Вакцина як інструмент м’якої сили Індії

Нові нестандартні інструменти досягнення зовнішньополітичних цілей

 

 

Роман Кот

 

Нещодавно в Україну привезли 500 тис. доз протикоронавірусної вакцини Covishield, виготовленої в Індії. Насправді ця вакцина є ліцензованим аналогом препарату, розробленого компанією AstraZeneca та Оксфордським університетом. Україна сплатила за ці вакцини. Щоправда, цілій низці країн частину вакцин Індія надіслала безкоштовно, в якості жесту доброї волі. Це, зокрема, Мальдіви, Бутан, Бангладеш, Непал, М’янма і Сейшельські острови. І це в той час, коли існують проблеми з вакциною навіть у Європейському Союзі. Розглянемо, що стоїть за благодійністю Нью-Делі.

 

Власні потужності

У Індії є всі можливості для того, щоб використовувати вакцину в якості інструмента своєї зовнішньої політики, а в більш вузькому сенсі — м’якої сили. Країна входить до трійки найбільших постачальників медикаментів на світовий ринок. Наразі 3,5 тис. індійських виробників експортують ліки на суму 10 млрд дол. США у більш ніж 100 країн світу. Причому, йдеться аж ніяк не про другосортність індійських медикаментів. За даними Ради сприяння експорту фармацевтичних препаратів Індії (Pharmaceuticals Export Promotion Council of India), найбільшим імпортером індійських ліків є США. А загалом у 2020 фінансовому році 32,1 % індійського фармацевтичного експорту припадало на Північну Америку, 17,96 % — на Африку і 15,70 % — на Європейський Союз.

Індія має всі можливості для того, щоб використовувати вакцину в якості інструмента зовнішньої політики

Наразі Індія схвалила дві вакцини проти коронавірусу: одну з таких розроблено у Оксфордському університеті, іншу, AstraZeneca, — випускає Індійський інститут сироватки крові (Serum Institute of India) під назвою CoviShield. Відповідну угоду на виготовлення 1 млрд доз підписано з компанією AstraZeneca у червні 2020 року. А ще одна вакцина — Covaxin — власна розробка індійської компанії Bharat Biotech.

Використовуючи ці два препарати, керівництво країни 16 січня ц. р. розпочало масову вакцинацію населення Індії. До серпня поточного року передбачається вакцинувати 300 млн громадян. Однак вже зараз влада заявляє, що через організаційні труднощі, ймовірно, цього показника не вдасться досягти. Станом на 1 березня в Індії вакциновано лише 14,3 млн громадян. Отже наразі вакцини вистачає як для внутрішнього споживання, так і для експорту.

 

«Вакцинна» дружба

Індія вже надала світовій спільноті майже 30 млн доз вакцини проти коронавірусу

Вакцина CoviShield безплатно надається в рамках ініціативи Vaccine Maitri («вакцинної дружби»). За даними індійського міністерства закордонних справ, станом на 12 лютого Індія надала світовій спільноті 22,9 млн доз препарату Covishield, з яких 6,47 млн доз — на безплатній основі, а 16,5 млн доз — на комерційній. Нью-Делі планує постачати вакцину до більшої кількості країн Африки, Латинської Америки та острівних держав Тихого океану.

Зокрема, Бангладеш отримав 2 млн доз, М’янма — 1,7 млн, Непал — 100 тис., Бутан — 150 тис., Мальдіви — 100 тис., Маврикій — 100 тис., Сейшельські острови — 50 тис., Шрі-Ланка — 500 тис., Бахрейн — 100 тис., Оман — 100 тис., Афганістан — 500 тис. Окрім того, Бангладеш і М’янма додатково закупили цю ж вакцину — 5 та 2 млн доз відповідно. Пакистан до цього переліку не потрапив з зрозумілих причин.

Ще низка країн, включно з Україною, отримала вакцину CoviShield на комерційній основі. Зокрема, Бразилія — 2 млн доз, Марокко — 6 млн, Єгипет — 50 тис., Алжир — 50 тис., Південна Африка — 10 млн, Кувейт — 200 тис. та ОАЕ — 200 тис. Наразі цей перелік не є вичерпним і нові контракти укладаються чи не щодня.

