Експрес-аналіз подій тижня № 15/09

 

КЛЮЧОВІ ЧИННИКИ МИНУЛОГО ТИЖНЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ У РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ ДОВКОЛА УКРАЇНИ НА ПЕРСПЕКТИВУ

(05.09-11.09.2016 р.)

 

I. Головні резонансні події у розвитку ситуації довкола України

Як і передбачалося, саміт «Великої двадцятки» у КНР став переломним моментом у відносинах Заходу з Російською Федерацією. Під час G20 лідери США, ФРН та Франції підтвердили чітке та досить жорстке ставлення Заходу до збройної агресії Росії проти України.

Президент США Б. Обама, Федеральний канцлер Німеччини А. Меркель та Президент Франції Ф. Олланд ще раз продемонстрували В. Путіну неможливість пом’якшення, а тим більше — скасування санкцій проти Російської Федерації до повного виконання нею Мінських домовленостей.

Кожен (кожна) із лідерів західних країн розмовляли з В. Путіним протягом майже двох годин. На жаль, деталі переговорів невідомі. Ні російські, ні західні джерела не відкривають їх навіть у першому наближенні, окрім загальної констатації проблем на Сході України та довкола Криму.

Однак, досить показовими є декілька фактів. По перше — ніхто на подав В. Путіну руку, включаючи прем’єр-міністра Великобританії — Терезу Мей, яка по суті не має жодного відношення до Мінських домовленостей та врегулювання ситуації довкола України.

І, як остання крапка у сучасній історії Росії, — на церемонії відкриття саміту (під час фольклорного концерту для учасників зустрічі) був показаний фрагмент із балету «Лебедине озеро», який зазвичай показувався після смерті перших секретарів ЦК КПРС та під час ДКНС (ГКЧП) в період розпаду Радянського Союзу.

А не дарма ж голова КНР Сі Цзіньпін, як приймаюча сторона G20, поставив В. Путіна на фото у самий центр учасників зустрічі. Росія розцінює це як символ відновлення її міжнародних позицій у світі. А Китай, скоріш за все, як символ поглинання Росії.

 

ІІ. Збройна агресія Росії проти України

2.1. Схід України (зона АТО)

Всупереч всім своїм міжнародним зобов’язанням Росія продовжує війну на Сході України. Кількість обстрілів позицій українських військ та мирних населених пунктів мала стійку тенденцію до збільшення: від 10 до 30 за добу із жертвами з української сторони.

А під прикриттям «перемир’я» Росія активізувала заходи з нарощування своїх військ на Донбасі. Так, у тиловій зоні «ДНР» і «ЛНР» створюється новий 3-й (резервний) армійський корпус у складі трьох мотострілецьких, двох танкових та однієї артилерійської бригад, розміщених як на території самопроголошених республік, так і у Ростовській області Росії.

За таких обставин цілком очікувано практично без результатів завершилась і чергова зустріч Тристоронньої контактної групи у Мінську 7 вересня ц. р. Були досягнуті лише нові домовленості щодо відновлення руху на окремих ділянках залізничного сполучення на окупованих територіях Донбасу.

Саме таким чином Росія імітує «миротворчий» процес і у Придністровському регіоні Молдови. Він також в основному стосується «відновлення залізничного та автомобільного сполучення». Невже нас історія нічому не навчила?

 

2.2. Кримський півострів

Санкції Європейського Союзу та США проти російського бізнесу змушують його згортати свою діяльність в Криму. Протягом останнього часу кількість російських банківських установ, що працюють у Криму, скоротилась більш ніж у два рази — з 31 до 14.

Зменшується також і кількість російських туристів, які відвідують Крим. За даним показником окупований півострів поступився Москві, Санкт-Петербургу та Краснодарському краю РФ і зовсім не попав до рейтингу популярних напрямків відпочинку серед росіян та іноземців.

Очевидно, що такі тенденції будуть зберігатися і у подальшій перспективі, в особливості за умов перетворення Росією Криму на суцільну військову базу та випробувальний полігон. У цьому плані досить показовим став візит до Криму міністра оборони РФ С. Шойгу 9 вересня ц. р. у рамках інспектування ходу проведення навчань «Кавказ-2016» на території Кримського півострова.

