Ініціатива трьох морів: економічне співробітництво у геостратегічному контексті

За матеріалами Фонду науки і політики Німеччини

 

 

 

«Ініціатива трьох морів» — геополітичний проект, завдяки якому країни-учасниці можуть отримати певні економічні преференції з використанням свого геополітичного положення. Ініціатива стосується України ще й тому, що завдяки цьому вона може інтегруватися у європейські і світові проекти та отримати нові геополітичні перспективи. Увагу до цієї проблеми привернув аналіз авторитетного в Європі німецького Фонду науки і політики (SWP) за авторством аналітика Кай-Олафа Ланга.

Довідково:

Фонд науки і політики (Stiftung Wissenschaft und Politik, SWP) — незалежна наукова установа Німеччини. На основі своїх досліджень фонд консультує осіб, які ухвалюють політичні рішення, зокрема у сферах зовнішньої політики та політики безпеки, міжнародної та європейської політики. Це один з найбільших аналітичних центрів в Європі.

Фонд в основному консультує німецький Бундестаг і федеральний уряд, а також надає пропозиції особам, що приймають політичні рішення в інтересах Німеччини у таких міжнародних організаціях, як ЄС, НАТО та ООН.

Зокрема, автор матеріалу констатує, що через п’ять років після свого заснування «Ініціатива трьох морів» наразі перебуває у фазі консолідації та конкретизації нагальних для вивчення тем. Асоціація дванадцяти країн Центрально-Східної та Південно-Східної Європи має на меті покращити співпрацю країн регіону. Завдяки інвестиційному фонду «Ініціативи трьох морів», обсяг коштів якого зараз становить понад 1 млрд євро, а також зважаючи на фінансові і політичні зобов’язання США, від яких, скоріш за все не відмовиться адміністрація Джозефа Байдена, робота «Ініціативи трьох морів» буде стабільною і користуватиметься попитом. Щоправда, і надалі залежатиме від геополітичних інтересів держав-учасниць. Щодо Німеччини, то вона лише партнер, а не повноправний учасник «Ініціативи трьох морів». Якщо вона задекларувала свій намір приєднатися до ініціативи, то, вочевидь, готова виконувати певну роль у регіоні, навіть незалежно від подальшого розвитку цієї ініціативи.

«Ініціативу трьох морів» (Three Seas Initiative) офіційно утворили у 2016 році дванадцять країн Центрально-Східної і Південно-Східної Європи — Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чеська Республіка, Словаччина, Угорщина, Австрія, Словенія, Хорватія, Румунія і Болгарія. Всі ці держави-члени Європейського Союзу розташовані між Балтійським, Адріатичним і Чорним морями. Поєднання їх потенціалів сприятиме виконанню ними спільних проектів та економічному розвитку регіону, насамперед, у спосіб сприяння транскордонним інфраструктурним проектам європейського напрямку «північ-південь». Таким об’єднанням зусиль, зокрема, можна буде вдосконалювати транспортне сполучення між державами, так як чимало важливих інфраструктурних магістралей прокладені тільки зі сходу на захід цього регіону. В основному співпраця стосується транспортної, енергетичної сфер та цифрових технологій. За даними Міжнародного валютного фонду, у найближче десятиліття інфраструктура регіону потребує інвестицій на суму близько 1,3 трлн дол. США.

Країни-учасниці «Ініціативи трьох морів»

З метою реалізації планів «Ініціативи трьох морів», окрім щорічних зустрічей на вищому рівні, проводяться також бізнес-форуми, де визначаються пріоритетні напрями розвитку. Рушійною силою ініціативи вважається Польща з її правлячою з 2015 року «Партією права і справедливості» (PiS), а також президент Анджей Дуда. Польща відновила цю історично не нову ініціативу спільно з Хорватією в серпні 2016 року на першому офіційному саміті в хорватському Дубровнику. У країнах, що входять до ініціативи, проживає близько чверті населення ЄС, але ці країни разом генерують лише 13 % від загального ВВП Євросоюзу.

 

Віртуальна зустріч на вищому рівні у Таллінні

Останній саміт «Ініціативи трьох морів» відбувся у відео-форматі в Таллінні (Естонія) 19 жовтня 2020 року. Як і на усіх інших значних заходах у світі, на ньому також позначилася пандемія коронавірусу. Незважаючи на усі намагання приймаючої сторони, не всі запрошені політики брали участь у віртуальному саміті. В остаточній декларації саміту були враховані кілька практичних та інституційних нововведень, які ініціювала естонська сторона: інтерактивний звіт про хід виконання окремих проектів та звіт про інтелектуальну взаємодію. Довело свою доцільність також скликання технічного секретаріату саміту, однак не досягнуто рішення про створення запропонованого Угорщиною постійного генерального секретаріату «Ініціативи трьох морів».

