Причини згортання демократії у світі та висновки для України

Віктор Гвоздь
доктор військових наук

 

 

Глобальне світове протистояння Східного та Західного блоків наприкінці ХХ століття створило сприятливі умови для поширення демократії. Для України головним досягненням, як передумовою її європейського розвитку, стало створення сталої демократичної державної системи. Згодом демократичні процеси у багатьох країнах починають згортатися і поступатися тоталітаризму. І навіть більше, тоталітарні режими вправно використовують особливості демократичних систем інших країн для підриву їх внутрішньої стабільності. Саме такі підходи служать основою гібридних війн Росії проти Заходу та України — зокрема. Своєю чергою, Україна на це має відповідно реагувати, себто забезпечити розумний баланс між дотриманням демократичних норм в країні та їх певним обмеженням у рамках протидії негативному зовнішньому впливові.

 

Звіт Freedom House «Свобода у світі 2021»
Звіт Freedom House «Свобода у світі 2021»

В березні поточного року міжнародна правозахисна організація Freedom House оприлюднила звіт «Свобода у світі 2021» з аналізом рівня демократії як у провідних, так і інших країнах. У звіті констатується, що починаючи з 2006-го року, глобальні свободи у світі згортаються, через що кількість країн, які отримали статус «невільні», досягла зараз найвищого рівня за останні п’ятнадцять років, а у «повністю вільних» країнах проживає менше п’ятої частини світового населення. При цьому згадана тенденція стосується не лише таких авторитарних країн, як Китай, Росія, Іран та Північна Корея, але і інших демократичних держав, включно зі США та Індією.

Фіксується погіршення стану демократії і в Україні, що пояснюється гальмуванням «реформаторської кампанії президента Зеленського на тлі пандемії та політичної корупції, що вилилося в конституційну кризу». Йдеться і про регрес політичних прав та громадянських свобод на окупованих Росією територіях Криму і Донбасу.

Разом з тим у звіті Freedom House та у більшості інших оцінок з порушеної тематики подаються лише окремі, а не системні причини таких змін. Тому усвідомити такі геополітичні процеси досить важко. Причому це стосується як змін у стані глобальних свобод та демократії, так і інших сфер. З огляду на зазначене, доцільно більшу увагу приділити витокам такої тенденції що на світовому рівні, що в окремих регіонах та країнах. І це дасть змогу прогнозувати подальші події.

Незважаючи на нібито «абстрактний» характер такого питання, воно вкрай важливе для України. Адже вона знаходиться на перетині інтересів тоталітарної Росії та поки що відносно демократичного Заходу. Саме їх вплив на ситуацію, яка склалася довкола України та її безпеки, визначальний.

За таких обставин тоталітарний режим в Росії на чолі з В. Путіним, зважаючи на особливості демократичних систем в Україні, Європі та США, прагне підірвати їх внутрішню стабільність. Саме це і є основою гібридних війн Москви, розв’язаних з метою зробити все, щоб відновити російський контроль над Україною та послабити Захід. Аналогічно чинить і низка інших тоталітарних країн, що створює загрозу всім демократіям світу.

Згортання рівня демократії у світі
Згортання рівня демократії у світі, за даними Freedom House

…Причини згортання у світі демократії, як і всі інші геополітичні процеси, пов’язані із низкою глобальних чинників…

В той же час причини згортання у світі демократії більш глибокі. Як і всі інші геополітичні процеси, вони визначаються низкою глобальних чинників, пов’язаних зі змінами у системі міжнародних відносин, трансформацією світової економіки, а також інтересами провідних країн світу і різних соціальних груп населення. При цьому такі процеси, як правило, циклічні за своїм характером, що притаманне також і процесам розвитку демократії.

Першою демократією у світі вважається рання Римська республіка. Вона існувала ще до початку нашої ери. Звичайно, справжньою демократичною країною її не можна назвати, однак саме тоді закладалися основи правових відносин у суспільстві. У більшості інших тогочасних держав існували жорсткі автократичні режими, що повністю виключало будь-які елементи демократії та прав людини. І навіть більше, як відомо з історії, на зміну Римській республіці прийшла тоталітарна Римська імперія, а згодом — і монархії Середньовіччя.

Втім, розвиток світової економіки та поширення капіталізму вимагали демократичних змін у світі. Саме внаслідок цього з’явився такий феномен, як американська демократія, а також вибухнули буржуазні революції в Європі, а згодом і в Росії. Та загострення суперечностей між провідними державами світу, яке призвело до Першої та Другої світових війн, а потім і до «холодної війни», знову закінчилося згортанням демократії та поширенням тоталітаризму.

