Україна ядерна: висновки з досвіду Ізраїлю

Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень “Борисфен Інтел” надає можливість аналітикам висловити свою точку зору стосовно конкретної політичної, економічної, безпекової, інформаційної ситуації в Україні та в світі в цілому, на основі особистих геополітичних досліджень та аналізу.

 

Зауважимо, що точка зору авторів
може не співпадати з редакційною

Автор — Тесленко К., аналітик-стажер Free Voice IAC 

 

У ситуації, коли одна військово потужна країна вороже ставиться до іншої, а саме — її поведінка і практичні дії небезпечні для мешканців іншої країни, то перше, що спадає на думку, це — необхідно мати ядерну зброю.

Ґрунтуючись на теорії міжнародних відносин, можна зробити висновок, що ядерну зброю створюють з ряду причин, а саме: як засіб залякування або стримування; як засіб, що гарантуватиме безпеку; як засіб, за допомогою якого можна запобігти війні. Також країни створюють атомну зброю, коли їхні військові партнери не можуть гарантувати їм безпеку, або у випадку, коли країна хоче стати більш впливовою на міжнародній арені. Та більшість дослідників, які займаються питанням поширення ядерної зброї, схильні вважати, що загроза безпеці країни або, інакше кажучи, екзистенціальна небезпека є головними поштовхом для створення ядерного арсеналу.

Україна як держава, що безпосередньо зіштовхнулася з безпековою проблемою і не дістала належної підтримки від партнерів, в ситуації, що склалася, може розглядати питання відновлення свого ядерного потенціалу. Проте як відновити або створити «з нуля» ядерну зброю і не опинитися у тому стані, у якому опинився Іран, що внаслідок робіт над програмою створення ядерної бомби підпав під міжнародні каральні санкції, інспектування і можливу загрозу застосування військових сил проти нього. Або Лівія, що відмовилася від ядерної зброї через низку причин, а безпосередньо — через побоювання потрапити до американського санкційного списку.

Історії відома лише одна країна, яка змогла створити (точно не достовірно, але й не виключено) один із найбільших ядерних арсеналів у світі. І навіть більше, заручитися підтримкою США і Європи в його створенні і не зазнати санкцій, а також утримувати його протягом десятиліть, не уклавши Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. І такою країною є Ізраїль.

Неможливо не провести паралелі між Україною та Ізраїлем. І одна, і друга країни зазнали екзистенціальної загрози, ведуть регулярні військові дії, існують у недружньому середовищі (оточенні). Та чи може Україна рухатися шляхом Ізраїлю?

Перш за все, в основі рішення створення ядерної зброї в Ізраїлі лежить політичне рішення, ухвалене головними політичними лідерами країни. Багато науковців часто недооцінюють роль лідера як такого, але саме на прикладі Ізраїлю ми можемо спостерігати, як персональне бачення, сприйняття і набутий життєвий досвід можуть вплинути на прийняття того чи іншого рішення. Такі обставини, як обов’язкова військова служба, безпосередня участь у бойових діях і військових операціях, а також фактор Голокосту призвели до того, що рівень патріотизму, національної ідентичності і почуття справедливості має для них найвищу вагу. Питання ж безпеки займає провідну роль у прийнятті чи то політичних, економічних, чи військових рішень. Слова Бен Гуріона, озвучені ще у 1955 році, коли і розпочалася ядерна історія Ізраїлю, слугують підтвердженням цієї тези: «…У нашому випадку питання безпеки відіграє більш вагому роль, аніж у інших держав.., для нас безпека означає боротьбу на морі і в повітрі…. Для нас безпека — це економічна незалежність, для нас безпека — це провідні дослідження і розробки у науковій сфері».

