«Мені набридають катастрофічні сценарії», — чеський міністр оборони Я. Чернохова про стан війська
Про вимогу до європейських країн виділяти п’ять відсотків ВВП на оборону президент США Дональд Трамп постійно нагадує і нагадує своїм партнерам по НАТО. Лунало це і на конференції у Мюнхені, лунатиме і в подальшому. Можливо, допоки згадані країни таки не візьмуться за виконання такої пропозиції, або не станеться чогось непередбачуваного, що змусить усіх сприймати якість зміни у всьому світі. Але слід звертати увагу на реакцію про виділення таких коштів саме безпосередніх виконавців, тобто країн-членів НАТО. Адже їх уряди прагнуть мати безпосередні серйозні підстави для таких планувань.
Йдеться, зокрема, про те, про що якось заявила у своєму нещодавньому інтерв’ю «Ptám se ja» Яна Чернохова — міністр оборони Чехії, — відповідаючи на запитання журналіста М. Йонаса. Зауважмо, що у цій країні дуже добре розуміють важливість твердого військового кулака, яким можна відстоювати свою державність. Бо у цьому чехи переконувалися не раз, про що свідчать історичні події у їхній країні протягом минулого століття. Зауважмо відразу, що міністр оборони Яна Чернохова (член ODS — Громадянської демократичної партії) виступає за посилення оборонних інвестицій, вважаючи мінімумом видатків у два відсотки ВВП. За її словами, в чеських умовах можна говорити про три відсотки. У інтерв’ю йдеться про зміцнення виробництва ОПК, про модернізацію чеської армії, а також про подальшу підтримку України Заходом у майбутньому. В розмові порушувалися й інші теми, які часом оминаються іноземними колегами Чернохової і які вона ніколи не намагається замовчувати.
Розповідаючи про реакцію європейців на вимоги Трампа, міністр сказала, що «…Ми цього очікували, тому що Дональд Трамп під час своєї попередньої президентської каденції не приховував, що країни-члени НАТО, особливо європейські, мають значно збільшити витрати на оборону. Ми, як уряд Петра Фіали, включили це в нашу заяву про програму уряду, і практично в перший рік роботи нашого уряду я підготувала закон про видатки на два відсотки… (на який чеський бюджет вийшов минулого року — ред.) Я погоджуюся з ним, що Європа повинна почати більше брати участь у захисті свого власного континенту та в утриманні оборонної парасольки в рамках Північноатлантичного альянсу».
Але як щодо саме 5 %? Тут чеський міністр оборони Я. Чернохова поки що погоджується, що такий відсоток — це занадто. Наприклад, з прогнозами на 2025 рік, це має становити 420 мільярдів крон. «І це насправді неможливо, це буде перехід від нуля до сотні. Я вважаю, і я наполягаю, що ми повинні намагатися досягти, скажімо, трьох відсотків ВВП у наступні два роки. Щоб у нас були готові проєкти на три відсотки ВВП. Щоб навіть підвищення не залишилося лише на папері, адже у міноборони процес закупівлі — справа непроста».
Щодо одного відсотка ВВП понад те, що зараз у Чехії виділяється, то це становить приблизно 55 мільярдів на рік. І у чеського суспільства, як завжди, виникають запитання: за рахунок чого слід заощаджувати? На що саме будуть зменшені виділення бюджетних коштів, щоб надати необхідного чеському війську? На погляд Я. Чернохової, визначаючи якісь ресурси в бюджеті, уряд має чесно заявити громадськості, що це буде те, що позитивно впливатиме на чеську економіку. «Ми повинні намагатися максимально підтримувати чеську оборонну промисловість, щоб — коли ми інвестуємо у власну оборону, в оборону в рамках Північноатлантичного альянсу — частина цих ресурсів, фінансових коштів залишалася в Чехії». Але є деякі обставини, які вже зараз слід мати на увазі, якщо йдеться саме про такі воєнні видатки: «Чеська Республіка ніколи не буде мати всіх можливостей у галузі науки та досліджень, які є в інших країнах. Ймовірно, ми ніколи не будемо виробляти повністю літаки п’ятого покоління, хоча ми можемо виробляти деякі інші літаки». Та якщо кількість коштів, про які йдеться, будуть вишукуватися, то міністр оборони Чехії наголошує, що треба намагатися зробити інвестування в певні проєкти більш ефективним, щоб не певні фінансові ресурси не щезали у чорній дірі, тобто, де вони не ефективні.
