Експрес-аналіз подій тижня № 20/10

 

КЛЮЧОВІ ЧИННИКИ МИНУЛОГО ТИЖНЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ У РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ ДОВКОЛА УКРАЇНИ НА ПЕРСПЕКТИВУ

(10.10-16.10.2016 р.)

 

I. Головні резонансні події у розвитку ситуації довкола України

В день народження президента РФ В. Путіна 7 жовтня ц. р. від імені російського парламенту йому був подарований розкішний букет із 450 троянд — по одній від кожного депутата. За всіма ритуалами, парну кількість квітів покладають лише на могили померлих. Згідно з народними повір’ями, якщо будь-якій людині подарують такої кількості квіти, її очікують нещастя, а то навіть і смерть. Думається: а чи не спеціально це було зроблено російськими державотворцями та можновладцями? Все ж таки йому 64 роки. Пожив уже — «на радість усьому світові».

Тим не менше, основним чинником впливу на розвиток ситуації в світі та довкола України залишалося подальше загострення протистояння між Росією та Заходом стосовно Сирії.

Так, 8 жовтня ц. р. Росія заблокувала проект резолюції РБ ООН з «сирійського» питання, який був підготовлений Францією і передбачав припинення вогню в м. Алеппо, встановлення «безпольотної зони» над містом та надання гуманітарної допомоги його населенню (попередньо, 6 жовтня ц. р. документ обговорювався під час зустрічі у Москві міністра закордонних справ Франції Ж. Еро та глави МЗС Росії С. Лаврова). Водночас війська правлячого в Сирії режиму Б. Асада, за підтримки бойової авіації Росії та загонів російських найманців посилили інтенсивність бойових дій проти повстанців довкола Алеппо.

На цьому фоні 9 жовтня ц. р. міністр закордонних справ Росії С. Лавров звинуватив США у «…здійсненні агресивних кроків, які реально зачіпають російські національні інтереси». Серед таких «кроків» були названі: розширення НАТО (в т. ч. на Схід); посилення військової присутності Альянсу поблизу кордонів РФ, а також антиросійські санкції. За словами С. Лаврова, «…така політика була розпочата США ще до української кризи і мала на меті недопущення відродження Росії як великої світової держави після розпаду СРСР».

Крім того, С. Лавров зробив спробу перекласти на США й відповідальність за порушення перемир’я в Сирії. Згідно з його ствердженням, причиною відновлення бойових дій стало «…нанесення США повітряних ударів по сирійським урядовим військам в районі Дейр ез-Зора», а також «…дії повстанців по захопленню нових територій після відведення підрозділів Б. Асада від лінії фронту».

На завершення свого виступу С. Лавров виступив з фактичною погрозою щодо можливості застосування військової сили проти Заходу. За заявою міністра закордонних справ РФ, «…у Росії є три надійних союзника, здатні захистити її інтереси, а саме: повітряно-космічні сили, армія та флот».

Зазначене було доповнено рішенням верхньої палати російського парламенту — Ради Федерації, яка ратифікувала закон про безстрокове розміщення авіаційної групи ЗС РФ на території Сирії. На основі цього 14 жовтня ц. р. президент РФ В. Путін підписав відповідний федеральний закон Росії.

Поряд з цим, Росія зробила спробу втягнути у своє протистояння зі США, НАТО та ЄС також і КНР. 11 жовтня ц. р. перший заступник начальника Головного оперативного управління Генерального штабу ЗС РФ, генерал-лейтенант В. Позніхір, виступаючи на брифінгу у Пекіні на тему «Глобальна ешелонована система ПРО США, як загроза військовій безпеці Росії і Китаю та стратегічній стабільності в світі», звинуватив Сполучені Штати Америки у підготовці ракетно-ядерних ударів як по Російській Федерації, так і Китайській Народній Республіці.

Все це було сприйнято США та європейськими країнами, як прямий виклик Заходу з боку Москви, а також відверте небажання режиму В. Путіна йти на мирне врегулювання ситуації як довкола Сирії, так і України. Виходячи з цього, США, Велика Британія, ФРН та Франція висловились за необхідність посилення санкцій проти Росії, а також проведення міжнародного розслідування її дій в Сирії. Зокрема, міністр закордонних справ Франції Ж. Еро виказав наміри особисто звернутися до Міжнародного кримінального суду в Гаазі з позовом з даного питання. У свою чергу, Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун висунув ініціативу щодо створення спеціального міжнародного трибуналу з виявлення та покарання відповідальних за військові злочини на сирійській території.

