Олексій Волович
Політика Євросоюзу та США і Великої Британії щодо країн Центральної Азії
Читати частину 1
Європейський Союз
Інтерес європейських держав до Центральної Азії помітно зріс після широкомасштабної агресії РФ проти України, що можна пояснити наявністю таких факторів: 1) геостратегічне положення Центральної Азії; 2) транзитні можливості регіону як сполучної ланки між Сходом та Заходом, Півднем та Північчю; 3) наявність у регіоні великих обсягів енергетичних ресурсів, зокрема нафти, газу, урану, а також рідкісноземельних металів.
Європейські держави розвивають свої відносини з країнами ЦА як на національному двосторонньому рівні, так і в рамках Євросоюзу з метою зміцнити свої позиції у регіоні багатостороннім та багатовимірним співробітництвом.
За два з половиною роки війни Росії проти України Європейському Союзу та Центральній Азії вдалося зблизитись так, як ніколи раніше. Хоча Москва і Пекін і роблять все, щоб пригальмувати просування Євросоюзу, Великої Британії і США до Центральної Азії, але це їм не дуже вдається, тому що методи демократичних країн Заходу більш креативні, а головне — праведні, без притаманного автократичним режимам тиску, підкупу чи шантажу.
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну значення Центральної Азії для ЄС стає все більш очевидним. Так, у 2019 році Євросоюз оновив свою стратегію щодо Центральної Азії, зважаючи на нові можливості для партнерства та співпраці з тамтешніми п’ятьма країнами. Стратегією передбачається підтримка їх сталого розвитку, основаного на демократії, належному врядуванні та правах людини, а також на стимулюванні торгівлі та інвестицій. У 2021 році ЄС через міжнародні фінансові інститути та фонди ініціативи Global Gateway виділив 150 млн доларів на період з 2021 по 2024 рік на фінансування в країнах ЦА проєктів цифрового зв’язку, гідроенергетичних та вуглеводневих енергетичних проєктів.
У 2022 та 2023 роках глави держав Центральної Азії та президент Європейської Ради Шарль Мішель провели низку зустрічей на високому рівні з метою підготовки спільної дорожньої карти для поглиблення зв’язків між ЄС та ЦА.
18–19 травня 2023 року в Алмати відбувся другий Економічний форум «ЄС — Центральна Азія», де було оголошено, що Європейський Союз не застосовуватиме санкцій до країн ЦА за обхід його обмежень щодо Росії. Санкції стосуватимуться лише тих, «хто підтримує російську військову машину».
Казахстан
Республіка Казахстан є провідним партнером ЄС серед країн Центральної Азії. 85 % товарообігу між країнами ЄС і країнами ЦА припадає саме на нього. Під час 11-го засідання Комітету співробітництва «Республіка Казахстан — Європейський Союз», що відбулося 31 березня 2022 року в Брюсселі, високопоставлені представники ЄС надали певні гарантії Астані щодо доступу казахстанської продукції на європейський ринок. Зважаючи на те, що експорт казахстанських товарів до Європи здійснюється переважно через територію та морські порти РФ, представники ЄС запевнили казахстанських партнерів, що санкції щодо Казахстану не будуть застосовуватися.
Під час візиту до Астани у листопаді 2022 року Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель заявив, що Європейський інвестиційний банк має вкласти значні інвестиції в регіональну інфраструктуру Казахстану. У травні 2023 року віце-президент Європейської комісії Валдіс Домбровскіс і тодішній прем’єр-міністр Казахстану Аліхан Смаілов оприлюднили плани співпраці промислових підприємств щодо спільних інвестиційних проєктів, геологорозвідки, досліджень та інновацій.
Станом на кінець 2023 року країни ЄС забезпечили понад 42 % всіх прямих іноземних інвестицій в країни Центральної Азії, що більше від США, Росії та Китаю. За даними Євразійського банку розвитку (ЄАБР), у першій половині 2023 року обсяг регіональних накопичених прямих інвестицій у Центральну Азію з європейських країн досяг 1,1 млрд доларів. До 2025 року обидві сторони планують збільшити такі показники до 50 млрд доларів.
