Зміни на фронті та реакція на них Росії. Що нам очікувати надалі?

Іван Січень

 

 

Вітчизняні та іноземні експерти вже неодноразово оцінювали зміни у війні Росії проти України після початку контрнаступу українських військ наприкінці літа – восени 2022 року. Основний із таких висновків — Україна перехопила у Росії оперативно-тактичну ініціативу на більшості ділянок лінії фронту. Така ситуація завдає потужного удару по іміджу В. Путіна та репутації російських збройних сил навіть серед шовіністичних політичних сил всередині Росії та зомбованої імперською пропагандою частини російського населення. А це вже підриває основи влади усього режиму В. Путіна, що він ніяк не може допустити. За такого стану справ Росія вживає низку заходів з метою відновити на фронті своє домінування або, принаймні, блокувати контрнаступ українських військ. Розглянемо такі заходи більш детально та спрогнозуємо можливі наслідки.

 

…Провали Росії на фронті поставили її у вкрай важке положення як з військової, так і політичної точок зору…

На думку більшості неупереджених експертів, провали Росії на фронті восени поточного року поставили її у вкрай важке положення як з військової, так і політичної точок зору.

Так, на північно-східній ділянці лінії фронту українські війська позбавили Росію плацдарму у Харківській області, вийшли на західний кордон Луганської області та звільнили кілька населених пунктів Луганщини. Це значно ускладнило проведення Росією повторного наступу на Харківському напрямку, а також звело нанівець її зусилля зі встановлення повного контролю над усією Луганщиною.

На Донбасі Росія зав’язла у позиційних боях і ось вже чотири місяці не може похвалитися відчутними успіхами. Ба більше, російські війська були відкинуті не тільки від Ізюма, але й на деяку відстань від Бахмута — головного вістря їх наступу. На цій ділянці лінії фронту змінилося також і співвідношення сил між російськими та українськими військами. Згідно з деякими оцінками, якщо раніше Росія майже в 10 разів переважала Україну за кількістю ракетно-артилерійських систем, то зараз за даним показником сторони вже практично зрівнялись. В результаті Росія втрачає надії взяти під повний контроль Донецьку область, в тому числі захопити міста Слов’янськ та Краматорськ.

На півдні України, зокрема на правобережній частині Херсонської області, російські війська опинилися у катастрофічному положенні. Вони, по суті, потрапили в оточення, їм дуже бракує матеріально-технічного забезпечення. ЗС України продовжують планомірний наступ, поступово відрізаючи російські війська від р. Дніпро, та змушуючи їх «скорочувати лінію фронту». Росія вже активно евакуює свої окупаційні органи влади з правобережжя Херсонщини. Крім того, українські війська проводять наступ на півдні Запорізької області в напрямку Мелітополя. Тим самим створюється загроза оточення російських військ також і у придніпровських районах лівобережної частини України, що унеможливлює перспективи російського наступу на Миколаїв і Одесу.

 

…Шовіністичні кола Росії відкрито критикують російське керівництво за провали на фронті…

На таку ситуацію негативно реагують шовіністичні кола Росії, які відкрито критикують російське керівництво за провали на фронті та залишення раніше захоплених територій України. Елементи критики вже можна побачити в російських урядових ЗМІ, в тому числі почути на центральних телевізійних каналах. Водночас зростають антивоєнні настрої у російському суспільстві, яке остаточно впевнилось у неможливості швидко перемогти Україну.

Все це підриває стабільність режиму В. Путіна, створюючи реальну загрозу для нього. Свідченням такої тенденції є загострення суперечностей між різними політико-економічними угрупованнями у правлячій верхівці Росії та зростання напруженості у відносинах між різними силовими структурами.

Нагадаємо, що за відставку В. Путіна навіть виступила низка депутатів місцевих законодавчих органів Росії, звинувачуючи його у державній зраді. Серед іншого згадується неспроможність В. Путіна досягти своїх цілей щодо «демілітаризації» України, яка навпаки зміцнює свій військовий потенціал завдяки допомозі Заходу; провал його намагань зупинити процес розширення НАТО, які призвели до протилежних наслідків — початку процесу євроатлантичної інтеграції Фінляндії та Швеції; підрив боєздатності ЗС РФ через відчутні втрати особового складу та бойової техніки на фронтах в Україні.

 

…Керівництво Росії вживає додаткові заходи для того, щоб змінити ситуацію на фронті на свою користь…

З метою не допустити подальшого розвитку згаданих процесів керівництво РФ вживає додаткові заходи для того, щоб змінити ситуацію на фронті на свою користь. Загалом, вони досить відомі, однак не зайве розглянути їх в єдиному комплексі.