Останній саміт «Ініціативи трьох морів» відбувся у відео-форматі в Таллінні (Естонія) 19 жовтня 2020 року

Але учасники дійшли згоди щодо розширення формату інвестиційного фонду «Ініціативи трьох морів» та участі США у ініціативі, які чітко визначили, що в якості зовнішнього партнера вони підтримають ініціативу не лише політично, але й фінансово. Співзасновник і найбільший акціонер в інвестиційному фонді, польський «Банк розвитку народного господарства» (BGK) повідомив про наміри збільшити на 250 млн євро власні депозити в фонді, що складають 500 млн євро. Разом з внесками інших країн обсяги капіталу фонду на сьогодні зросли до майже 1 млрд євро. На початку лютого 2021 року банки Литви і Словенії увійшли до числа акціонерів інвестиційного фонду. Сьогодні 9 з 12-ти країн-учасниць фонду є його акціонерами.

США повідомили, що мають намір через Міжнародну фінансову корпорацію з розвитку (IFC) спрямувати до активів фонду «Ініціативи трьох морів» 300 млн дол. США. І навіть пообіцяли збільшити цю суму до 1 млрд дол. США, що становитиме 30 % від загальної суми коштів, внесених країнами-учасницями «Ініціативи трьох морів». У випадку реалізації обіцяного матеріалізується пропозиція колишнього державного секретаря США Майка Помпео від лютого 2020 року. До того ж, американський EXIM-Bank, за погодженням з польським банком BGK, анонсував доповнення фінансової підтримки проектів «Ініціативи трьох морів» ресурсами Міжнародної фінансової корпорації (DFC).

 

Геополітика чи «лише» економіка?

…Такий неоднорідний союз гравців з відмінними геополітичними амбіціями не може покладатися на один певний домінуючий зовнішньополітичний чинник, а тому уникає явних геостратегічних визначень…

З огляду на наміри «Ініціативи трьох морів», постійно виникає питання: йдеться про геополітичні плани країн, чи винятково про цільове економічне об’єднання держав? Очевидна відповідь така: мається на увазі як одне, так і інше, оскільки відокремлення геополітики і економічної кооперації завжди супроводжується певним насильством та свавіллям. Геостратегічно вмотивована політика може мати наслідки для торгівлі і економіки, так саме як економічні та інфраструктурні проекти часто мають наслідки і зовнішньополітичні, і в галузі політики безпеки. У випадку з «Ініціативою трьох морів» мається на увазі те, що такий неоднорідний союз гравців з відмінними геополітичними амбіціями не може покладатися на один певний домінуючий зовнішньополітичний чинник, а тому уникає явних геостратегічних визначень.

Тим не менше, деякі учасники ініціативи, насамперед Польща, рішуче просувають свій геополітичний порядок денний. За умов певного спрощення у формулюваннях можна виокремити три підходи до пріоритетів «Ініціативи трьох морів»:

На погляд Польщі, точніше, на погляд урядового табору Польщі, «Ініціатива трьох морів», зважаючи на її економічні аспекти, має також геополітичні аргументи, завдяки яким зменшується залежність від Росії та може стримуватися вірогідне економічне і політичне домінування Німеччини в регіоні. Визначний внесок у досягнення такої мети роблять США своєю участю в «Ініціативі трьох морів», які також розглядаються як противага німецькому впливу.

Для інших країн регіону, які критикують Росію і сильно трансатлантично орієнтовані (а саме для країн Балтії і Румунії), інтеграція США у проект і зменшення залежності від Росії також є привабливими аспектами ініціативи. З іншого боку, вони однозначно проти як стримування Німеччини, так і взагалі проти будь-якого підтексту з антинімецькою спрямованістю, і водночас наполягають на якомога тіснішому зв’язку «Ініціативи трьох морів» з ЄС.

Останнє стосується також всіх інших партнерів «Ініціативи трьох морів», які також відкидають геополітичні та геоекономічні помисли. Це актуально з огляду на те, що деякі уряди, зокрема угорський, або інші важливі політичні гравці (серед яких президенти Чехії та Хорватії, певні чеські політичні партії) мають намір і надалі співпрацювати з Росією чи Китаєм.