Безплатне надання вакцини відбувається за чіткою логікою. До списку країн, які отримали вакцину на такій основі, потрапили, як правило, ті, що перебувають в зоні стратегічних інтересів Індії: країни-сусіди у регіоні Південної Азії, а також острівні держави Індійського океану. І якщо відносно найближчих сусідів мета подібних гуманітарних акцій зрозуміла, то щодо острівних держав Індійського океану — тут слід вести мову окремо.

Згідно з Концепцією національної безпеки Індії від 2019 року, ключовою в регіоні загрозою для цієї країни є зростаючий вплив Китаю на політичне та економічне життя острівних країн, зокрема через реалізацію низки інфраструктурних проектів в рамках ініціативи «Пояс і шлях». У відповідь Індія намагається інтенсифікувати відносини у політичній та оборонній сферах, серед іншого, розбудовуючи інфраструктуру, яка за потреби може бути використана національними ВМС та ВПС.

У 2019 році на острові Маафілаафуші, що входить до складу Мальдів, за участі Індії побудовано навчальну базу національних сил оборони Мальдів. З моменту її відкриття індійські війська присутні тут на регулярній основі. Також у планах створення на острові Успіння у складі Сейшельських островів злітно-посадкової смуги, пристані та житлової інфраструктури для місцевої берегової охорони. Індія та Сейшели уклали угоду у 2018 році, щоправда, проект «заморожено» на рівні парламенту Сейшел.

Окрім того, Індія дістала доступ до військово-морських баз: Франції — на острові Реюньйон, «Дієго-Гарсія» — ВМС США та «Чангі» — ВМС Сінгапуру; не кажучи вже про мережу власних баз на Андамандських, Нікобарських та Лакшадвіпських островах.

Присутність ВМС Індії в регіоні Індійського океану

Індійське керівництво працює і над підвищенням рівня поінформованості в акваторії та створення спільної операційної картини. Для цього у 2018 році створено центр з обміну інформацією ВМС Індії в регіоні Індійського океану (Indian Navy’s Information Fusion Centre for the Indian Ocean Region, IFC-IOR). Окрім, власне, індійських, найбільш важливими тут є радари на Маврикії та Мальдівах, Сейшелах, Шрі-Ланці та у Бангладеш.

 

А що Китай?

Якщо Індія тільки робить перші кроки в рамках «вакцинної» дипломатії, то Китай «занурився» у цю тему набагато раніше. Постачання масок, антисептиків, апаратів штучної вентиляції легень та інших матеріалів, які стали раптом дефіцитними, з весни 2020 року стало важливим елементом роботи китайських дипломатів в усьому світі. Як правило, це давало позитивний ефект, але й траплялися ексцеси, коли замовники повертали товари через їх низьку якість. До того ж, безоплатно Китай постачав товари лише у виняткових випадках.

З розробкою вакцини двома китайськими компаніями SinoVac та SinoPharm китайська дипломатія отримала новий імпульс, і щодо країн Індійського океану — не виняток. Практично всі країни-реципієнти індійської вакцини також домовилися про постачання одного з препаратів китайського виробництва, а також чекають на надходження окремих партій вакцин Moderna та Phiser в рамках механізму COVAX.

Якщо Індія тільки робить перші кроки в рамках «вакцинної» дипломатії, то Китай «занурився» у цю тему набагато раніше

У підсумку, безплатне надання Індією вакцини, без сумніву, матиме позитивний ефект, однак не варто його й перебільшувати. Найбільш вагомим може бути позитивний вплив на громадську думку країн-реципієнтів вакцини. Але їх лідери, схвалюючи індійську ініціативу, тим не менш зважають на зв’язки з Китаєм та низкою інших центрів сили і дотримуватимуться прагматичного курсу та маневруватимуть між цими центрами сили. Тим не менш, це яскравий приклад того, як у зовнішньополітичних відносинах можна використовувати нові нестандартні інструменти.

 

Схожі публікації