Чому Росія витрачає величезні кошти та запаси ракет на безрезультатні ракетні удари

Іван Січень

Однією з особливостей путінської війни проти України в травні 2023 року стала активізація ракетних ударів по її території. Ба більше, вперше з кінця минулого року такі удари були відновлені і по місту Київ. При цьому застосовується весь спектр російської ракетної зброї: крилаті ракети повітряного базування Х-22, Х-55, Х-101 та «Кинжал»; крилаті ракети морського базування «Калибр»; наземні балістичні ракети «Искандер». Крім того, росіяни використовують БПЛА різних типів, в тому числі іранські ударні дрони «Шахед». Переважну частину їх знищують сили ППО України, однак деякі із них (або їх уламки) все ж таки влучають у об’єкти цивільної інфраструктури, що призводить до жертв серед мирного населення, насамперед у прифронтових районах. Втім, в дійсності такі удари не надали змоги противнику послабити наш оборонний і наступальний потенціали. Чому ж тоді Росія витрачає величезні кошти та запаси ракет на, по суті, безрезультатні удари? Спробуємо дати відповідь на таке запитання.

Для початку про те, як змінювались пріоритети ракетних ударів Росії по Україні за весь час повномасштабної війни з лютого 2022 року.

Так, в перший воєнний період вони здебільшого завдавались по позиціях українських військ, військових та частково адміністративних об’єктах безпосередньо на лінії фронту і у прифронтовій зоні, а також в глибині нашої території. Найбільш відчутними із них стали ракетні атаки по казармах в Охтирці, Миколаєві, Яворові і Десні, де загинуло чимало українських військовослужбовців.

Втім, українські військові швидко засвоїли подібні трагічні уроки, перевели військових із казарм в розосереджені укриття. А удари балістичних та крилатих ракет по позиціях українських військ на лінії фронту взагалі виявилися неефективними. Такі ракети призначені для ураження точкових (стаціонарних) цілей, а тому не можуть завдати значної шкоди військам, що в окопах та на рухомій техніці. Також досить непросто знищити замасковані штаби і склади. Тим паче, коли штаби систематично змінюють місця своєї дислокації, а склади розосереджені у тактичних та оперативних тилах.

Саме це і стало причиною часткової зміни пріоритетів ракетних атак Росії весною-влітку 2022 року, коли вона почала активніше завдавати удари по цивільних продовольчих складах, сховищах з пально-мастильними матеріалами, оборонних підприємствах та залізничній інфраструктурі України. Такими діями Москвою намагалася знищити систему логістики українських військ, ліквідувати в Україні виробництво озброєнь, перешкодити отриманню його від іноземних партнерів. Таким чином Кремль намагався знесилити оборонний потенціал нашої держави як запоруку для досягнення російськими військами відчутних успіхів на фронті.

Разом з тим Москва так і не змогла реалізувати свої плани, хіба що отримала невеликі тактичні здобутки. І навіть більше, на фронті вона почала втрачати ініціативу. Тому восени 2022 року Росія почала завдавати цілеспрямованих ударів по об’єктах енергетичної інфраструктури України. Причому навіть не приховувала своїх намірів заморозити Україну, щоб змусити її піти на поступки. На жаль, ЗС РФ вдалося пошкодити до 70 % української енергетичної інфраструктури, що спричинило нестачу електроенергії та тепла і призвело до їх тимчасових відключень.

За допомогою західних та інших країн Україні вдалось впоратися зі своїми енергетичними проблемами. Вже на початку 2023 року електро- та теплопостачання було практично відновлене. А ось Росія витратила значну кількість своїх ракет, хоча це реально не вплинуло на перебіг бойових дій. Тому Росія і розпочала завдавати відверті ракетно-терористичні удари по мирному населенню та цивільній інфраструктурі.