…Деякі учасники «Ініціативи трьох морів», насамперед Польща, рішуче просувають свій геополітичний порядок денний…

«Ініціатива трьох морів» є певною мірою економічно-інфраструктурною формою співпраці, завдяки якій впливові учасники одночасно намагаються досягти виконання своїх геополітичних планів. Хоча Польща, зважаючи на інтереси американців, успішно просунула в ініціативі участь США, та з огляду на бажання інших держав-учасниць ініціативи, не змогла заблокувати залучення до неї в якості партнера Німеччину. Однак Польща і надалі протистоятиме повноправному членству Німеччини в «Ініціативі трьох морів».

 

Роль США

Хоча США, як партнер «Ініціативи трьох морів», на перший погляд, у тому ж статусі що і Німеччина, але їм випало відігравати іншу роль. І не лише тому, що деякі країни-учасниці «Ініціативи трьох морів» рішуче виступають за суттєву участь США в ініціативі. Просто мотиви Вашингтона щодо своєї участі у проекті за своїм геополітичним характером більш далекоглядні. Адже США зважають на функцію, яку виконує регіон у їх глобальній конкуренції з Росією та Китаєм. Поза межами азійського регіону східна частина Європи є основною ареною, де Вашингтон намагається протидіяти економічному та політичному впливу згаданих великих держав-суперників. Після 1989 року і, особливо, після російсько-грузинського та російсько-українського конфліктів, США протягом тривалого часу концентрувалися на «концепції стримування», підвищенні стійкості в галузі оборони та політиці більш «жорсткої» безпеки (hard security). Останнім часом США активно допомагали підвищувати стійкість держав, розташованих у згаданому регіоні.

Така концептуальна зміна вперше стала помітною за часів президентства Дональда Трампа, коли пролунали у жовтні 2018 року заяви помічника держсекретаря США Весса Мітчелла. На засіданні Атлантичної ради В. Мітчелл послався на небезпеку «політичного та економічного проникнення» Росії та Китаю до країн Центральної Європи. За його словами, зважаючи на зростаючий вплив конкурентів Сполучених Штатів у Центрально-Східній та Південно-Східній Європі, необхідно посилити там дипломатичну активність США, принаймні підтримати американські компанії, розширити фінансову участь в інфраструктурних проектах. Також необхідно активізувати зусилля у галузі «публічної дипломатії». Навіть не зважаючи на пізнішу критику заяви В. Мітчелла, сформульовані ним міркування чітко свідчать про зміну оцінок США щодо східної частини ЄС і наскільки Вашингтон геополітично та геоекономічно готовий знову мати справу з цим регіоном.

…«Ініціатива трьох морів» відкриває для США нові можливості багатосторонньої економічної і інфраструктурної співпраці з державами регіону…

«Ініціатива трьох морів» відкриває для США нові можливості багатосторонньої економічної і інфраструктурної співпраці з державами регіону. А контакти США з країнами Центрально-Східної та Південно-Східної Європи можуть поглиблюватися на додаток до двостороннього співробітництва та співпраці в рамках НАТО. Окрім приєднання до інвестиційного фонду «Ініціативи трьох морів» США останнім часом займалися головним чином питаннями енергетичної безпеки. У 2018 році під час саміту «Ініціативи трьох морів» у Бухаресті (Румунія) тодішній міністр енергетики США Рік Перрі ініціював створення «Партнерства з питань трансатлантичного енергетичного співробітництва» (The Partnership for Transatlantic Energy Cooperation, P-TEC) за участі країн-учасниць «Ініціативи трьох морів». США зобов’язалися надати «ресурси та технічні інструменти» для побудови у регіоні «безпечних та надійних» енергетичних систем. Зараз до P-TEC входять 22 європейські країни, а саме, окрім країн-учасниць «Ініціативи трьох морів», інші країни Східної Європи та Західних Балкан, а також Німеччина і ЄС. Чотири робочі групи P-TEC опікуються критичною інфраструктурою, безпекою постачання ресурсів, енергоефективністю та цивільною ядерною енергетикою. Їх діяльність координується з міністерством енергетики США за участі однієї з країн регіону. Група радників з Європейської технічної консультативної місії (Europe Technical Expert Advisory Mission, E-TEAM) готова надавати технічну та експертну підтримку. Це було актуальним, зокрема, під час пошуку альтернативи постачанню природного газу для Молдови взимку 2019–2020 роках.

