Північна Корея у процесах протистояння США та Китаю

КНДР де-факто досягла ядерного стримування щодо будь-яких спроб змінити правлячий режим

 

 

Роман Кот

 

Північнокорейське питання залишається одним з ключових, коли йдеться про безпеку в Північно-Східній Азії. І навіть більше, попри накладені міжнародним співтовариством санкції ракетно-ядерний потенціал КНДР, що здатен вражати цілі навіть на території США, лише нарощується. Раніше стратегії ключових зацікавлених у перемовинах з Північною Кореєю держав (Китаю, Росії, Південної Кореї, Японії, та особливо США) давали змогу нівелювати загрозу. Сьогодні ж на тлі напружених відносин між КНР та США з’явилися підстави для активного залучення Північної Кореї до геополітичних змагань на боці однієї зі сторін.

 

Попередній консенсус

Позиції Північної Кореї на міжнародній арені протягом останніх років виглядали доволі міцними. Традиційно активні економічні зв’язки з Китаєм, хоча і з певними обмеженнями, дозволяли керівництву КНДР підтримувати на плаву економіку країни навіть за умов дії міжнародних санкцій. Своєю чергою, відносини зі США, як з гарантом безпеки демократичних держав регіону, а для керівництва КНДР — уособленням Заходу за каденції Дональда Трампа, еволюціонували від спроби жорсткими методами змусити Північну Корею відмовитися від розробки ядерної зброї до кількох раундів перемовин безпосередньо між лідерами обох держав, і, зрештою, до стагнації переговорного процесу. Як наслідок, обидві сторони прийшли до де-факто замороження конфлікту, що було вигідно і Пхеньяну, і Вашингтону.

Довідково:

Перший в історії американсько-північнокорейський саміт відбувся в червні 2018-го року в Сінгапурі: лідери США і КНДР підписали домовленість про відмову Північної Кореї від ракетно-ядерної програми в обмін на укладення мирного договору між двома країнами і скасування санкцій. Друга зустріч Д. Трампа і Кім Чен Ина відбулася на початку 2019-го року в Ханої і не мала конкретних результатів.

А 30 червня 2019-го року Д. Трамп і Кім Чен Ин потиснули один одному руки в демілітаризованій зоні, яка розділяє КНДР і Південну Корею. Після привітання Д. Трамп перейшов демаркаційну лінію і вступив на територію Північної Кореї. Він став першим чинним президентом США, який відвідав КНДР. Після цього лідери двох країн продовжили спілкування на території Південної Кореї. За підсумками переговорів Д. Трамп заявив, що американська сторона не планує форсувати події в діалозі з денуклеаризації КНДР.

Д. Трамп став першим чинним президентом США, який відвідав КНДР

Прогресу щодо денуклеаризації КНДР немає досі, але внаслідок кількох раундів перемовин Північна Корея де-факто досягла ядерного стримування щодо будь-яких спроб змінити правлячий режим. Окрім того, правлячий режим дістав можливість перепочити, що дало йому змогу сконцентруватися на економічному розвитку країни. З іншого боку, домовленості між Кім Чен Ином та Д. Трампом були фактично неформальні за характером і жодним чином не обмежували розвиток ракетно-ядерної програми КНДР. Президент США, своєю чергою, міг заявляти, що запобіг прямому конфлікту та припинив активні випробування нової північнокорейської зброї без жодних неприйнятних поступок з боку Вашингтону.

 

Нова реальність

Сьогодні є всі підстави вважати, що описаний вище консенсус себе вичерпує. І сприяють цьому одразу кілька об’єктивних та суб’єктивних факторів.

По-перше, це прихід до влади у США нової команди на чолі з президентом Джо Байденом. Наразі дуже добре видно, як у Білому домі намагаються переглянути більшість зовнішньополітичних рішень часів Трампа. Нова позиція щодо Північної Кореї наразі лише формується. Та вже зараз зрозуміло, що вона передбачатиме більшу координацію дій з Південною Кореєю та Японією. Консультації відбуваються як у тристоронньому форматі (наприклад, 2 квітня ц. р. на рівні радників з національної безпеки), так і в двосторонніх діалогах США-Японія та США-Південна Корея. Ще одним фактором на користь більш жорсткого підходу до північнокорейської проблеми є загалом більший вплив ідеологічного фактора та насторожене ставлення до автократичних режимів.

Дж. Байден не зробив жодних практичних кроків у відповідь на нові ракетні пуски Північної Кореї

Зі свого боку, Північна Корея акуратно зондує ґрунт щодо контактів зі США. Серед іншого це перевірка того, як реагують США на нові ракетні пуски. Так, 25 березня ц. р. КНДР виконала випробувальні пуски двох балістичних ракет, які вразили цілі на водній поверхні за 600 км на схід від Корейського півострова. Востаннє подібні випробування Північна Корея здійснювала у березні 2020-го року.

