Червоні лінії Кремля: щодо щорічної прес-конференції президента РФ

Вся політика Росії так чи інакше зводиться до двох відомих напрямків…

 

Олег  Махно

Вся політика Росії так чи інакше зводиться до двох відомих напрямів, які опрацьовує її керівництво завжди і скрізь, на прес-конференціях з нагоди тієї чи іншої події — включно. І у звітах працівників ЗМІ, якщо їх скласти в один великий стос, ці напрями простежуються як під копірку — загрози Росії, що надходять від Заходу, і напруга всіх сил російської спільноти для протидії. Думаю, що не буде винятком і зустріч президента В. Путіна 23 грудня на щорічній прес-конференції з журналістами та політичними експертами, які бажають почути та донести суспільству щось цікаве, що піде гуляти країною та поселеннями, заспокоюючи чи, навпаки, напружуючи росіян, які втомилися у щоденному очікуванні «світлого майбутнього».

Тож про що нині буде розмова? Що новенького та заспокійливого почують від президента насамперед його шанувальники (і не лише)? Ну точно не про успіхи в соціально-економічній сфері РФ, подолання бідності та покращення добробуту росіян. Їх, цих успіхів, м’яко кажучи, поки що немає. І не скоро вони з’являться. Тому йтиметься про протистояння із Заходом, про так званий перетин червоних  ліній загроз Кремлю. Той,  бачте, конкретно почав залякувати Росію, тепер уже використовуючи Україну, з якою нібито готує «провокацію з хімічними компонентами» за допомогою американських ПВК на Донбасі.

Звідкіля усі такі дані?

Звісно, від міноборони РФ, де на колегії її керівництва таке питання не просто порушили, а зробили з нього, як кажуть, тренд, що звучить на всіх радіохвилях і телеширотах, бо тільки так, а не інакше в Москві звикли створювати потрібне інформаційне тло для своїх подальших провокацій.

Не буде винятком і згадувана прес-конференція В. Путіна. А як інакше? Як виправдати виділення величезних коштів на російську армію, на озброєння і на ті самі поліцію та спецслужби? Як переконати зубожілих громадян, що вони повинні затягнути паски, щоб держава могла не тільки вистояти перед натиском Заходу, а й, зрештою, насправді залишатися непереможною у можливих майбутніх війнах і військових зіткненнях? Президент В. Путін постійно про це віщає під час своїх виступів,  не мовчатиме про таке і на цій прес-конференції.

Окрема тема для запитань-відповідей — політика держав, які перебували раніше у складі  Радянського Союзу та які Росія вважає своїми підданими «за умовчанням». Вони, на її думку, не мають права на будь-які кроки без узгодження з Кремлем, тим більше, що стосується їхньої незалежності, економічного майбуття та вибору курсу подальшого розвитку. Для них Кремль прагне визначити ті самі «червоні лінії», переступати які ніхто не має права крім, зрозуміло, його самого. Це саме стосується, впевнений Кремль, і країн Заходу. Тобто будь-які рухи, які країни Заходу збираються здійснити стосовно Східної Європи, мають обов’язково узгоджуватися з Москвою. Що вже неодноразово з позиції сили робилося на політичній сцені, коли Захід був змушений сідати з Кремлем за стіл переговорів. Адже саме ведення діалогу на високому рівні дозволяє В. Путіну вибудувати для себе вигідний внутрішній порядок денний. Російська агітпропаганда подає такі зустрічі як «спілкування на рівних лідерів наддержав», не дуже переймаючись, що думають у такому разі самі лідери держав. Головне – справити потрібне враження на співгромадян; не менш головне — залишатися хоча б прототипом наддержави, даремно, що у неї в активі всього близько 1,5 % світового ВВП (тоді як, для порівняння, ВВП країн НАТО становить близько 50 % світового ВВП)…

І все це на тлі стрімкого погіршення інвестиційного клімату, падіння російської економіки та різкого падіння рівня життя російських громадян. Торік чистий відтік капіталу з Росії, порівняно з 2019 роком, збільшився вдвічі, до понад 50 млрд доларів США. І вже у першому кварталі поточного року цей показник був на позначці 20 млрд доларів США. І оскільки бюджетні кошти використовуються практично лише на оборонний і правоохоронні сектори, то соціально-економічна ситуація в РФ погіршиться ще відчутніше, що безпосередньо позначиться на побуті (точніше сказати – існуванні) російських громадян.

Серед критичних проблем російської економіки слід згадати про високі темпи інфляції. За офіційними даними, 2020 року рівень інфляції становив 5,6 %, а 2021-го збільшився до 6 %. Окремі групи життєво необхідних товарів подорожчали більш як на 20 %. Недарма наприкінці року рейтинг президента Росії впав до 32 %, втративши 8 % порівняно з квітнем 2021 року. 

Щодо самої влади В. Путіна, то вона не може бути мирною за визначенням. Вона неможлива без зовнішнього оформлення «за належним за статусом» — слухняних сателітів, без кишенькових сепаратистів за викликом, без російських «миротворців», спецгруп з «ліквідації» неугодних, хамства, без зведеного в ранг державного іспиту на лояльність. Так, за рівнем політичних та громадянських свобод Freedom House, Росія посідає 172-ге місце між Руандою та Конго (станом на 2020 рік, звіт за 2021 рік буде на початку 2022-го) та 109-те місце у світі зі 167  за рівнем ефективності державної влади (Legatum Prosperity Index).

Звичайно ж, у своїх виступах на прес-конференції президент Росії не пояснюватиме причини запровадження законів, за допомогою яких узурпується влада, посилюється репресивний тиск правоохоронних органів, утискаються останні свободи російських громадян. Нічого не буде говорити про заморожування до кінця 2024 року накопичувальної частини пенсії, про дозвіл губернаторам балотуватися більше двох термінів поспіль. А що вже казати про розширені повноваження поліції, про право її співробітників проникати до житлових приміщень та на земельні ділянки, розкривати за масових заворушень автомобілі…

А Україна, як завжди, буде відігравати роль подразника, червоної лінії, маріонетки Заходу і взагалі, як каже В. Путін, недокраїни. Інших визначень нашої держави і її громадян у Кремля і особисто президента В. Путіна немає І напевне, не буде ніколи.

Тут усе зрозуміло без зайвих слів, без жодних пояснень. Тому і не йтиметься на прес-конференції про актуальне для свідомого російського суспільства, пересічного російського громадянина. Йому зазвичай розповідатимуть про майбутнє, яке повинно бути «світле і приємне». Для всіх. А не для окремих російських лідерів. Як нині.

 

 

Схожі публікації