Чи буде заколот в Росії? Політичні наслідки війни проти України

Іван Січень

 

 

Раніше ми вже розглядали можливість виникнення політичної кризи в Росії, коли російські ЗМІ почали відверто писати про катастрофічні наслідки війни проти України для самої Російської Федерації. Наразі ця ситуація набуває якісно нових змін. Кризові процеси в Росії вже переходять з інформаційної сфери в практичну площину і створюють реальну перспективу загострення внутрішнього конфлікту в країні. Відтак, Росія не тільки втрачає здатність продовжувати війну проти України, але й реально наближається до розпаду. Що стане логічним завершенням існування Російської імперії у всіх її формах.

 

Правильне розуміння того, що зараз відбувається в Росії, потребує певного ретроспективного погляду на події, які передували війні проти України та стали поштовхом для рішення Кремля стосовно її початку.

Так, згідно із загальноприйнятою думкою, головною причиною повномасштабного нападу Росії на Україну стали особисті амбіції В. Путіна, який намагається відновити подобу Радянського Союзу або Російської імперії. Це дійсно так. Разом з тим, існує і низка інших причин агресії Москви, які мають не менш важливе значення.

Насамперед серед них важливо зазначити падіння рейтингів російської влади та особисто В. Путіна, що стало наслідком ускладнення соціально-економічної ситуації в Росії в результаті пандемії COVID-19. Вже у 2021 році рейтинг В. Путіна впав до найнижчого рівня з часу його перебування при владі — до близько 30 %.

Водночас на підґрунті боротьби за вплив та доступ до фінансів і ресурсів загострилися суперечності між різними політико-економічними групами у правлячій верхівці РФ. Низка складнощів виникла також і у відносинах між федеральним центром Росії та її регіонами. Прикладом цього став всім відомий конфлікт між центральною та місцевою владою у м. Хабаровськ.

…Загрози владі В. Путіна підштовхнули Москву до нападу на Україну за звичайною російською традицією розв’язання внутрішніх проблем шляхом зовнішньої агресії…

У сукупності наведені обставини почали створювати загрозу владі В. Путіна, що потребувало відповідного реагування. Саме це і підштовхнуло Москву до нападу на Україну за звичайною російською традицією розв’язання внутрішніх проблем шляхом зовнішньої агресії. Таким чином керівництво РФ намагалось підняти свій авторитет серед населення країни та консолідувати суспільство за допомогою ідей відродження СРСР та розширення території Російської Федерації, «захисту співвітчизників за кордоном», а також загострення протистояння зі США і НАТО.

На першому етапі війни сподівання Кремля повністю виправдали себе. Так, більшість населення Росії підтримала війну проти України та впала в ейфорію в очікуванні «швидкої перемоги». Тим паче, що московська пропаганда повністю викривляла результати бойових дій на користь Росії. Соціально-економічні проблеми почали сприйматися росіянами як тимчасові складнощі, пов’язані з війною. При цьому рейтинг В. Путіна суттєво зріс, на що він і розраховував.

 

…Затягування війни почало змінювати ситуацію та загострювати «довоєнні» проблеми в РФ…

Однак затягування війни, величезні військові втрати, погіршення стану економіки країни та життя населення через західні санкції, а також фактичне поширення зони бойових дій на прикордонні з Україною російські регіони, почало змінювати ситуацію та загострювати «довоєнні» проблеми на всіх рівнях: від вищих органів російської влади до звичайних людей.

Як і слід було очікувати, санкційний удар по економіці Росії призвів до чергового зростання суперечностей у правлячій верхівці країни. До того ж через різне ставлення до продовження війни проти України деякі олігархи, які зазнали найбільших збитків через західні санкції, розпочали тиск на російську владу з даного питання. Про те, як це здійснюється через інформаційні канали ми вже писали у статті «Політична криза в Росії? Погляд через російські ЗМІ». Зокрема, там йшлося про те, як через деякі впливові засоби масової інформації Росії, які контролюються секретарем Ради безпеки РФ та колишнім директором ФСБ М. Патрушевим, розповсюджуються відверто антипутінські погляди.

Наразі справа вже дійшла до прямих дій ФСБ проти деяких організацій, які були створені під егідою В. Путіна та працюють у його інтересах. Так, наприкінці червня поточного року ФСБ РФ затримало керівництво та членів Волгоградського відділення так званого «Комитета безопасности России» («КОБРа»), які нібито планували збройне захоплення влади в області. Згідно з роз’ясненням ФСБ, зловмисники створили екстремістську організацію, яка розробляла плани повалення обласного уряду із застосуванням вогнепальної зброї. Крім того, готувались напади на представників правоохоронних органів та збройних сил РФ, а також об’єкти інфраструктури. Проти затриманих порушено кримінальну справу за статтею «Організація екстремістського угруповання».

Даний факт сам по собі вже має показове значення. Організація «КОБРа» офіційно зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб РФ. Її повна назва — «Общероссийский союз общественных объединений «Общественный комитет содействия безопасности России». Метою діяльності організації визначено сприяння «збереженню цілісності та зміцненню Російської держави, забезпеченню безпеки проживання громадян Росії на території країни та за кордоном, а також створенню громадянського суспільства, орієнтованому на соціальну справедливість».

Насправді згадана організація була створена під егідою В. Путіна як альтернативний орган протидії корупції у владних структурах Росії (в тому числі на вищому рівні), а також для боротьби із демократичними рухами. Крім того, вона займається питаннями проведення передвиборчих кампаній В. Путіна та правлячої партії «Единая Россия».