Чи не доведеться чехам в чомусь собі відмовляти, уточнює журналіст під час спілкування з Я. Чорноховою, і чує від неї у відповідь: «На цьому етапі не кажу, що ми обов’язково маємо підвищити податки у такий спосіб, нехай цим займаються експерти-економісти. Вважаю, що політик колись повинен мати можливість визнати, що він не експерт у бюджетному ділі. І зараз не можу точно сказати, звідки братимуться кошти на оборону».
Завдання номер один для Європи — необхідність зосередитись насамперед на відмові від деяких проблемних регуляцій, наприклад, в оборонній промисловості. На переконання міністра оборони, це завдання номер один, бо, на жаль, навіть через три роки після початку війни в Україні європейці не змогли побудувати у Європі достатньо заводів, забезпечити робочі місця та надати деякі преференції та стимули для компаній, які можуть виготовляти військову техніку, щоб не довелося її імпортувати або, як частину ініціативи щодо боєприпасів, шукати боєприпаси по всьому світу. «Це треба виробляти тут, у Європі. Це найбільша проблема для Європи».
Цікаво, що в інтерв’ю порушується тема корисності дій банків, зокрема, їх ставлення до оборонної промисловості. Адже з цим не все, як мовиться, гладко, а збройна промисловість потребує коштів, в тому числі кредитів, особливо для невеликих компаній. А ось банки все ще ставлять перешкоди у вигляді акредитивів, безперебійних платежів і фінансових кредитів. <...> У банків навіть є проблеми з транзакціями, які йдуть в Україну і ґрунтуються на ліцензійних угодах. Така проблема спостерігається не тільки в Чехії. Про це кажуть і поляки, і словаки, і у країнах Балтії. Бо всі ці країни мають певні традиції збройової промисловості і готові до того, щоб ці компанії розвивавали збройову промисловість на своїй території, щоб налагоджували необхідне виробництво. «Але ці речі дуже проблематичні хоча б з тієї причини, що якщо ви хочете купити виробничу лінію, навіть у Європі, щоб підтримувати європейську промисловість, ви на це змушені чекати три-чотири роки».
Від повідаючи на запитання — чи слід чекати якихось змін внаслідок тиску Дональда Трампа? — чеський міністр оборони відповіла, що так. «Тому що Європа багато років була безбілетним пасажиром у Північноатлантичному альянсі. І коли розглядаємо інвестиції в колективну оборону як відсоток від ВВП в Альянсі, звичайно, Сполучені Штати є домінуючими. Зараз це має змінитися, тому що війна триває на нашому континенті». А далі уточнює, що США мають бути зацікавлені у війні, тому що «Дональд Трамп і його адміністрація не хочуть сильної Росії, як і ми її не хочемо. <…> З іншого боку, Дональд Трамп чітко каже: Європо, ти теж маєш схаменутися, ти маєш докласти більше зусиль для спільної оборони, інакше Сполучені Штати також можуть взяти себе в руки й можуть вийти з Північноатлантичного альянсу й залишити вас у біді. Я не вірю, що це колись станеться. Звичайно, це кілька сильних слів, які мають вагу, щоб дійсно змусити ці держави почати робити щось серйозне. І я думаю, що Чеська Республіка є прикладом того, як ми сприймаємо це близько до серця».
Зауважмо, що інтерв’ю записувалося напередодні зустрічі європейських керівників з новим міністром оборони США. Як і що там відбувалося — відомо. Тим більше, цікаво, що очікувалося почути на тих зустрічах, коли вже про це відомо. Наприклад, про роль у сучасних подіях і воєнних діях в Україні збройних сил деяких європейських країн. Журналіст звернув увагу, що у Німеччині та Франції, хоча й дещо неохоче, все ще говорять про те, чи повинні німецькі та французькі солдати служити в цій ролі.
— А Чи маємо ми в Чехії сміливість навіть сказати, щоб це були чеські солдати? — питає журналіст.