За введення додаткових санкцій у відношенні Російської Федерації з «сирійського» питання виступили також Голова Європейської ради Д. Туск, Президент Європейського парламенту М. Шульц та Генеральний секретар НАТО Є. Столтенберг.

У наведеній ситуації Президент Франції Ф. Олланд відмовився від зустрічі з президентом РФ В. Путіним, яка планувалася на 19 жовтня ц. р. В свою чергу, Федеральний канцлер Німеччини А. Меркель допустила можливість запрошення В. Путіна до Берліну для проведення зустрічі у «нормандському» форматі лише у випадку наявності шансу для врегулювання ситуації на Сході України.

Крім того, 14 жовтня ц. р. у 30 країнах та 70 містах Європи і світу відбулись масові громадські акції (“Stop Putin’s war in Ukraine”) з вимогами до В. Путіна зупинити збройну агресію проти нашої Держави.

У відповідь на посилення агресивності політики Російської Федерації, США вживають додаткових заходів з нарощування своєї військової присутності в Європі. Зокрема, на додаток до розгортання військових підрозділів США та НАТО в країнах Центрально-Східної Європи та Балтії, розглядаються плани розміщення підрозділу ЗС США також і в Норвегії.

З огляду на підвищення рівня загроз з боку Росії, заходи з посилення власної безпеки здійснюють й інші країни Північної Європи та Балтійського регіону. Так, Швеція планує направити свої війська на острів Готланд поблизу з Калінінградською областю РФ. При цьому Міністерство оборони Швеції виступило з офіційною заявою щодо можливості розміщення Росією у Калінінградській області також і ядерної зброї (одночасно з розгортанням оперативно-тактичних комплексів «Искандер-М»).

У зв’язку з постійними провокаціями Росії, а також систематичним проведенням навчань повітрянодесантних військ РФ на Північно-Західному напрямку (у Псковській області), керівництвом Литви прийнято рішення щодо повномасштабного перегрупування своїх збройних сил із зосередженням їх основної частини на кордоні з Російською Федерацією.

Крім того, 13 жовтня ц. р. на авіабазу Шауляй в Литві вперше прибув літак дальнього радіолокаційного виявлення та управління AWACS-NATO. Згідно з повідомленням Міністерства оборони Литви, зазначене має на меті забезпечити можливість відслідковування позиційних районів російських мобільних установок міжконтинентальних балістичних ракет, а також оперативно-тактичних ракетних комплексів «Искандер-М».

У свою чергу, за інформацією британських ЗМІ, командування Королівських ВПС Великої Британії надало дозвіл пілотам своїх винищувачів у Сирії збивати російські літаки, якщо ті перешкоджатимуть їх діяльності. Для цього британські літаки Tornado будуть дооснащені ракетами «повітря-повітря» AIM-132.

 

ІІ. Збройна агресія Росії проти України

Ситуація довкола Сирії здійснює безпосередній вплив і на розвиток подій довкола збройного конфлікту на Сході України. Так, відповідаючи на запитання журналістів стосовно можливості вирішення сирійського конфлікту, міністр закордонних справ РФ С. Лавров пов’язав це питання з ситуацією на Донбасі та фактично підтвердив відсутність у Росії будь-яких намірів виконувати Мінські домовленості. За його словами, «…місяць повної тиші, віддайте нам кордон, пустіть туди ОБСЄ, забезпечте повну безпеку, роззбройте всіх і вся, окрім української армії, і тільки потім займемося політичними реформами. Так не спрацює!».

12 жовтня ц. р. у ході форуму «Россия зовет!» президент РФ В. Путін відкрито визнав дії Росії з окупації та анексії Криму і провокування збройного конфлікту на Донбасі. За його заявою, «…Росія була змушена захищати російськомовне населення на Донбасі, а також реагувати на прагнення людей, які живуть в Криму, повернутися до Росії».

За оцінками ряду авторитетних експертів-міжнародників, тим самим Російська Федерація фактично оголосила Україні вже не «гібридну», а безпосередню війну.

 

2.1. Схід України (зона АТО)

Протягом тижня Росія продовжувала «захищати населення Донбасу» шляхом ведення активного вогню по позиціям сил АТО та мирним населеним пунктам. Найбільша активність противника відмічалась на Маріупольському напрямку (в районах Новотроїцького, Талаківки, Водяного та Широкіно), де російсько-терористичні війська застосовували як 120 мм міномети, так і ствольну артилерію калібру 122 мм. Інтенсивність ведення вогню постійно збільшувалась до понад 40 обстрілів за добу наприкінці минулого тижня. Росію вже не зупиняє і присутність представників Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ.

