Наслідки візиту Олафа Шольца до Китаю

Наслідки візиту Олафа Шольца до Китаю як барометр геополітичних інтересів основних суб’єктів міжнародної політики

08.11.2022 р. На підставі аналізу західних ЗМІ та видання
Global Times, Китай,
Die Zeit, Die Welt, Німеччина, Neue Zürcher Zeitung, Швейцарія

У Шарм-еш-Шейху в Єгипті 06 листопада ц. р.  розпочав свою роботу та протягом двох тижнів триватиме традиційний кліматичний саміт під егідою ООН, що традиційно відбувається восени. Як і всі заходи, що відбуваються під егідою  ООН, він організований ґрунтовно, з розмахом, але, як і практично завжди у всіх таких заходах, він є нецікавим та заздалегідь непродуктивним. Щоправда, президент США Джо Байден очікується з доповіддю на саміті, але такі найбільші країни-забруднювачі навколишнього середовища, як Індія, Росія та Китай не братимуть участі у ньому. Плановий захід в галузі збереження і захисту навколишнього середовища традиційно не викликає у світі належної уваги, поступаючись у пріоритетних проблемах війни і миру.

Водночас, участь у саміті ООН щодо захисту довкілля взяв, за допомогою дистанційного включення, Федеральний канцлер Німеччини Олаф Шольц, який щойно повернувся з Китаю після зустрічі з новообраним лідером Сі Цзіньпіном. У порівнянні з бліц-візитом до Китаю, що тривав лише одинадцять годин, участь Шольца у кліматичному саміті в Єгипті має символічний та протокольно-обов’язковий характер, як і участь основної кількості її учасників.

 Німеччина вже давно втратила своє місце в Європі в якості локомотива у боротьбі за збереження навколишнього середовища та наразі повертається до використання викопного вугілля і відновлення експлуатації законсервованих раніше АЕС. 

Перебування канцлера Німеччини у Китаї та наслідки переговорів у Пекіні мають принципово набагато більше значення та можуть здійснити вплив як на перебіг війни Росії проти України, так і на стратегічні кроки основних гравців світу після її завершення.

Лідер Китаю Сі Цзіньпін зустрічається в Домі народных зборів у Пекіні з канцлером Німеччини Олафом Шольцем під час його офіційного візиту до Китаю  4 листопада 2022 р.
Джерело: фото Xinhua

Основні сподівання Китаю перед зустріччю полягали у намірі схилити до співробітництва  Німеччину, використовуючи вже апробований Пекіном арсенал засобів у формі тиску на партнера по переговорам, зокрема, економічні дивіденди та привілеї, а також шантаж, якщо нічого іншого не залишається. Шляхом встановлення позитивних відносин з Німеччиною та ЄС передбачалося, зокрема, певним чином мінімізувати втрати китайської економіки, що мають місце наразі, зокрема через погіршення відносин зі США.

 Як відомо, Китай ставить собі за мету перехопити у США стратегічну ініціативу та захопити домінуючі позиції у світі, отримати стратегічну перевагу над Сполученими Штатами Америки та необмежено поширювати китайські впливи та інтереси у всіх сферах.  

Уникаючи прямого протистояння зі США, Пекін тривалий час сподівався послабити головного противника за рахунок розколу єдності Заходу на чолі зі США, використовуючи кон’юнктуру розвитку поточної політичної ситуації у світі та схиляючи до себе країни і уряди, банально скуповуючи та корумпуючи їх на свою користь.

Та такому розвитку подій і планів Китаю, що мали перспективи і позитивні для Пекіну попередні результати, зупинили два глобальних чинники, а саме пандемія коронавірусу та війна Росії проти України. І якщо пандемія нанесли потужні збитки економіці Китаю та поставила її на межу рецесії, то війна Путіна в Україні змусила Китай переглядати свою політику щодо теперішнього керівництва Росії та здійснювати впливи на інших учасників війни.

Зважаючи на нові реалії обстановки та не змінюючи головних цілей щодо послаблення НАТО і колективного Заходу, Китай намагався розколоти єдність Заходу та встановити свої окремі відносини з ЄС на противагу інтересам двосторонніх відносин ЄС зі США.