Одночасно США підтримують двосторонні контакти. Вони узгодили позиції з кількома країнами регіону стосовно безпеки впровадження технологій 5G та телекомунікаційної інфраструктури, які фактично спрямовані проти китайського провайдера Huawei. Майже всі країни-учасниці «Ініціативи трьох морів» підтримують американську ініціативу «Чиста мережа» (Clean Network), яка дозволятиме доступ до цифрового бізнесу лише надійним постачальникам.

Довідково:

«Чиста мережа» (Clean Network) — започаткована у серпні 2020 року урядом США програма, в якій беруть участь держави і телекомунікаційні компанії, що працюють над захистом своїх національних інтересів і конфіденційності даних своїх громадян.

За словами колишнього держсекретара США М. Помпео, «програма «Чиста мережа» — це всеохоплюючий підхід президента Трампа до збереження приватних даних наших громадян та чутливої інформації наших компаній від агресивного втручання зловмисників, таких як Комуністична партія Китаю».

США уклали кілька угод з Румунією і Польщею про цивільне використання та розширення сфери застосування ядерної енергії. У Румунії, де китайська China General Nuclear Power Corporation (CGN) спочатку брала участь у модернізації атомної електростанції в Чернаводі, Сполучені Штати в жовтні 2020 року підписали міжурядову угоду та окрему угоду про фінансування інфраструктурних проектів, що дало змогу запобігти намірам зацікавлених учасників з Далекого Сходу. Так, американський EXIM-Bank надає до 7 млрд дол. США кредитної допомоги для реалізації енергетичних та інфраструктурних проектів. Кошти також можуть використовуватися для модернізації одного вже існуючого реактора та будівництва двох нових енергоблоків. АЕС в Чернаводі будуватиме міжнародний консорціум на чолі з американською компанією.

США також не проти поглибити співпрацю в цій галузі з Польщею. У кулуарах саміту «Ініціативи трьох морів» у Таллінні досягнуто домовленості про підписання двосторонньої угоди, за якою протягом 18 місяців обидві сторони робитимуть висновок про технічну доцільність запланованого Польщею будівництва шести атомних блоків нової АЕС у термін до 2043 року і необхідну для цього кількість коштів. Американський EXIM-Bank і міністерство клімату і навколишнього середовища Польщі наприкінці 2020 року підписали декларацію про наміри, згідно з якою американська фінансова установа фінансуватиме розширення сфери застосування ядерної енергії, а також проекти, орієнтовані на захист клімату та критично важливих об’єктів енергетичної інфраструктури.

 

Росія і Китай у регіоні

Інфраструктурний вплив Росії у регіоні залишається спадщиною біполярного світового порядку, хоча він і обмежується переважно енергетичним сектором. Окрім співпраці в галузі ядерної енергетики, де Росії здебільшого відмовляють, за винятком Угорщини (два нових реактори на АЕС «Пакш» будуватимуть з російською допомогою), йдеться, перш за все, про природний газ. Своєю маршрутною політикою щодо постачання природного газу («Північний потік–1» і «Північний потік–2», «Турецький потік») Росія намагається послабити транзитні можливості насамперед України та країн Центрально-Східної Європи і домогтися об’єднання ринків у Центральній та Південно-Східній Європі. Але діяльність з диверсифікації енергетичної політики більшості країн-учасниць «Ініціативи трьох морів» починає приносити свої плоди.

Зокрема, збудувавши нові трубопроводи і наземні споруди для скрапленого природного газу, ці країни зменшили свою залежність від Росії. А домінування на ринку російського «Газпрому» вже порушене або у процесі такого ослаблення. На початку січня 2021 року на хорватському острові Крк введено в експлуатацію новий СПГ-термінал. З початком його експлуатації скраплений газ доставляється зі США, а сам термінал на острові Крк входить до переліку пріоритетів країн-учасниць «Ініціативи трьох морів». Цей скраплений природний газ призначається не лише для споживання в Хорватії, він також може доставлятися до сусідніх країн. Угорщина вже зарезервувала для себе можливість щорічно отримувати 1 млрд куб. метрів газу із наявних потужностей СПГ-терміналу, що дорівнюють 2,6 млрд куб. метрів; корпорація Shell забронювала 250 млн куб. метрів щороку на термін протягом семи років. Цікаво, що жодна країна не намагається при цьому дотримуватися стратегії нульового імпорту з Росії. Скоріше, адаптовані технічні та інфраструктурні реалії мають послабити можливості шантажу з боку Росії.

