Індія як затребуваний посередник у російсько-українській війні

Чи насправді Індія готова брати на себе цю роль?

«IPG — Міжнародна політика та суспільство», Німеччина

Індія залишається одним з потужних геополітичних гравців, що впливають або мають потенціал впливати на перебіг війни Росії проти України. Німецький аналітичний Фонд ім. Фрідріха Еберта надрукував на шпальтах свого аналітичного журналу IPG статтю Крістофа П. Мора (Christoph P. Mohr), присвячену ролі і місцю Індії у процесах навколо війни в Україні. Дослідник зазначає, що Індію неодноразово намагалися залучити посередником у російсько-українській війні. Але дотепер залишається невизначеним запитання, чи насправді країна готова брати на себе цю роль?

У липні 2024 року кадри обіймів прем’єр-міністра Індії Нарендри Моді, під час його візиту до Москви, з президентом Росії Владіміром Путіним, швидко облетіли весь світ і викликали критику на Заході. У серпні 2024 року Моді пішов далі, коли обмінявся теплими обіймами з президентом України Володимиром Зеленським і поклав йому руку на плече під час спільного відвідування меморіалу загиблим під час війни дітям. У цій символіці проглядається прагматична стратегічна орієнтація Нью-Делі, яка має на меті уможливити діалог з усіма сторонами.

Може скластися враження, зазначає автор дослідження, що такий підхід схиляє Індію до ролі посередника у війні в Україні. Міжнародні спостерігачі та ЗМІ також неодноразово намагалися залучити Індію в гру в якості можливого посередника. Водночас, підкреслює автор, хороші стосунки Індії з усіма сторонами конфлікту та дружній символізм не мають приховувати той факт, що Індія у першу чергу переслідує власні інтереси і наразі не шукає ролі посередника у міжнародних конфліктах.

Прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді у Києві зустрічається із президентом України Володимиром Зеленським.
Джерело: Press Trust of India

Історично позаблокова позиція Індії під час «холодної війни» дозволяла їй залишатися нейтральною в конфліктах між Заходом і тодішнім Радянським Союзом. Зовнішня політика Індії змінилася за останнє десятиліття, починаючи від 2014 року, перейшовши від суворої позиції неприєднання (non-alignment) до підходу, що базується на участі у багатьох або у всіх блоках одночасно (multi- або all-alignment). З одного боку, це уточнення зовнішньої політики відображає зростаючі амбіції Індії на глобальній арені, де країна прагне виглядати як «вішвамітра» («друг для всіх»). З іншого боку, така позиція також покликана забезпечити збереження стратегічної автономії Індії. Нью-Делі претендує на вдасне місце в новому глобальному порядку та вважає себе (як і на саміті G20 в Індії минулого року) «Голосом Глобального Півдня».

Через 100 років після здобуття незалежності уряд Індії хоче перетворити країну на економічну наддержаву, з п’ятої за величиною економіки світу в індустріальну націю «Віксіт Бхарат-2047» («Розвинена Індія-2047»). У той же час Індія вважає себе центральним гравцем у багатополярному світі з чіткими претензіями бути належним чином представленою в усіх глобальних інституціях — від Ради Безпеки ООН до незахідних альянсів, таких як BRICS+. Відображаючи нові геополітичні та геоекономічні реалії, Індія суттєво розширила відносини із західними гравцями, зокрема зі Сполученими Штатами Америки та Європейським Союзом, однак не відмовляючись від своїх історичних зв’язків з Росією.

Відповідає дійсності те, що Індія постійно виступає за діалог і мирні рішення. Прямі переговори Нарендри Моді з Владіміром Путіним і президентом України Володимиром Зеленським підкреслюють готовність Індії сприяти вирішенню проблеми війни в Україні. Під час свого візиту до Берліна у вересні 2024 року міністр закордонних справ Індії Субрахманьям Джайшанкар окреслив чотири моменти, як саме це може виглядати. По-перше, зараз взагалі не час для воєн. По-друге, на полі бою немає рішень. По-третє, Росія має сісти за стіл переговорів. По-четверте, Індія стурбована і прагне знайти вирішення конфлікту.

Незважаючи на таку дипломатичну чіткість, Індія обережно бере на себе офіційну посередницьку роль, яка мала б включати її власне бачення мирного процесу. Для цього існують дві основні причини. З одного боку, глобальний міжнародний порядок перебуває на етапі переходу, в якому виокремлюються два головні полюси світу — США та Китай. З іншого боку, хоча підтримка заснованого на правилах порядку і уникнення двополярного (G2) світу або конфлікту між великими державами є ключовими інтересами Індії, напружені відносини з Китаєм залишаються головною призмою, через яку Нью-Делі зважує кожне своє зовнішньополітичне рішення. Зокрема, прикордонний конфлікт 2020 року змусив Індію розглядати Китай як екзистенціальний виклик національній безпеці. Для Індії це знаменує її власний «поворотний момент» і лежить в основі її власної політики безпеки.

