Проінформований — значить озброєний

Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень “Борисфен Інтел” надає можливість аналітикам висловити свою точку зору стосовно конкретної політичної, економічної, безпекової, інформаційної ситуації в Україні та в світі в цілому, на основі особистих геополітичних досліджень та аналізу.

 

Зауважимо, що точка зору авторів
може не співпадати з редакційною

 

 

 

 

 

 

Радченко Олена

Студентка факультету Міжнародних освітніх програм Української інженерно-педагогічної академії (УІПА),

член Вченої ради академії

 

 

Світ занепокоєний тим, що відбувається нині на території України. Щодня фактично стається новий вибух із повідомлень різного характеру. А як у цьому інформаційному потоці зорієнтуватися, навіть за наявності широких технічних можливостей? Логічно припустити, що вся інформація, яка надходить до звичайного громадянина, спонукає його до вироблення особистої думки. Але ж якою буде вона, ця думка? І чи не піддається вона певному маніпулюванню за для якоїсь мети? На жаль, відповідь на це питання ствердне, адже нині спостерігається активне використання різноманітної психологічної техніки маніпуляції з метою, наприклад, залучити на свій бік громадян для подальшого їх використання. Такий метод не можна вважати правильним, бо фактично за його допомогою нав’язуються індивідумам певні ідеї без їхнього усвідомлення. Якщо ж таких сторін кілька, то це служить підставою для розв’язування інформаційної війни. Коли відбувається спекуляція й керування інформацією з метою здобуття переваги над іншою стороною, то психологічні маніпуляції виступають в ролі необхідних засобів.

Що ми розуміємо нині під маніпуляцією? Ірина Ткаченко, автор книги «Стоп! Манипуляции. Как распознать и остановить манипулятора» дає таке визначення: «Маніпуляція — це прихований психологічний прийом, мета якого — змусити людину виконати необхідні комусь дії всупереч його інтересам». Один із головних факторів маніпуляції — домогтися, щоб об’єкт сам захотів зробити так, як потрібно комусь іншому. Тобто, маніпулятор ставить за мету безпосередньо позбавити об’єкта можливості мати свободу вибору, здатності критично мислити і робити раціональний вибір, підвести до заданого ззовні вибору як єдино можливого, нібито безальтернативного для об’єкта. Цей вибір є невільним і неусвідомленим, тобто людина не розуміє самого принципу дії, що робить можливим зовнішнє управління поведінкою об’єкта поза його волею.

Отож в процесі інформаційної війни спостерігається поява різних способів маніпуляції за допомогою медійних засобів. Таким чином, інформаційна безпека держави виходить на перший план. Оскільки переважна більшість громадян — звичайні люди, то вони потребують необхідної інформації для захисту від маніпуляцій з боку різноманітних джерел інформації. Адже з кожним днем дезадаптуючих факторів стає все більше. Відповідно, інформаційна безпека надважлива у контрінформаційних операціях. Якщо добре розбиратися у мас-медійних способах маніпуляції, то можна й визначити способи захисту від них. Вищезгаданою роботою визначаються основні способи маніпуляцій в мас-медіа:

1. Відволікання уваги. Основний елемент управління суспільством — відволікання уваги людей від важливих проблем та рішень, що приймаються політичною та економічною верхівкою. Цей прийом використовується у спосіб впливу на людські маси насиченням інформаційного простору дріб’язковими повідомленнями.

2. Створення проблем з подальшим наданням способів їх вирішення. Створюється сама проблема, тобто певна «ситуація», яка має викликати серед населення певну реакцію з подальшими вимогами її вирішення, що й необхідно маніпуляторам. Подальшої дією буде саме вирішення певного питання.

3. Спосіб поступового застосування. Для того, щоб домогтися прийняття суспільством якої-небудь неактуальної міри, достатньо запроваджувати її поступово — година за годиною, день за днем, рік за роком, з метою не викликати ажіотажу.

4. Відстрочка виконання. Ще один метод просування неактуального рішення для суспільства полягає у тому, щоб представити це рішення у якості «необхідного» й на даний момент домогтися згоди громадян на його реалізацію у майбутньому.

5. Звернення до народу як до дитяти. У багатьох, розрахованих на широку публіку виступах, використовують такі доводи, персонажі та інтонацію, ніби аудиторія складається з малих дітей шкільного віку. Що наполегливіше хтось намагається ввести в оману слухаюча, то у більшій мірі він намагається скористатися інфантильними мовними зворотами.

