СКШН «Схід-2018»

Цілі, сценарій, учасники та особливості проведення навчань

Дотримуючись стосовно Заходу агресивного зовнішнього курсу, Росія і надалі за всіма напрямами та у всіх сферах загострює своє протистояння зі США та НАТО. Але не маючи для відстоювання своїх інтересів політичних чи економічних можливостей, вона активно та масштабно намагається компенсувати це демонстрацією своїм супротивникам військової сили.

Так, найбільш резонансним за характером стало стратегічне командно-штабне навчання (СКШН) ЗС РФ «Схід-2018», яке можна вважати фактичною відповіддю Москви на провал її сподівань налагодити відносини зі США. В цьому плані головна політична мета навчання — демонстрація рішучості Росії відстоювати свої інтереси та спроможності на рівних протидіяти США і НАТО. Тобто, навчання повинне було практично підтвердити серйозність погроз президента РФ В. Путіна на адресу Заходу, зроблені у його посланні Федеральним зборам Росії 1 березня ц. р. та інавгураційній промові 7 травня ц. р.

Виходячи з таких цілей, керівництво РФ позиціонувало СКШН «Схід-2018» як найбільш масштабне з часів піку військової потужності колишнього СРСР на початку 1980-х років. За офіційними повідомленнями, до нього залучались 300 тис. військовослужбовців, до 36 тис. одиниць бойової техніки (танків, бронетранспортерів та іншої броньованої і автомобільної техніки), понад 1 тис. літаків, вертольотів та безпілотних літальних апаратів, а також до 80 кораблів і суден забезпечення. При цьому спеціальною політико-інформаційною кампанією чітко демонструвалася антиамериканська та антинатiвська спрямованість СКШН «Схід-2018». Зокрема, вони прямо порівнювалося зі стратегічним командно-штабним навчанням ЗС СРСР «Захід-81», коли опрацьовувався сценарій повномасштабної війни між Радянським Союзом та США і НАТО. І навіть більше, навчання включало елементи відвертих провокацій проти США.

Особливістю СКШН «Схід-2018» стало показове запрошення до них Китаю, що відбувалося в умовах ускладнення відносин між КНР і США внаслідок введення Вашингтоном додаткових мит на китайські товари. До участі у навчанні від збройних сил Китаю залучались бригадна тактична група чисельністю 3,2 тис. військовослужбовців з озброєнням та військовою технікою, загалом близько 900 одиниць, а також авіаційна група у складі 6 літаків та 24 вертольотів. Крім того, до участі у навчанні в якості ще одного регіонального партнера Росії запросили Монголію. Її представляв бронетанковий підрозділ.

Такими кроками Російська Федерація по суті задекларувала свій вихід на рівень колишнього Радянського Союзу як за роллю у світі, так і за військовим потенціалом. Водночас засвідчувалася наявність у Росії потужного союзника — КНР, у якого є свої суперечності зі Сполученими Штатами Америки.

З огляду на важливість навчання з точки зору воєнно-політичних інтересів країн-учасниць СКШН, на активному навчальному етапі були присутні представники їх вищого державного та військового керівництва. Зокрема, район проведення навчань відвідали та брали спільну участь у їх розборі президент Росії В. Путін, міністр оборони РФ С. Шойгу, начальник генерального штабу російських збройних сил В. Герасимов, глава оборонного відомства Китаю Вей Фенхе, заступник начальника об’єднаного штабу НВАК КНР Шао Юанмінь.

Такий підхід повністю відмінний від минулорічного, коли керівництво РФ все ще сподівалось налагодити відносини з Вашингтоном після обрання Д. Трампа президентом США та приховувало справжні масштаби і цілі СКШН «Захід-2017». Разом з тим, незважаючи на запевнення Москви, що це найбільш масштабні СКШН «Схід-2018» з 1980-х років, вони фактично не перевершували стратегічних командних навчань, що відбувались у збройних силах Росії протягом двох останніх років.