…Наведені обставини підтверджують факт протистояння між певними групами у керівництві РФ, які зосереджені довкола В. Путіна та М. Патрушева…

Згідно з повідомленнями деяких ЗМІ, фактично відразу ж після цього був скоєний замах на життя М. Патрушева, а саме — здійснена невдала спроба його отруєння. Не хотілося б робити передчасних висновків, однак наведені обставини, вочевидь, підтверджують факт протистояння між певними групами у керівництві РФ, які зосереджені довкола В. Путіна та М. Патрушева.

При цьому В. Путін, скоріш за все, спирається на особисто віддану йому верхівку міністерства оборони Росії та Росгвардії, а М. Патрушев — на ФСБ, як її колишній керівник. Досить показовими є звинувачення В. Путіна на адресу ФСБ у провалі підготовки «спеціальної операції» в Україні, в тому числі у наданні невірних даних щодо ситуації в нашій державі та розтраті коштів, які виділялися на підривну роботу проти України. Як відомо, після цього завдання розвідувального забезпечення війни проти України було перекладено з ФСБ на ГУ ГШ ЗС РФ, що погіршило стосунки між двома спецслужбами.

 

…Силові структури Росії зіткнулися з критичними проблемами, які насамперед уразили російські збройні сили…

Втім, навіть і без цього силові структури Росії зіткнулися з критичними проблемами, які насамперед уразили російські збройні сили. По суті, розпочалися процеси руйнації російської армії, що стало наслідком понесених в Україні катастрофічних втрат, відсутності реальних успіхів на полі бою, створення у складі ЗС РФ різного роду національних формувань, а також примусової мобілізації жителів окупованих територій України, які не виявляють жодного бажання воювати.

На практиці, підрозділи та частини ЗС РФ на території України поки що підпорядковуються центральному командуванню та намагаються якось виконувати поставлені завдання. Навіть, коли їх відверто кидають «на забій» у безплідних атаках на позиції сил оборони України, в тому числі на Донбасі.

Однак є і «зворотна сторона медалі», а саме — бойовий стрес, який традиційно «компенсується» російськими військовослужбовцями за рахунок пияцтва, грабежів та насильств. Такі процеси є найстрашнішою загрозою для будь-якої армії. Саме з цього і починається її руйнація, якою б сильною вона не виглядала.

Втім, задавити противника масою своєї живої сили, попри будь-які жертви, можна й за подібних обставин. Така стратегія і тактика історично застосовується Москвою ще з часів її існування в якості васала монголо-татарської орди. Але необхідної маси військ у Росії наразі вже немає: втрати на фронті, масові відмови російських військових від участі у «спецоперації», дезертирства та добровільні здачі у полон. Дійсно, кому хочеться помирати за безумні ідеї кремлівських маніяків на чолі з Путіним?

…Збройні сили Росії чекатимуть процеси неминучої руйнації, як це сталося з Радянською армією після її поразки в Афганістані…

До того ж в збройних силах РФ розгортаються більш загрозливі процеси. Міжнаціональні відносини завжди були проблемою для Росії, що передусім стосується її армії. Раніше подібні проблеми певним чином загладжувалися за допомогою рівномірного розподілу осіб різної національності між підрозділами ЗС РФ. Хоча навіть тоді вихідці з Кавказу, насамперед чеченці, притискували росіян. А сучасна російська армія за масштабами нестатутних відносин вже обігнала колишню Радянську армію.

Створення у складі ЗС РФ національних батальйонів, в умовах взаємної ненависті націй і народів РФ одна до одної, вивело згадану проблему на якісно новий рівень. Вже зафіксовані факти збройних сутичок між такими національними підрозділами. В особливості, це стосується вихідців з центрально-західних регіонів Росії та Північного Кавказу, які були й залишаються заклятими ворогами, що доводить минула та сучасна історія. Тому збройні сили Росії чекатимуть процеси неминучої руйнації, як це сталося з Радянською армією після її поразки в Афганістані.

 

Зауважмо, що більшість російського суспільства все ще підтримує путінську війну проти України. Однак весь «ура-патріотизм» зводиться нанівець у разі зіткнення з реальними перспективами призову в армію та відправки на війну. Так, у всіх російських регіонах плани весняного призову на строкову військову службу були повністю зірвані. Як повідомляють місцеві військові комісаріати, у війська відправлено не більш ніж 10–20 % осіб від плану. Решта призовників «зникла з місць постійного проживання». По суті, добровільно до армії ідуть служити лише жителі депресивних регіонів Росії, які не можуть знайти інших джерел доходів для власного виживання.

Додамо кілька слів про ситуацію у суміжних з Україною районах Росії, на які поступово поширюється зона бойових дій. Насамперед це стосується Білгородської області, яка виконує функції оперативного тилу російських військ на харківській ділянці фронту. Там все зрозуміло. Лінія фронту поряд, тому снаряди так чи інакше залітають також і на відносно мирні території противника. Хоча, які ж вони мирні, коли на півночі від м. Білгород розташовані позиції російських оперативно-тактичних комплексів «Искандер», які здійснюють систематичні обстріли Харкова та Харківської області?

…Населення Росії вже втомилося як від самого Путіна, так і від його війни…

Те саме відбувається у прикордонних районах Брянської та Курської областей Росії. Офіційно там лінії фронту немає, оскільки російські війська втекли з півночі України ще у квітні поточного року. Але насправді обстріли прикордонної зони відбуваються там кожного дня. Причому у багатьох випадках вогнем російської артилерії нищаться власні прикордонні села, про що вже відверто пишуть у місцевих соцмережах.

Це призводить до поширення антивоєнних настроїв в Росії, населення якої вже втомилося як від самого Путіна, так і від його війни. Москві в черговий раз не вдалося перемогти Україну. Наразі це поки що не є поразкою Росії, однак вона стає все ближчою.

 

Схожі публікації