6. Наголос на емоції набагато більший, ніж на мислення. Вплив на емоції є класичним прийомом, що має блокувати здібності людини до раціонального аналізу й критичного осмислення того, що відбувається. Використання емоційного фактору дозволяє «відкрити двері» до підсвідомості, щоб ввести до неї думки, мрії, страхи, побоювання, стійкі моделі поведінки. Цим прийомом часто користуються політики, ЗМІ і представники реклами.

 

7. Утримання людей у невігластві, культивуючи і нав’язуючи посередність. За допомогоютакого прийому люди втрачають спроможність розуміти прийоми та методи, що найчастіше за все застосовується у політиці для управління й керування підлеглими.

8. Примушення громадян захоплюватися посередністю. Переконувати населення на рівні свідомості в тому, що не актуально бути обізнаним. Звичайно, знайдеться багато таких, хто прагне бути ультрасучасним. Вони й будуть виступати в ролі людей, які погано орієнтуються, але які братимуть участь в брудних політичних ігрищах.

9. Посилення відчуття власної провини. Цей спосіб застосовується з метою змусити людину визнати свою провину в тих бідах, що трапляються через брак своїх розумових можливостей, здібностей чи докладених зусиль. Як результат — замість того, щоб поглянути об’єктивно на поточну ситуацію і оцінити її, людина буде звинувачувати лише себе у своїх недоліках та нещастях.

10. Розрив між знаннями й наявною інформацією. Завдяки розвитку біології, нейробіології й прикладної психології сучасна «система» дістала у своє розпорядження найпередовіші знання про людину, як у області фізіології, так і у психіці. Висновок можна зробити такий, що у більшості випадків «система» має значно більшу владу і можливості та у значній мірі керує людьми, ніж вони це можуть робити самостійно.

11. Принцип першочерговості. Сутність цього методу базується на специфічних засадах психіки, яка завжди приймає за правдиву інформацію ту, яка була оброблена свідомістю першою. Той факт, що згодом ми можемо отримати більш достовірну інформацію, вже й не грає головної ролі. Тут діє ефект сприйняття першої інформації як єдиної правди. Відразу зрозуміти її протиріччя — неможливо, а згодом дуже важко змінити сформовану думку.

12. «Свідки» подій. У той же час знаходяться нібито свідки тих подій, які зі щирим виглядом повідомляють інформацію, що завчасно була передана їм від маніпулятора, та видають цю інформацію за власну. Інколи у таких випадках ім’я цих свідків нібито для конспірації приховують чи публікують псевдо. Разом з фальсифікованою інформацією всі ці хитрощі досить ефективні для сприйняття аудиторії, так як впливають на несвідому частину психіки людини.

13. Образ «ворога». Шляхом штучного створення загрози відбувається загострення й зміна психічного стану людей, в наслідок чого люди стають більш керованими. Відбувається загострення пристрастей, у такому стані люди піддаються емоціям, а не логіці.

14. Зміщення акцентів. Свідоме зміщення акцентів у поданому матеріалі. Щось небажане для маніпуляторів відсувається на другий план, а напоказ виходить та інформація, що їм потрібна.

15. Використання «думки лідерів». У цьому контексті маніпуляція масовою свідомістю здійснюється з урахуванням того, що індивіди орієнтуються на погляди лідерів з того чи іншого питання. У якості лідерів можуть виступати люди, що завоювали авторитет у певного прошарку населення за рахунок своєї діяльності та досвіду.

16. Переорієнтація уваги. Маніпулятори можуть надавати практично будь-який матеріал, не остерігаючись його негативної складової. Це стає можливим унаслідок переорієнтації уваги, коли необхідна інформація відходить на інший план подій, що ніби випадково висвітлюються, які у той же час слугують для відволікання уваги.

17. Емоційне заряджання. Ця технологія маніпуляції базується на одній із властивостей людської психіки — емоційній заряджуваності. Відомо, що на шляху поступлення небажаної інформації людина починає будувати захисні бар’єри. Для того, щоб оминути такий бар’єр (цензуру психіки), маніпулятивний вплив спрямовують на почуття. Таким чином, «зарядивши» потрібну інформацію необхідними почуттями, маніпулятор дістає можливість подолати бар’єр розуму й викликати у людини вибух пристрастей, змусити її по-справжньому хвилюватись через почуту інформацію. Далі вступає у дію ефект емоційного заряджання. Він найкраще поширюється у натовпі, де, як відомо, поріг критичності значно нижчий. Як приклад, такий спосіб маніпуляції застосовується у багатьох реаліті-шоу, коли учасники говорять з підвищеною інтонацією й демонструють сильне емоційне збудження. Це змушує глядача не тільки слідкувати за перипетіями, а й співчувати головним героям. Амбіціозні політики, які імпульсивно вигукують гасла виходу з кризовий ситуацій, особливо впливають на почуття глядачів.