Все це призвело до фактичного зриву процесу відведення військ на визначених ділянках лінії фронту. При цьому, як завжди, відповідальність за чергове загострення конфлікту перекладається Росією на Україну.

Загострення ситуації на Донбасі стало предметом спеціальних телефонних розмов Президента України П. Порошенка з главою Французької держави Ф. Олландом та Федеральним канцлером Німеччини А. Меркель. Сторони дійшли згоди щодо повного ігнорування Росією «Мінських домовленостей» в частині, що стосується забезпечення безпеки в зоні спровокованого Москвою конфлікту на Сході нашої Держави.

 

2.2. Кримський півострів

В умовах загострення протистояння зі США, НАТО та ЄС, Росія продовжує нарощування угруповання своїх збройних сил на Кримському півострові. 10 жовтня ц. р. на озброєння 43-го окремого морського штурмового авіаційного полку авіації Чорноморського флоту РФ (аеродром Сакі) був поставлений черговий — дев’ятий багатофункціональний літак Су-30СМ (бортовий номер 43 «синій»; серійний номер 10МК5 1317; власна назва «Севастопольський»).

Водночас у період з 14 по 16 жовтня ц. р., на запрошення Державної думи Росії, відбувся візит до Криму делегації італійських бізнесменів та парламентарів від місцевих рад провінцій Венето, Лігурії, Ломбардії, Тоскани і Емілія-Романья, які визнали «законність» анексії Москвою Кримського півострова. Зазначене активно подається режимом В. Путіна, як «міжнародне визнання російської належності Криму».

Разом з тим, у зв’язку із західними санкціями, власний російський бізнес масово залишає Крим. Так, після окупації та анексії Криму Росією у 2014 році, з 31 кредитного закладу Російської Федерації на півострові залишилося лише 14.

 

2.3. Інші аспекти дій Російської Федерації проти України та Заходу

Ускладнення відносин між Росією та Заходом супроводжується масштабними заходами Москви з демонстрації військової сили перед США, НАТО і ЄС. 13 жовтня ц. р. у ході навчань ракетних військ стратегічного призначення (РВСП) ЗС РФ були зроблені пуски трьох міжконтинентальних балістичних ракет, у т. ч. з полігону «Плесецк» — МБР РС-12М «Тополь-М», а також з підводних човнів «Георгий Победоносец» та «Новомосковск» — балістичних ракет морського базування (БРМБ) типу «Синева».

За такої ситуації президента РФ В. Путіна приймають лише країни «третього світу» та сателіти Російської Федерації з числа колишніх радянських республік. У рамках заходів Росії зі зміцнення її міжнародних позицій, 10 жовтня ц. р. відбувся візит президента РФ В. Путіна до Стамбулу, в ході якого він зустрівся з президентом Туреччини Р. Ердоганом (на полях Світового енергетичного конгресу). За результатами переговорів були досягнуті домовленості щодо: відновлення роботи Росії та Туреччини над проектом спорудження газопроводу «Турецький потік» (по дну Чорного моря в обхід території України; Росія пообіцяла Анкарі скидки на газ та перетворення Туреччини на розподільчий центр російського газу у Південній Європі); координації дій сторін з «сирійського» питання; поглиблення співробітництва двох країн у військово-технічній сфері, а також відкриття російського ринку для турецьких продуктів (головним чином, фруктів).

Після Туреччини, 14 жовтня ц. р. В. Путін відвідав Вірменію для участі у черговій сесії Ради колективної безпеки Організації Договору про колективну безпеку. Обговорювались ситуація в «зоні відповідальності» ОДКБ, а також питання боротьби з тероризмом.

Водночас ЗМІ РФ широко рекламують початок випробувань нового російського авіаційного комплексу А-60 із лазерною зброєю на борту. Стверджується про можливість знищення таким комплексом як літаків, крилатих ракет та безпілотних літальних апаратів, так і супутників противника. Розробку нового виду зброї здійснює ракетно-космічна корпорація «Энергия», яка свого часу намагалася створити аналог американського «Шатла» — систему «Буран». Як відмічається у Міноборони Росії, «…коли російські бойові лазери будуть прийняті на озброєння — невідомо».

