Щодо територіальних претензій Китаю до Тайваню

Приклад зі вже анексованим Китаєм Гонконгом свідчить про недоцільність щось вичікувати стосовно Тайваню

 

 

У спеціалізованому виданні популярної швейцарської газети Neue Zürcher Zeitung — NZZ PRO Global — регулярно публікуються аналітичні дослідження причин тих чи інших геополітичних подій.

Одне з останніх таких — про перспективи зовнішньої політики Китаю, зокрема, щодо сусіднього з ним Тайваню. У матеріалі ставиться питання: чи не збирається наразі Китай, після приєднання Гонконгу, приєднати до себе Тайвань?

У статті йдеться про те, що Європа і США серйозно переймаються майбуттям Тайваню. В останньому номері спеціалізованого американського журналу Foreign Affairs експерти із зовнішньополітичних питань вашингтонського центру Council on Foreign Relations Річард Хаас та Девід Сакс застерігають, що США повинні відмовитися від практики «стратегічної невизначеності» острівної республіки.

Довідково:

Рада з міжнародних відносин (Council on Foreign Relations, CFR) — неприбуткова позапартійна політична організація США заснована у 1921 році. Штаб-квартири у Вашингтоні і Нью-Йорку. Власне друковане видання — часопис Foreign Affairs.

Після завершення Другої світової війни в Тихому океані у 1945 році острів Тайвань було передано під контроль націоналістичного уряду політичної партії Гоміндан під керівництвом військового і політичного діяча Китаю Чан Кайші.

Довідково:

Тайвань — держава-острів у Південній Азії. Офіційна назва — Китайська Республіка. Традиційна європейська назва — Формоза. Омивається Східнокитайським морем, Південно-Китайським морем, Філіппінським морем, Тайванською протокою. Площа острова — 35 883 кв. км, довжина — 394 км. Населення — близько 23 млн. чол. Столиця — м. Тайбей.

У 1949 році він та його прихильники змушені були тікати від Комуністичної партії Китаю до Тайваню. Відтоді обидві сторони висловлюють власні претензії на острів, який сьогодні офіційно називається Республіка Китай.

Довідково:

Гоміндан — перша правляча політична партія в історії Республіканського Китаю, існує з 1912 року. Партія вела збройну боротьбу з генералами Бейянського угруповання, та пізніше — з Комуністичною партією Китаю, намагаючись отримати керівництво всією країною. Боротьба з КПК набула форми громадянської війни.

Відповідно до «Закону про відносини з Тайванем» (Taiwan Relations Act) від 1979 року, Вашингтон і Пекін домовилися про нормалізацію своїх відносин. США можуть і надалі постачати зброю до Тайбею, надавати йому військову підтримку в надзвичайних ситуаціях. Водночас США виступали за мирне вирішення проблеми між островом і материком. Критерії військової підтримки ніколи не були чітко визначені.

З огляду саме на ситуацію, що виникла сьогодні, у Пекіна небагато підстав для того, аби порушувати укладені мирні домовленості з Тайбеєм. Колись Китай був слабким у військовому сенсі, тому для нього було важливо відновити стосунки зі США, які допомагали модернізувати економіку.

Тайбей також не був зацікавлений у проголошенні незалежності від Пекіну в односторонньому порядку, оскільки у такому випадку він втрачає підтримку Вашингтону.

Останнім часом ситуація зазнала змін. Сьогодні Китай почувається значно впевненішим, дозволяє собі проводити агресивнішу політику як у політичному, так і у військовому плані. Наприклад, у травневій доповіді прем’єр-міністра Лі Кецяна вперше не знайдете прикметник «мирний» у риториці щодо вирішення тайванського питання.

Морська акваторія та територія сусідніх з Тайванем країн регіону

З військової точки зору, Пекін та Тайбей в даний час грають у специфічну гру «котики-мишки», а китайські винищувачі останнім часом все частіше з’являються у повітряному просторі Тайваню, що можна вважати явною провокацією. У Південно-Китайському морі, на кордоні з Індією та в Гонконзі Китай все більш наполегливо заявляє про свої інтереси. Небезпеку потрібно сприймати серйозно, пишуть експерти із CFR, застерігаючи, що Тайвань може стати новим Гонконгом.

Низка факторів насправді може сприяти насильницькій анексії того, що Пекін вважає власною відокремленою провінцією. Адже лідер держави та Комуністичної партії Сі Цзіньпін сьогодні займається вирішенням різноманітних проблем, його часто і відверто критикують на міжнародній арені, вважає експерт Крістін Ші-Купфер з Інституту досліджень Китаю Меркатора, що у Берліні. Щодо внутрішньодержавних проблем, то у КНР велика заборгованість, а її престижний проект, стратегічна ініціатива «Пояс і шлях», втілюється дуже повільно. У 2017 році президент Сі Цзіньпін заявив, що возз’єднання з Тайванем є однією з китайських мрій, і в разі необхідності вона буде здійснена за допомогою зброї.

Довідково:

Інститут досліджень Китаю Меркатора (Mercator Institute for China Studies, Merics) є провідним німецьким та найбільшим європейським аналітичним центром з ексклюзивним акцентом на Китай. Некомерційна організація заснована у 2013 році компанією Stiftung Mercator, одним з найбільших приватних фондів Німеччини.