 

2.3. Інші аспекти дій Російської Федерації проти України та Заходу

У період з 5 по 10 вересня ц. р. у Південному військовому окрузі ЗС РФ, а також в акваторіях Чорного та Каспійського морів була проведена активна фаза стратегічних командно-штабних навчань «Кавказ-2016». Згідно з офіційним повідомленням Міністерства оборони РФ, навчання стало завершальним етапом комплексу командно-штабних і спеціальних навчань та тренувань органів військового управління, а також раптових перевірок бойової готовності ЗС РФ.

Разом з тим, політичний фон та хід проведення навчання засвідчив їх відверту агресивну спрямованість, як найбільш масштабного засобу демонстрації сили перед Україною та її західними партнерами. Так, в рамках підготовки навчань, під час раптової перевірки військ Південного, Західного та Центрального округів ЗС РФ, поблизу кордону України було створене потужне угруповання Збройних сил Росії чисельністю до 100 тисяч військовослужбовців.

СКШН «Кавказ-2016»

Загалом, до його складу увійшли з’єднання 49-ї загальновійськової армії Південного військового округу (ВО), 1-ї танкової та 20-ї загальновійськової армій Західного ВО, 2-ї загальновійськової армії Центрального ВО, а також підрозділи спеціального призначення та повітрянодесантних військ, які перебазовувались комбінованим способом на дальність понад 2 тис. км. Авіація військових округів у ході перебазування на оперативні аеродроми Південного ВО виконала перельоти на дальність до 4 тис. км.

Перевірка завершилась навчанням міжвидового угруповання військ наступальної спрямованості, яке послідовно перейшло у СКШН «Кавказ-2016». При цьому, як особливо відмічалося у російських ЗМІ, головну роль у навчаннях відігравали танкові, повітрянодесантні та ракетні війська, що очевидно мало на меті залякування опонентів Росії. Зокрема, в рамках активного етапу дій міжвидового угруповання бригадного рівня вирішувались завдання оточення та розгрому противника, у т. ч. із широким застосуванням армійської, фронтової та дальньої бомбардувальної авіації. Висаджувались також повітряні десанти із бойовою технікою.

Як і в ході раптової перевірки, окремі питання поблизу кордонів України відпрацьовували підрозділи радіаційного, хімічного та біологічного захисту ЗС РФ. Тим самим Росією ще раз була підтверджена готовність до застосування зброї масового ураження для реалізації її геополітичних намірів. Крім того, в ході навчань було проведено чергове випробування нових засобів управління, зв’язку та розвідки 6-го покоління, які вже використовуються Росією на Сході України.

Ряд епізодів навчань проводився на території окупованого Криму. Так, на полігоні «Опук» великими десантними кораблями «Азов», «Цезарь Куников», «Ямал», «Саратов» та «Николай Фильченков» зі складу різнорідних сил ЧФ РФ був висаджений десант морської піхоти Чорноморського флоту Росії.

Загалом, у рамках СКШН «Кавказ-2016» було проведено 12 спеціальних навчань за різними видами та родами збройних сил. До безпосереднього відпрацювання навчально-бойових завдань залучались десятки тисяч військовослужбовців та понад тисяча одиниць бойової техніки, включаючи танки, БТР, БМП, реактивні системи залпового вогню, важкі вогнеметні системи «Солнцепёк», а також самохідні артилерійські установки «Мста» и «Хоста».

Характерною особливістю навчання, що наблизила їх до реальної війни, став інцидент над Чорним морем, коли російські винищувачі перехопили американський розвідувальний літак Р-8 «Посейдон». Згідно з повідомленням МО США, винищувачі пролетіли буквально в декількох метрах від розвідника, що мало не призвело до зіткнення та катастрофічних наслідків дій російської сторони.

Іншим заходом Москви у відповідь США та ЄС стала демонстрація «збирання російських земель» за рахунок приєднання до РФ підконтрольних їй самопроголошених республік на території колишнього СРСР. Так, 7 вересня ц. р. «президент» самопроголошеної Придністровської Молдавської республіки Є. Шевчук видав «указ» щодо реалізації підсумків референдуму від 17 вересня 2006 року «про визнання незалежності Придністров’я та подальше вільне приєднання до Російської Федерації». Тим самим режим В. Путіна продемонстрував можливість прийняття рішення про анексію Росією окрім Криму також і «ДНР» та «ЛНР».

За оцінками експертів, встановлення повного контролю над Придністров’ям дозволить Росії зміцнити свої позиції в Чорноморському регіоні, а також отримати плацдарм для подальшої експансії на Балкани.

