та сили, а також зробити проблемними її стосунки з Польщею і ЄС, направивши біженців та мігрантів до Європи через українську територію. Водночас не виключено, що Москва організує ще кілька зон конфліктів на кордонах України з подальшим використанням їх для чергового військового вторгнення на українську територію.

Як у першому, так і в другому випадках Росія може розпочати військові дії під приводом захисту Білорусі, яка є її союзницею в Організації Договору про колективну безпеку.

 

З огляду на важливість наведених цілей як для Москви, так і Мінська, їх кроки чітко організовані та ретельно сплановані, про що свідчать цілеспрямоване завезення біженців до Білорусі, де вони накопичуються у спеціально створених таборах поблизу кордонів з Польщею і Литвою.

Для транспортування мігрантів залучаються провідні (фактично — державні) компанії Росії — «Аэрофлот» та Білорусі «Белавиа», в той час як авіаперевізники інших країн відмовились надавати свої послуги потенційним мігрантам. Причому, Москва і Мінськ не відмовляються від подібної практики навіть під загрозою західних санкцій. А щоб «заманити» біженців і мігрантів до Білорусі, їм обіцяють швидкий і легкий доступ до ЄС. За рахунок цього, а також внаслідок перешкоджання біженцям повернутися до своїх країн, їхня кількість в Білорусі вже сягає 16 тис. осіб.

Маршрути транспортування мігрантів до Білорусі

Ще більш показовими стали дії білоруських прикордонників, а, по суті, спецслужб, з організації та підтримки проривів мігрантів через польський та литовський кордони. Як Москва і спланувала, така ситуація створила пряму загрозу стабільності в Польщі та Литві, а через них — і в інших країнах ЄС у Балтійському регіоні та Північній Європі.

З вересня поточного року тільки в Польщі запобігли понад 32 тис. спробам незаконного перетину кордону з боку Білорусі, в основному, громадянами Іраку, Сирії та Афганістану. Разом з тим, за оцінками експертів, декому з мігрантів все ж вдається прориватися до Польщі, звідки вони поспішають до інших країн ЄС, насамперед — ФРН. Згідно з повідомлення федеральної поліції Німеччини, тільки у першій половині листопада поточного року зареєстровано близько 600 спроб незаконного в’їзду мігрантів до ФРН з Польщі.

 

Польща та Литва, а також інші країни Європейського Союзу все це сприймають, як новий прояв «гібридної» агресії з боку Росії і Білорусі, що вимагає відповідної реакції. Так, з 10 листопада ц. р. у прикордонних районах Польщі та Литви (на глибину до 5 км), а також місцях розселення біженців та мігрантів поблизу литовських міст Кібартай, Мядінінкай, Пабраде, Рукла та Вільнюс оголошено про запровадження режиму надзвичайного стану. Зокрема, у згаданих районах запроваджені комендантський час та посилене патрулювання. Крім того, туди введені додаткові підрозділи польської і литовської поліції та армії. За заявою міністра національної оборони Польщі М. Блащака, його країна вже збільшила чисельність своїх військовослужбовців на кордоні з Білоруссю до 12 тис. осіб. При цьому їм дозволено застосовувати зброю у тому випадку, якщо мігранти спробують прорватися на польську територію.

Новий прояв «гібридної» агресії з боку Росії і Білорусі вимагає відповідної реакції від Польщі, Литви, а також інших європейських країн

Заходи, вжиті Польщею та Литвою, повністю підтримали західні країни та міжнародні організації. За підсумками зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів ЄС узгоджені критерії введення санкцій проти режиму О. Лукашенка за організацію міграційної кризи. Загалом, під загрозу таких санкцій потрапили до 40 осіб і організацій. Окремі з європейських країн пропонують вжити санкції і стосовно Росії, яка, по суті, є головним організатором провокацій на польському та литовському кордонах. Свій пакет санкцій готують США.

До надання допомоги Польщі та Литві може долучитися НАТО. За заявою колишнього заступника глави управління розвідки Міжнародного військового штабу НАТО генерала Я. Строжика, «ситуація довкола міграційної кризи потребує початку консультацій в рамках Північноатлантичного союзу». На думку генерала, «це дасть змогу забезпечити готовність Альянсу до вжиття екстрених заходів у разі переростання згаданої проблеми у збройне протистояння, а саме — прискорити запуск п’ятої статті Вашингтонського договору щодо колективної оборони».

 

В той же час Росія і Білорусь не тільки не припиняють провокування міграційної кризи на північно-східних кордонах НАТО та ЄС, а і використовують їх кроки у відповідь, в якості підґрунтя для реалізації своїх планів.

Зокрема, 11–15 листопада ц. р. на білоруському полігоні «Гожский» у Гродненській області (30 км від кордону з Польщею та 5 км від кордону з Литвою) відбулись спільні навчання за участю батальйонних тактичних груп повітряно-десантних сил Росії та сил спеціального призначення Білорусі. Згідно з повідомленням міноборони Білорусі, приводом для навчання стало «нарощування військової діяльності поблизу державного кордону Республіки Білорусь» та «перевірка одного із компонентів сил реагування Союзної держави РБ і РФ».

А 10 листопада ц. р. у повітряному просторі Білорусі відбулися польоти двох дальніх бомбардувальників Ту-22М3, і наступного дня — 11 листопада ц. р. — двох бомбардувальників-ракетоносців Ту-160М зі складу дальньої (стратегічної) авіації повітряно-космічних сил Росії. Польоти виконувались під прикриттям винищувачів Су-30СМ ВПС Білорусі. За офіційною інформацією міноборони Росії, опрацьовувалися питання поглиблення взаємодії сторін під час виконання спільних військових операцій, а також перевірка сил та засобів Єдиної регіональної системи ППО Союзної держави. Два стратегічних літаки Ту-160М у супроводі винищувачів МіГ-31 15 листопада ц. р. здійснили політ над Баренцовим, Норвезьким та Північним морями, що стало ще однією демонстрацією сили тепер уже перед країнами Північної Європи.

Крім того, на полігоні в районі російського міста Казань пройшли навчання миротворчих сил ОДКБ «Непорушне братерство-2021» за участю 1,7 тис. військовослужбовців зі складу ЗС Росії, Білорусі, Казахстану, Вірменії, Киргизстану та Таджикистану.

Росія використовує міграційну кризу для прикриття власних агресивних намірів щодо Заходу і України

Заходи аналогічного змісту відбувались також минулого року на фоні масових виступів супротивників режиму О. Лукашенка в Білорусі. При цьому, як зараз, так і тоді, їм надавався відверто антизахідний характер, що стало центральною темою відповідної інформаційної кампанії. На сьогодні російські і білоруські ЗМІ продовжують стверджувати про «підготовку США і НАТО до збройної агресії проти Білорусі, за підтримки України».

Саме так трактуються кроки Польщі, Литви, а тепер уже й України, з протидії міграційній кризі та посилення охорони своїх кордонів з метою недопущення їх незаконного перетину. Ще далі йдуть окремі російські експерти, які припускають «можливість скоординованого нападу на Росію з боку США, НАТО та України спільно з Японією на Далекому Сході».

Звичайно, усім цим Росія намагається прикрити власні агресивні наміри щодо Заходу і України. Однак політика Москви, в тому числі у розглянутому контексті, підтверджує реальність таких намірів, що вимагає від нашої держави адекватного реагування.

 

Схожі публікації