Однак, щоб створити ядерну зброю, мало лише одного бажання й фінансів, необхідні і матеріали, яких бракувало. Із тих країн, які в той чи інший час допомагали Ізраїлю, треба назвати Францію й США. І першою з них була Франція. Обидві країни мали взаємний інтерес до кооперації у цій сфері. Це була білатеральна колаборація в обміні ядерними технологіями, авіакосмічному електронному обладнанні і реактивних ракетах. Обидві країни хотіли вивести свої ядерні технології на новий рівень. Та головною причиною підтримки Францією Ізраїлю була тогочасна загроза революції в Алжирі. Як відомо, Єгипет співчував алжирським повстанцям, тому за таких обставин ядерний Ізраїль міг виступати своєрідною силою стримування Єгипту.

Ні для кого не секрет, що США є світовим арбітром у питанні поширення чи стримування поширення ядерної зброї. Незважаючи на те, що спочатку США відмовилися допомагати Ізраїлю у створенні ядерного арсеналу, пізніше вони не лише «закривали очі», а й навіть сприяли йому у цій справі. Є ряд причин, чому саме Ізраїль заручився підтримкою США. Ізраїль і США — це країни, які сповідують західні цінності й принципи. Тому мати на Близькому Сході альянс із прозахідною країною, що ще й володіє ядерним озброєнням, для США дуже вигідно. Наприклад, свого часу саме Ізраїль виступав головною силою проти Єгипту, який активно підтримувався Радянським Союзом. І навіть більше, США вигідно, щоб Ізраїль був потужним у військовому відношенні: це гарантуватиме безпеку нафтовим поставкам. Також Ізраїль буде виконувати роль США у регіоні за фактичної відсутності їх на Близькому Сході.

Тож із наведеного вище можна скласти формулу успіху зі створення ядерної зброї. Перш за все, необхідно мати політичну волю, міцну економіку і активно займатися новітніми технологіями, поділяти західні принципи, щоб виглядати надійним партнером. А найголовніше — необхідно, щоб не лише сама країна просто бажала стати «щасливим володарем» ядерного арсеналу. Треба, щоб її партнери були також у цьому зацікавлені.

Щодо України, то сьогодні ми не маємо жодної складової такої «формули». В очах Заходу Україна не виглядає надійним партнером, якого варто спонсорувати для відновлення її ядерного потенціалу. Нам не обійтися без партнерської допомоги, оскільки в Україні відсутні промисловість для збагачення урану і реактори для вироблення збройового плутонію. Українські лідери не є особами, які зацікавлені в гарантуванні Україні безпеки на найвищому рівні.

Варто мати на увазі також і фактор Росії. Щонайменші намагання України відновити ядерний арсенал призведуть до ескалації конфлікту у відносинах Україна-Росія і Росія-Захід. Жодна з країн Європи абсолютно не зацікавлена займатися ще й цією проблемою.

Малоймовірно, що Україну підтримають Сполучені Штати Америки. Уся ідея щодо зменшення у світі ядерної зброї базується саме на прикладі України — держави, яка однією з перших відмовилася від свого ядерного арсеналу. І якщо США порушать свої ж принципи, то яким чином надалі вони зможуть пропагувати і певною мірою нав’язувати ідею роззброєння та скорочення ядерної зброї? Усе, що отримає Україна у сухому залишку, так це міжнародну ізоляцію, оскільки ніхто не зацікавлений в ядерній державі з нестабільним політичним режимом і військовим конфліктом на частині її території.

Та найголовніше, що варто зробити українцям, це — нагадати відомі історії випадки, коли агресори нападали на країни, що вже мали ядерне озброєння. Наприклад, спроба Аргентини захопити Британські Фолклендські острови, або неодноразовий напад арабських держав на Ізраїль чи спроба Пакистану захопити індійський Каргіль в Кашмірі.

 

Тобто, наявність ядерної зброї у будь-якій країні абсолютно не гарантує, що на цю країну не нападуть; так само така зброя не вберегла б і Україну від агресії з боку путінської Росії.

Радше неефективне управління країною, відсутність дієвих реформ, нездатність та небажання подолати корупцію, кумівство й фракційність, а також слабкий економічний стан значно більше загрожують безпеці України, аніж відсутність у неї ядерного арсеналу.

http://iac.org.ua/ukrayina-yaderna-visnovki-z-dosvidu-izrayilyu/

Схожі публікації