На офіційному рівні керівництво РФ стверджувало, що навчання суто умовне за сценарієм і не спрямовувалося проти жодного реального супротивника. Разом з тим, якщо порівнювати СКШН «Схід-2018» з навчанням «Захід-1981», то їх сценарії подібні за характером, однак у симетричному варіанті (що пов’язано з плановим проведенням цьогорічного навчання саме на Східному ТВД). У такому контексті навчання «Схід-2018» не що інше, як логічне продовження СКШН «Кавказ-2016» та «Захід-2017», під час яких опрацьовувались питання проведення ЗС РФ стратегічних (фронтових) наступальних і оборонних операцій у Чорноморському та Балтійському регіонах.

Водночас на регіональному рівні у ході СКШН «Схід-2018» розв’язувались завдання з протидії реальним викликам та загрозам Росії на Східному стратегічному напрямку. За оцінками російських експертів, зважаючи на особливості ситуації в регіоні, основні з таких викликів наступні:

  • активна експансія Китаю, який вже переважає Росію та послідовно посилює свою присутність на російській території. При цьому, не зважаючи на декларування Москвою відносин стратегічного партнерства з КНР, не відкидається можливість військового конфлікту між Росією та Китаєм на територіальному чи міжетнічному підґрунтях;
  • відмова Японії визнавати підсумки Другої світової війни та укладати мирну угоду з Росією, а також збереження претензій Токіо на острів Сахалін і острови Курильської гряди. У цьому зв’язку Росія припускає, що Японія намагатиметься відновити свій контроль над згаданими островами за допомогою військової сили;
  • подальше загострення протистояння між Росією та США, що може закінчитися збройним конфліктом сторін і на Далекому Сході. Крім того, північна частина Тихоокеанського регіону є одним із основних районів протиборства Росії і США у ракетно-ядерній сфері.

З урахуванням таких обставин у регіональному контексті до сценарію СКШН «Схід-2018» входило опрацювання питань з проведення стратегічної оборонної операції, в т. ч. відбиття ударів супротивника на Забайкальському та Далекосхідному напрямках, а також забезпечення оборони острова Сахалін та Курильських островів.

Характерно, що з огляду на рішучу перевагу основного супротивника Росії — Китаю, а також на специфіку географічного положення приморських територій та островів, опрацьовувались лише завдання з нанесення контрударів без проведення повномасштабних наступальних операцій. Натомість розглядалась можливість переходу звичайної війни у ракетно-ядерну фазу, в т. ч. із застосуванням стратегічних систем озброєнь.

 

Виходячи з політичних цілей керівництва РФ щодо побудови відносин стратегічного партнерства з КНР, антикитайські елементи СКШН «Схід-2018» повністю замовчувалися. Їх маскували під «нейтральний» сценарій навчання. В той же час свідченням вищенаведеного характеру регіональної складової СКШН стало опрацювання його головних епізодів на найбільш ймовірних напрямках військових дій супротивників Росії, а саме — на полігонах поблизу кордону з КНР, у Приморському краї, на острові Сахалін та у прилеглих акваторіях.

Так, основний епізод навчання опрацьовувався на полігоні «Цугол» у Забайкаллі, а решта — на полігонах: Східного ВО «Бамбуково», «Радыгино», «Успеновский», «Бикинский», «Бирфельд»; Повітряно-космічних сил — «Литовка», «Новосельское», «Телемба», «Бухта Анна»; в акваторіях Берингового і Охотського морів, Авачинської та Кроноцької заток.

Принципово новим за змістом був і офіційний сценарій навчання «Схід-2018». Так, офіційно оголошеними сценаріями попередніх навчань серії «Схід» передбачалося опрацювання питань боротьби з тероризмом. На відміну від них цьогорічний задекларований сценарій включав розіграш різних варіантів проведення фронтових наступальних та оборонних операцій. При цьому стратегічне командно-штабнее навчання такого масштабу вперше було двостороннім за характером. Один із фронтів представляв Східний військовий округ та Тихоокеанський флот, а інший — Центральний військовий округ та Північний флот.

