Москва ображається на прагматизм Пекіна

Пандемія коронавірусу так чи інакше позначається на взаємостосунках провідних країн-суб’єктів геополітики — Китаю і Росії. Що підтверджує красномовна і досить емоційна реакція на такі стосунки Москви. Так, поміркована у своїх політичних аналізах російська «Новая газета» 28 квітня ц. р. розмістила на своїх сторінках матеріал про деякі зміни у відносинах між китайськими представництвами і деякими провідними російськими компаніями мільярдера Олега Дерипаски. У матеріалі фігурують провідні фігури сучасного політичного і бізнесового істеблішменту Росії, які мають вплив як на російську економіку чи політику, так і на ринкову економіку світу. Такі стосунки російських фінансових структур з китайською стороною характеризують загальні тренди розподілу сфер впливу та геополітичні пріоритети цих країн, але з часом почали висвітлювати несподівані для Москви метаморфози. Китайські запевнення у надійній дружбі з Росією, що була «традиційно міцною», підпали під сумнів, бо, як з’ясувалося, це було не більш, ніж маскування, а насправді ними прикривалися хижацькі за своєю суттю інтереси Піднебесної. І ось під час пандемії це підтвердилося. Тобто, що китайська приязнь до сусідніх росіян має свої чітко визначені межі і вони встановлені саме там, де бере початок велика геополітика Китаю.

Змальовуючи загальну обстановку, яка виникла у світі під час подолання епідемії коронавірусу, російське видання повідомляє, що сьогодні у Росії, як і інших країнах, перевіряється матеріальне забезпечення лікарень і їх оснащеність сучасним технологічним обладнанням, аналізується ефективність національної вірусології і фармакології. Тобто, держави і їх медицина випробовуються на інфраструктурну і функціональну ефективність.

Щодо закриття у світі виробництв і міждержавних кордонів, то це завдало удару по глобалізації економік, розірвало ланцюжки поставок, вплинуло не кращим чином на процеси створення вартості товару. У КНР — у першу чергу. Зрозуміло, якщо не надходять на виробництва комплектуючі деталі із закритих через карантин фабрик у провінції Хубей, то автоматично завмирають конвеєри у інших країнах.

Якщо вести мову про тестування коронавірусу, то для всіх держав це, перш за все, тест на їх спроможність облаштувати побут і здоров’я своїх громадян. А це також не що інше, як тест на довіру, як між членами суспільства і державою, так і між державами, нагадує «Новая газета».

Що ж до вищезгаданих двосторонніх стосунків, то у статті вказується, що останні 20 років одним з найбільш активних російських прихильників розвитку стосунків з Китаєм вважався мільярдер О. Дерипаска. На багатьох міжнародних форумах, від Давосу до АТЕС, він відстоював пріоритети КНР і виступав як основний російський партнер китайців в Азії. Хоча вже й тоді, зазначається у газеті, багато хто з впливових російських поміркованих політиків та економістів наполягав, щоб Росія вибрала своїм стратегічним партнером у регіоні когось іншого — Південну Корею чи Японію, або навіть Індію.

Після запровадження Сполученими Штатами у 2018 році економічних санкцій проти Росії китайські бізнес-партнери, за наполегливою рекомендацією своїх органів влади, почали не вагаючись розривати ділові зв’язки з російськими структурами. Для російської сторони це стало шоком: ділова співпраця за ініціативою китайців припинилася вже наступного дня після проголошення згаданих санкцій. Водночас жодна російська компанія, жоден російський банк не змогли отримати доступ до кредитних ліній в Китаї. Китайці пояснювали це побоюванням вторинних санкцій з боку Вашингтона, а їх контрагенти прозоро натякали російським колегам, що генеральна лінія керівництва КНР націлює їх на американський ринок з доступом до фінансів і технологій США.

У рамках відомої стратегічної тріади щодо експорту наукових ідей, людей та капіталів, Китай у допандемійські часи намагався на недискримінаційній основі відряджати щороку до американських університетів на навчання 300–400 тис. студентів, аспірантів і дослідників. Росія в такому питанні неконкурентоспроможна, якщо порівнювати її зі Сполученими Штатами. Тож політика Китаю цілком раціональна, прагматична, але її, на погляд російської сторони, аж ніяк не можна вважати партнерською. КНР цікавилася Росією передусім як потужною військовою державою, яка може певним чином геополітично тиснути на Вашингтон, що на руку Пекіну з його активністю у Південно-Китайському морі.

