За допомогою Ірану Росія намагається відвернути увагу США від того, що відбувається в Україні

Напускна бравада на тлі внутрішньої напруги — експерти про ворожість Ірану

 

1news.az, Aziznews.com, Азербайджан

Про позицію Баку стосовно діючої «зв’язки» Москва — Тегеран нещодавно можна було ознайомитися у матеріалах азербайджанських ЗМІ, зокрема, на їх Першому інформаційному (1news.az), де подаються погляди і місцевих аналітиків, і їх зарубіжних колег. Нещодавно там були розміщені деякі висновки відомих ізраїльських фахівців під загальним заголовком «Напускна бравада на тлі внутрішньої напруги — експерти про ворожість Ірану». Вони, ці висновки, варті уваги, бо зроблені, на мій погляд, в контексті тих проблем, що викликані російсько-українською війною.

Так, Давид Гендельман, ізраїльський військовий експерт, загострення в ірансько-азербайджанських відносинах підтверджує конкретними прикладами. Це — навчання іранських військових біля кордонів Азербайджану, які можуть становити загрози його територіальній цілісності, підтримка на його території сепаратистських рухів, звинувачення у співпраці з Ізраїлем тощо. Якщо з часом це переросте у реальний збройний конфлікт (хоча декому це видається малоймовірним), то серед причин, які можуть його спровокувати, вважає аналітик, такі, як переговори Азербайджану з Вірменією за посередництва Росії, чи намагання Ірану «випустити пар» внутрішньої напруги через масові протести. Ясна річ, що маються на увазі масові невдоволення не лише іранської, а й вірменської громадськості. «Іран також проводить навчання на кордоні з Туреччиною, а Саудівська Аравія повідомила що має інформацію про підготовку до стрімкої атаки Ірану щодо об’єктів у Саудівській Аравії та Іраку». Як бачимо, підкреслює аналітик, одночасно нагнітається напруженість на всіх фронтах, але вести реальні бойові дії на них одночасно Ірану важко. «Де саме прорветься ця напруга, ми, можливо, побачимо вже найближчим часом».

Ізраїльський військовий експерт Давид Гендельман

З експертом Д. Гендельманом погоджується його колега Юрій Бочаров, редактор інформаційного порталу Aziznews.com. Те, що він виклав на сторінках ЗМІ, варто просто навести у перекладі: «Є такий вислів: «Перекласти з хворої голови на здорову!» Сьогодні багато політиків у регіоні мають таку погану звичку: вони не вміють визнавати власних промахів і у своїх бідах звинувачують інших. Те, що відбувається в Ірані, ніяк не пов’язане ні з сьогоднішньою політикою Азербайджану у відносинах з Ізраїлем, ні з розмовами про відкриття посольства (про таке відкриття йдеться нижче — Ред.) Вся проблема Ірану — в його внутрішній політиці щодо його ж народу. І тут йдеться про проблеми в економіці, адже люди просто хочуть жити в сучасній демократичній державі та користуватися всіма благами цивілізації, а не підкорятися релігійному диктату. І з кожним днем народний протест, незважаючи на жертви серед мирного населення, зростає. Тому керівництво Ірану шукає всі можливі варіанти «збити» цей протест, а найкращий спосіб для цього, як воно вважає, лякати загрозою війни з боку всіх супротивників.

Тим більше, що раніше Тегеран уже звинуватив США, Британію, Ізраїль та Саудівську Аравію в організації протестів у країні. Тобто, винні всі, але в жодному разі — не керівництво країни.

З іншого боку, в Ірані дуже заздрять економічному процвітанню в Азербайджані та всім тим проєктам, що виникли сьогодні через будівництво нового транспортно-енергетичного коридору через Азербайджан до Європи. Тому Іран намагається шантажувати Азербайджан, щоб якнайактивніше долучитися до цих проєктів, будь що домогтися якихось дивідендів та преференцій.

Але сподіваюсь, в Азербайджані добре усвідомлюють, що будь-яка поступка шантажистам тільки розпалює їхні апетити. Та твердість і вміння відстояти свої інтереси лише підвищує статус республіки. А Азербайджан уже довів усьому світу, що може обстоювати свої інтереси як на дипломатичних полях, так і на військових».

Редактор інформаційного порталу Aziznews.com Юрій Бочаров

У кореспонденції наводяться також висновки голови Інституту Східного партнерства, ізраїльського політолога Авраама Шмулевича, який зарекомендував себе як фахівець, що добре знається на проблемах Кавказу, Близького Сходу і ісламського світу — загалом. Він вважає, що Іран провокує напругу не лише стосовно Азербайджану, а й щодо Саудівської Аравії. Так, передбачаючи можливий напад Ірану на Саудівську Аравію (за одним з повідомлень саудівської розвідки) у стан підвищеної бойової готовності були приведені американські військові сили. До речі, в той же час з’явилося повідомлення, що над мечеттю міста Кум (духовний центр) в Ірані замайорів червоний прапор відплати, який піднімається у разі війни або її загрози. Востаннє його піднімали після вбивства генерала Сулеймані, після чого були атаковані американські об’єкти.