Після того, як розсипався СРСР та вщухла «холодна війна», ця ситуація знову почала змінюватися, тобто світ опинився під впливом демократичних процесів. Однак, у середині першого десятиріччя 2000-х вони зітнулися, як в окремих країнах, так і на світовому рівні, з низкою серйозних проблем. Причина насамперед у виникненні нових викликів і загроз загальній стабільності у світі, безпеці більшості країн та правлячим там режимам. Аби протидіяти загрозам, уряди багатьох країн перейшли від розвитку демократії до зміцнення органів влади та державних систем управління всіма основними процесами (в тому числі у сфері громадянського суспільства), до обмежень прав та свобод населення, а також до підвищення ролі силових структур, правоохоронних органів та репресивних апаратів.

Вплив пандемії COVID-19 на глобальну демократію
Вплив пандемії COVID-19 на глобальну демократію, за даними Freedom House

Зважаючи на аналіз розвитку ситуації в світі з початку 2000-х років, появі вищезгаданих загроз та тенденцій в основному сприяли такі процеси, як:

  • виникнення нових центрів сили та загострення суперечностей між ними, що відновило глобальне протистояння за кількома напрямами та збільшило конфліктний потенціал у світі. В цьому зв’язку показовим фактом є початок падіння рівня демократії у світі саме в 2006–2007-му роках після того, як Росія перейшла до політики протистояння із Заходом. Тоді ж почалося і стрімке економічне зростання Китаю, який став головним конкурентом США;
  • активізація дій провідних держав світу з розширення сфер свого впливу, що викликає опір з боку інших країн та створює нові джерела локальних та регіональних конфліктів. Як приклад — напади Росії на Грузію в 2008-му році та на Україну в 2014-му році, що стало каталізатором посилення конфронтації між РФ та Заходом до рівня нової «холодної війни» та, відповідно, згортання демократичних процесів;
  • прояв інших витоків напруженості, збройного протистояння та конфліктів, що зривають процеси розвитку демократії. Причиною цього є, зокрема, глобальні кліматичні зміни у світі, які стали особливо динамічними з початку 2000-х років. З одного боку, такі зміни вони можуть полегшити доступ до арктичних комунікацій та запасів енергоносіїв, а з іншого — збільшити проблеми, пов’язані з нестачею питної води та продовольства у деяких регіонах світу, зокрема в Африці. У перспективі через глобальне потепління може катастрофічно підвищитися рівень Світового океану, що викличе масове переселення людей з усіма негативними наслідками цього процесу. До речі, саме таке переселення народів стало причиною розвалу Римської імперії на початку І тисячоліття н.е. та остаточної ліквідації основ демократії в Європі;
  • посилення нестабільності світової економічної системи, що викликає економічні кризи, загострює соціально-економічні проблеми, посилює політичну напруженість в більшості країн. Як приклад — світові фінансово-економічні кризи 1998-го та 2008-го років, а також наслідки пандемії 2020-го року. Вони стали причиною поширення протестної активності у багатьох країнах на соціально-економічному підґрунті та, як результат, — підриву владних позицій їх урядів, а в низці випадків — і їх відставки;
  • поглиблення нерівності між бідними і багатими країнами та регіонами, внаслідок чого емігранти активно намагаються перебратися до США і Європи з Південної Америки, Азії та Африки. Своєю чергою, це створює підґрунтя для посилення міжетнічної напруженості у США та країнах ЄС, а також для поширення екстремізму та тероризму;
  • застосування провідними державами світу та іншими країнами нових методів гібридних війн, які включають різні форми підривної діяльності проти супротивників у політичній, економічній, спеціальній та інших сферах. З часу розпаду Радянського Союзу саме такі методи лежать в основі гібридних дій Росії проти України. Причому вони особливо активізувалися після демократичних зрушень в Україні внаслідок Помаранчевої революції в 2004-му році;
  • зростання особистих амбіцій лідерів низки країн, які прагнуть будь що утримати у своїх руках владу на постійній основі. Зокрема, на початку 2000-х років остаточно утвердилися тоталітарні та фактично незмінні правлячі режими в Росії, Білорусі, Казахстані, Узбекистані та Туркменістані. По суті, вони доповнили собою багаторічні тоталітарні режими в більшості з країн Близького Сходу та Північної Африки, в тому числі в Ірані, Іраку, Сирії, Лівії, Єгипті та Тунісі;
  • посилення дії інших чинників, які змушують уряди обмежувати права та свободи громадян. Це насамперед епідемії, стихійні лиха і технологічні катастрофи на кшталт аварій на ядерних електростанціях, нафтохімічних підприємствах тощо. Після аварії на Чорнобильській АЕС в 1986-му році найбільш серйозною з таких стала в 2011-му році катастрофа на японській атомній станції Фукусіма І.

До такої групи відноситься низка країн з традиційними тоталітарними режимами, що базуються на різного роду ідеологічних та релігійних принципах. В більшості випадків мається на увазі комуністична ідеологія чи радикальний ісламізм. Як зазначалося вище, такими країнами вважаються Китай та Північна Корея, а також Іран. До них же можна віднести і Росію, яка, в принципі, не може бути демократичною країною внаслідок входження до її складу різних (в тому числі несумісних) націй та народів з їх історичними територіями, що були завойовані і насильно включені до колишньої Російської імперії.

