Присвячений Китаю річний звіт Human Rights Watch – 2020

Сергій Польовик

Сьогодні визнані світові лідери, керівництво великих країн, формуючи власну політику, обов’язково зважають на досить стрімке економічне зростання Китаю. Серед іншого — на його безумовні успіхи та проривні досягнення у науці, техніці, надсучасних технологіях, на інструментарії впливу на потенційного покупця чи користувача, на мирне захоплення ключових об’єктів світової інфраструктури, зокрема на китайську стратегічну ініціативу «Пояс і шлях» тощо. Саме ж Китай, як країна, що вважається цілком об’єктивно одним з полюсів сучасного біполярного світу, за прикладом США бере активну участь у геополітичних процесах, за допомогою широкого інструментарію впливу прагнучи нав’язувати іншим державам свої умови. Завдяки фінансовій експансії на світових ринках Китай намагається ще й скористатися там людським потенціалом і природними регіональними ресурсами. Тенденції подальшого розвитку Китаю, як чинника глобального впливу на геополітику, стали предметом вивчення найбільш авторитетних аналітичних центрів. На зразок таких європейських аналітичних видань, як, зокрема, німецьке Handelsblatt, що повідомляють також і про деякі коливання у статистичних показниках та про сповільнення окремих напрямів розвитку китайської економіки. Вони вважають, що поки що таке коливання не позначається на економічному потенціалі країни-гіганта, який сподівається на свій успіх і, як наслідок, посилення впливу у світі.

Аналітики вважають, що пристойні економічні показники Китаю цілком закономірні. Але досягаються вони нещадною експлуатацією трудового населення, активним залученням до співпраці (скуповуванням) іноземних фахівців і застосуванням новітніх технологій. Хоча у самому Китаї пояснюють свої успіхи провідною роллю робочого класу, очолюваного лідером Компартії Китаю. Що ж до налагодження належних виробничих відносин, як запоруки економічного успіху і прогресу, то на Заході вважають, що це відбувається у спосіб соціального примусу і за допомогою ідеологічних інсинуацій з масової обробки свідомості населення через державні ЗМІ. Тотальний контроль керівництва за діяльністю і навіть свідомістю суспільства, нехтування правами людини, зокрема пригноблення національних меншин та насадження для більшості трудового населення викривлених сутностей, формування владою у громадян, так би мовити, вигідних для себе потреб чи мотивів суспільної поведінки — лише деякі з загальної кількості складових успішних економічних досягнень.

Демократичним світом не сприймається таке характерне для тоталітарних держав та імперій ставлення до свого суспільства та держуправління. Західною європейською цивілізацією — включно. Щоправда, деяким країнам-геополітичним суб’єктам, а тим більше, країнам-об’єктам, які знаходяться під впливом більш потужних гравців, зокрема й Україні, доводиться або змиритися з таким впливом Китаю, або принаймні зважати на нього при формуванні своєї політки.

Виконавчий директор HRW Кеннет Рот на презентації річного звіту організації

Цікаві щодо цього опубліковані 15 січня ц.р. швейцарським авторитетним виданням Neue Zürcher Zeitung (NZZ) результати дослідження Human Rights Watch (HRW) — міжнародної неурядової неприбуткової організації зі штаб-квартирою у Нью-Йорку, яка опікується правами людини у більш ніж 90 країнах світу. Американські правозахисники не в захваті від китайської системи тотального нагляду й контролю за суспільством і утиском національних меншин, особливо з використанням владою сучасних технологій. Це ж згадувалося і наприкінці минулого року і у новому річному звіті HRW. Але китайська сторона устами одного з китайських дипломатів поспішила звинуватити HRW у брехні. Своєю чергою у згаданому швейцарському виданні правозахисники застерігають, що Комуністична партія Китаю навмисне обмежує політичну свободу громадян і навіть вибудовує щось схоже на орвеллівську високотехнологічну державу тотального нагляду з витонченою системою інтернет-цензури для контролю та придушення суспільної критики.