Згідно з таким підходом у рамках СКШН «Схід-2018» створювалися відповідні угруповання військ (сил), в т. ч.:

у складі Центрального військового округу або фронту

  • на сухопутному напрямку — 2-га загальновійськова армія (А, штаб м. Самара) та 41 А (штаб м. Новосибірськ), 14-та армія ВПС та ППО (штаб м. Катеринбург) Повітряно-космічних сил (ПКС), 31-ша окрема десантно-штурмова бригада (одшбр, м. Ульянівськ) Повітряно-десантних військ (ПДВ), а також з’єднання та частини інших видів та родів військ;
  • на приморському напрямку — ударне і десантне з’єднання Північного флоту з силами морської піхоти на борту за підтримки морської авіації;

у складі Східного військового округу або фронту

  • на сухопутному напрямку — 29 А (штаб м. Чита), 36 А (штаб м. Улан-Уде, Забайкальський край), визначені сили та засоби 11-ї армії ВПС та ППО (штаб м. Хабаровськ), 11 одшб (м. Улан-Уде), а також з’єднання та частини інших видів та родів військ;
  • на приморському напрямку — 5 А (штаб м. Уссурійськ, Приморський край), 35 А (штаб м. Білогорськ, Амурська обл.), 68-й армійський корпус (АК, о. Сахалін), 83 одшбр (м. Уссурійськ), визначені сили та засоби 11-ї армії ВПС та ППО, ударні, десантні і протичовнові з’єднання, сили морської піхоти та авіації Північного флоту.

 

За сталою практикою, елементи навчання відбувалися у кілька етапів, а саме:

попередньої підготовки — орієнтовно з лютого до середини літа ц. р. Здійснювалися заходи щодо: розробки планів навчання; опрацювання елементів СКШН у ході окремих навчань та тренувань з’єднань і частин Центрального та Східного військових округів; проведення мобілізаційних заходів; перевірки роботи оборонно-промислового комплексу; налагодження взаємодії між військовими та цивільними органами;

безпосередньої підготовки — 20–25 серпня ц. р. у рамках раптової перевірки бойової готовності з’єднань та частин Східного та Центрального військових округів, а також Повітряно-десантних військ, Дальньої та Військово-транспортної авіації, Північного і Тихоокеанського флотів. Включав: підняття військ за бойовою тривогою; розгортання системи зв’язку та управління військового часу; вихід військ у райони оперативного призначення та перебазування авіації на аеродроми розосередження; створення угруповань сухопутних військ і корабельних груп; розгортання єдиної системи управління чергових засобів ППО; налагодження системи матеріально-технічного забезпечення військ.

Війська та озброєння перекидалися до районів проведення навчання у комбінований спосіб, в т. ч. своїм ходом (на відносно незначні відстані в декілька сотень кілометрів), залізничним транспортом та військово-транспортною авіацією. Особливістю навчання став перехід Північним морським шляхом кораблів Північного флоту на Далекий Схід. Під час передислокації військ наземним шляхом опрацьовувалися окремі питання щодо організації та здійснення маршів (у т. ч. подолання водних перешкод з наведенням понтонних переправ), а також питання протидиверсійної, протиповітряної та протихімічної оборони колон військової техніки та місць їх тимчасової зупинки. Вперше застосовувалась система комплексного контролю за рухом військових колон, яка включала рухомі пункти збору та обробки інформації, а також засоби спостереження, в т. ч. БПЛА, спеціальні вертольоти та літаки. Крім того, для визначення місцезнаходження військової техніки використовувалась радіонавігаційна супутникова система ГЛОНАСС.

Після прибуття військових підрозділів до місць призначення розгорталися польові пункти управління, вузли зв’язку та табори для розміщення особового складу і військової техніки; інженерно облаштовувалися райони зосередження та бойові позиції; проводилося заходи з маскування, радіаційного, хімічного та біологічного захисту; організовувалася протиповітряна оборона. За кожним із цих напрямів проводились окремі тренування та тактико-спеціальні навчання;

основний або активний — 11–17 вересня ц. р. На даному етапі опрацьовувались головні епізоди сценарію СКШН «Схід-2018», а саме:

відбиття масованого повітряного нападу супротивника із застосуванням стратегічної та тактичної авіації, а також крилатих ракет. Завдання розв’язувались на полігоні «Телемба» в Бурятії (що знову ж таки підтверджує спрямованість навчання саме проти Китаю), де були розгорнуті сили та засоби 76-ї дивізії ППО зі складу 14-ї армії ВПС та ППО. Зокрема, на полігон перекидалися ЗРК С-300 та С-400 та радіотехнічні засоби. Крім того, там же розгорталися і засоби військової ППО Центрального ВО, в т. ч. зенітні ракетні комплекси «Тор» та «Бук», а також зенітні ракетно-гарматні комплекси «Панцир-С». Ракетно-бомбові удари по цілях на полігоні завдавались літаками 11-ї армії ВПС та ППО, а також стратегічними ракетоносцями Дальньої авіації;

проведення наступальних, оборонних та контрнаступальних операцій армійського рівня. Згідно з офіційним сценарієм навчання, до опрацювання даного питання залучались:

  • від Центрального ВО/фронту — танкова дивізія, дві мотострілецькі бригади, десантно-штурмова бригада та частини забезпечення;
  • від Східного ВО/фронту — коаліційне угруповання військ у складі танкової бригади, двох мотострілецьких бригад, десантно-штурмової бригади та частин забезпечення ЗС РФ, а також мотострілецької бригади ЗС Китаю та бронетанкового підрозділу ЗС Монголії.

Реально на полігон «Цугол» у Забайкаллі перекидалися та брали участь у навчанні підрозділи:

  • від Центрального ВО/фронту — 21-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр, с. Тоцкоє-4, Оренбурзька обл.) та 91-ї бригади управління (брупр, н.п. Рощинський, Самарська обл.) зі складу 2 А Центрального ВО;
  • від Східного ВО/фронту — 37 омсбр (м. Кяхта, Республіка Бурятія) зі складу 36 А та 101 брупр (м. Чита), 3-ї ракетної бригади (н.п .Горний), 200-ї артилерійської бригади (н.п. Горний), 140-ї окремої зенітної ракетної бригади (с. Домна), 19-го окремого полку радіаційного, хімічного та біологічного захисту (н.п. Горний) зі складу 29 А Східного ВО;
  • від сил центрального підпорядкування — 1-ї інженерно-саперної бригади центрального підпорядкування (м. Муром, Володимирська обл.);
  • від ПКС ЗС РФ — літаки та вертольоти зі складу 11-ї армії ВПС та ППО;
  • від ПДВ ЗС РФ — 11 одшб та 31 одшб;
  • від іноземних партнерів Росії — мотострілецька бригада ЗС КНР та танковий підрозділ ЗС Монголії.

Під час опрацювання навчально-бойових завдань застосовувались стандартні форми та методи бойових дій, винятково з нанесенням ракетних та артилерійських ударів по передових позиціях та тилових об’єктах супротивника (виконувались електронні пуски ракет ОТРК «Искандер» та практичні стрільби ствольної і реактивної артилерії); форсування водної перешкоди, захоплення плацдарму та переправи військ і техніки; відбиття наступу супротивника та переходу у контрнаступ; висадки повітряних десантів з літаків Іл-76 та вертольотів в тилу і на флангах супротивника. Водночас випробовували нові методи бойового застосування військ, зокрема, десантно-штурмових підрозділів нового типу, оснащених автоматизованими системами управління та новітніми озброєннями і військовою технікою;

висадка та відбиття морських десантів. До розв’язання завдань з висадки морських десантів залучались: різнорідна корабельна група Північного флоту (ПФ) у складі ВПК «Вице-адмирал Кулаков» та ВДК «Кондопога» і «Александр Отраковский» — висаджувала підрозділи 80-ї окремої мотострілецької арктичної бригади берегових військ ПФ на узбережжі Чукотського моря; десантна група Тихоокеанського флоту (ТОФ) у складі великих десантних кораблів «Пересвет», «Николай Вилков» та «Адмирал Невельской», а також малих десантних кораблів — висаджувала підрозділи 155-ї окремої бригади морської піхоти берегових військ ТОФ на узбережжі Японського моря у районі Владивостока. Окрім особового складу висаджувалась також військова техніка — бойові машини піхоти БМП-2, самохідні артилерійські установки «Гвоздика», бронетранспортери БТР-82А та РСЗВ «Град».

