Війна зі всім світом

З лютого по квітень ц. р. у збройних силах Росії проводиться комплексна перевірка військ за зимовий період навчання. Фактично перевірка є генеральною репетицією стратегічного командно-штабного навчання серії «Схід», яке проводиться кожні чотири роки у Східному військовому окрузі (ВО) за участю Тихоокеанського флоту ЗС РФ.

Згідно зі сталою практикою, однією зі складових навчання є відпрацювання сценарію збройного конфлікту між Росією та Китаєм. Зокрема, такий сценарій передбачає застосування ЗС РФ та інших силових структур для локалізації і припинення заворушень серед китайської діаспори Забайкальського та Далекосхідного регіонів РФ, ліквідацію незаконних збройних формувань, а також недопущення втручання Китаю у згадані події. Саме такі завдання вирішувались у ході комплексної перевірки військ Східного ВО у поточному році.

Так, в березні ц. р. на полігоні «Цугол» у Республіці Бурятія (один із основних районів зосередження та економічної діяльності китайської діаспори в Росії) були проведені тактичні навчання з відпрацювання питань блокування та знищення незаконних збройних формувань і диверсійно-розвідувальних груп противника. До навчання залучались підрозділи 37-ї окремої мотострілецької бригади (омбр, н. п. Кяхта) зі складу 36-ї загальновійськової армії (м. Улан-Уде) Східного ВО — загалом 1,5 тис. військовослужбовців та 300 одиниць військової техніки.

Водночас на полігоні «Трехречье» (знаходиться безпосередньо поблизу кордону з КНР) в Амурській області РФ вирішувались завдання відбиття наступу переважаючих сил противника з відходом на другий оборонний рубіж. У навчанні брала участь батальйонна тактична група 38 омбр (с. Єкатеринославка) зі складу 35-ї загальновійськової армії Східного ВО.

У Східному військовому окрузі ЗС РФ проводиться комплексна перевірка військ
за зимовий період навчання

В цей же період на єдиному оперативному фоні на полігонах у Бурятії та Примор’ї проводились: тактичні навчання винищувальної та фронтової бомбардувальної авіації з вирішенням завдань прориву системи ППО противника та нанесення ракетних ударів по наземним цілям (залучались літаки Су-25СМ та Су-34); навчання з протиповітряної оборони (залучались винищувачі Су-39СМ, Су-35 та ЗРК С-300, «Тор», «Оса»); тренування з розгортання ОТРК «Искандер-М» та здійснення умовних ракетних пусків.

 

В цілому характер російської військової діяльності на Східному напрямку засвідчує все більше розуміння керівництвом Росії зростання рівня загроз з боку Китаю, незважаючи на декларування стратегічного партнерства між двома країнами. Так, за оцінками російських експертів, які вже відкрито виходять на сторінки ЗМІ, Китай є вкрай складним та неоднозначним партнером Росії, і по мірі нарощування своєї потужності буде посилювати жорсткість у відстоюванні та просуванні своїх інтересів.

В цьому зв’язку привертається увага до особливостей політичного менталітету китайської нації, а саме — позиціювання себе як «метрополії» по відношенню до сусідніх країн, які вважаються «васалами» Китаю. За ствердженням російських політологів, таке бачення світу визначає стратегію послідовної експансії КНР, що здійснюється протягом всієї історії країни на основі принципу «малими кроками до великої мети».

Стратегія послідовної експансії Китаю здійснюється на основі принципу «малими кроками до великої мети»

На думку представників російських експертних кіл, на сьогодні подібна стратегія реалізується Пекіном у формі побудови т. зв. «Поясу і шляху», що офіційно передбачає поглиблення торговельно-економічного співробітництва між Китаєм та його партнерами, а насправді має на меті розширення зони впливу КНР. За рахунок наведеного підходу Китай послідовно встановлює контроль над економіками та ресурсами інших країн, у т. ч. і самої Росії.

Водночас російські експерти відмічають активізацію заходів Китаю з нарощування його військового потенціалу, який по суті вже переважає військовий потенціал Росії за виключенням стратегічних ядерних озброєнь. Так, у рамках реалізації програми модернізації Народно-визвольної армії Китаю (НВАК), яка розрахована до 2035 року, керівництво КНР вже досягло досить значних результатів, які змінили всю військову складову країни.

На сьогоднішній день НВАК фактично трансформована з армії, характерної для країн «третього світу», на сучасні збройні сили, які за своєю структурою, стратегією та тактикою бойового застосування знаходяться на передовому рівні. Поряд з цим був створений і потужний оборонно-промисловий комплекс, здатний самостійно розробляти та виробляти всі види сучасної військової техніки.