У такому контексті візит Шольца до Сі Цзіньпіна набував нового значення, оскільки потенційно забираючи Німеччину до поля власних впливів, Пекін отримував би можливість впливати на політику ЄС, особливо з урахуванням провалу політики Росії щодо війни в Україні. Якщо раніше Китай розраховував на швидку перемогу Москви в Україні, що засвідчило би провал політики США в Європі та розв’язало би Пекіну руки у вторгненні та анексію демократичного острова Тайвань, то після гучних провалів і поразок військ Путіна в Україні Китай залишився на роздоріжжі. Насамперед, зважаючи на порушення ланцюгів постачань для китайської економіки та, зокрема, гостру нестачу мікропроцесорів, що виробляються у Тайвані.

Поки що конструктивних рішень та виходу з цієї ситуації у Китаї не віднайдено. Вірогідно, Китай сподівається компенсувати нестачу високотехнологічних комплектуючих для національної економіки за рахунок партнерів у Європі. Проте, зважаючи на санкції, запроваджені США, такі перспективи наразі виглядають сумнівними, використати Німеччину чи загалом ЄС для подолання санкцій Китаю, вірогідно не вдасться.

Головний інформаційний вісник Комуністичної партії Китаю, газета Global Times позитивно оцінила результати візиту Шольца до Пекіну, відзначивши, що обидві сторони мають багато спільних точок дотику та спільні інтереси, країни мають більше того, що їх об’єднує, ніж того, що їх роз’єднує, що вони є більшою мірою партнери, ніж конкуренти.

Німеччина та Китай повинні приєднатися до різких закликів до «відокремлення».
Джерело: Chen Xia/Global Times

 Протягом візиту Шольца пролунала заява, що Китай несподівано виступив в якості «відданого прихильника» політики економічної глобалізації.  

Такий розворот від проголошеної раніше Китаєм політики «decoupling», тобто роз’єднання, відокремлення певних частин західного співтовариства та встановлення у цьому просторі власних китайських правил гри, означає стратегічний розворот курсу Китаю у протилежний бік та зближення цього курсу з підходами західного світу.

Ще одна знакова заява Пекіна стосувалася його наміру втягти Німеччину до політики «антиблокових протистоянь», що означає відокремлення Німеччини від участі у союзах під егідою США в Європі та у світі, на зразок воєнно-політичних блоків AUKUS та QUAD. Щоправда, на Німеччину у цих союзах вже не розраховують, що є показово на тлі непевної політики Шольца з питань підтримки України важкими системами озброєнь та нерішучою роллю Берліна у миротворчих операціях в Малі та в Афганістані.

Провідну роль у цих союзах, разом зі США, відіграє Великобританія, до яких долучилася Австралія. На Німеччину вже не очікують, хоча вона у 2021 році й надіслала свій військовий корабель Bayern до регіону Південно-Китайського моря, намагаючись продемонструвати там свою геополітичну присутність. Тоді влада Китаю на офіційний запит Німеччини, відмовила у дозволі на заходження військового судна Німеччини до порту Шанхая. Очевидно, з тих пір у відносинах Китаю і Німеччини відбулися суттєві позитивні зміни.

Пекін змушений корегувати власну зовнішню політику та дещо дистанціюватися від Москви. Серед країн, з якими у Китаю раптово виникли розбіжності, несподівано для багатьох виявився Іран. Тегеран вирішив підтримати Росію у війні в Україні та надає їй ударні безпілотники, готується поставити балістичні ракети середнього радіусу дії. Іран багато у чому є залежним від Китаю та змушений дослухатися до вказівок Пекіну, зокрема й щодо виробництва балістичних ракет а відтак і їх застосування.

 Деякі країни регіону Близького Сходу, насамперед Ізраїль, стурбовані активізацією співробітництва Ірану з Росією, Тель-Авів обґрунтовано остерігається поглибленої співпраці Тегерану з Москвою та отримання Іраном власної ядерної зброї. 

Доцільно враховувати, що якщо потенційна небезпека від співробітництва Ірану з Росією полягає у сприяння з боку Москви більш швидкому отриманню Тегераном доступу до створення ядерної зброї, то Іран використовує поставки власної зброї до Росії та застосування її проти України задля набуття бойового досвіду, відпрацювання оптимальних способів  застосування власних технологій і систем зброї в умовах реальної війни та демонстрації світу виробів іранського ОПК у рекламних цілях.