Залежність країн Європейського Союзу від постачання газу з Росії

У той же час у деяких країнах є бажання отримувати економічні вигоди від газового бізнесу Росії з Європою. Зокрема, Болгарія виграє як транзитна країна від трубопроводу «Балканський потік», що підключений до системи «Турецький потік» наприкінці грудня 2020 року і транспортує російський газ до Сербії, а також як споживач газу від Трансадріатичного трубопроводу (TAP). Наприкінці 2020 року TAP розпочав регулярну комерційну діяльність та експортує газ із Азербайджану. Якими б різними не були стратегії диверсифікації країн-учасниць «Ініціативи трьох морів» та співпраця з Росією, їх об’єднує спільне прагнення досягти більшої гнучкості та безпеки поставок за рахунок надійної та покращеної інфраструктурної мережі.

Китай, внаслідок реалізації своєї стратегічної ініціативи «Пояс і шлях» та активної економічної діяльності у Східній Європі, є, принаймні, ще одним поважним гравцем у регіоні з точки зору інфраструктурної політики. У центрі уваги ініціативи «17+1», яка є форматом співпраці між країнами Центральної та Східної Європи з Китаєм, відповідно до останніх заяв, є інвестиції в інфраструктуру, зокрема в залізничний транспорт та порти. Завдяки інвестиціям у транспортну та логістичну інфраструктуру Китай може побудувати транспортні магістралі в Центрально-Східній та Південно-Східній Європі, а також у Західній, Північній та Південній Європі і, таким чином, запровадити нові елементи інфраструктури та розширити коридори ініціативи «Пояс і шлях». Китайські інвестиції дотепер надходили в основному до країн Західних Балкан. Виняток становлять великі проекти в Греції, Угорщині та Хорватії.

Серед учасників «Ініціативи трьох морів» триває інтенсивне обговорення участі китайських компаній у впровадженні технологій 5G. Стриманість спостерігається у більшості країн-учасниць ініціативи не лише через наполегливий тиск з боку США, але й через підвищення поінформованості щодо можливих безпекових наслідків від залучення китайських інвесторів. Не всі держави, що зробили відповідні заяви, готові відмовитися від співпраці з Китаєм. Хоча ті країни-учасниці «Ініціативи трьох морів», яким дуже імпонують США, навряд чи оберуть китайські компанії, остаточне рішення інших країн ймовірно не буде негативним. Це стосується не лише Угорщини, де корпорація Huawei вже інвестувала 1,5 млрд євро і побудувала можливо найбільший логістичний центр за межами Китаю. Використовувати можливості цього логістичного центру планують й інші компанії для проектів розвитку мережі 5G. Зрештою, економічні та технологічні критерії також відіграватимуть важливу роль. І в багатьох випадках, не в останню чергу, увага надаватиметься позиції Німеччини.

Саміт «17+1», що відбувся у відео-форматі 9 лютого 2021 року, показав, що у більшості випадків діяльність Китаю в регіоні викликає невдоволення, а низка країн, що входять до «Ініціативи трьох морів», стають щодо нього дедалі обережнішими: країни Балтії, Словенія, Румунія та Болгарія були представлені на саміті не на найвищому рівні. До застережень про підвищену увагу до політики безпеки та до систематичного тиску з боку США додалися прагматичні міркування і, насамперед, розчарування щодо економічної співпраці з Китаєм. А деякі країни регіону дедалі більше згадують про права людини та цінність свободи у відносинах з Пекіном. Відсутність значних інвестицій, повільна реалізація або невиконання інфраструктурних проектів також спонукають до дистанціювання з Китаєм, як і збереження значного дефіциту торгового балансу, що виник через ускладнений експорт для виробників із Центрально-Східної та Південно-Східної Європи.

Учасники зустрічі демонстративно знизили її значення, хоча лідер Китаю Сі Цзіньпін вперше брав у ній участь. Щодо причин такого прохолодного ставлення з боку країн-учасниць «Ініціативи трьох морів», то їх декілька. Тут і обов’язкова пильність у питаннях політики безпеки, і тиск з боку США, що також має певні наслідки (деякі країни регіону у відносинах з Китаєм дедалі більше наголошують на важливості поважати свободу і права людини), та розчарування результатами економічної співпраці.