Нагадуючи, що Саудівська Аравія вважається іранським супротивником, А. Шмулевич вважає, що події в Ірані можна назвати проксі-війною між цими двома країнами. Це можна підтвердити деякими змінами, що відбулися на такому фронті: Ірану вдалося привести в Іраку до влади проіранський уряд. Оскільки Ірак отримував електрику з Ірану, то останній намагатиметься запобігти планам з переключення енергосистеми на Саудівську Аравію. До такого протистояння можна додати і інші протиріччя. Політолог також нагадує про діяльність у Ємені хуситів, яких підтримує Іран, про створені ним проблеми на своїх північних кордонах… Але щодо заяви саудівської розвідки, то політолог називає її щонайменше безпрецедентною: «Деякі експерти стверджують, що саме американська розвідка отримала таку інформацію. У будь-якому випадку ситуація є вкрай гострою і регіон перебуває на межі війни».

На погляд А. Шмулевича, такі факти можна пов’язати з триваючими і Ірані протестами, під час яких починає застосовуватися вогнепальна зброя. Тому було б для режиму вигідно переключити увагу енергії мас на зовнішнього ворога. До речі, політолог звертає увагу також на те, що у іранському керівництві не всі підтримують таку агресивну політику. «Крім того, в Ірані триває перерозподіл внутрішніх багатств на користь верхівки КВІР. Цим, звісно, дехто незадоволений». Зовнішню війну керівництво може використати для зачистки не лише протестувальників на вулицях, а й всередині правлячого прошарку Ірану, який налаштований проти КВІР. «Верховному лідеру Ірану Хаменеї 83 роки і будь-якої миті може відбутися зміна влади і тут КВІР зацікавлений у тому, щоб країну очолила своя людина. Наразі виникає сприятлива обстановка для того, щоб вжити агресивних дій».

Якщо розглядати такі події в геополітичному плані, то аналітик звертається, зокрема, до союзницьких відносин Ізраїлю з Азербайджаном, Саудівською Аравією, Бахрейном, згадує про співпрацює з ОАЕ. Оскільки зараз в Ізраїлі відбуваються вибори, після яких уряд піде у відставку, а США також стоять напередодні виборів, то цілком можливо, що КВІР вважає, що політичні системи цих країн будуть паралізовані і неспроможні різко зреагувати на випади Ірану щодо Азербайджану та Саудівської Аравії, інакше кажучи, не будуть готові до бойових дій. «Але це не так,» — переконує аналітик, зважаючи при цьому на хибні сподівання іранського керівництва на наслідки зіпсованих відносин США і Саудівської Аравії. «Часто диктаторські режими переоцінюють рівень залежності політики демократичної держави від якоїсь однієї особи. У демократіях колективно ухвалюються рішення. Аятоли переоцінюють роль особистості».

Окремо А. Шмулевич викладає своє бачення російсько-української війни, звертає увагу на намагання Росії відвернути увагу США від того, що відбувається в Україні: «…Якщо захід серйозно вважатиме, що можлива якась війна поза театром воєнних дій в Україні, то це може позначитися на постачанні зброї в Україну. Що стосується Ірану, звідки постачається Росії озброєння, то річ у тому, що РФ може запропонувати ІРІ. Це не гроші, а доступ до ядерних технологій… Диктатура часто не бачить реальної ситуації, оскільки спецслужби та дипломатія доповідають керівництву те, що воно хоче почути… Іранський режим є загрозою для всіх своїх сусідів без винятку. З цією загрозою рано чи пізно доведеться покінчити. Загрози можуть перерости у вторгнення».

Голова Інституту Східного партнерства, ізраїльський політолог Авраам Шмулевич

У дописі згадується про Джона Кірбі, координатора зі стратегічних комунікації Ради національної безпеки США, і про його нещодавню заяву, що Америка має дані про плани Москва надавати допомогу іранському режиму в придушенні протестів. «Це ще один непрямий доказ того, що Росія може стояти за цим загостренням, яке провокує Іран щодо Азербайджану та Саудівської Аравії… Іранський режим становить реальну загрозу, яка лише посилюватиметься».

Якщо ж повернутися до причин напруження у відносинах між Іраном І Азербайджаном, що є основною темою цієї кореспонденції, то серед них — намагання іранської влади виправдатися. Масові протести в ІРІ іранська влада пов’язує не з невдоволенням громадян у зв’язку із засиллям теократичного режиму аятол, а операціями Моссада, якому нібито допомагає Азербайджан. У дописі згадуються відверті погрози на адресу Азербайджану та Ізраїлю, включно з започаткуванням агітаційної кампанії, коли лунають виступи про те, що нинішні території Азербайджану колись входили до складу Перської імперії. Зважаючи на таку риторику, Азербайджан готовий найближчим часом відкрити посольство в Ізраїлі та заявляє про викриття незаконного збройного формування, створеного під контролем іранської розвідки та спрямованого проти АР. А також покладає надії на стратегічне партнерство з Туреччиною, що лише посилюють ефект іранської конфронтації щодо АР. Очевидно, що оголошений Іраном початок навчань у районі річки Араз викликаний не лише візитами до Баку голів військових відомств Ізраїлю, Саудівської Аравії та Туреччини, а й заявою турецького лідера Ердогана про намір відкрити генконсульство в Шуші, а також про запуск міжнародного аеропорту в Зангілані. Що стосується Туреччини та її зближення з Ізраїлем, то цей факт теж не залишився поза увагою ІРІ. Ворожі дії Ірану чітко простежуються у медійній кампанії проти Туреччини, Ізраїлю та Азербайджану загалом.

Підготував Олег Махно

 

Схожі публікації