Особливу увагу приділяють правозахисники проблемам уйгурів. Так, у швейцарському виданні повідомляють, що у північно-західній провінції Сіньцзян, де проживає близько 13 млн уйгурів-мусульман, китайське керівництво застосовує «жахливу систему» контролю над меншиною. HRW вважає її найбільш тотальною та всеохоплюючою з усіх, які існували чи існують у світі. За оцінкою правозахисної організації, у провінції Сіньцзян, у так званих таборах для перевиховання примусово утримується до 1 млн осіб, переважно уйгурів, яких прокитайські правлячі кола звинувачують в сепаратизмі та тероризмі. HRW також констатує, що Пекін систематично саботує міжнародні норми з дотримання прав людини. І навіть намагається використати свій вплив в Організації Об’єднаних Націй для захисту таких порушників. Загалом аналітики вважають, що такими діями Пекін прагне запобігти появі прецедентів, які згодом для нього самого можуть створити проблеми. Саме тому, зазначає NZZ, Китай під керівництвом Сі Цзіньпіна виступає проти карного переслідування за здійснення Сирією та Росією авіаційних ударів по цивільних особах у Сирії та проти покарання за насильство регулярної армії в М’янмі стосовно етнічної меншини рохінджа.

На прес-конференції в Нью-Йорку під час презентації річного звіту виконавчий директор HRW Кеннет Рот піддав критиці генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша, який «відверто не бажає застерігати Китай від протиправних дій». Керівник правозахисної організації вважає, що Генеральний секретар ООН неофіційно критикує Китай, але перед камерами ЗМІ завжди з усмішкою поспішає потиснути руку китайським представникам.

Делегація Китаю в ООН, не погоджуючись з такою критикою, на прес-конференції виклала власну точку зору у виступі свого представника. Перший секретар місії Китаю в ООН категорично спростував «зміст доповіді», оскільки у ній містяться, на його переконання, лише упереджені звинувачення та штучно сконструйовані домисли. В якості контраргументу він заявив, що організація, яка не визнає заслуг уряду Китаю у виведенні 700 млн людей зі злиднів протягом попередніх десятиліть, не може вважатися правозахисною.

До речі, швейцарське видання повідомило, що К. Рот планував оприлюднити свій річний звіт і у Гонконгу. Але не вдалося, бо в аеропорту цього особливого адміністративного району Китаю йому відмовили у праві на в’їзд. Китайський уряд обґрунтував таке рішення своїм суверенним правом. Врешті-решт, на думку китайської сторони, такі організації, як Human Rights Watch, підтримують «антикитайські акції та ініціаторів акцій протесту в Гонконгу». Хоча швейцарське видання нагадало, що до недавнього часу керівник HRW без перешкоджання з боку влади часто відвідував Гонконг.

Система соціального кредитування Китаю

…Повернімося до того, про що повідомляється у згаданому швейцарському ЗМІ. Інструментарій для досягнення абсолютного панування та збереження влади Китаю передбачає для громадян багаторівневу систему заохочень та покарань. Від 2020 року в країні запроваджуватиметься так звана система соціального кредитування, що передбачає з боку офіційної влади низку заходів впливу на своїх громадян. Кожний китаєць отримує від держави фіксований «соціальний кредит» у розмірі 1000 умовних балів. Максимально можливий рівень — у 1300 балів. Система тотального електронного контролю забезпечує державі можливість реагувати на дії і вчинки громадян та впливати на них, у залежності від ступеню лояльності кожного до влади. Так звані лояльні громадяни стимулюються та заохочуються матеріально, а ті, хто порушує встановлені режимом правила та норми, суворо караються передбаченими дискримінаційними заходами. До речі, перелік критеріїв для фіксації порушень та відповідних штрафних санкцій щодо громадян є набагато більшим, ніж перелік стимулів підвищення ступеню лояльності. Мінімальний рівень 600 балів за шкалою цієї системи означає перетворення громадянина практично на безправного, позбавленого засобів для фізичного існування вигнанця.

Аналітики звертають увагу на потенційну небезпеку від впровадження чи можливого наслідування такої системи соціального кредитування в інших регіонах чи країнах світу, де тоталітарні режими чи транснаціональні корпорації зацікавлені у збереженні стабільної ситуації, так би мовити, на благо власного панування і отримання максимальних зисків. Успішний у певному сенсі досвід Китаю, зважаючи на сучасні глобальні цифрові перетворення, так звану діджиталізацію світу, може стати в нагоді та приводом для відтворення таких систем контролю в інших умовах, тобто, у регіонах і країнах.

Що ж до України, то їй слушна більш визначена позиція в ООН, в інших інституціях, які опікуються правами і свободою громадян. Порушення прав людини у війні Росії проти України, прояви дискримінації українців у деяких наших країнах-сусідах дають підстави для відповідної активної артикуляції на міжнародній арені та у двосторонніх міждержавних відносинах.