Гарантії безпеки по-російськи: білоруський контекст
Марія Гуцало, експерт, кандидат політичних наук
Одним із ключових аспектів російсько-білоруського співробітництва у сфері безпеки стало схвалення сторонами 6 грудня 2024 р., під час засідання Вищої державної ради Союзної держави, Договору між Російською Федерацією та Республікою Білорусь (далі — РБ) про гарантії безпеки Союзної держави (далі — Договір), який був укладений з метою «нарощування спільних зусиль для ефективного реагування на сучасні виклики і загрози для зміцнення безпеки сторін у рамках спільного оборонного простору Союзної держави» [1]. Одночасно з Договором була затверджена Концепція безпеки Союзної держави, яка оцінює міжнародну обстановку та визначає спільні заходи щодо протидії сучасним викликам і загрозам.
Обидві сторони ратифікували зазначений Договір, який набув чинності 13 березня 2025 р., що підтверджує наміри Росії і Білорусі до подальшого поглиблення співробітництва у сфері оборони й безпеки, включаючи Єдину регіональну систему ППО та Регіональне угруповання військ (сил) Союзної держави. Договір проголошує «цілісність оборонного простору Союзної держави» і закріплює зобов’язання сторін підтримувати одна одну у випадку посягання на їхню безпеку або безпеку Союзної держави в цілому.Згідно з Договором, з метою попередження та відбиття актів агресії проти Білорусі на її території будуть створюватися «воєнні та інші об’єкти Російської Федерації, а також розміщуватися військові формування РФ». У разі загрози суверенітету, територіальній цілісності, зовнішньому кордону Союзної держави та (або) конституційному ладу РФ і Білорусі з боку третіх держав (або терористичних організацій), учасники Договору надаватимуть один одному воєнну і технічну допомогу, а також наявні сили і засоби.
Джерело: https://www.pravda.com.ua/
Аналіз змісту Договору свідчить про те, що в ньому фактично закладені підстави для втручання Росії у внутрішньополітичну ситуацію Білорусі, оскільки гарантії безпеки поширюються і на «загрози конституційному ладу країн у випадку зазіхань з боку третіх держав та їх об’єднань, міжнародних організацій, терористичних та екстремістських організацій і груп». У такій ситуації Росія фактично матиме право на відповідні дії у політичній, воєнній на інших сферах із застосуванням воєнної, воєнно-технічної та іншої «допомоги»..
Згідно з положеннями Концепції безпеки Союзної держави, забезпечення і захист стратегічних інтересів Союзної держави (воєнної, інформаційної, економічної, біологічної безпеки, внутрішньої стабільності держав-учасників та ін.) досягатиметься шляхом прийняття скоординованих організаційних, воєнних, економічних, технічних та інших заходів із забезпечення безпеки.
Окрема увага у Договорі приділена застосуванню ядерної зброї РФ. Зокрема, констатується, що сторони розглядають ядерну зброю РФ як важливий чинник запобігання виникненню ядерних воєнних конфліктів та конфліктів із застосуванням звичайних засобів ураження, а також як засіб стримування, використання якого є «крайнім та вимушеним» заходом. Таким чином у Договорі фіксується повний і односторонній контроль російської сторони над застосуванням ядерної зброї. Білоруська ж сторона матиме лише формальне право дорадчого голосу у питанні її ймовірного використання (у складі Об’єднаного командування Регіонального угруповання військ). Це створює для Білорусі додаткові ризики, оскільки її територія фактично стає ціллю у разі ймовірного удару у відповідь.
Ратифікація Договору свідчить про розширення воєнної присутності Росії для проекції сили на західному напрямі, а також формалізує новий рівень її контролю над білоруською зовнішньою і оборонною політикою, ліквідацію важливих елементів автономії Мінська від Москви і перетворює російську воєнну присутність і супутні політичні, ідеологічні та інші заходи у ключовий фактор білоруської внутрішньополітичної динаміки.
У форматі забезпечення безпеки Союзної держави Росія поетапно посилює договірно-правове підґрунтя для створення єдиного політичного, економічного, військового, митного та культурного простору, тим самим послідовно здійснюючи кроки на підвищення ризиків для суверенітету РБ.
Однак, судячи з усього, білоруська сторона вже отримала своєрідний аванс від Кремля за швидку ратифікацію Договору — у вигляді відтермінування платежів за зовнішнім боргом. При цьому може йтися і про подальше просування двосторонньої інтеграції у сфері безпеки, зокрема будівництво у Білорусі заводу з виробництва БПЛА з виробничим процесом на російській технологічній платформі потужністю 100 тис. штук на рік протягом 9–12 місяців з дня ухвалення рішення та ін.
Отримання Білоруссю подібної підтримки з боку Росії з високою ймовірністю може вказувати на досягнення консенсусу між Мінськом та Москвою щодо формату участі Білорусі у військових заходах Росії. Йдеться передусім про підготовку до проведення восени 2025 р. стратегічних навчань «Захід-2025», в тому числі у форматі спільних навчань із збройними силами Білорусі з розміщенням значного за кількістю угруповання військ на білоруській території.
Як заявляв міністр оборони РФ А. Бєлоусов, у задумі стратегічних навчань «Захід-2025» враховані загрози для безпеки РФ та Білорусі з боку НАТО, а також «обстановка, що складається в зоні спеціальної воєнної операції». Крім того, восени 2025 р. на території Білорусі мають відбутися спільні навчання з Колективними силами оперативного реагування ОДКБ «Взаємодія-2025». Заплановано також спецнавчання розвідки «Пошук» та навчання для служб матеріально-технічного забезпечення «Ешелон». Задуми цих навчань будуть ув’язані з цілями спільного стратегічного навчання «Захід-2025».
Президент України В. Зеленський заявив на Мюнхенській конференції з безпеки-2025, що «В. Путін розглядає Білорусь як чергову російську провінцію. Білорусь межує з трьома країнами НАТО. Вона фактично стала плацдармом для російських військових операцій. Цього літа Росія планує відправити війська до Білорусі під приводом навчань… саме так вони розгортали війська перед повномасштабним вторгненням в Україну три роки тому» [2].
Перетворення території Білорусі у «спусковий майданчик» для російської тактичної ядерної зброї фактично знищує міжнародну суб’єктність країни у поточній міжнародній обстановці. Проте білоруський режим, як і раніше, продовжує демонструвати відданість союзницьким зобов’язанням (та й чи може інакше), розвиваючи стратегічне партнерство з РФ та підтверджуючи прихильність прийнятим рішенням у сфері оборони й безпеки.
Примітки:
