ЄС та Китай: Небезпечні розломи в європейській єдності

Süddeutsche Zeitung, Німеччина

Чи повинна Європа проявити жорсткість стосовно прагнення Китаю до світового домінування? Партії «світлофорної» коаліції в Берліні не мають погодженого ставлення до цього питання, не кажучи вже про 27 країн-членів Європейського Союзу. Привертає увагу, зокрема, стаття у південнонімецькій газеті Süddeutsche Zeitung, в якій власний кореспондент видання у Брюсселі Хуберт Ветцель розглядає взаємовідносини Європейського Союзу та Китаю. Німецьке видання попереджає про надмірну залежність ЄС від Китаю, що впливає і на відносини Китаю з Україною. Зазначається зокрема, що економічна залежність Європи від Китаю вже зараз є значною та буде лише збільшуватися.

Високий представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель, зазначає автор, докладав недостатньо зусиль, щоби визнати їх успішними. Його пропозиції щодо того, як ЄС має поводитися з Китаєм, були добре сприйняті кілька днів тому після зустрічі міністрів закордонних справ європейських країн у Стокгольмі. Переговори були «непростими», зазначає німецьке видання. Але всі 27 країн-членів Євросоюзу погоджуються з тим, що Європі необхідно переглянути свою стратегію щодо Китаю. Загальновизнано, що Пекін діє не як партнер, а більше як «системний суперник». Вважається необхідним зменшити небезпечну економічну залежність ЄС від Китаю щодо важливих видів сировини та сучасних технологій, і ключовий термін тут — «зменшення ризиків» (De-Risking).

Наскільки далеко така єдність у підходах країн ЄС щодо Китаю заходить на практиці, можна було побачити зокрема кілька днів тому, коли уряд Угорщини опублікував у Twitter фотографії міністра закордонних справ Петера Сіярто, який сідає на літак Learjet. Зазначається, що Сіярто прямував до Пекіна, щоб обговорити «переваги співпраці з Китаєм» і «можливості, які вона обіцяє обом сторонам». У повідомленні угорського уряду не було жодного слова про зниження ризиків чи навіть системне суперництво.

«Якщо ми не будемо говорити одним голосом, китайці з’їдять нас на сніданок»

Такі тріщини в європейській єдності Боррель називає «нюансами». Але ця словесна акробатика не робить суперечку менш небезпечною. Головний дипломат ЄС попереджає у Брюсселі, що «якщо ми не будемо говорити одним голосом, китайці з’їдять нас на сніданок». Адже Пекін не зацікавлений у тому, щоб ЄС став більш незалежним від Китаю і стояв на боці Вашингтона, який давно перестав говорити про зменшення ризиків та артикулює скоріше про необхідність «роз’єднання» (Decoupling), у тому числі далекосяжного роз’єднання. Контрстратегія Пекіна полягає в тому, щоби розширити тріщини у внутрішній єдності Європи та скористатися ситуацією на свою користь за допомогою, зокрема, вимагання особливих преференцій для себе з боку окремих країн ЄС, таких як Угорщина.

Рушійною силою європейської стратегії зниження ризиків (De-Risking-Strategie) є діяльність президента Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн. За останні місяці її відомство запропонувала низку пропозицій — усі вони спрямовані на зменшення залежності Європи від китайських постачань. Вони стосуються стратегічно важливої сировини, такої як рідкоземельні елементи, а також екологічних і нових технологій, таких як батареї для електромобілів і комп’ютерні мікросхеми. Це важливо з точки зору забезпечення безпеки Євросоюзу в разі виникнення конфлікту та повинно звести до мінімуму ризик потрапляння ЄС у заручники від Пекіна. За словами неназваного дипломата ЄС, зазначає німецьке видання, «йдеться про необхідність забезпечення більшої стійкості» Євросоюзу.

Європа залежить від Китаю щодо сировини, комп’ютерних мікросхем та акумуляторів для електромобілів.
На фото: Виготовлення акумуляторів у Нанкіні, Китай.
Джерело: AFP

Для багатьох політиків в ЄС актуальною є відповідь на запитання, ким є Китай і Європа один для одного, партнери вони чи суперники. Деякі політики в Берліні мають більш чітке і критичне уявлення про доцільні відносини з Китаєм, ніж канцлер Олаф Шольц, зазначає Süddeutsche Zeitung.

Для президента Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн таке категоричне ставлення до Китаю є логічним наслідком нападу росії на Україну. Війна показала, наскільки небезпечно для ЄС потрапляти в економічну залежність від агресивної диктатури. У випадку з росією ця залежність обмежувалася лише поставками нафти та газу. Проте вийти з такої залежності було складно і дорого. Навпаки, у випадку з Китаєм залежність Європи набагато більша, вона включає в тій чи іншій формі майже все, що потрібно країнам Європи для підтримки конкурентоспроможної економіки або перетворення її на кліматично нейтральну.

Саме через це країнам ЄС так важко дійти згоди щодо того, що насправді повинно означати зменшення ризиків (De-Risking), навіть якщо, як очікується, глави держав і урядів країн ЄС офіційно визначать цей термін у заключній резолюції на своєму саміті в Брюсселі, що відбудеться наприкінці червня 2023 року. «Тут позиції ще досить далекі», зазначає Süddeutsche Zeitung.

Дехто в ЄС пропонує запровадити санкції проти китайських компаній через війну росії в Україні

Це відображено в робочому документі, який Жозеп Боррель запропонував минулого тижня як основу для обговорення на зустрічі міністрів закордонних справ у Стокгольмі. Значною мірою документ складається з формулювань, у яких так чи інакше можуть знайти свої інтереси всі 27 країн ЄС. З одного боку є очевидним, каже Боррель, що Пекін прагне змінити західний світопорядок, що він використовує свою економічну потугу для нарощування політичної агресивності. З іншого боку, Європа повинна продовжувати співпрацю з Китаєм у тих галузях, де це необхідно і можливо, наприклад, щодо захисту клімату. Документ Борреля прозвучав для міністрів закордонних справ європейських країн набагато стриманіше, ніж промова Урсула фон дер Ляєн кілька тижнів тому, в якій вона представила свої плани зниження ризиків для Європи.

В одному конкретному випадку розрив у підходах Єврокомісії та урядів країн ЄС у плані їхньої готовності протистояти Пекіну особливо чітко помітний. А саме — Єврокомісія запропонувала, щоби новий пакет санкцій проти росії також включав штрафні санкції проти кількох китайських компаній, послугами яких користуються російські військові (тим самим Китай підтримує війну в Україні). Однак у багатьох столицях ЄС існують серйозні заперечення щодо стримування Пекіна таким категоричним чином. Берлін, зазначає німецьке видання, також не в захваті від цієї ідеї.

Крім того, європейському консенсусу не зовсім сприяє той факт, що федеральний уряд Німеччини все ще шукає підтримку власної стратегії щодо Китаю всередині країни. Як вважає неназваний дипломат у Брюсселі, діапазон позицій провідних політичних сил в ЄС практично точно збігається із діапазоном позицій у «світлофорній коаліції».

Насправді існує велика прірва між коаліційної правлячою партією «Зелені» федерального міністра закордонних справ Анналени Бербок і федерального міністра економіки Роберта Хабека, які демонструють досить жорсткий підхід до Пекіна, і федерального канцлера Німеччини Олафа Шольца, який схвалив участь китайської державної компанії в управлінні бізнесом у частині міжнародного морського порту Гамбурга. Сам Шольц щоправда також використовує термін «зменшення ризиків» (De-Risking), але любить ставити перед ним прикметник «розумне». Він залишає за собою право визначати, що є неприйнятним, а що розумним і доцільним, оцінюючи ризики в окремих випадках. Не всі в Брюсселі, зазначає автор, вважають такий підхід Шольца розумним німецьким керівництвом.

Зустріч федерального канцлера Німеччини Олафа Шольца із президентом Китаю Сі Цзіньпіном у листопаді 2022 року.
Джерело: Kay Nietfeld/dpa

Проте в ЄС також є спостерігачі, які вважають, що Європа не повинна принижувати себе, маючи справу з Китаєм. Нервова реакція Пекіна на дебати про зменшення ризиків показує, що Китаю є що втрачати, а отже ЄС має певні важелі впливу. У Брюсселі, зокрема, звернули увагу на те, що Пекін терміново хоче відновити підготовку угоди з ЄС, яка має сприяти взаємним інвестиціям. Робота над угодою була призупинена після того, як Пекін заборонив в’їзд до країни кільком євродепутатам, які критикували утиски уйгурів у Китаї.

Нещодавно Пекін запропонував Брюсселю зняти ці санкції, не вимагаючи нічого натомість. Це була досить «некитайська» поведінка, вважає автор статті, посилаючись на думку неназваного депутата Євросоюзу: «Китайці побоюються, що ЄС і США будуть діяти разом. Саме тому вони хочуть розколоти Захід і Європу».

Підготував Сергій Польовик