 

…Ключове значення матиме характер протистояння між США та Китаєм і Росією, що є головним джерелом нестабільності у світі…

За всіма такими чинниками і надалі визначатиметься розвиток стану справ з демократією у світі. Разом з тим ключове значення матиме характер протистояння між США та Китаєм і Росією, що є головним джерелом нестабільності у світі та позначатиметься на всіх інших процесах. З огляду на високу ймовірність подальшого ускладнення відносин між Вашингтоном та Пекіном і Москвою, у яких принципово різні інтереси, слід очікувати і згортання демократії у світі.

В той же час розвиток нових інформаційних та комунікаційних технологій сприятиме поширенню ідей лібералізації, демократії та дотримання прав людини, внаслідок чого може загостритися внутрішнє протистояння у низці країн на підґрунті боротьби з їх тоталітарними режимами. Цілком можлива, зокрема, нова хвиля «кольорових» революцій на пострадянському просторі, а також активізація та розширення масштабів виступів супротивників режиму В. Путіна в Росії. Не виключається також і черговий спалах протестної активності в Китаї, насамперед, у Гонконзі.

Зважаючи на такий стан справ, лідери тоталітарних країн будуть і надалі посилювати жорсткість своїх режимів та збільшувати репресії стосовно опозиції. Виправдовуючи такі дії та відвертаючи увагу власного населення від внутрішніх проблем, окремі з них можуть вдаватися до загострення конфронтації зі своїми супротивниками або до агресивних дій щодо сусідів.

 

…Росія «експортує» тоталітаризм як на окуповані території України, так і до інших країн колишнього СРСР, які підтримують проросійську політику…

Щонайперше це стосується режиму В. Путіна, який намагається зміцнити свої владні позиції, консолідуючи довкола себе російське населення під гаслами жорсткого відстоювання інтересів Росії перед Заходом, а також «захисту співвітчизників» в інших країнах. В рамках такої політики він свідомо посилює протистояння зі США і Європою та продовжує агресію проти України. В зв’язку з тим, що в Росії ускладнилися соціально-економічні проблеми, подібні дії останнім часом вкотре посилилися, що і призвело до поточних негараздів у російсько-американських та російсько-українських відносинах.

Крім того, Росія «експортує» тоталітаризм як на окуповані території України, так і до інших країн колишнього СРСР, які підтримують проросійську політику. Зокрема, РФ надає пряму допомогу тоталітарному лукашенківському режиму в Білорусі у його протистоянні із внутрішньою опозицією та Заходом. Як наслідок, сьогодні Білорусь вже, по суті, стає на бік Росії у її конфлікті з Україною, через що для нашої держави виникає ще один напрямок воєнних загроз.

Порушення демократичних норм і принципів відбувається також і в інших сусідніх з Україною країнах. Прикладом є політика уряду Угорщини, очолюваного В. Орбаном, який допускає утиски судової системи та преси, що вже піддало осуду з боку керівництва Євросоюзу. Крім того, як і влада в Росії, уряд В. Орбана використовує у своїх інтересах «захист співвітчизників» за кордоном, у тому числі в Україні. Як наслідок, такі дії ускладнили ситуацію у нашій Закарпатській області.

 

…Україна має забезпечити розумний баланс між дотриманням демократичних норм в країні та їх певним обмеженням у рамках протидії негативному зовнішньому впливові…

Зважаючи на такі обставини, Україна повинна більш виважено ставитися до процесів розвитку своїх демократичних процесів. Так, демократія є невід’ємною частиною українського суспільства, що слід брати до уваги при розбудові української державності. Адже нехтування такими принципами, як правило, призводить в Україні до революцій. В той же час, зважаючи на зазначені чинники, саме через демократичні інститути України цілком можливий зовнішній на неї вплив. В низці випадків це вже ставало причиною багатьох негараздів у її історії.

Пам’ятаючи про це, а також про зростання загроз з боку Росії та низки інших сусідніх країн, про демократію в Україні слід дбати постійно і по-справжньому. Розумний баланс передбачає, зокрема, дотримання в країні демократичних норм та прав людини, однак без втрати керованості державою. І навіть більше, необхідність протидіяти згаданим загрозам вимагає певних обмежень у діяльності демократичних інститутів.

Досягнення балансу у даному питанні є складним завданням, що потребує уважного вивчення всіх пов’язаних з ним проблем та міжнародного досвіду, а також ухвалення відповідних рішень органами виконавчої та законодавчої влади України. Інакше без цього Україна не зможе відстояти свої інтереси та бути демократичною європейською державою.

 

Схожі публікації