Протягом візиту до Пекіну канцлера Німеччини Шольца, вірогідно відбувся контакт Пекіна з Москвою і Тегераном, внаслідок чого обидва агресивних партнери були попереджені про неприпустимість надмірної активності у спільних військових діях. З огляду на подальшу реакцію Тегерану, можна зробити висновок, що сигнал Сі Цзіньпіна в Ірані почули, найближчим часом ані ударів по об’єктах в ОАЕ, ані постачань балістичних ракет до Росії не очікується. Дії Путіна прогнозувати неможливо, хоча останнім часом варіантів дій у нього залишилося небагато, всі вони спрямовані на продовження війни, підвищення конфронтації та наміру знищення державності України та українського народу.

Іран, можливо, вже відправив росії першу партію безпілотників в обмін на Су-35 – ISW.
Російські ЗМІ поширили інформацію про «авіаційне співробітництво» між країнами для обходу санкцій.
Джерело: konkurent.ua, https://mind.ua/

Федеральний канцлер Німеччини протягом одного робочого дня завершив свій перший офіційний візит до щойно переобраного на ХХ з’їзді Комуністичної партії Китаю лідера Сі Цзіньпіна.

 Підсумки візиту свідчать про взаємну зацікавленість обох сторін у розвитку взаємовигідного співробітництва та формування нової якості двосторонніх відносин між Пекіном і Берліном. 

Завданнями Шольца офіційно було досягти підтримки від Китаю щодо неможливості застосування ядерної зброї Росією у війні проти України, оскільки така ситуація може призвести до ураження багатьох мільйонів людей у різних державах світу та означала би загострення у війні. Серед непроголошених цілей Німеччини, які маскувалися політичними заявами на підставі актуальної обстановки, економічною доцільністю та необхідністю відновлення геополітичного позиціонування Німеччини, які стали очевидними внаслідок завершених переговорів та аналізу наявної інформації, став пошук Берліном нового стратегічного союзника на Сході, що мав би замінити Росію.

Очевидно, що путінська Росія дискредитувала себе внаслідок війни в Україні, створення неприйнятних умов для цивілізованих відносин з міжнародними партнерами та виключила себе з переліку перспективних партнерів Німеччині в Азії і на Далекому Сході. Вакуум надійного партнера відчувався у Берліні надзвичайно виразно, виникла необхідність перезапуску політики Німеччини на Сході, з урахуванням реалій сьогодення та можливого розвитку подій внаслідок руйнування Росії.

 Очевидно, що Шольц також намагався отримати підтримку від Китаю позиції уряду Німеччини у війні, з огляду на актуальну ситуацію в Україні та консолідацію колективного Заходу проти керівництва у Москві.  

Обидві ці очевидні мети візиту канцлером Німеччини досягнуті, хоча вони й маскували головну мету Берліна щодо визначення нового стратегічного партнера в особі Китаю. Наслідки зустрічі лідерів Китаю та Німеччини свідчать, що у Пекіні відбулася спроба утворення нового неформального союзу між Китаєм та Німеччиною, яка, у розумінні Пекіну, уособлює весь Євросоюз.

Саме створення вигідних позицій Китаю в Європі були головною метою переговорів для Сі Цзіньпіна, роль Шольца була всього лише в якості повноважного представника ЄС на переговорах з лідером світу Китаю. Саме створення нових вигідних умов для просування китайських інтересів в Європі та у світі було необхідним раніше, стало актуальним внаслідок наявної економічної кризи у Китаї, спричиненої пандемією коронавірусної хвороби, та буде залишатися у найближчому майбутньому за нового терміну правління переобраного лідера Китаю Сі Цзіньпіна.

Для Китаю було важливо донести до керівних органів ЄС думку стосовно готовності керівництва у Пекіні очолити новий напрям розвитку відносин з європейцями, як на глобальному рівні Китай-ЄС, так і у двосторонніх відносинах з провідними країнами Євросоюзу. Саме тому співпали не задекларовані  публічно інтереси обох сторін, саме тому Шольц так наполегливо здійснював тиск в Бундестазі як на своїх партнерів по коаліції, так і на опозицію, відстоюючи необхідність візиту до Китаю.