17 січня 2024 року депутати Європарламенту 543-ма голосами ухвалили резолюцію про перегляд стратегій ЄС стосовно країн ЦА. Резолюція закликає розширити політичне та економічне співробітництво. На думку євродепутатів, зміцнення такого співробітництва протидіятиме впливу РФ у цьому регіоні особливо зараз, коли російсько-українська війна послабила там позиції Москви.
Наприкінці січня 2024 року в Брюсселі відбувся Форум інвесторів з транспортного сполучення між Євросоюзом та Центральною Азією в рамках ініціативи ЄС Global Gateway, в якому брали участь урядовці, представники фінансових установ і підприємств країн Європи та Центральної Азії. Під час свого другого офіційного візиту до Казахстану на початку серпня 2024 року верховний дипломат Євросоюзу Ж. Боррель нагадав, що на країни Євросоюзу припадає більше третини всього експорту Казахстану і що Євросоюз є найбільшим його інвестором.
Готовність ЄС нарощувати свою присутність у Центральній Азії дає можливість державам регіону частково збалансувати економічне та політичне домінування Росії та Китаю в регіоні.
Німеччина
Відносини ФРН з країнами ЦА активізувалися 2007 року, коли було ухвалено першу Центральноазійську стратегію Євросоюзу. У 2010 році ФРН стала третім після Росії та Китаю торговим партнером країн ЦА. Важливим чинником було і те, що чисельність етнічних німців, які у мешкали Середній Азії 20 років тому, становила приблизно 250 тис. осіб. Але по-справжньому важливою у політичному та економічному вимірах Центральна Азія стала для Берліна лише після початку широкомасштабного вторгнення Росії до України у лютому 2022 року. Під час переговорів 7 вересня 2022 року з німецькими бізнесменами з питань торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва перший заступник прем’єр-міністра Казахстану Роман Скляр заявив, що його країна може збільшити експорт до Німеччини до 1 млрд євро. У 2023 році двосторонній товарообіг між Німеччиною та Казахстаном зріс майже в 1,5 рази і склав близько 4 млрд доларів.
До 2030 року в напівпустелі поблизу Каспійського моря планується побудувати вітропарки та сонячні електростанції потужністю 40 ГВт, які будуть використовуватися для щорічного виробництва до 2 млн тонн «зеленого» водню для країн ЄС. За словами Штайнмаєра, Транскаспійський міжнародний транспортний маршрут (ТМТМ) має «стати альтернативою північному маршруту через Росію та Білорусь та південному маршруту через Іран».
Саміт у форматі «С5+1» вперше відбувся у Берліні 29 вересня 2023 року. Канцлер Олаф Шольц також зустрівся окремо з кожним представником країн ЦА. Під час довірливих, без присутності представників преси, переговорів з О. Шольцем центральноазійські лідери засуджували нічим не спровоковане вторгнення Путіна до України і висловлювали тривогу стосовно того, хто може стати на пострадянському просторі наступною жертвою російського президента, якщо йому вдасться захопити Україну.
К.-Ж. Токаєв висловив готовність Казахстану збільшити постачання нафти до Німеччини до 1,2 млн тон на рік нафтопроводом «Дружба» на нафтопереробний завод PCK Raffinerie у місті Шведт у Східній Німеччині.
Президент Токаєв запропонував канцлеру Шольцу створити консорціум для реалізації спільних сировинних проєктів. 29 листопада 2023 року у Ташкенті відбулася зустріч з метою обговорити регіональну програму, що реалізується Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ), присвячену питанням управління водними ресурсами у ЦА з урахуванням кліматичного впливу. Згадана програма фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку ФРН (BMZ) та Швейцарською агенцією з розвитку та співробітництва (SDC).
У другій половині вересня ц. р. канцлер ФРН Олаф Шольц перебував із візитом у Центральній Азії, де брав участь у другому саміті «С5+1», представляючи не лише Німеччину, а й увесь Євросоюз.