Лідер КНР Сі Цзіньпін головує на саміті у форматі «17+1» із лідерами країн Центральної та Східної Європи, 9 лютого 2021 року

Китай спробував компенсувати таке розчарування новими пропозиціями, зокрема, повідомив, що збільшить імпорт товарів з країн регіону, насамперед сільськогосподарських, і запропонував нові напрями співпраці. Це і сфера охорони здоров’я, заходи з подолання пандемії, збереження клімату і навколишнього середовища. Виступаючи на саміті, Сі Цзіньпін розповів про великі проекти, зокрема залізничного сполучення Будапешт — Белград, розширення порту Пірей чи будівництва мосту Пелешац у Хорватії. Він вказував також на важливість для взаємних відносин налагодження стабільного транспортного сполучення, а також важливість співпраці в рамках ініціативи «Пояс і шлях».

Зважаючи на зростаючий скептицизм і навіть частково відвертий сумнів щодо формату «17+1» (прем’єр-міністр Естонії Кая Каллас заявила, що віддає перевагу зустрічам ЄС з Китаєм, а не самітам у форматі «17+1»), не можна виключати, що окремі країни знижуватимуть активність в рамках ініціативи «17+1», або навіть вийдуть з неї, що може поставити під знак запитання її важливість. Однак, оскільки Китай підтримує відносини на двосторонній основі, то все ще лишатимуться держави, які з ним співпрацюватимуть економічно. А раз так, то китайці і надалі залишатимуться в цьому регіоні.

 

Консолідація зі структурними проблемами

Саміт у Таллінні демонструє, що «Ініціатива трьох морів» стабілізувалася з моменту її створення в 2016 році, у певних сферах стала більш конкретною. Для подальшого прогресу потрібно, з одного боку, збільшити внески в інвестиційний фонд ініціативи і розпочати його операційну діяльність, а з іншого боку, необхідно, щоб присутність США у регіоні була активною.

Щодо такої присутності, то у цьому немає жодних сумнівів. В середині листопаду 2020 року Палата представників Конгресу США затвердила двопартійну резолюцію із підтримкою участі США в «Ініціативі трьох морів». Адміністрація Дж. Байдена також демонструє свою готовність зберегти такий курс. Це підтверджують, зокрема, перші дискусії між новим радником президента США з питань національної безпеки Джейка Саллівана та представниками польської президентської канцелярії. Обидві сторони запевнили одна одну у спільності своїх стратегічних пріоритетів щодо Китаю та Росії. За даними польських джерел, підтверджувалася також єдність позицій сторін щодо «Ініціативи трьох морів».

Зменшення китайського та російського впливу у Центрально-Східній та Південно-Східній Європі, безперечно, є головним у зовнішньополітичному порядку денному адміністрації Дж. Байдена. Тому, скоріш за все, не припинятимуться такі ініціативи, як навчально-освітні центри партнерства в рамках НАТО (Partnership Training and Education Centres, PTECs). Інтересам США також відповідатиме наявність у спільній декларації Талліннського саміту принципово позитивного посилання на ініціативу «Мережа блакитних точок» (BDN) щодо прозорих стандартів інвестування, яка є своєрідною контр-стратегією США до стратегічної ініціативи Китаю «Пояс і шлях». На відміну від президента Д. Трампа, нова адміністрація США не має намірів використовувати «Ініціативу трьох морів» як основу для вірогідного розділення Євросоюзу.

Довідково:

«Мережа блакитних точок» (Blue Dot Network, BDN) — це багатостороння ініціатива, започаткована у 2019 році Сполученими Штатами, Японією та Австралією з метою впровадження високих стандартів прозорості інвестицій в інфраструктурні проекти в усьому світі.

Вважається своєрідною контр-стратегією США до стратегічної ініціативи Китаю «Пояс і шлях».

Очевидно, що «Ініціатива трьох морів» продовжує боротися зі своїми структурними недоліками. Адже окрім польського «рушія» ініціативи та зобов’язань відповідних країн, що організовують зустрічі та приймають їх учасників на найвищому рівні, низка країн-учасниць займають хоча й принципову, але непевну позицію. Факт, що лише польський банк BGK самотужки забезпечує близько трьох четвертей внесків в інвестиційний фонд «Ініціативи трьох морів», підтверджує наявність різних пріоритетів.