До речі, у вересні-жовтні ц. р. в Сербії планується проведення спільних навчань сербських, російських та білоруських збройних сил «Слов’янське братерство», а також «Барс-2016». Ці навчання вже розцінюються російськими ЗМІ, як такі, що проводиться «у стін НАТО». При цьому підкреслюється ніби-то сербське прислів’я: «На небі Бог, а на землі — Росія».

У 1914 році з такого «братерства» розпочалася Перша світова війна. Рівно через сто років — у 2014 році — Росія напала на Україну (у т. ч. вважайте, за участю сербських найманців). А що ж буде далі?

 

ІІІ. Україна та міжнародні організації і провідні західні країни

У зв’язку з фактичною відмовою режиму В. Путіна від виконання Мінських домовленостей, Європейський Союз та США посилюють тиск на Російську Федерацію.

3.1. Міжнародні організації

Європейський Союз. 7 вересня ц. р. Рада Європейського Союзу на рівні послів країн-членів організації прийняла рішення щодо необхідності продовження персональних санкцій проти осіб, причетних до посягань на незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України. Дане питання розглядалось у рамках консультацій щодо подальшої реалізації санаційної політики ЄС у відношенні Росії на наступні шість місяців (діючі обмеження формально завершуються 15 вересня ц. р.).

6 вересня відповідний комітет Парламентської асамблеї Ради Європи ухвалив резолюцію, в якій поклав на Росію відповідальність за порушення прав людини в окупованому Криму та на Донбасі. Документ планується винести на розгляд сесії ПАРЄ у другій половині вересня ц. р.

 

3.2. Провідні західні країни

США. Повну солідарність з Європейським Союзом стосовно санкцій проти Росії демонструють США. 7 вересня ц. р. Міністерство торгівлі Сполучених Штатів Америки виступило з офіційним повідомленням щодо планів розширення санкцій проти Росії внаслідок порушення нею міжнародного права та розпалювання конфлікту на Сході України. До вже наявного переліку з близько 90 російських компаній додано ще 11 підприємств, зокрема з групи «Ангстрем», а також «Радіоекспорт», «Пермська науково-виробнича приладобудівна компанія», НВЦ «Гранат», «Мікран» та «Мікрон».

1 вересня ц. р. США вже розширювали санкції проти Росії, зокрема, проти російських компаній-підрядників будівництва Керченського мосту та «дочок» Газпрому, а також представників окупаційної влади Криму та «ДНР» і «ЛНР».

За таких обставин, Росія намагається змінити позицію Вашингтону шляхом здійснення впливу на результати президентських виборів у США. 6 вересня ц. р. кандидат від Демократичної партії (ДП) Х. Клінтон напряму звинуватила Росію у здійсненні хакерських атак проти ДП в інтересах проросійського кандидата від Республіканської партії Д. Трампа. Заява Х. Клінтон була зроблена на основі результатів розслідувань американських спецслужб такої діяльності Москви.

В інтерв’ю світовому виданню Bloomberg В. Путін заперечив втручання Росії у президентські вибори в США. За його словами, «…Росія лише уважно спостерігає за тим, що відбувається у США, і очікує результатів виборів, а потім буде готова працювати з любою адміністрацією».

Все це є звичайною практикою Москви з приховування своїх дій в рамках «гібридної війни» проти України та її партнерів. Однак все тайне становиться явним.

З цього приводу Сполучені Штати та НАТО чітко попередили Росію. Як було заявлено керівництвом США та Північноатлантичного союзу, — «…США не залишать без відповіді втручання Москви у передвиборчу кампанію в країні. Ми будемо протидіяти спробам розхитати нашу колективну безпеку і не допустимо жодних намагань вплинути на демократичний процес».

Окремий коментар щодо Росії був зроблений міністром оборони США Е. Картером. За його словами, «гібридна війна» Москви проти України та, по суті, проти усього Західного світу неминуче завершиться принизливою поразкою Росії». При цьому він підтвердив наміри США продовжити підтримку України за будь-яких умов.

Разом з тим, спільною точкою дотику США та Росії залишається Сирія. 9 вересня ц. р. Державний секретар США Дж. Керрі та міністр закордонних справ РФ С. Лавров досягли домовленості щодо введення в дію плану припинення вогню на сирійській території. Зазначене подається Росією, як її «дипломатична перемога».