Лідери центральноазійської п’ятірки запросили німецькі компанії до співпраці у сфері розвитку водневої енергетики, до спільної геологорозвідки та видобутку рідкоземельних металів. Зокрема К.-Ж. Токаєв запропонував Німеччині долучитися до спільного проєкту Казахстану, Узбекистану та Азербайджану з будівництва лінії передачі «зеленої» енергії по дну Каспійського моря. Лідери країн ЦА подякували Євросоюзу за виділення 10 млрд доларів для розвитку ТМТМ. Було оголошено, що у 2025 році в Узбекистані відбудеться черговий саміт у форматі «Центральна Азія — Європейський Союз». О. Шольц отримав запрошення від президента Таджикистану Емомалі Рахмона офіційно відвідати його країну.
До початку саміту О. Шольц зустрівся з усіма лідерами країн ЦА, а також відвідав Узбекистан, де провів переговори із президентом країни Ш. Мірзійоєвим. За словами канцлера, Берлін та Ташкент уклали кілька важливих угод, зокрема про міграцію та трудову мобільність, що має спростити міграцію узбеків до Німеччини і депортацію афганських мігрантів із ФРН до Афганістану через Узбекистан. Разом з О. Шольцем до Центральної Азії прибув потужний десант представників німецького бізнесу, які провели перемови з партнерами з усіх п’яти країн ЦА.
Франція
До 2004 року Франція відкрила дипломатичні представництва у всіх країнах Центральної Азії, таким чином демонструючи бажання розвивати з ними двосторонню співпрацю, особливо в енергетичному секторі. Як і інші європейські країни, Франція активізувала свої відносини після широкомасштабного вторгнення РФ в Україну. Країни ЦА також отримали більше можливостей для маневрів у їхній традиційній багатовекторній зовнішній політиці. Обмежимося розглядом співпраці Франції з двома найбільшими країнами ЦА — Казахстаном та Узбекистаном.
Президент Казахстану К.-Ж. Токаєв відвідав Париж 29–30 листопада 2022 року. Відзначаючи дію Договору про стратегічне партнерство між Казахстаном та Францією від 11 червня 2008 року, глави держав висловили задоволення довірливим та регулярним діалогом між двома країнами на всіх рівнях. Під час своєї зустрічі лідери підписали 35 документів про економічне співробітництво у сферах будівництва, енергетики, мирного використання атомної енергії, транспорту та сільського господарства, освіти та культури.
За останні 10 років щорічний обсяг торгівлі між Казахстаном та Францією становив 2,5–6,5 млрд доларів, де 80–90 % був експорт казахстанських енергоносіїв, зокрема нафти, урану та рідкоземельних металів. Франція стала п’ятим за величиною іноземним інвестором у Казахстані, вклавши з 2005 року в економіку цієї країни в понад 18 млрд доларів. На даний час розглядається можливість участі французької енергетичної компанії EDF у будівництві першої в Казахстані атомної електростанції.
Президент Узбекистану Ш. Мірзійоєв двічі відвідував Францію — у жовтні 2018 року та у листопаді 2022 року. За підсумками другого візиту підписано 14 двосторонніх документів. Наразі договірно-правова база між країнами налічує понад 60 угод.
Економічна співпраця між країнами і надалі активно розвивається. Портфель активних спільних проєктів в Узбекистані перевищив 5 млрд євро. Там функціонують 46 підприємств за участю французьких коштів, у тому числі 17 підприємств зі 100 % французьким капіталом. Товарообіг між двома країнами стрімко зростає. Якщо у 2022 році він склав 339,9 млн доларів, то лише протягом перших 7 місяців 2024 року становив 689,8 млн доларів. Понад 94 % французького імпорту із Узбекистану становить уран.
США
Пріоритети вашингтонської політики щодо центральноазійського регіону викладені в Стратегії США для Центральної Азії на 2019–2025 роки. Згідно з цим документом, основною стратегічною метою США в регіоні є розбудова стабільної Центральної Азії, яка здатна вільно реалізовувати свої політичні, економічні та безпекові інтереси на своїх умовах з різними партнерами, має дієві демократичні інститути та керується принципами верховенства права і дотримання прав людини. А вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року відкрило вікно можливостей для активізації співпраці США з країнами Центральної Азії.