Історичні зв’язки Індії з Росією також сприяють тому, щоб запобігти подальшому перетворенню Москви на зростаючу сферу впливу Китаю і таким чином змінити стратегічний баланс сил між Китаєм та Індією. На сьогоднішній день близько 60 відсотків військового арсеналу Індії — російського виробництва (хоча Індія намагається шукати альтернативних постачальників). У світлі західних санкцій проти Росії Москва стала також головним постачальником нафти до Індії, що ще більше зміцнило економічні зв’язки між двома країнами.

Попри те, що Індія займає спільні із Заходом позиції у певних питаннях, вона як і раніше остерігається бути втягненою в конфлікти, які можуть мати наслідки для її національних інтересів. У випадку України Індія неодноразово уникала публічно засуджувати дії Росії або займати позицію, яка могла б поставити під загрозу її відносини з Москвою. Міністр закордонних справ Індії Субрахманьям Джайшанкар чітко заявив з цього приводу, що «Європа повинна вийти з уявлення про те, що проблеми Європи є проблемами всього світу».

Хоча позиція Індії сьогодні має багато нюансів, її обережне геополітичне балансування між історичними зв’язками з колишнім Радянським Союзом (як із сьогоднішньою Росією та Україною), а також обережний поворот Нью-Делі на Захід, є типовим для визначення стратегічних цілей Індії. Країна має намір підтримувати добрі відносини з усіма важливими державами, водночас переслідуючи власні інтереси. Вважається, що на сьогодні надмірна відданість Індії посередницькій ролі може відштовхнути Росію, принаймні до тих пір, допоки вона не матиме реального інтересу до переговорів. Таким чином вікно можливостей для індійського посередництва відкриється лише в випадку, коли Росія сформує стійкий інтерес до вирішення проблеми війни шляхом переговорів або якщо значення Росії для Індії зменшиться.

Моді відвідав Зеленського: Чи може президент Індії запропонувати більше, ніж слова втіхи?
Джерело: picture alliance / Sven Simon / Офіційне інтернет-представництво Президента України

Крім того, небажання Індії брати на себе посередницьку роль щодо України пояснюється тим, що посередництво вимагає не лише певного ступеня неупередженості та відсутності симпатій стосовно якоїсь з ворогуючих сторін. Така роль також вимагатиме готовності інвестувати значні політичні та дипломатичні ресурси у вирішення конфлікту, як і в розробку відповідного мирного плану. Це те, чого Індія, можливо, не захоче або не зможе зробити у випадку України, враховуючи внутрішньоіндійські виклики і проблеми регіональної безпеки, пов’язані із Китаєм. З огляду на те, що нові конфлікти розпалюються по всьому світу, виникає запитання про те, де саме «Голос Глобального Півдня» хотів би використати свої обмежені зовнішньополітичні ресурси та як це можна було б узгодити з орієнтованою на власні інтереси зовнішньою політикою Індії.

Більш реалістичним є те, що Індія продовжуватиме діяти як важливий передавач повідомлень між Росією та Україною. Досвід посередництва в обговоренні таких питань, як чорноморська «зернова угода» та безпека Запорізької АЕС, став хорошим прикладом того, як Індія успішно зробила свій внесок у дипломатичний процес, не беручи на себе роль офіційного посередника.

Гнучка зовнішня політика Індії забезпечила Нью-Делі можливість значно розширити свою роль і значення. Проте посередництво Індії у вирішенні міжнародних конфліктів залишається малоймовірним. Історичні відносини Індії з Росією, їх вплив на відносини Індії з Китаєм, стратегічна автономія Індії та її виважений підхід до міжнародних конфліктів свідчать про те, що країна ще не готова до такого посередництва.

Доцільно звернути увагу на позицію Індії щодо України в контексті членства в BRICS+ чи Quad. В обох організаціях позиція Індії мало збігається з позицією інших країн. У майбутньому могла б стати більш важливою роль Індії в міжнародній контактній групі для переговорів між Україною та Росією, яку запропонував створити лідер парламентської фракції СДП Німеччини Рольф Мютценіх. Індія насправді могла б зіграти тут важливу роль, оскільки за такого сценарію Нью-Делі не довелося б самостійно мобілізувати політичні та дипломатичні ресурси та (якщо час буде обрано правильно) ризикувати навернути Москву в обійми Китаю.