Так, у ході військової реформи була суттєво скорочена чисельність особового складу Сухопутних сил НВАК з одночасним підвищенням їх мобільності та бойового потенціалу. Крім того, на базі з’єднань повітряно-десантних військ, морської піхоти, аеромобільних частин та спецназу створюються Сили швидкого реагування. При цьому, за кількістю та якістю основних бойових танків, артилерійських систем та оперативно-тактичних ракетних комплексів Китай не поступається США і у найближчій перспективі випередить Росію.

Відбувається також швидкий розвиток ВПС та ВМС НВАК. Вже через три–чотири роки основу китайських ВПС складатимуть багатофункціональні винищувачі 4-го покоління та їх подальші модифікації аналогічні до російських Су-35. Водночас розпочнеться надходження до військ бойових літаків 5-го покоління. В цілому за кількістю літаків 4-го, 4+ та 4++ поколінь, які знаходяться на озброєнні НВАК, Китай вже випереджує Росію, що дозволяє йому забезпечити абсолютне панування у повітрі на Далекосхідному ТВД. Через три–чотири роки очікується надходження на озброєння НВАК зенітно-ракетних комплексів дальньої дії, аналогічних до російських С-400.

Швидкими темпами здійснюється оснащення ВМС НВАК новими бойовими кораблями різних класів, у т. ч. авіаносцями та крейсерами і есмінцями з системами керованої ракетної зброї типу американської «Аegis». За кораблями таких класів Китай абсолютно домінує над Росією.

НВАК фактично трансформована з армії, характерної для країн «третього світу»,
на сучасні збройні сили

Посилена увага керівництва КНР надається розвитку ракетно-ядерних сил, які визначені «наріжним каменем» у забезпеченні національного суверенітету та безпеки країни. В цьому плані основні зусилля Китаю зосереджуються на розгортанні низки нових ракетних систем, у т. ч. DF-5B з РГЧ шахтного базування та мобільних твердопаливних балістичних ракет DF-31 та DF-31A з дальністю 11,2 тис. км. Крім того, протягом останніх років Китай ввів до бойового складу перші чотири атомні ракетні підводні човни (АРПЧ), а у найближчий час планує ввести в дію п’ятий. АРПЧ оснащені ракетами «Цзюйлан-2» з дальністю 7,4 тис. км. Проводяться роботи зі створення нових стратегічних літаків дальньої (бомбардувальної) авіації та крилатих ракет повітряного базування.

 

З урахуванням наведених обставин російські експерти не виключають можливості зміни політики КНР у відношенні Росії в плані переходу до проведення більш жорсткого та агресивного курсу на російському напрямі. При цьому не відкидається загроза виникнення збройного конфлікту між двома країнами. Підґрунтям такої загрози вважається поширення реваншистських настроїв у різних верствах китайського суспільства (від простих громадян до наукових, військових та політичних кіл), а саме — впевненості у незаконності та принизливості для Китаю попередніх договорів про територіальне розмежування з Росією. За оцінками китайських експертів, які підтримують подібні погляди, в цілому Росія «винна» Китаю близько 1,5 млн кв. км, які були анексовані нею ще з царських часів.

Загрозою для Росії є поширення реваншистських настроїв
у різних верствах китайського суспільства

На сьогодні згадана проблема вирішується сторонами мирним шляхом за рахунок територіальних поступок Росії Китаю, а також передачі російських земель в оренду китайським підприємцям. Так, згідно з угодою між Росією та КНР від 15 травня 1991 року, яка передбачала проведення кордону по фарватеру судноплавних рік, Китаю було передано близько 600 островів на Амурі та Уссурі, а також 10 кв. км сухопутних територій. Ще 1,5 тис. гектарів землі у Приморському краї РФ було передано КНР у рамках виконання договору від 1994 року щодо проходження російсько-китайського кордону в його західній частині. 15 жовтня 2004 року В. Путіним була підписана додаткова угода про російсько-китайський кордон у його східній частині, яка передбачала передачу Китаю острова Тарабаров та частини Великого Уссурійського острова на Амурі, а також острова Великий у Читинській області — загалом 337 кв. км. Поряд з цим Китаю передано в оренду ще близько 340 тис. гектарів землі для господарського використання (загалом планується передати близько 4 млн гектарів).

Разом з тим, наведені дії керівництва РФ викликають все більш негативну реакцію місцевих жителів Східного Сибіру та Далекого Сходу РФ, що пов’язано як з неконтрольованим збільшенням кількості етнічних китайців на території регіону, так і з «хижацькою» експлуатацією ними його природних ресурсів. Так, ще восени 2017 року ініціативним комітетом жителів Забайкальського краю, Бурятії та Іркутської області була оприлюднена петиція з вимогою введення 10-річного мораторію на експорт необробленої деревини з регіону до Китаю. На сьогодні вона вже набрала 145 тис. підписів. Більш того, поряд з мирними акціями протестів проти негативних аспектів економічної діяльності КНР на сході Росії, вже відмічаються і акти безчинств місцевого населення проти китайських підприємців, у т. ч. напади на лісозаготівників, підпали і руйнування їх житлових таборів та псування техніки.