18. Показова проблематика. Різна подача одного й того ж матеріалу здатна викликати протилежну реакцію. Тобто, якусь подію можна навмисно «не помітити», а іншій приділити значно більшої уваги (та ще й на різних телеканалах). При цьому сама істина відходить на другий план і залежить виключно від бажання маніпулятора. Подача інформації за допомогою маніпулятивної техніки призводить до штучного створення та розголосу неіснуючих проблем, за якими приховано щось важливе, здатне викликати гнів громадян. Цей принцип також ще називають «інформаційною блокадою». Це — коли певна частина інформації, небажана для маніпуляторів, свідомо не допускається до поширення.

19. Недоступність інформації. Цей принцип маніпуляції також називають «інформаційною блокадою». Він ґрунтується на тому, що значна частина інформації, що вкрай небажана для маніпуляторів, свідомо не допускається до поширення.

20. Удар на випередження. Цей вид маніпуляції базується на завчасно освітлюваній негативній інформації, яка викликає максимальний резонанс. Інакше кажучи, спочатку оголошується незначний компромат, а згодом, коли на цей об’єкт (скажімо — політичного діяча) з’являється новий, більш суттєвий компромат, то більшість вже реагує на нього підсвідомо.

21. Спеціальне загострення пристрастей. Йдеться про один із способів маніпулювання мас-медіа-аудиторією, коли спеціально використовують хибне загострення пристрастей за рахунок надання нібито сенсаційного матеріалу. Як результат — виникає непотрібний ажіотаж, психіка людини не встигає належним чином зреагувати на нього. У подальшому подана інформація вже не буде справляти враження, бо вже знизилась критичність мислення, що пропонується цензурою психіки.

22. Ефект правдоподібності. Базою для можливості маніпуляції стає схильність людини до віри будь-якій інформації, яка не суперечить тій, що вона вже має з приводу відповідного питання. Інакше кажучи, коли ми отримуємо відомості мас-медіа, з якими ми внутрішньо не згодні, то ми блокуємо канал інформації. Але якщо ми отримуємо ті відомості, що не суперечать нашому розумінню питання, то ми продовжуємо «вбирати в себе» інформацію, яка посилює раніше сформовані патерни поведінки й установки у підсвідомості. А це означає, що надається поле діяльності для маніпуляторів, які свідомо будуть закладати у правдоподібну для людей інформацію частку хибної, щоб вона автоматично сприймалась як цілковита правда. За рахунок такого підходу у аудиторії підвищується довіра до мас-медіа-джерела як до правдивого.

23. Ефект інформаційного штурму. Зміст такого виверту маніпулятора у тому, що на людину звалюється шквал непотрібної інформації, у якій реально губиться істина. Люди втомлюються від потоку даних, а це означає, що пильний аналіз для них ускладнюється. Таким чином, це надає можливість маніпуляторам приховати необхідну інформацію.

24. Зворотній ефект. У цьому випадку відбувається викид великої кількості негативної інформації на адресу певної людини, чим фактично може досягатися зворотній ефект. Замість очікуваного засудження ця особистість починає викликати співчуття і жалість.

25. Буденна розповідь. Так можна назвати маніпулятивний хід, коли інформація, що може викликати небажаний ефект, виголошується звичайною інтонацією, ніби нічого страшного й не сталося. Як результат — деякі критичні відомості при проникненні у свідомість людини втрачають свою актуальність. Таким чином втрачається критичність сприйняття психікою людини негативної інформації й практично відбувається безболісне до неї звикання.

26. Однобічне висвітлення подій. Даний спосіб маніпуляції покликаний надавати можливість висловлюватись лише одній стороні якогось процесу. У результаті такого впливу на психіку людини досягається хибний змістовний та сенсів-ефект інформації.

27. Принцип контрасту. Ще один вид маніпуляції можливий у тому випадку, якщо інформація подається на фоні іншої, яка із самого початку була негативною та негативно сприймалась більшістю аудиторії. Інакше кажучи, «на фоні чорного завжди буде помітне біле». Саме так на фоні поганих людей можна показати хорошу людину, розповісти про його добрі плани, задуми та справи.