З 2015 року між США і державами Центральної Азії чинний дипломатичний формат співпраці «С5+1» у вигляді регулярних багатосторонніх зустрічей на рівні міністрів та експертів з питань економіки, енергетики, екології та безпеки.
Президент США Джо Байден зустрівся з лідерами п’яти країн Центральної Азії у форматі «С5+1» на полях 78-ї Генеральної Асамблеї ООН 19 вересня 2023 року. Така зустріч за участю американського президента стала першою. До цього протягом останніх восьми років переговори відбувалися лише на рівні глав зовнішньополітичних відомств.
Байден пообіцяв розвивати співпрацю з питань безпеки кордонів, боротьби з тероризмом та діяльності правоохоронних структур. За його словами, Сполучені Штати зацікавлені вкладати кошти американських приватних підприємств в економіку регіону, зокрема у розробку величезних покладів корисних копалин у Центральній Азії та у розвиток Транскаспійського коридору — торгового маршруту з Китаю до Європи. За деякими даними, на саміті обговорювалося також питання дотримання антиросійських санкцій країнами Центральної Азії. Агенція з боротьби з фінансовими злочинами (FinCEN) міністерства фінансів США включила Казахстан, Киргизстан, Таджикистан та Узбекистан до списку 18 країн, які Вашингтон визначив як перевалочні пункти на шляху поставок підсанкційних товарів до РФ і Білорусі. Державний департамент США та Центр міжнародного приватного підприємництва (CIPE) — філія Торгово-промислової палати США — працюватимуть над створенням бізнес-платформи для приватного сектора, яка доповнить дипломатичну платформу «С5+1» і посилить економічну співпрацю між США та Центральною Азією.
Наприкінці лютого 2024 року держсекретар США Ентоні Блінкен здійснив турне Центральною Азією, під час якого пообіцяв країнам регіону підтримку у забезпеченні їхнього суверенітету на тлі повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Е. Блінкен під час зустрічі у Астані з президентом К.-Ж. Токаєвим заявив, що США уважно стежать за спробами Росії уникнути санкцій за допомогою Центральної Азії. В цій зустрічі також брали участь міністри закордонних справ Киргизстану, Узбекистану, Таджикистану і Туркменістану.
На прес-конференції з Е. Блінкеним глава МЗС РК Мухтар Тлеуберді зазначив, що США були і залишаються одним із найбільших інвесторів для економіки Казахстану з 1993 року. За його словами, станом на 2024 рік загальні прямі іноземні інвестиції зі США до Казахстану перевищили 65 млрд доларів і за участю американського капіталу в Казахстані створено 590 підприємств. Е. Блінкен оголосив про додаткову допомогу у розмірі 25 млн доларів країнам Центральної Азії з тим, щоб диверсифікувати торговельні відносини і експортні маршрути. Відверто кажучи, для цих п’яти країн така сума не надто пристойна. Для порівняння: виступаючи 19 травня 2023 року на саміті «Китай — Центральна Азія», голова КНР Сі Цзіньпін заявив, що його країна, в рамках фінансової підтримки, виділить країнам Центральної Азії на безоплатній основі 3,72 млрд доларів.
Втім, США аж ніяк не намагаються змагатися з КНР у наданні такої підтримки урядам країн ЦА. Вони надають перевагу фінансуванню розвитку громадянського суспільства і сучасної ринкової економіки в країнах ЦА на демократичних засадах.
Значну роль у процесі розвитку громадянського суспільства і засад сучасної ринкової економіки в країнах ЦА відіграє регіональне відділення Агенції США з міжнародного розвитку (USAID), яке вже протягом трьох десятиліть співпрацює з урядами, установами, громадянським суспільством, НУО та населенням Центральної Азії для просування самодостатнього розвитку регіону у сфері економіки, освіти та культури. В рамках програм USAID з розвитку торгівлі в Центральній Азії протягом останніх 13 років щорічно відбуваються торгові форуми ЦА. Як щойно згадувалося, 13-й такий торговий форум відбувся 14–15 травня 2024 року у місті Алмата. У Вашингтоні зараз працюють над тим, щоб дати можливість країнам ЦА безпечно експортувати ресурси на глобальні ринки. Так, Білий дім допомагає країнам ЦА залучати інвестиції у розвиток Транскаспійського коридору, обсяг вантажних перевезень через який протягом останніх двох років помітно зростає.