 

ІІІ. Україна, міжнародні організації та провідні західні країни

3.1. Міжнародні організації

Європейський Союз. Поряд із декларацією планів щодо можливості введення санкцій проти Росії з «сирійського» питання, представники керівництва ЄС виступають також за продовження санкцій у відношенні РФ і через Україну. Зокрема, 10 жовтня ц. р. глава комітету Європейського парламенту Є. Брок наголосив на доцільності пролонгації санкцій стосовно Росії в грудні ц. р. відразу ж на весь 2017 рік. За його словами, зазначене демонструватиме рішучість ЄС та «…позбавить режим В. Путіна ілюзій щодо можливості швидкого виходу з-під тиску з боку Заходу».

НАТО. Як і Європейський Союз, НАТО продовжує демонструвати повну підтримку України у протистоянні нашої Держави з Російською Федерацією. 13 жовтня ц. р. у штаб-квартирі Альянсу в Брюсселі відбулась перша зустріч групи «Друзів України» з числа країн-членів Північноатлантичного союзу. Обговорювались питання надання допомоги Україні в сфері безпеки і оборони.

Парламентська асамблея Ради Європи. 12 жовтня ц. р. ПАРЄ прийняла дві резолюції, в яких висловлюється глибока стурбованість ситуацією щодо прав людини в анексованому Росією Криму та на окупованих територіях Донбасу, а також засуджується військове вторгнення Російської Федерації до України. При цьому в своїй резолюції ПАРЄ вперше визнала дії Російської Федерації проти України як збройної агресії.

У той же час, негативним для України чинником є певна зміна ставлення до Росії з боку ряду представників керівництва та членів ПАРЄ. Так, президент ПАРЄ Педро Аграмунт виступив за необхідність повернення Російської Федерації до участі в роботі організації.

Зазначену ідею підтримав також і міністр закордонних справ ФРН Ф. Штайнмайєр, який висловив надію на те, що Росія здійснить кроки для повернення до ПАРЕ. Хоча, навіть і він обумовив це виконанням Москвою Мінських домовленостей.

 

3.2. Провідні західні країни

США. 10 жовтня ц. р. відбувся другий тур публічних дебатів між основними кандидатами в президенти США — від Демократичної партії Х.Клінтон та Республіканської — Д. Трампом. Незважаючи на спроби Д. Трампа продемонструвати відхід від своїх проросійських позицій, а також звинуватити діюче керівництво США в прорахунках у економічній, енергетичній та безпековій політиці, фактично він повністю програв Хіларі Клінтон. За результатами опитувань Х. Клінтон набрала 57 % голосів проти 34 % у Д. Трампа. По суті це означає відсутність будь-яких перспектив його обрання президентом США, а отже і зміни політики Вашингтону у відношенні України. Наступний тур публічних дебатів між кандидатами в президенти США відбудеться 19 жовтня ц. р. в Лас-Вегасі (шт. Невада).

Франція. Загострення ситуації довкола Сирії внаслідок дій Росії та режиму Б. Асада призвело і до радикальних змін у відношенні керівництва Франції до ситуації довкола України. За заявою Президента Франції Ф. Олланда 13 жовтня ц. р., «…у випадку, якщо Росія ще що-небудь зробить в Україні, то Київ отримає летальну зброю і вступить до НАТО, а Москві залишаться міжнародні санкції».

Польща. Незважаючи на спроби окремих політичних сил Польщі, за підтримки Москви, підірвати стратегічне партнерство між Польщею та Україною, польська сторона зберігає стійкі позиції з підтримки нашої Держави у протистоянні з Російською Федерацією. За заявою директора Бюро національної безпеки Польщі П. Солоха, Варшава робитиме все можливе для того, щоб «українське» питання «…не було відсунуто на поля міжнародної політики». За його словами, питання безпеки України є актуальним як для самої Польщі, так і для всього Європейського Союзу.

 

ІV. Інші важливі тенденції та події, які стосуються національних інтересів України

Усі заходи Росії зі здійснення політико-економічного тиску на Україну беззаперечно, що приречені на провал. Зокрема, це стосується й намірів Москви побудувати нові газотранспортні маршрути в обхід території України, які вже нічим не допоможуть Російській Федерації. За результатами ІІІ-го кварталу 2016 року експортні доходи російського газового монополіста — «Газпрому» впали на третину у порівнянні з минулим роком, а саме — до мінімального рівня 2004 року. При цьому «Газпром» вже вийшов за межі рентабельності. За даними російського консалтингового агентства Rus Energy, «Газпром» продає свій газ в Європу за ціною вже нижче ціни його видобутку та транспортування.