На погляд російського видання, багато у чому стратегічні плани і розрахунки китайського керівництва не виправдалися. Адже протягом останніх трьох років адміністрація Д. Трампа веде досить успішну торгово-економічну війну з Китаєм. США запровадили мито на товари з Китаю на суму в 350 млрд доларів, заборонили закупівлю китайської електроніки, заблокували експорт високотехнологічних компонентів для галузей китайської економіки.

Паралельно з цим Вашингтон розв’язав справжню ідеологічну війну з Комуністичною партією Китаю (КПК), звинувачуючи її у приховуванні достовірної інформації про трагедію в Ухані. Англомовні ресурси світу сьогодні називають СOVID-19 не інакше, як «вірус КПК» (CCP virus), натякаючи на причетність китайського керівництва до масштабного глобального поширення вірусу і на те, що ним приховувалась правда про ранні стадії епідемії в Ухані.

Радник президента США з торгівлі і промисловості Пітер Наварро нагадав, що Пекін, вже знаючи про пандемічне лихо, в січні–лютому ц. р. скупив по всьому світу 2 млрд упаковок медичних масок за ціною 50–60 центів. Через що виник дефіцит масок у багатьох країнах. А сьогодні Пекін продає їх у ці ж країни, але вже за ціною в 6–7 доларів.

На початку квітня ц. р. авторитетне видання «Голос Америки» повідомляло, що П. Наварро ще у січні і лютому ц. р. у службових записках застерігав адміністрацію про страшні наслідки можливого спалаху коронавірусу у США. Сьогодні їх опублікували кілька американських видань.

Наприкінці січня, коли вірусом заразилися вже понад 4 тис. жителів китайського міста Ухань, П. Наварро допустив, що від спалаху COVID-19 можуть померти 543 тис. американців. Через місяць він написав ще одну службову записку з попередженням про ймовірність ще більшої кількості жертв — від 1 до 2 млн американців.

…Повертаючись до теми відносин між Росією і Китаєм в умовах подолання пандемії та неминучої рецесії економіки. Отож російська сторона оприлюднила на адресу Китаю певне своє невдоволення. Зокрема, теперішній стан економічних і політичних відносин вона називає не інакше, як тестом на міцність справжніх партнерських відносин Пекіна з іноземним бізнесом. На зразок російської приказки про «друга, який пізнається в біді».

А ось причиною невдоволеної реакції на згадані події російського мільярдера став продаж китайською стороною для його підприємств в Росії медичних масок, окулярів, халатів та іншого спеціального захисного обладнання. А саме — китайські партнери без попередження збільшили ціну втричі за ту, що визначалася у контракті. Після того, як росіяни сплатили за придбане майно нову ціну і завантажили його на борт літака, китайці висунули вимогу сплати додатковий податок, який «встановлений щойно» з метою запобігти вивезенню з Китаю вкрай важливого майна.

Найбільше росіян обурили безапеляційні дії та жорсткі фінансові вимоги Китаю саме щодо «братської» Росії, а не до його економічного і геополітичного ворога — США. А китайці навіть не виправдовувалися, а просто послались на «критичні часи».

Завершується публікація прихованою погрозою на адресу Китаю. Напевне, Москві хочеться, щоб китайські «брати» не забували, що легких часів не передбачається, і усім країнам доведеться долати «стаєрську дистанцію» внаслідок загальної біди — коронавірусу. А він і продемонструє «хто є хто» у цьому світі і справжню вагу дипломатичних фраз про стратегічні цілі і справжні цінності сучасних держав, зокрема Китаю і Росії.

Щодо якихось перспективи Росії у випадку раптового погіршення відносин з Китаєм, то вони можуть бути катастрофічними, з огляду на практично втрачені росіянами Далекий Схід і Сибір. У випадку можливого загострення воєнно-політичної обстановки у тих регіонах та виникнення загрози військового конфлікту Росії буде важко знайти адекватну відповідь на китайську експансію. Ці регіони вже зараз заселені переважно китайцями та охоплені пов’язаними з Китаєм бізнесовими стосунками.

Китай надалі імітує добросусідські відносини з Росією, водночас поступово інкорпорує її Далекосхідні території та Сибір. Що навряд чи утримає російські «імперські» терени від розпаду. У часи пандемії влада Китаю без сентиментів застосувала стосовно Росії жорсткі заходи, спростувавши сподівання росіян на дружні міждержавні стосунки. Образи російських бізнесменів-мільярдерів для Пекіна нічого не значать.