Тим не менш, всі учасники ініціативи розраховують на відчутні переваги, принаймні для окремих власних національних проектів. Привабливість «Ініціативи трьох морів» в нинішній ситуації підвищується переорієнтуванням пріоритетів фінансування Євросоюзу. Хоча «Ініціатива трьох морів» лише частково звертається до фінансових фондів ЄС — чи то в рамках європейської регіональної політики (Cohesion Policy), чи то через механізм «З’єднання Європи» (Connecting Europe Facility). Зокрема, у 2014–2020 роках країни-учасниці ініціативи отримали від Євросоюзу близько 56 млрд євро для втілення проектів в галузях зв’язку, транспорту, енергетики та цифрових технологій. А передбачені ініціативою цільові пріоритетні проекти приблизно на половину фінансуються коштом фондів Євросоюзу та Європейського інвестиційного банку (EIB). Однак, енергетичні проекти, зокрема, газові трубопроводи, а також, можливо, транспортні інфраструктурні проекти згодом не отримуватимуть достатньої допомоги від ЄС, або таке надходження коштів надто ускладниться. Розподіл коштів ЄС відтепер залежатиме від керівних принципів кліматичної політики Євросоюзу. Саме тут «Ініціатива трьох морів» може частково заповнити певний дефіцит фінансових ресурсів.

Ще однією темою, якою буде опікуватися «Ініціатива трьох морів» у найближчі кілька років, є відносини з сусідніми регіонами, зокрема, питання можливого розширення кола учасників ініціативи. Президент Болгарії, яка прийматиме наступний саміт у червні 2021 року, вважає за потрібне прийняти до складу учасників ініціативи Грецію і Кіпр. На початку 2021 року президенти України та Молдови висловили зацікавленість щодо участі своїх країн в ініціативі. Однак найближчим часом основна увага зосереджуватиметься на співпраці, пов’язаній з конкретними проектами, а не на широкому залученні нових країн до ініціативи. Слід мати на увазі, що саме вступ країн, які не входять до ЄС із Західних Балкан, і особливо країн «Східного партнерства», викличе бурхливі дискусії серед нинішніх країн-учасниць.

Довідково:

«Східне партнерство» — політика Європейського Союзу, що має на меті зміцнення стосунків зі східними сусідами ЄС. Є продовженням східного напряму чинної Європейської політики сусідства. «Східне партнерство» започатковано у травні 2009 року і на сьогодні охоплює шість країн — Азербайджан, Білорусь, Вірменію, Грузію, Молдову та Україну. Поява «Східного партнерства» ознаменувала початок формального розмежування зовнішньополітичних підходів ЄС до відносин з південними та східними сусідами Євросоюзу.

Метою ініціативи є сприяння процесам реформ у країнах-партнерах, у тому числі шляхом укладення угод про асоціацію, включаючи створення зон вільної торгівлі, а також лібералізації візового режиму між ЄС та країнами-партнерами.

 

Перспективи та позиціонування Німеччини

«Ініціатива трьох морів» вступила у період консолідації та конкретизації теоретичних підходів. Вона вже пройшла свою фазу злету і, крім польської суттєвої участі, отримала важливі стабілізуючі чинники завдяки зобов’язанням США та наповненню інвестиційного фонду, який на першому етапі забезпечуватиме її розвиток. Деякі окремі проекти ініціативи можуть принести користь всім країнам-учасницям. Але різні інтереси і, перш за все, різні геополітичні пріоритети окремих держав, а також складна реалізація деяких інфраструктурних проектів ускладнять перспективи такої співпраці. Із 77-ми пріоритетних проектів у 2020 році вдалося втілити лише три, за сімома здійснюються планові роботи та ще за 14-ма проектами можна відзначати суттєві успіхи. Інші 53 проекти ініціативи так і не пройшли далі стадії реєстрації. Для реалізації пріоритетних проектів знайшлося лише 12 % фінансування від необхідної загальної суми у понад 85 млрд євро (інформація згідно зі звітом про поточний стан «Ініціативи трьох морів»).

Стан реалізації інфраструктурних проектів «Ініціативи трьох морів»

Долучення США до «Ініціативи трьох морів» є не лише ознакою геостратегічної складової платформи, а й надає їй трансатлантичного виміру. Усі країни-учасниці ініціативи є членами ЄС, а також (за винятком Австрії) членами НАТО і складають східний фланг Альянсу. Реалізація проектів у галузі транспортних сполучень, об’єктів критичної енергетичної інфраструктури чи мереж передачі даних також сприяє безпеці країн-учасниць «Ініціативи трьох морів».