Так, ще 21 вересня ц. р. В. Путін оголосив в країні часткову мобілізацію для поповнення втрат на фронті, а також для розгортання нових з’єднань для бойових дій проти України. Відповідно до оголошеного плану, на військову службу передбачалося призвати 300 тис. резервістів.

За твердженням військового керівництва РФ, наразі мобілізація фактично завершена. Призвані особи забезпечені всім необхідним речовим майном; з федерального бюджету здійснюються всі передбачені фінансові виплати. Реалізується комплекс пільг для мобілізованих та членів їхніх сімей. Призовники направлені у навчальні центри.

Реальний же стан справ з мобілізованими свідчить про зовсім протилежне. За повідомленнями багатьох пабліків, призвані по мобілізації військовослужбовці дуже погано забезпечені одностроями, засобами індивідуального захисту, продовольством тощо. Майже зовсім немає важкого озброєння, застаріла стрілецька зброя вже заржавіла. Умови життя мобілізованих геть погані, підготовка як така і фінансові виплати відсутні.

Водночас у вересні – жовтні 2022 року розпочалася мобілізація російської економіки. Підставою для цього став закон про спеціальні заходи в економіці, підписаний В. Путіним в липні 2022 року, що дозволяє переводити економіку країни на військові рейки під час проведення військових операцій за кордоном. Повідомляється про те, що на підприємствах ОПК збільшуються обсяги виробництва озброєння і військової техніки, а також випуск іншої продукції військового призначення. На це переорієнтовуються також цивільні підприємства всіх форм власності.

Здійснюється пошук можливості отримати військову техніку та боєприпаси від інших країн. Так, Білорусь вже передає Росії танки, бойові броньовані машини та артилерійські системи, а також боєприпаси зі складу білоруських збройних сил і сховищ довготривалого зберігання. Крім того, Росія придбала близько тисячі іранських бойових безпілотників.

 

…Кремль намагається підвищити моральний дух росіян демонстрацією «нових територіальних надбань» та стримати просування українських військ…

Спираючись на наявні та додаткові ресурси, отримані завдяки проведенню мобілізаційних заходів та придбанню озброєння у інших країн, зміцнюючи оборону у Луганській, Запорізькій та Херсонській областях, Росія намагається блокувати контрнаступ українських військ. Туди доправляються резерви з числа призваних резервістів, військова техніка і боєприпаси. Зводяться системи (смуги) довготривалих інженерних споруд. Разом з тим Росія не припиняє наступальні дії на окремих ділянках лінії фронту. Насамперед маються на увазі Бахмуцький та Авдіївський напрямки на Донбасі.

Росія також нарощує тиск на Білорусь, плануючи залучити її до війни проти України та зробити з неї повноцінного учасника путінської агресії. Від Білорусі вимагають надати свою інфраструктуру для розміщення російських військ в інтересах їх дій проти України. Тим самим Росія намагається створити додаткові можливості для нового нападу на Україну з північного напрямку та продемонструвати Києву таку можливість, щоб відволікти українські військові ресурси зі сходу та півдня нашої держави.

У жовтні 2022 року було повідомлено про розгортання спільного угруповання військ Росії та Білорусі загальною чисельністю 70 тис. військовослужбовців. Для його укомплектування до Білорусі планується доправити 20 тис. солдатів і офіцерів ЗС РФ, в основному нещодавно мобілізованих. Частина з них вже прибула до місця призначення.

Разом з тим Кремль посилює контроль над ситуацією у прикордонних з Україною регіонах Росії та на окупованих територіях нашої держави. Згідно з указом В. Путіна від 19 жовтня ц. р., там запроваджено режим «середнього рівня реагування». На очільників цих областей Росії та окупаційні адміністрації захоплених територій України покладені обов’язки з проведення мобілізаційних заходів, забезпечення потреб армії та населення, виконання завдань територіальної та цивільної оборони тощо.

Дії Москви у військовій сфері були підкріплені політичним актом з анексії окупованих територій України. 30 вересня ц. р., після проведення псевдореферендумів на окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, В. Путін підписав «договори про їх входження до складу Росії».

Метою таких рішень Кремля є прагнення підвищити моральний дух росіян демонстрацією «нових територіальних надбань», виправдати повномасштабну війну проти нашої держави, а також стримати просування українських військ у сподіванні на те, що вони не будуть наступати на напрямках тих українських регіонів, які Москва назвала «своїми».

