Захист клімату — також геополітика

Європі загрожує відставання від її суперників — США та Китаю

 

 

 

Серед традиційних геополітичних проблем, що обговорюють фахівці, все частіше порушується глобальна тема захисту навколишнього середовища. Нещодавні природні катастрофи у Європі, що призвели до людських жертв, змушують говорити про загальну відповідальність країн ЄС за захист середовища. Щоправда, у європейських країн існують проблеми принципового, насамперед економічного характеру, які не дають наразі змоги досягти консолідованої позиції щодо такого захисту. І це на тлі принципово негативного ставлення до кліматичної політики найбільших економік світу — США і Китаю, які є водночас найбільшими забруднювачами атмосфери.

Відмінність рівнів економічного розвитку країн-членів Євросоюзу, їх частково егоїстична економічна позиція та намагання отримати для себе більше преференцій зі спільного бюджету ЄС, не сприяє конструктивним підходам до подолання таких суперечок чи протиріч. Внаслідок таких проблем країни ЄС ризикують бути залежними від впливу більш потужних конкурентів, які можуть порозумітися у своїх поглядах на колективну діяльність. А ЄС втрачає ініціативу та перспективи, про що свідчать підходи Німеччини і Франції та загалом Євросоюзу до відносин з Росією та сприйняття лобістської газової політики щодо газогону «Північний потік-2». Європа навіть може потрапити в ситуацію, за якої США та Китай домовляться про спільну економічну політику в ЄС, залишивши його пасивним спостерігачем за процесами, що відбуваються вже без його участі.

Приводом для появи з такої тематики аналітичної статті у швейцарській газеті стало оприлюднення кілька днів тому президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн плану дій ЄС щодо кліматичної політики Євросоюзу. Головний редактор швейцарського видання Neue Zürcher Zeitung Ерік Гуєр з цього приводу розмістив у своєму виданні статтю, присвячену глобальним проблемам позиціонування Європи у конкурентному протистоянні з основними геополітичними гравцями світу — США та Китаєм.

Автор підкреслює, що ЄС витрачає свої ресурси на тлі основних протиріч між північчю та півднем та між сходом та заходом Європи. Наразі виникає ще один напрям такого розлому: дискусія про кліматичну політику. Європейська комісія 14 липня ц. р. оприлюднила свою амбітну програму зі зменшення до кінця десятиліття викидів парникових газів на 55 відсотків — Fit for 55 («Зменшити на 55 %»).

Безперечно одне: список побажань президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн вбиває кілок протистояння між державами-членами ЄС, що в подальшому може прискорити послаблення Євросоюзу. Амбіції та інтереси щодо кліматичної політики у країнах ЄС настільки різняться, що при звичному перебігу подій у бюрократичному брюссельському повсякденні подальші компроміси вже не виглядають як можливі.

Список побажань президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн вбиває кілок протистояння між державами-членами ЄС

Так, президент Франції Еммануель Макрон дискредитував себе в очах населення, коли підтримав тему про обкладання громадян додатковими кліматичними податками. Коли він підняв податки на пальне, обурення та акції протесту «жовтих жилетів» розхитали його позиції як президента. Він, звичайно, не захоче повторювати цей експеримент не лише до виборів, що відбудуться навесні наступного року, але і після них.

Крім того, Еммануель Макрон хотів би, щоб атомна енергетика була визнана в ЄС екологічно безпечною технологією, якій водночас намагаються запобігти категоричні противники атомної енергетики в Німеччині.

Отож у Берліна та Парижа неоднакова мета.

 

Модель політики Німеччини неефективна і витратна

Німеччина, позиціонуючи себе взірцевим учнем в питаннях кліматичної політики, поставила перед собою особливо амбітні цілі і знайшла добровільного їх виконавця в особі голови Єврокомісії, німкені Урсули фон дер Ляєн. Берлін взявся за дуже витратну кампанію з просування відновлюваних джерел енергії. Інші країни вважають німецьку модель більшою мірою як таку, що залякує, оскільки вона у більшості випадків виявилася неефективною. У той же час Берлін займає лідируючі позиції в торгівлі викидами, саме на це Єврокомісія орієнтує свою програму Fit for 55.