28. Схвалення уявної більшості. Застосування цієї методики маніпулювання масами засновано на такій специфічній складовій людської психіки, як припустимість вчинення будь-яких дій після початкового схвалення їх іншими людьми. У результаті цієї маніпуляції у психіці людини фактично стирається «бар’єр критичності» після інформації про схвалення її іншими людьми.

29. Експресивний удар. Даний принцип при реалізації повинен справити ефект психологічного шоку. Такого результату домагаються маніпулятори навмисною трансляцією у маси жахів сучасного життя, що викликає спочатку реакцію протесту (за рахунок підвищеної емоційної складової психіки), а потім вимогу будь-що покарати винних. При цьому акценти при подачі матеріалу свідомо зміщенні у бік непотрібних маніпулятору конкурентів або проти інформації, яка може бути для них небажаною.

30. Хибні аналогії. Цей маніпулятивний прийом ліквідує справжню причину в якому-небудь важливому питанні, замінюючи її хибною аналогією. Наприклад, відбувається неправильне (навмисне) співставлення різних взаємовиключних наслідків, які у даному випадку видаються за одну або аналогічну подію.

31. Штучне «прораховування» ситуації. На ринок мас-медіа спеціально просувають багато різної інформації. Сутність цього маніпулятивного ходу полягає у тому, що постійно відстежується інтерес громадськості до дуже затребуваної «продукції», після чого інформація, яка не отримала статусу актуальності, у подальшому просто виключається.

32. Маніпулятивне коментування. Тут хитрощі маніпуляторів полягають у тому, що при висвітленні будь-якої небажаної для них події використовуються такі технології, завдяки яким дана інформація може отримати зворотний окрас. Все залежить від того, як маніпулятори подадуть той чи інший матеріал, з якими коментарями чи з яким акцентом тощо.

33. Ефект присутності. Існує стереотип, що очевидець завжди правий. Тому посилання маніпуляторів на особисту присутність на будь-якому заході дозволяє їм спрямувати свою методику у потрібному напрямку і на максимальне досягнення результату.

34. Повторення-повторення-повторення. Цей спосіб маніпуляції є достатньо простим. Потрібно лише багаторазово повторювати необхідну інформацію, щоб ці дані відклалися у пам’яті мас-медіа-аудиторії та у подальшому ними користувалися. При цьому маніпуляторам потрібно максимально спростити текст й домогтися його граничного сприйняття у розрахунку на публіку з достатньо низьким інтелектуальним рівнем. Як не дивно, тільки у даному випадку можна бути впевненим у тому, що інформація буде не тільки повністю доведена до масового глядача (читача чи ін.), але й також «правильно» ним сприйнята. Такого ефекту можна домогтися усього лише багаторазовим повторенням простих фраз чи висновків! Механізм полягає у тому, що інформація спочатку міцно закріплюється у підсвідомості слухачів, а потім буде впливати на їх свідомість, тобто на вчинки, змістовий відтінок яких вже приховано закладений в інформацію для мас-медіа-аудиторії.

35. Напівправда. Згідно з цим методом маніпуляції, публіці надається лише частина достовірної інформації, у той час коли іншу частину, що пояснює існування першої, маніпулятори приховують.

 

Тобто, методів маніпуляції існує досить багато і, по суті, вони різноманітні. У цій статті виокремлені лише основні, на базі яких комбінуються та формуються й інші методи (способи) впливу.

Спекуляція інформацією є стародавнім методом маніпуляції свідомістю людей, і історія це підтверджує. Можна навести багато прикладів, бо це спостерігалось у різних країнах, у різні проміжки часу. Це відбувається й сьогодні, бо звичайні громадяни стають жертвами «гібридної» інформаційної війни, і у такий спосіб їм не дають можливості формувати власну точку зору.

Звичайно, методи маніпуляції самі по собі не припиняться, проте захистом від них є вже усвідомлення такої проблеми, а також виявлення проявів тих чи інших методів маніпуляції та відповідна на це реакція держави.

Беззаперечно, інформаційну безпеку держави підтримувати дуже складно, проте для України це питання зараз як ніколи актуальне. З боку відповідних компетентних державних структур необхідно докладати якомога більше як методологічних, так і практичних зусиль, щоб навіть пересічні громадяни не підпадали під маніпуляції різних джерел інформації, а формували власну аргументовану думку.

 

www.reliablecounter.com

Схожі публікації