 Підсумком візиту канцлера Німеччини до Китаю стала декларація Німеччини, як найбільш промислово розвиненої держави Євросоюзу, а можливо, й керівництва ЄС за певної ролі США, щодо готовності європейців до перегляду відносин з Пекіном та погодження спільних позицій на період завершення гарячої фази війни в Україні та після цієї війни.  

Шольц не говорив від імені всього Євросоюзу, але Китай наполегливо повертав формулювання у документах саме до такого стану, що в особі Шольца у Китаї був присутній весь ЄС. Китай використав лідера Німеччини в якості посланця волі і намірів Китаю, що також готовий до нових форматів співробітництва, деталі якого поки що не розголошуються.

 Успіхом Шольца на переговорах із Сі Цзіньпіном аналітики вважають спільну заяву щодо неприпустимості застосування та загрози застосування ядерної зброї у війні Росії проти України.  

Перший запуск МБР «Сармат» з космодрому у Плесецьку, 20 квітня 2022 року.
До погроз президента Росії Путіна з приводу ядерної зброї слід ставитися серйозно.
Але політика ядерної стримування не застаріла, вважає оглядач FAZ Ніколас Буссе.
Джерело: Russian Defence Ministry/REUTERS, https://www.dw.com/

Таким чином, Китай визначився зі своїм ставленням до погроз Путіна застосувати ядерну зброю в Україні. Така заява може багато означати для Путіна та його військового керівництва. Адже Китай і Німеччина офіційно висловили намір працювати, а не просто висловлювати занепокоєння, у напрямку боротьби із застосуванням або загрозою застосування ядерної зброї. У цій ситуації, на відміну від обмежених можливостей Шольца та його реального впливу на Путіна, китайській лідер Сі Цзіньпін погодився на особисте прохання Олафа Шольца вплинути на політику Путіна з цього приводу.

Китай також наполіг та задекларував у підсумковій заяві намір обох сторін працювати над збереженням стабільності глобальних промислових і технологічних ланцюгів, що є надзвичайно важливо для Пекіна для відновлення власної економіки після подолання пандемії коронавірусу. Очевидно, що вирішення таких задач Німеччина не зможе забезпечити власними силами, без допомоги та консультування з боку США.

 Ще одним зобов’язанням сторін став намір спільно працювати над наданням допомоги цивільному населенню у районах, що постраждали від кризи, пережити зиму 2022–2023 років та покращити гуманітарну ситуацію. Найбільш вірогідно, реалізація цього наміру стосується спільних дій сторін в Україні. 

Загальна тональність заяв у підсумковому документі може свідчити про приховану пропозицію від Китаю на адресу Німеччини відмовитися від надмірного співробітництва зі США та натомість розвивати двостороннє співробітництво з Китаєм, з яким, виявляється,  в обох країн є дуже багато перспектив та спільних підходів. Примітно, що називаючи в якості пріоритетного торговельного партнера Німеччину, Китай має на увазі весь Європейський Союз, який може долучитися до такого економічного співробітництва та обрати незалежний від США курс подальшого розвитку. Таким чином передбачається досягати стратегічних цілей Китаю на послаблення ЄС, НАТО і США та забезпечення домінуючих позицій Китаю.

Візит Олафа Шольца до Китаю засвідчив намір керівництва Німеччини будувати майбутнє співробітництво з Китаєм в якості пріоритетного напряму власного економічного та політичного розвитку. Маючи безумовний позитивний ефект у переговорах із Сі Цзіньпіном щодо неприйнятності застосування або погрози застосування Росією ядерної зброї у війні в Україні, Німеччина виявила себе несподіваним союзником Китаю у вирішення стратегічних китайських завдань.

 В інтересах України залишатися у складі коаліції Заходу на чолі зі США і Великобританією та спостерігати за перебігом подій у новому китайсько-німецькому альянсі. Події наступних тижнів визначать стратегічний хід військової кампанії на полях війни в Україні та конфігурацію друзів, ворогів та байдужих до долі України. Війна українського народу за свою незалежність триває. 

https://www.zeit.de/politik/index

https://www.welt.de//article241991111/Anne-Will-Fuer-Roettgen-ist-Scholz-China-Reise-die-Absage-an-Zeitenwende.html

https://www.nzz.ch/international/olaf-scholz-china-besuch-seine-heikelste-reise-ld.1709612

https://www.globaltimes.cn/page/202211/1278858.shtml

Схожі публікації