 

ІV. Інші важливі тенденції та події, які стосуються національних інтересів України

Загострення соціально-економічної та політичної ситуації в Росії під дією західних санкцій змушує режим В. Путіна вдаватися до радикальних дій з недопущення підриву своєї влади. Так, 6 вересня ц. р., під тиском російської влади, провідна незалежна російська агенція «Левада-Центр» відмовилась від подальшої роботи у галузі соціально-політичних досліджень. Протягом останніх років саме «Левада-Центр» була основною організацією, яка висвітлювала реальну ситуацію в Росії.

 

V. Основні тенденції у розвитку ситуації довкола України на перспективу

5.1. Ключові події та тенденції, що матимуть найбільш важливе значення для України

Протягом найближчого часу головним чинником впливу на інтереси України залишатимуться наслідки фактичного провалу переговорів лідерів США, ФРН, Франції і Росії з «українського питання» під час саміту «Великої двадцятки» у КНР. Розвиток поточних подій показує перехід Заходу та Росії до нового рівня протистояння, що може мати непередбачувані наслідки.

Так, практично очевидними є безкомпромісні позиції США та ЄС щодо збереження санкцій проти Росії, які не будуть зняті з неї ні в жовтні, ні наприкінці цього року. Такі санкції будуть набувати лише подальшого посилення, включаючи все більш широке коло російських компаній та фізичних осіб.

У притаманній їй манері, Росія відповідатиме на це демонстрацією військової сили перед Україною та її західними партнерами, а також новими провокаціями як в зоні конфлікту на Донбасі, так і у Чорноморському та Каспійському регіонах, а також на Півночі Європи. Прологом для цього стало навчання «Кавказ-2016», яке підтвердило безвідповідальність, авантюрність та агресивність політики Росії, яка фактично йде «ва-банк» у протистоянні зі США, НАТО і ЄС.

 

5.2. Перспективи розвитку подій у зонах конфліктів на території України

Виходячи з наведених обставин, слід очікувати відновлення Росією активного збройного протистояння на Сході України. По суті, Росія вже втратила шанси на послаблення або скасування санкцій проти неї, тому і не буде навіть намагатися створювати враження виконання Мінських домовленостей.

 

Замість висновків

Як би це не було так прикро, однак нам необхідно готуватись до найгіршого. Після фактичного провалу переговорів між лідерами США, ФРН, Франції та Росії з «українського питання» в ході саміту G20 у КНР, сторони перейшли на новий рівень протистояння.

Так, з одного боку, США та ЄС розширили санкції проти Росії, а з іншого — Москва в рамках навчання «Кавказ-2016» продемонструвала готовність усіх можливих засобів, включаючи зброю масового ураження, для досягнення своїх геополітичних цілей. Все це нагадує ситуацію перед Першою, та, в особливості, Другою світовими війнами.

Що це значитиме для України? Наша Держава залишатиметься на перехресті інтересів Росії та Заходу. Як мінімум, Росія знову активізує збройне протистояння на Донбасі, а як максимум — територія України знову стане ареною бойових дій між Заходом та Сходом. Росія зараз уже готується до цього, як в плані розгортання потужних угруповань збройних сил РФ на Західному напрямку Російської Федерації, так і за рахунок активізації бойових дій у Донецькій і Луганській областях.

Крім того, встановлення повного контролю над Придністров’ям дозволить Росії зміцнити свої позиції і в Чорноморському регіоні, який має ключове значення для російських інтересів, і у такий спосіб отримати своєрідний плацдарм для подальшої експансії в Європу — на Балкани. Саме там, на Балканському півострові, знаходиться головний союзник режиму В. Путіна в Європі — Сербія. Збереження ж напруженості у цьому регіоні, яка може перерости у чергове збройне протистояння у будь-який момент часу, робить на сьогодні Балкани реальним «детонатором» підриву стабільності Європейського Союзу.

Така роль відводилась Росією Балканському півострову ще у 19-му столітті, що стало однією з головних причин серії балканських війн, а потім і Першої світової війни. Пізніше, на початку 20-х років минулого століття, Балкани стали також і одним із основних напрямів дій Москви з «експорту світової революції».

Дійсно показові та тривожні аналогії. Тим більше, в умовах хронічних соціально-економічних та політичних проблем як в країнах самого Балканського півострова, так і в Італії, Греції, Болгарії та Румунії, що активно використовується Кремлем у своїх цілях.

Як вже писав «Борисфен Інтел» — «гібридна» війна завжди переростає у справжню війну з відкритим застосуванням збройної сили.

 

www.reliablecounter.com

Схожі публікації