По суті, проти китайської експансії в регіоні починає виступати і керівництво органів місцевої влади, що повністю суперечить політиці Кремля. Зокрема, в лютому ц. р. глава Республіки Алтай О. Бердников заборонив реалізацію планів «освоєння» бізнесовими структурами КНР земельної ділянки з реліктовим лісом у Чойському районі автономії. Водночас він ініціював позов до республіканського арбітражного суду з питання законності надання дозволу на вирубку китайцями лісу на згаданій території.

Такий розвиток подій створює реальну загрозу виникнення конфліктів між місцевими жителями та китайською діаспорою у Східному Сибіру та на Далекому Сході Росії, в т. ч. із застосуванням сили з обох сторін. У свою чергу, це може стати каталізатором поширення заворушень у середовищі китайської громади регіону як суто побутового, так і сепаратистського характеру. Тим самим фактично буде створений привід для дій КНР із захисту своїх співвітчизників в Росії з подальшою анексією її територій. В 2014 році прецедент такого роду був створений Росією як привід для нападу на Україну. За рахунок цього був по суті відкритий шлях і для реалізації Китаєм аналогічного сценарію на сході Росії.

 

Як вже відмічалося вище, керівництво Російської Федерації все більше розуміє реальність такої перспективи. Саме з огляду на це і вживаються заходи з підготовки до можливості військового конфлікту з Китаєм. Окрім відпрацювання різних сценаріїв подібного конфлікту в ході військових навчань, зазначені заходи включають нарощування угруповань ЗС РФ на сході країни та їх переоснащення на нові види озброєння та військової техніки (ОВТ). Лише у 2017 році війська Східного ВО отримали понад 1100 одиниць ОВТ, у т. ч. ракетні комплекси «Искандер-М» та «Бастион». В результаті цього бойова потужність округу зросла більш ніж на 10 %.

Водночас важливе значення надається забезпеченню можливості оперативного посилення військ Східного ВО ЗС РФ за рахунок перекидання з’єднань та частин з інших регіонів країни. Зокрема, під виглядом розширення участі Росії у міжнародних транспортних коридорах підвищується пропускна здатність Байкало-Амурської та Транссибірської залізничних магістралей, а також здійснюється розвиток аеродромної мережі.

Важливе значення надається забезпеченню можливості оперативного посилення військ Східного ВО ЗС РФ

Споруджуються додаткові командні пункти, збільшується казармений фонд та створюються нові склади з озброєнням, технікою та матеріально-технічними запасами. Планується також відновлення виробництва важких транспортних літаків Ан-22 та Ан-124. Питання перекидання військ до Східного Сибіру та на Далекий Схід Росії систематично відпрацьовуються під час навчань Центрального та Південного ВО ЗС РФ (у т. ч. сил 4-ї армії ВПС та ППО, розгорнутої на українському напрямку).

Разом з тим, командування ЗС РФ фактично визнає неспроможність Росії стримати можливе військове вторгнення КНР лише за рахунок застосування звичайних збройних сил. Виходячи з цього робиться висновок про вирішальну роль ядерної зброї, яка залишається єдиним засобом, що може дозолити Москві утримати контроль над її східними територіями.

Командування ЗС РФ фактично визнає неспроможність стримати можливе військове вторгнення КНР

До речі, в ході комплексної перевірки ЗС РФ за зимовий період навчання, поряд з відпрацюванням сценарію війни з КНР, відпрацьовувались також і питання військових дій між Росією та Україною і НАТО. Так, у березні ц. р. було проведено масштабне військове навчання в Криму із залученням близько 10 тис. військовослужбовців та 2 тис. одиниць військової техніки. Основними учасниками навчання стали підрозділи 810-ї окремої бригади морської піхоти та 126-ї окремої бригади берегової оборони зі складу 22-го армійського корпусу берегових військ Чорноморського флоту Росії, а також 7-ї десантно-штурмової дивізії (м. Новоросійськ). В цей же період на території Ростовської області та Північного Кавказу РФ була проведена серія військових навчань 8-ї, 49-ї та 58-ї армій Південного ВО ЗС РФ, а також 4-ї армії ВПС та ППО.

 

Тим самим Росія фактично готується до війни на два фронти, а по суті — проти всього світу. Під час першої та другої світових війн у подібному положенні опинилася кайзерівська, а потім і гітлерівська Німеччина, що закінчилось для неї цілком очікуваними катастрофами. Така ж катастрофа цілком очевидно очікує і путінську Росію у випадку продовження її нинішньої політики.

 

Схожі публікації