Проте кліматична політика ЄС поки що працює таким чином, що, хоча у цій галузі і визначені чіткі горизонти, їх досягнення і, отже, фінансові видатки переносяться на далеке майбутнє. Конкретне фінансове навантаження для держав ЄС та їх громадян залишається приблизним. Згідно з представленим Урсулою фон дер Ляєн планом дій, ситуація починає змінюватися. Все повинно статися швидше і навіть інакше, ніж передбачалося раніше. Приховані видатки тепер будуть більше відчуватися, вони є суттєві, зазначає швейцарський аналітик.

Вугілля все ще використовується при виробництві електроенергії в Німеччині. На знімку: електростанція в Нідерауссем, частині міста Бергхайм, регіон Північний Рейн-Вестфалія

Це стосується також приватних домогосподарств, оскільки торгівля викидами буде розширена й на транспорт та будівлі. Німецькі захисники прав споживачів підрахували, що сім’я з чотирьох осіб за автомобільний бензин та опалення через чотири роки платитиме щороку на 450 євро більше. Це недобра новина, особливо для домогосподарств з низьким рівнем доходу.

Соціальна справедливість має багато конфліктних ліній, зазначає автор, а кліматична політика додасть до них нову, особливо глибоку лінію розлому.

Міністр охорони навколишнього середовища Люксембургу Клод Тюрме оголосив, що з огляду на соціальні причини він виступатиме проти додаткових обтяжень для власників автомобілів та щодо опалення приміщень. Прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте запевнив, що заходи кліматичної політики розроблятимуться таким чином, щоб у груп населення з різними рівнями доходів залишався звичний спосіб життя.

Варто зазначити, пише автор, що критичні зауваження виклали представники двох заможних країн ЄС. І якщо вже навіть вони настільки скептично налаштовані, то можна лише уявити, наскільки було жорстким обговорення з приводу кліматичних реформ у інших країнах.

Для більш незаможних держав-членів ЄС питання соціальної справедливості в кліматичній політиці постає більш гостро. У 2020 році у Люксембургу, що вважається лідером серед країн Європи, валовий внутрішній продукт на душу населення був у більш, ніж десять разів вищий, ніж у помітно слабо розвиненій країні ЄС — Болгарії. У кожній країні є багаті і бідні, як і є такі серед країн ЄС. Загальна тенденція зберігається, Захід в середньому багатий, Схід — бідний.

Валовий внутрішній продукт ВВП з розрахунку на одну людину у країнах ЄС у 2020 році (у тисячах євро). Виділено — показник середнього рівня ВВП по ЄС

Польща ще довго використовуватиме кам’яне вугілля

З огляду на такий нерівномірний рівень доходів населення, представники східних країн Євросоюзу на саміті ЄС у травні поточного року заявили, що не погоджуються з подальшим фінансовим обтяженням національних економік. Їх урядам не можна дорікати, навіть якщо Брюссель зараз за звичаєм звинувачує східноєвропейців у подібних речах, пише швейцарський аналітик.

Руйнівних наслідків соціалістичної дефіцитної економіки Польщі не вдасться компенсувати і за 30 років. Навіть у Східній Німеччині мільярдні трансфертні платежі із Західної Німеччини ще не забезпечили однакових умов життя, як передбачається німецькою конституцією. Тим більше, що і Польща налаштована закрити свій Сілезький вугільний басейн не раніше 2049 року і покластися на атомну енергетику, як на альтернативу.

Якщо Єврокомісія наполягатиме на проведенні кліматичної політики за допомогою заможних країн, таких як Німеччина, то вона не лише сперечатиметься зі східними членами про різні трактування верховенства права та демократії, а й щодо захисту довкілля. З часом це протистояння стане набагато жорсткішим, оскільки йтиметься про чималі кошти.

У Берліні знову і знову лунають голоси, що перехід до кліматичної нейтральності потребує багато трильйонів євро, але водночас також відкриває багато нових можливостей для економіки. Німеччина має кошти для такого фінансування і, що більш важливо, у неї є сучасна промислова база, якою можна скористатися. У Болгарії вірогідні ризики та перспективи, ймовірно, оцінюються зовсім по-іншому.

Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан вже розмістив інформацію в кількох європейських газетах про свою позицію: «Сила європейської інтеграції — результат взаємного економічного успіху. Якщо ми не можемо бути більш успішними разом, ніж кожен окремо для себе, то це — кінець Європейського Союзу».

«Якщо ми не можемо бути більш успішними разом, ніж кожен окремо для себе, то це — кінець Європейського Союзу», — прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан

Отже, ЄС повинен цінуватися всіма залученими до нього сторонами.

З усіма гарними висловами на зразок «спільні цінності» та «проект заради миру», реальні зв’язки між країнами ЄС утворюють конкретні, зокрема й матеріальні інтереси його країн-членів.

Однак кліматична трансформація настільки масштабна і вартісна, що ті, хто ризикує програти у цій битві за часів зміни епох, можуть подумати, що ЄС для них більше не становить якоїсь цінності.

 

Схід і Захід грають з вогнем

Урсула фон дер Ляєн та багато європейських політиків вирішили, що Європа з точки зору захисту клімату повинна виступати в ролі зразка для всього світу. Чи насправді це слушна ідея — навряд, оскільки країни з найбільшими викидами парникових газів (США та Китай) мають менш амбітні цілі. Наприклад, у Вашингтоні торгівля викидами, яка в ЄС вже здійснюється і буде розширятися, не підтримується. Тож ЄС ризикує не досягти поставлених глобальних цілей, оскільки інші країни його не підтримують, зазначає автор.

Перш за все, у Європейського Союзу можуть поглибитися внутрішні протиріччя. За цим сценарієм Східна Європа настільки віддаляється від Західної Європи, що ЄС втрачає спроможність діяти в деяких сферах. Віктор Орбан вже сьогодні безперервно провокує ЄС, а Марк Рютте говорить про угорців словами, які раніше були зарезервовані хіба що для Володимира Путіна.

Урсула фон дер Ляєн та багато європейських політиків вирішили, що Європа з точки зору захисту клімату повинна виступати в ролі зразка для всього світу

Всі граються з вогнем, констатує автор статті. Тому не потрібно дивуватися, що суперечки про клімат врешті-решт завели ситуацію у глухий кут. На наступному етапі за цим сценарієм геополітичні суперники (Китай та Америка) отримають перевагу над заблокованою Європою, оскільки їх менш вимоглива кліматична політика створює меншу напругу для їх економік.

Такі висновки і припущення небезпідставні, тому Єврокомісія намагається заспокоїти ситуацію. Вона обіцяє започаткування соціального фонду для надання допомоги незаможним громадянам та країнам. Однак наскільки надійні такі зобов’язання, питання ще не з’ясоване.

Зрештою, Брюссель відверто використовує кошти як зброю. Через триваючий конфлікт з Віктором Орбаном Єврокомісія затримує сім мільярдів євро виплат з фонду допомоги для подолання пандемії коронавірусу для Угорщини, на які та насправді може мати право. Тож якщо Угорщина вимушена побоюватися, що вона буде фінансово покарана на довгому шляху до кліматичної реформи, то стимул до співпраці зменшується.

* * * * *

Вже сьогодні Схід і Захід ведуть діалог з підозрою один стосовно одного. Зрештою, знову виникає просте питання: чи достатньо довіри між усіма, хто бере участь у ЄС, для розв’язання завдання щодо захисту клімату?

Сучасні заклики про єдність і безпеку Європи видозмінюються. А конкурують за ринок Європи не лише країни-члени Євросоюзу, але й США та Китай.

Запланований на осінь поточного року відхід від політики канцлера Німеччини Ангели Меркель та наслідки її Realpolitik щодо бізнесу з Росією, проросійська політика єдиної ядерної держави в Об’єднаній Європі — Франції, егоїстичні тенденції у міжнародній політиці Угорщини та Польщі сприяють дезінтеграційним європейським процесам.

А традиційно деструктивна та руйнівна для ЄС позиція Росії є додатковим чинником, що ускладнює ситуацію і сприяє фрагментації Європи за національними інтересами і прагматичними завданнями країн-членів, дестабілізує й без того ослаблений ЄС. Способів його консолідації та створення потужних структур на засадах переваг від спільного співіснування, поки немає.

 

Схожі публікації