 

…Росія може активізувати та розширити масштаби наступальних дій на різних напрямках, що суттєво загострить ситуацію на фронті…

В цілому такі заходи дійсно дали Росії змогу досягти певних результатів, а саме: зміцнити оборону на основних напрямках наступу українських військ; посилити власні наступальні можливості (насамперед, на Донбасі); змусити Україну наростити сили прикриття українсько-білоруського кордону, що потребувало від неї залучення додаткових ресурсів, які могли бути застосовані на інших ділянках лінії фронту.

Після завершення у ЗС РФ процесу підготовки мобілізованих резервістів, розгортання нових з’єднань і частин та отримання додаткових озброєнь, ситуація на фронті може стати для України ще більш складною. При цьому, у випадку накопичення Росією достатньої кількості сил та засобів, а також досягнення нею успіхів на фронті, вона може повторно напасти на Україну з північного та північно-східного напрямків, у тому числі спільно з Білоруссю.

Разом з тим згадані загрози досить очевидно відстежуються та враховуються Україною, яка вживає відповідні контрзаходи. Зокрема, готується поповнення, формуються нові з’єднання і частини, посилюється оборона північних та північно-східних кордонів України. Крім того, наші західні партнери не припиняють постачання нам бронетанкової техніки, ракетно-артилерійських систем, засобів ППО, БПЛА, боєприпасів тощо. Як наслідок, баланс сил сторін, по суті, залишається без змін.

 

…ЗС Росії навряд чи можуть сподіватися на майбутні успіхи, не маючи їх і у даний час…

А тому ЗС Росії навряд чи можуть сподіватися на майбутні успіхи, не маючи їх і у даний час. Тим паче, що Росія опинилася перед низкою суттєвих проблем у проведенні мобілізації. Це — складнощі із забезпеченням мобілізованих, їх низька вмотивованість щодо служби в армії та участі у війні. Зберігаються і всі інші проблеми у проведенні Росією так званої спеціальної операції в Україні, про які ми вже згадували раніше.

Росія добре усвідомлює такі реалії, а тому і перейшла до відкритого терору мирного населення України, систематично завдаючи ракетні удари по критичних об’єктах української інфраструктури. Такими ударами Росія намагається викликати в Україні енергетичну кризу напередодні зими, щоб змусити нашу державу капітулювати. З тією ж метою застосовуються отримані від Ірану безпілотники.

Ще одним терористичним актом Москви з відчутно важчими наслідками може стати підрив греблі Каховської ГЕС на Дніпрі з метою відволікти увагу росіян від невдач російських військ на херсонській ділянці фронту та помститися Україні знищенням її важливого енергетичного об’єкта. Крім того, у своїй звичній манері Росія може звинуватити у підриві ГЕС Україну для її дискредитації як перед українським населенням, так і перед світом.

…Путін та інші представники російської влади відкрито погрожують ядерною зброєю не тільки Україні, але й усьому західному світу…

Не можна забувати про ядерний шантаж Росії. В. Путін та інші представники російської влади відкрито погрожують ядерною зброєю не тільки Україні, але й усьому західному світу. А воєнна доктрина Росії допускає можливість ядерних ударів навіть по без’ядерних країнах.

На тлі подібних погроз Москва вже займається ядерним тероризмом на практиці. Як ми пам’ятаємо, в перший же день війни Росія захопила Чорнобильську АЕС, де розташувала свою військову базу. В березні 2022 року те ж саме сталося і на Запорізькій АЕС. Наразі російська військова техніка приховується у машинних залах станції, а з її території постійно обстрілюється Нікополь у Дніпропетровській області.

Що ще варто очікувати від російських терористів, які називають себе «збройними силами»? Хіба що звинувачень України у намірах застосувати «брудну ядерну бомбу», що вони самі і готові зробити.

Однак терористичній Росії вже нічого не допоможе. Навіть після того, як командувачем війною проти України було призначено генерала армії С. Суровікіна, відомого своїми воєнними злочинами в Сирії. Саме під його керівництвом мирне сирійське населення знищувалося ракетно-бомбовими ударами. Наразі він застосовує таку ж стратегію і в Україні. Але Україна — не Сирія. Їй є чим відповісти супротивнику і вона це успішно робить.

 

…Росія докладає всіх можливих зусиль, аби відновити своє домінуюче положення у війні проти України. Але Україна не дає їй змоги реалізувати такі наміри…

Отож Росія докладає всіх можливих зусиль, аби відновити своє домінуюче положення у війні проти України. Разом з тим Україна не дає їй змоги реалізувати такі наміри. В результаті війна все більше набуває форм боротьби на виснаження сил та засобів сторін. Втім, це жодним чином не означає зниження ролі та значення суто військової складової війни. Вже протягом найближчого часу Росія може активізувати та розширити масштаби наступальних дій на різних напрямках, що суттєво загострить ситуацію на фронті.

 

Схожі публікації