Велика Британія
Велика Британія (ВБ) є єдиною європейською країною, яка ще на початку XIX століття змагалася з Російською імперією за вплив у Середній Азії та Афганістані («Велика гра»). У січні 1873 року внаслідок переговорів між Росією та Британією було укладено договір, згідно з яким великі території між Бухарським та Афганським еміратами визнавалися «буферними». Однак згодом цей договір неодноразово порушували обидві сторони. Англо-російське протистояння у Середній Азії та Афганістані спостерігалося і в першій четверті ХХ століття.
Дипломатичні відносини ВБ з країнами ЦА були встановлені понад 30 років тому після здобуття ними незалежності. ВБ залишається однією з небагатьох країн, які мають посольства в усіх п’яти республіках ЦА. На думку британських урядовців, незаконне та нічим не спровоковане вторгнення Росії в Україну поставило країни ЦА у складне політичне та економічне становище, що спонукає ВБ допомагати цим країнам зміцнювати свою стійкість перед провокаціями з боку путінського режиму і диверсифікувати економіку.
У листопаді 2023 року комітет із закордонних справ Палати громад британського парламенту опублікував доповідь під назвою «Країни на роздоріжжі: участь Великої Британії у Центральній Азії». У ній наголошується, що більш активна участь Британії в Центральній Азії має «розглядатися, як геополітичний імператив». У гуманітарній сфері Сполучене Королівство виконує свої завдання в країнах ЦА через Британську раду, фінансуючи програми Creative Spark та Creative Central Asia. Також у регіоні діє програма Chevening, згідно з якою молоді політики з країн ЦА здобувають освіту в Британії.
Наприкінці квітня 2024 року міністр закордонних справ ВБ Девід Кемерон відвідав п’ять країн ЦА і Монголію, що, за його словами, відкриває «нову еру» у відносинах між Центральною Азією та Сполученим Королівством. З усіма країнами регіону під час візиту підписані десятки угод у різних сферах. З поточного року з ними усіма започатковуються щорічні стратегічні консультації.
За даними Бюро національної статистики ВБ, торгівля між Казахстаном і ВБ досягла 1,2 млрд доларів у 2023 році, порівняно з 1,8 млрд доларів у 2022 році. У Казахстані працює близько 600 компаній з британським капіталом. Загалом ВБ входить до 10 найбільших іноземних інвесторів у Казахстані. З 2005 року сукупні британські інвестиції перевищили 17 млрд доларів. Загалом в ЦА уряд ВБ співпрацює з урядами-партнерами з метою реалізувати реформи для підтримки сталого економічного розвитку. В країнах Центральної Азії ВБ співпрацює з громадянським суспільством аби просувати ідеї відкритих суспільств і права людини, виступає за розробку та реалізацію законодавства, яким регулюються права та свободи людини. На даний час близько 4 тис. казахських студентів навчаються в британських університетах. Для порівняння: в 2022–2023 навчальному році близько 3,5 тис. казахських студентів навчалися в Китаї, і 67 тис. — у РФ.
Висновки і прогнози
1. Повномасштабне вторгнення злочинного путінського режиму до України у лютому 2022 року значною мірою вплинуло на геополітичну ситуацію не лише в Європі, а й на пострадянському просторі, включно з п’ятьма країнами Центральної Азії, які, скориставшись переключенням РФ на таку війну, отримали дещо більше простору для маневру у своїй традиційній багатовекторній зовнішній політиці, що позбавляє Росію колишньої монопольної присутності в Центральній Азії, де значно посилюються позиції Китаю, Туреччини, країн Євросоюзу, США і Великої Британії.