Відповідаючи, Я. Чорнохова нагадала дебати, які ще проходили за старої (американської — ред.) адміністрації. Тоді «…Угорщина особливо гучно виказувала свою незгоду. <…> Було б надзвичайно популістсько сказати тут зараз: так, ми однозначно будемо це робити, або ні, ми не будемо цього робити з тих причин. Я думаю, що мені слід зачекати з будь-якими серйозними оголошеннями, доки ми не дізнаємося параметри наших можливих дій чи бездіяльності. Тому що якби це була типова миротворча місія, блакитні шоломи, ми маємо великий досвід цього, наприклад, з країн колишньої Югославії. І тут, я думаю, що начальник Генштабу і армія просто сказали б: так, пані міністр, ми готові… Не знаю, чи зараз час говорити про участь у виконанні такого бойовому завданні… Мені потрібно бути обережною із цими заявами, тому що я справді не знайома з правилами. Тому ми готові це обговорювати. Від імені Чеської Республіки я можу пообіцяти, що ми хочемо допомогти Україні, ми хочемо й надалі підтримувати мирні рішення, які будуть знайдені стосовно України. Але, звісно, на умовах, на які погодиться українська сторона».
Якщо говорити конкретно про озброєння і бойову техніку чеської армії, то тут чеський міністр оборони була конкретною. Щодо важких бойових танків для чеської армії. Їх потрібно буде збільшувати, «… і я думаю, що проєкт також має сенс, саме тому, що це спільний проєкт країн нашого регіону. І я трохи звинувачую своїх попередників у 2010 році у тому, що вони не приєдналися до клубу F-35, і у тому, що вони не змогли розширити промислову співпрацю та бути однією з країн, які брали б участь у виробництві… Наша армія на це заслуговує. Дійсно, в цьому плані не п’ять хвилин на дванадцяту, а година після дванадцятої».
Щодо ситуації, що склалася на даний момент з кадрами в чеській армії, про що постійно нагадує начгенштабу збройних Рєхка: «Ми наближаємось до стану, коли у нас будуть технології, але у нас не буде більше персоналу», то чеський міністр оборони була відвертою:
— Мене трохи дратують ті катастрофічні сценарії, які я постійно тут чую, і я реагую на те, що хтось щось говорить, і щось сказав начальник Генштабу. Я дійсно не вмію творити чудеса, я — міністр оборони, і за три роки я багато чого зрушила з місця в Міноборони. Це було зовсім нелегко, тому що я не завжди відчуваю, що армія на одній хвилі зі мною, чи що нам ніколи не кидають палиці під ноги. На жаль, це відбувається. Я тут кажу цілком відверто… Ми робимо те, що можемо. Той факт, що солдати не включають у деякі плани речі, про які вони пізніше згадують, що могли б захотіти, є провиною цих солдатів, а не провиною міністра… Тож замість того, щоб давати інтерв’ю про сценарії катастроф, я б, мабуть, рекомендувала нам поговорити про те, чого у нас немає, і про те, що ми могли б мати, якби нам хтось сказав: ми хочемо цього наступного року, через рік, міністре, дай нам на це гроші… Протягом трьох років я нічого не робила, окрім вирішення фінансових питань, з чим я впоралася. Жоден міністр за 20 років не забезпечив собі двох відсотків на оборону. Я саме у цьому переконалася. Тому ніхто не може звинувачувати мене в тому, що я не прагнула зробити все можливе для солдатів і для захисту країни.
…Так, не все добре з призовом. Але кадрова агенція підпорядковується начальнику Генштабу. Понад два роки ми намагалися отримати інформацію від солдатів, що вони будуть робити, щоб якось покращити набір, щоб ми більше були на вулицях, щоб нас було помітніше. Після більш ніж двох років нам нарешті вдалося змінити постанову на постанову про здоров’я. Навіть мої колеги з армії, мабуть, визнають, що це була велика боротьба, перш ніж нам вдалося це змінити та втілити. Нарешті указ набрав чинності… Так само, наприклад, з Актом 221. До цього акту, який зараз подається до Палати депутатів, ми разом із солдатами включили деякі пільги, щоб ми могли як набирати нових солдатів, так і, головне, утримувати тих, хто вже є. Тому що йдеться не лише про те, щоб брати на роботу людей, яким за три роки так набридне, що вони підуть з армії, бо в них не буде взуття, не буде жилетів, не буде касок і так далі».
Підготував Олег Махно