Своєю чергою, питання протидесантної оборони опрацьовувались за участю мотострілецьких і танкових підрозділів 68 АК та армійської авіації на полігоні «Успеновский» на о. Сахалін, а також берегових військ ПФ та 83 одшбр на полігоні «Бамбуково» у Приморському краї.

 

пошук та знищення корабельних груп і підводних човнів супротивника. Для цього залучались ударні кораблі та корабельні групи ПФ і ТОФ, протичовнові корабельні групи, берегові ракетні комплекси ТОФ, авіація. Під час перебування корабельних груп в морі виконувались стандартні завдання протичовнової та протиповітряної оборони, виявлення та ураження підводних човнів, нанесення ракетних ударів по кораблях супротивника;

підсумковий — по закінченню активної фази навчання. Керівництвом РФ та командуванням збройних сил Росії підбивалися підсумки СКШН, які отримали позитивну оцінку.

 

Окремим елементом СКШН «Схід-2018» стало опрацювання питань нанесення ядерних ударів по супротивнику. Так, на етапі безпосередньої підготовки навчання були проведенні заходи з розосередження Дальньої (стратегічної) авіації з виходом ударних літаків на передові аеродроми. Зокрема, пара стратегічних ракетоносців Ту-160 зі складу 22-ї важкої бомбардувальної авіаційної дивізії (вбад; штаб м. Енгельс, Саратовська обл.) вперше виконали переліт на аеродром Анадир на Чукотці. За оцінками російських експертів, використання цього аеродрому суттєво підвищує можливості бойового застосування Дальньої авіації ЗС РФ проти військових об’єктів ЗС США на Алясці.

На активному етапі навчання — 11 вересня ц. р. стратегічні ракетоносці Ту-95МС зі складу 326 вбад (штаб с. Українка, Амурська обл.) здійснили практичні пуски крилатих ракет по цілях на полігоні «Телемба». Пуски здійснювались з висоти 5 км після перельоту літаків на дальність понад 2 тис. км з дозаправленням у повітрі від літака-заправника Іл-78. Прикривали стратегічні ракетоносці винищувачі Су-35 зі складу 303-ї змішаної авіаційної дивізії 11-ї армії ВПС та ППО.

Крім того, 1 та 13 вересня ц. р. відбувалися провокаційні польоти пар стратегічних ракетоносців Ту-95МС у супроводі винищувачів Су-33 до узбережжя Аляски. Для перехоплення російських літаків у повітря підіймалися винищувачі F-22 ВПС США.

Водночас на Тихоокеанському флоті виконувались завдання таємного виходу на бойові позиції атомних підводних човнів з балістичними ракетами на борту та електронних пусків ракет.

Практичні пуски міжконтинентальних балістичних ракет морського та наземного базування не виконувались. Не виключено, що це робитиметься на єдиному оперативному фоні зі СКШН «Схід-2018» у жовтні–листопаді 2018 року.

 

В цілому підсумки навчання «Схід-2018» підтвердили спроможність Росії організовувати і проводити наступальні та оборонні операції фронтових масштабів на різних ТВД. Дане питання принципово важливе для Російської Федерації в умовах загострення протистояння зі США та НАТО, а також при наявності потенційних загроз з боку Китаю і Японії, що ставить її перед фактом небезпеки війн як на Західному, так і на Східному напрямках.

Своєю чергою, це змушує Росію нарощувати угруповання своїх військ (сил) та готуватися до можливих збройних конфліктів на обох зі згаданих напрямків. В той же час, з огляду на перевагу військових потенціалів своїх супротивників, Росія фактично не має можливості здійснення міжтеатрового маневру силами і засобами. Так, у ході останнього СКШН посилення угруповань ЗС РФ на відповідних напрямках здійснювалось переважно за рахунок Центрального військового округу, у якого обмежені можливості.

Наведені обставини також обмежують можливості Росії щодо здійснення широкомасштабної агресії проти України. Зокрема, до неї може залучатися лише частина військ (сил) Західного та Південного військових округів ЗС РФ за певного посилення за рахунок Центрального ВО. Решта потужностей ЗС Росії буде змушена прикривати інші напрямки.

За таких обставин Москва робить ставку на ядерну зброю, що по суті залишається єдиним засобом стримування її супротивників.

 

Схожі публікації