Від російських енергоносіїв уже відмовляється й найближчий союзник Російської Федерації — Білорусь. Так, у зв’язку з неврегульованістю суперечностей між Росією та Білоруссю з енергетичних питань, Мінськ розпочав переговори з Тегераном щодо придбання іранської нафти. Сприятливі умови для цього створюють як зняття міжнародних санкцій з Ірану, так і вже наявний досвід альтернативних поставок нафти до Білорусі через Україну та Литву.

Крім того, суттєвою проблемою для Росії постає активізація діяльності екстремістів на Північному Кавказі. Так, на початку минулого тижня відбулось декілька збройних сутичок між бойовиками та підрозділами силових структур РФ, у т. ч. в Гудермесському та Шалінському районах Чечні, а також Прохладненському районі Кабардино-Балкарії. Згідно з повідомленням правоохоронних органів РФ, загалом загинули вісім бойовиків та троє російських військовослужбовців. Ще четверо російських силовиків отримали поранення. За оцінками ряду експертів, зазначене є реакцією ісламістів на дії Росії в Сирії.

На цьому фоні 13 жовтня ц. р. уряд Росії ухвалив проект Федерального бюджету Російської Федерації на наступні три роки. Зростання російської економіки в ньому не передбачається.

 

V. Основні тенденції у розвитку ситуації довкола України на перспективу

5.1. Ключові події та тенденції, що матимуть найбільш важливе значення для України

У плані забезпечення зовнішньої підтримки України на стратегічному рівні ключове значення матимуть результати переговорів зі США щодо надання нашій Державі статусу союзника Сполучених Штатів Америки поза НАТО. До кінця жовтня ц. р. до України має прибути радник Міністерства оборони України — американський генерал Дж. Абізейд, який координуватиме переговорний процес з даного питання.

У разі отримання Україною такого статусу, це матиме переломний характер для нашої Держави не лише у війні на Донбасі, але й у геополітичній перспективі. Так, зазначене дозволить Україні брати участь у спільних зі США оборонних ініціативах, а також отримувати американську зброю (насамперед, найбільш потрібні для українських Збройних Сил протитанкові та протиповітряні засоби). Рішення Вашингтону щодо надання Україні даного статусу стане логічним продовженням ухвалення Палатою представників Конгресу США 21 вересня ц. р. Закону H.R.5094 «Про підтримку демократії та стабільності в Україні».

Тим самим Вашингтон надасть чіткий сигнал Росії, що Україна вже не знаходиться у сфері її впливу, а має «парасольку безпеки» під патронажем Сполучених Штатів Америки.

За оцінками незалежних експертів, у цьому питанні особливу роль має відіграти твердість позицій України щодо реалізації планів виходу з практично непотрібних для нашої Держави структур СНД. Такий крок України стане завершальним етапом її остаточного переходу з «Євразії» до Європи.

 

5.2. Перспективи розвитку подій у зонах конфліктів на території України

Загалом наведені вище обставини не залишають жодних можливостей швидкого досягнення миру на Донбасі. Більш того, Росія продовжуватиме цілеспрямоване використання конфлікту на Сході України для здійснення тиску на нашу Державу та її західних союзників.

У зв’язку із зазначеним не матиме позитивних наслідків і можливе проведення чергової зустрічі у «нормандському» форматі, в т. ч. на вищому рівні. Навіть у випадку згоди всіх сторін на переговори, вони будуть використані Москвою виключно у власних інтересах, а саме — просування власного варіанту «врегулювання» конфлікту на Донбасі, а також демонстрації «твердості» міжнародних позицій Росії.

Останнє набуває особливого значення для Кремля після відмови Президента Франції Ф.Олланда зустрітись з В. Путіним внаслідок дій Російської Федерації в Сирії.

 

5.3. Інші важливі події, що матимуть вплив на інтереси і безпеку України

Протягом найближчого часу сприятливим чинником для нашої Держави в плані її європейської інтеграції матиме проведення міні-саміту Україна-ЄС 19 жовтня ц. р. у Брюсселі. У заході візьмуть участь Президент України П. Порошенко, Президент Європейської Ради Д. Туск, Президент Європейської Комісії Ж. Юнкер, а також профільні члени Єврокомісії.

Планується обговорення ситуації на Донбасі та в Криму, стану виконання Мінських домовленостей, а також перспектив продовження Європейським Союзом санкцій проти Росії у зв’язку з її нападом на Україну. Крім того, будуть розглянуті хід проведення реформ у нашій Державі, подальші кроки з ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а також щодо спрощення візового режиму для українських громадян.

 

 

Схожі публікації