У середньостроковій та довгостроковій перспективі для «Ініціативи трьох морів» можливе втілення кількох сценаріїв. Приєднання Німеччини малоймовірне через опір з боку Польщі. Воно перетворило б ініціативу у свого роду «розширений формат Центральної Європи» з домінуванням тієї ж таки Німеччини, економічна потуга якої майже вдвічі перевищує потенціал інших 12-ти країн-учасниць. З включенням до цієї когорти таких країн, як Україна, ініціатива наблизиться до ідеї «Інтермаріуму», яку в міжвоєнний період через геостратегічні міркування ініціювали у Польщі. Але це, вірогідно, може викликати протест у решти країн-учасниць ініціативи.

Зосередженість у перспективі лише на США, іншими словами, імплементація свого роду формату «17+1» із США замість Китаю, за правління адміністрації Дж. Байдена малоймовірна, оскільки сам американський президент не вважає за доцільне дробити Євросоюз. Теоретично можлива більш інтенсивна європеїзація та перетворення «Ініціативи трьох морів» на макростратегію ЄС (за прикладом стратегії для регіону Балтійського моря або стратегії для Дунайського регіону). Однак така стратегія, вірогідно, буде невдалою, оскільки деякі з держав не бажають делегувати ЄС занадто високий рівень суверенітету порядку денного. Така трансформація також обтяжуватиме існуючі в ЄС макростратегії.

…Домінуючим фактором для «Ініціативи трьох морів» залишатиметься підхід взаємодоповнення та співробітництва з Євросоюзом…

Незалежно від цього, домінуючим фактором для «Ініціативи трьох морів» залишатиметься підхід взаємодоповнення та співробітництва з Євросоюзом. Це означає, що ініціатива повинна і надалі постійно координувати фінансування своїх проектів із фондами ЄС, щоб генерувати синергію від зусиль обох суб’єктів. Запланована участь Європейського інвестиційного банку у проектах «Ініціативи трьох морів» також має на увазі таку мету. Однак не можна виключати, що «Ініціатива трьох морів» у довгостроковій перспективі перетвориться на свого роду «інфраструктурну Раду держав Балтійського моря», тобто буде існувати й надалі, але без політичної харизми та без істотних результатів.

Зважаючи саме на це, Німеччина повинна дотримуватися політики зацікавленості та доброзичливої участі, демонструвати свою готовність брати участь в ініціативі та діяти з позиції активного партнера, як виразно політично (через участь у самітах), так і на рівні участі в проектах. Посилення геополітичної стійкості та поглиблення зв’язків всередині регіону та з цим регіоном відповідають інтересам Німеччини. Входження німецького банку Kreditanstalt до інвестиційного фонду «Ініціативи трьох морів» або участь у проектах у сферах енергетики та цифрових технологій може сприяти просуванню інтересів Німеччини у питаннях захисту навколишнього середовища та в інвестиційній політиці. Крім того, через співпрацю в рамках ініціативи Німеччина зможе дещо зменшити напругу у суперечливих питаннях, зокрема таких як «Північний потік-2».

Те ж стосується нових пріоритетів в галузях науки, освіти та інновацій, які ініціювала Болгарія. Беручи участь у цих ділянках роботи, Німеччина не лише підкреслить свою і без того впевнену економічну та політичну присутність у Центрально-Східній та Південно-Східній Європі, що здійснюється у рамках багатосторонніх відносин, але й, посилюючи європеїзацію «Ініціативи трьох морів», зможе позиціонувати себе в регіоні в якості значного геоекономічного гравця поряд зі США, Китаєм і Росією.

Про автора:

Д-р Кай-Олаф Ланг — старший науковий співробітник з дослідницької групи ЄС/Європа Фонду науки і політики Німеччини (SWP).

 

* * * * *

«Ініціатива трьох морів», що втілена у життя та, до слова, насправді існувала ще за часів Київської Русі, знову виконує помітну геополітичну роль у діяльності головних європейських та світових гравців. Найбільші країни та потуги світу долучаються до справи з побудови структури, створення фінансових інструментів та розширення перспектив діяльності «Ініціативи трьох морів», переслідуючи насамперед свої національні інтереси. Навколо України наразі відбуваються визначні міжнародні події, що можуть впливати на життя і перспективи існування нашої держави. У неї існує широке поле для спільної діяльності з партнерами, але вони поки що з цим не поспішають. Адже держави-суб’єкти геополітики сповідують прагматичний підхід на зразок «чиє поле, того й городи». Поки що ми на своєму полі впевнено не господарюємо. Та такий час таки настане…

 

Схожі публікації