2. Правлячі кола країн Центральної Азії все ще не позбулися політичної, економічної та безпекової залежності від Москви. Про це свідчить той факт, що керівництво жодної з центральноазійських країн не осудило російське вторгнення до України, хоча ніхто з них його не підтримують.
3. Наслідки російсько-української війни відчутно впливатимуть на подальшу ситуацію в Центральній Азії. В разі перемоги Росії може послабитися й без того слабка прозахідна орієнтація регіону. Москва посилить свої зусилля з повернення країни регіону до російської орбіти. З іншого боку, перемога України за підтримки цивілізованих країн і звільнення всіх окупованих українських територій означала б для країн ЦА і всього світу, що автократичні і тоталітарні держави не можуть бути непокараними за свої агресивні акції проти сусідніх країн, їхньої свободи і незалежності.
4. Агресія РФ проти України та подальші західні санкції, запроваджені стосовно Росії, перетворили її лише на одного з багатьох ключових гравців у Центральній Азії, поряд з Китаєм, Туреччиною, країнами ЄС, США та Великою Британією. Війна в Україні поклала край ері російського безальтернативного панування в Центральній Азії, яке надалі слабшатиме по мірі того, як слабшатиме сам путінський режим внаслідок посилення його ізоляції та міжнародних санкцій, а також ударів ЗС України. Війна в Україні змусила центральноазійські держави бути більш обачними у політичних та економічних відносинах з РФ, зокрема й через ризик вторинних санкцій з боку провідних демократичних держав Заходу.
5. Країни ЦА, які тривалий час знаходилися в кремлівській орбіті, сьогодні прагнуть віддалятися від Росії, яка стала «токсичною» через війну в Україні та санкції Заходу. Зрештою, керівництво кожної з країн ЦА вже сьогодні намагається, у разі поразки Росії у російсько-українській війні, визначитися з майбутнім форматом взаємодії з нею та західними партнерами.
6. У разі поразки Росії вплив її на країни ЦА значно зменшиться, якщо не припиниться зовсім. У такому випадку основними зовнішніми акторами у регіоні будуть Китай, Туреччина, Євросоюз та США.
7. З метою збереження свого неоколоніального впливу в Центральній Азії Росія використовує створені нею або за її участі такі міжнародні організації, як СНД, ОДКБ, ЄАЕС, ШОС та БРІКС. Однак попри це, Москва невпинно втрачає свій вплив в країнах Центральної Азії, поступаючись країнам Заходу, Китаю і Туреччині, оскільки в конкурентній боротьбі з цими країнами вона мало що може запропонувати країнам регіону. Росія не має ані сучасних західних технологій, ані достатніх економічних і фінансових ресурсів. Намагання їх компенсувати залякуванням, шантажем і пропагандою спрацьовує дедалі менше і країни Центральної Азії змушені дистанціюватися від РФ та шукати їй альтернативу, активуючи співпрацю з країнами Заходу, Китаєм і Туреччиною.
8. Чимало міжнародних оглядачів констатують, що після початку повномасштабної агресії РФ проти України держави Центральної Азії стали виявляти більше уваги до питань своєї національної безпеки, суверенітету, територіальної цілісності та незалежності. Про це, зокрема, свідчить програмна стаття президента Казахстану К.-Ж. Токаєва «Ренесанс Центральної Азії: на шляху до сталого розвитку та процвітання», що опублікована 8 серпня ц. р., і в якій він наголошує на необхідності захищати та зміцнювати центральноазійську ідентичність, а також порушує тему регіональної архітектури безпеки Центральної Азії, не згадуючи жодним словом про збанкрутілий блок ОДКБ. Тому останнім часом держави ЦА почали розглядати США та інші провідні країни Заходу як важливих партнерів в рамках своєї багатовекторної зовнішньої політики. Відповідно ця обставина сприяє активізації подальшого розвитку взаємовигідних та рівноправних відносин між країнами Заходу та Центральної Азії, незважаючи на значні між ними географічні відстані.
Повний текст статті див. журнал «Бінтел» № 3 за 2024 рік