Звичайно, така терористична «діяльність» мала місце і раніше. Але тоді вона швидше за все доповнювала намагання Москви досягти своїх основних цілей. Зараз вона вийшла на перший план з метою:

• по-перше, продемонструвати Заходові непохитність у досягненні своїх геополітичних цілей будь-якими способами, в тому числі військовими. У такому контексті на прикладі завдання ракетних ударів по Україні демонструється готовність Москви до таких же дій проти західних партнерів нашої держави — США, НАТО та ЄС;
• по-друге, підтвердити спроможність Росії завдавати потужних ракетних ударів не тільки по передовій чи прифронтовій зоні, але й по всій території України, включно з містом Київ. Таким чином Москва знову намагається залякати українські владу, військове керівництво і населення з тим, щоб змусити Україну припинити опір, не вдаватися до контрнаступу;
• по-третє, продемонструвати, що у ЗС РФ є значні запаси ракетних озброєнь, попри їх масове застосування проти України. Водночас демонструється здатність російської військової промисловості виробляти різноманітні ракетні системи у необхідній кількості, незважаючи на західні санкції. Все це використовується у якості ще одного чинника тиску на Захід та Україну;
• по-четверте, визначити побудову системи ППО України (в тому числі місця дислокації командних пунктів, вузлів зв’язку та позицій зенітних ракетних комплексів), а також виснажити її вогневі ресурси;
• по-п’яте, ослаблювати Україну, руйнуючи її економічний потенціал, транспортну інфраструктуру та житловий фонд. Як вважають у Кремлі, це зменшуватиме можливість України виробляти цивільну та військову продукцію, а також примусить її збільшувати обсяги витрат на евакуацію населення із постраждалих районів і на відновлення країни. Водночас такими діями Москва намагається посилити напруженість в українському суспільстві та викликати невдоволення громадян політикою і діями влади;
• по-шосте, помститися Україні за фактичний провал російського наступу на Донбасі взимку-навесні 2023 року, під час якого у росіян були лише окремі успіхи, а Москва не досягла своїх оперативно-стратегічних цілей щодо захоплення всієї території Донецької і Луганської областей. При цьому Росія втратила той потенціал, який накопичила, проводячи часткову мобілізацію восени минулого року. Тому російське керівництво змушене оголошувати проведення нового етапу мобілізації, в тому числі під виглядом призову резервістів на збори;
• по-сьоме, продемонструвати російському населенню уявні успіхи у війні проти України на тлі реальних невдач на Донбасі. Це набуло особливої актуальності для режиму Путіна в період травневих свят, які мають для нього сакральне значення. Тим паче, коли Росія не змогла зібрати достатню кількість військ та військової техніки для параду у Москві 9 травня 2023 року, який був найменшим та найкоротшим з 1941 року. Негативні враження росіян від цього і компенсуються ракетними ударами по Україні.

Втім, ніщо із вищевикладеного Росії не допомагає. Сили ППО України вже знищують до 70 % ворожих ракет над всією територією країни та до 90–100 % — над містом Київ. Включно з хваленими гіперзвуковими ракетами «Кинжал», які нібито «збити неможливо». Як з’ясувалося, американський ЗРК Patriot успішно виконує таке завдання.

Найближчим часом очікується надходження з різних країн до України додаткових систем ППО — від дійсно новітніх, до таких, що вже знімаються з озброєння, але можуть ефективно протидіяти більшості російських ракет і літаків та мають практично необмежену кількість ракет. Крім того, нам вже надходять винищувачі-бомбардувальники МіГ-29. Тривають переговори щодо передачі американських літаків F-16. Вони, звичайно, не нові, однак не гірші, ніж «новітні» російські літаки Су-30СМ, Су-34 та Су-35.

А от намагання Росії реалізувати свої безумні наміри та плани невпинно призводять до скорочення її ракетного потенціалу через нестачу комплектуючих і виробничих потужностей. І як же тоді Москва збиралася воювати зі США та НАТО, які мають набагато більші можливості?

І насамкінець ще один факт. Україна вже має ударні БПЛА, здатні долетіти до Москви та Волгограду, а також почала отримувати від Великобританії далекобійні ракетні системи Storm Shadow. Отож вже спроможна не тільки збивати російські ракети, але й завдавати ударів у відповідь.