Вашингтон на це зреагував більш, ніж мляво: того ж 25 березня Дж. Байден заявив на прес-конференції в Білому домі, що ці пуски порушили відповідні резолюції Ради Безпеки ООН, що США консультуються зі своїми союзниками з цього приводу і «відповідно чинитимуть» в тому разі, якщо КНДР «зважиться на ескалацію». Жодних практичних кроків у відповідь на дії Північної Кореї не зроблено.

По-друге, в Північній Кореї погіршується соціально-економічне становище. Релевантних детальних даних щодо економіки КНДР через об’єктивні причини немає. Однак, є заяви самого керівництва цієї країни. Так, 9 квітня ц. р. лідер КНДР Кім Чен Ин на партійній конференції закликав готуватися до нового «Важкого походу». Так в Північній Кореї називають період економічної кризи і масового голоду 1990-х років, спричинених численними стихійними лихами та економічною кризою внаслідок розпаду соцтабору.

«Я вирішив просити організації ТПК (Трудової партії Кореї) на всіх рівнях, включно з центральним комітетом, і всіх секретарів осередків всієї партії розпочати новий, ще більш важкий похід з тим, щоб полегшити труднощі нашого народу, нехай навіть трохи, оскільки вони слідували за партією, як за своєю матір’ю», — заявив Кім Чен Ин.

Лідер КНДР Кім Чен Ин закликав країну готуватися до нового «Важкого походу»

За даними південнокорейських аналітиків, причина кризи — в збереженні економічних санкцій і закритті кордонів Північної Кореї з Китаєм та Росією з метою зупинити поширення коронавірусу. Найбільш наочними в цьому контексті є дані китайської митниці (на КНР припадає 95 % всієї зовнішньої торгівлі КНДР). Так, у 2020-му році товарообіг КНДР із Китаєм склав лише 539,06 млн дол. США, що на 80,67 % менше, ніж у попередньому році. При цьому як і раніше збереглося значне від’ємне торговельне сальдо Північної Кореї: з Китаю до КНДР завезли продукції на 491,06 млн дол. США (падіння на 80,92 % в порівнянні з 2019-м роком), а експортовано лише на 48 млн дол. США (зниження на 77,69 %). Звісно, частина товарообігу припадає на контрабанду, але є підстави вважати, що і там сталося скорочення через запровадження жорсткого контролю на кордонах.

Ще одним фактором, що вплинув на стан справ у країні, стали стихійні лиха. Починаючи з середини липня 2020-го року, весь Корейський півострів накрили безпрецедентні за потужністю і тривалістю мусонні дощі, які спровокували повені і зсуви. Згодом через південь і північ півострова прокотилися кілька сильних тайфунів. Все це у підсумку призвело до значних людських жертв, руйнування об’єктів транспортної та іншої інфраструктури, а також знищення сільськогосподарських угідь та врожаю. Як наслідок, вже у цьому році в країні існують проблеми з продовольством, і невідомо які за масштабом.

По-третє, геополітичні зміни в Азійсько-Тихоокеанському регіоні та вихід на новий рівень протистояння між США та Китаєм. Раніше провокаційні дії керівництва КНДР щодо випробувань ракетного озброєння засудили всі п’ятеро постійних членів Ради Безпеки ООН. Китай та Росія незмінно заявляли про свою окрему позицію щодо північнокорейського врегулювання, але підтримували запровадження санкцій проти КНДР. Що важливо, принаймні частково вони цих санкцій дотримувались. Що далі такий консенсус діє, тим більше він руйнується.

 

Порушення балансу сил

Наразі у Північної Кореї можливості взаємодіяти з міжнародними організаціями для отримання гуманітарної допомоги обмежені. У випадку загострення внутрішньої кризи єдиним можливим джерелом допомоги залишаються Росія та Китай. Вплив Росії на Корейському півострові здійснюється переважно гібридними методами через пріоритетність інших зовнішньополітичних напрямків та обмеженість ресурсів. Інша справа — КНР. По мірі розвитку вищезгаданих тенденцій існує значна імовірність неофіційного залучення Північної Кореї в якості своєрідного «ланцюгового пса», що може загрожувати ключовим американським союзникам — Японії та Південній Кореї.

Запобігти цьому можна у спосіб конструктивного діалогу між США та Північною Кореєю щодо де-факто визнання ядерного статусу останньої та поступового зняття санкцій. Втім, такі кроки матимуть для США надто багато негативних наслідків внутрішньополітичного характеру, включно у стосунках із союзниками.

 

Схожі публікації