Цай Інвень — президент Китайської Республіки з травня 2016 року, випускниця Лондонської школи економіки. З моменту її вступу на посаду президента країни багато чого змінилося. Під її керівництвом та керівництвом Демократичної прогресивної партії, яку вона представляє, в самому Тайвані склалася нова політична ідентичність, повідомляє експерт з інституту Merics К. Ші-Купфер. Цю особливість, зазначає вона, Пекін може сприймати як провокацію чи загрозу.

Тим часом, зазначає експерт, інші країни все ще переймаються пандемією коронавірусної інфекції, а США більше заклопотані собою та поточними президентськими виборами, що наближаються. Тому для Пекіну це все може бути таким собі вікном можливостей для проведення воєнної операції та анексії Тайваню силовим способом, вважає автор допису К. Ші-Купфер, додаючи, що китайські генерали вже заявили: «Якщо не зараз, то коли?».

Аналітики сперечаються про можливий успіх або невдачу операції з військового захоплення острова. Водночас PRO Global Asien застерігає, що, незалежно від наслідків суперечки про військову операцію Пекіну, політики та спостерігачі що у Вашингтоні, що у Берліні вже помітно активізувалися. Ось і президент США Дональд Трамп нещодавно майже провокаційно наблизився до Тайбею, надавши дозвіл на постачання Тайваню нових систем озброєнь. Додав гостроти у міжнародні відносини США та Китаю також візит міністра охорони здоров’я і соціальних служб США Алекса Азара до президента Тайваню пані Цай Інвень на початку серпня ц. р.. Такий візит став для Тайбею найвищим офіційним відвідуванням поважних гостей за останні сорок років.

Міністр охорони здоров’я і соціальних служб США А. Азар та президент Республіки Китай Ц. Інвень

Нещодавно в Європі і у КНР викликав стурбованість візит до Тайваню спікера сенату Чехії Мілоша Вистрчіла разом з делегацією, до якої увійшло понад 100 представників бізнесу та політиків. Чеський урядовець зустрівся з президентом Тайваню і 1 вересня виступив з промовою перед тайванським парламентом, повторивши слова солідарності у манері Джона Кеннеді: «Я — тайванець».

Міністр закордонних справ Китаю Ван І, який на той час перебував у Берліні, різко засудив візит чеської делегації. В ЄС цей візит до Тайбею сприйняли стримано. В самій Празі президент Чехії Мілош Земан та прем’єр-міністр Андрей Бабіш були незадоволені самостійним зовнішньополітичним кроком спікером чеського сенату.

…Геополітична та воєнно-політична ситуація навколо Китаю та Тайваню продовжує загострюватися…

Експерти CFR Р. Хаас та Д. Сакс, розмірковуючи над ситуацією, сподіваються, що Вашингтон внесе ясність у відносини з Тайванем. Адже Пекін сьогодні вже не так легко стримати. За останні двадцять років він значно зміцнився у військовому плані. І не факт, що США спроможні виграти військовий двобій з Китаєм за Тайвань.

Експерти CFR вважають, що приклад зі вже анексованим Китаєм Гонконгом свідчить про недоцільність щось вичікувати стосовно Тайваню. Наразі необхідно чітко продемонструвати прихильність міжнародної спільноти до Тайбею. Але самих лише слів вже недостатньо, вважають вони. Настав час нарощувати військові техніку і озброєння, налагоджувати стосунки з Японією та Південною Кореєю, що подасть Пекіну чіткий сигнал: в разі його агресії проти Тайваню КНР відчує економічні втрати.

Також якщо не реагувати адекватно на дії Пекіну, то це матиме відчутні наслідки для всього регіону. Бо в очах таких партнерів, як Японія чи Південна Корея, США можуть втратити довіру. А раз так, то вони можуть вирішити, що настав час розробляти для свого захисту ядерну зброю. Внаслідок цього регіон перейде в розряд нестабільних, зазначають експерти CFR.

Аналітики інституту Merics вивчають питання, що може зробити Європа, щоб захистити демократичне суспільство Тайваню від вторгнення Народно-визвольної армії Китаю. Так, К.  Ші-Купфер вважає, що важливо здійснити візити високого рівня, спробувати включити Тайбей до Світової організації охорони здоров’я, у взаємодії та разом з Тайванем диверсифікувати ланцюги економічних поставок з метою зменшення залежності від Китаю. Саме такий підхід зараз демонструє Японія, зазначають аналітики.

…Загострення ситуації в АТР відволікає увагу світової спільноти від України, чим може скористатися Росія…

Геополітична та воєнно-політична ситуація навколо Китаю та Тайваню продовжує загострюватися. Дієвих міжнародних правових інструментів стримування Пекіну поки що не існує. Запропонований експертами інституту Merics шлях проведення міжнародних переговорів та здійснення дипломатичних візитів може на деякий час стримати інвазію Китаю, але… це не гарантує Тайваню захист та безпеку.

По суті, створюється ще один прецедент можливості чи намірів відновлення територіальної цілісності країни силовим шляхом. При цьому загострення ситуації в АТР відволікає увагу світової спільноти від України, чим може скористатися Росія.

 

Схожі публікації