Війна в Україні змушує замислитися про майбутнє Європи


З війною в Україні Європа втратила ілюзію кінця історії та уявлення про те, що вона є центром світу

«Respekt.cz», Чехія

Як політолог Іван Крастєв пояснює у New York Times зміни, що сталися у Європі за два місяці від початку російського вторгнення до України. Свої акценти з такого приводу розставляє у матеріалі чеська журналістка видання Respekt.

Іван Крастєв

Війна в Україні змушує замислитися про майбутнє, пише у своєму матеріалі чеська політологиня Барбора Чалупкова, зважаючи на погляди болгарського колеги Івана Крастєва, який виклав своє бачення російсько-української війни в New York Times. Порушені ним питання — «Як і коли закінчиться війна?», «Яким буде тоді світ?», «Який шанс, що така війна скоро повториться?» — чешка вважає логічними й природними, та вказує, що вона, як і він, крізь них не може казати про якісь значні зміни після всього двох місяців, що минули від початку російського вторгнення. Але він один із небагатьох сучасних східноєвропейських мислителів, хто постійно коментує світові події і до якого дослухаються не лише європейські, а й американські ЗМІ. І у цьому своєму інтерв’ю він пояснює, як принципово, на його погляд, конфлікт з Росією може змінити європейську політику та суспільство.

Недалеке майбутнє Європи.
Джерело: «Pikabu», https://pikabu.ru/

Табу, що впало

За словами Крастєва, всі кризи, яких Європа зазнала за попередні десять років внаслідок анексії Криму Путіним у 2014 році, знову повторилися: економічна, біженська та безпекова. В основному це ті самі проблеми, але вони набули іншого виміру — і часто змінили позиції сторін. Та сама Польща, наприклад, яка у 2015 році відмовлялася приймати біженців із Сирії, сьогодні приймає таких два мільйони з України.

«Річ у тому, що поляки сьогодні усвідомлюють підґрунтя української війни. Вони розуміють, хто агресор, а хто — потерпілий. І навіть більше, українці не лише страждають, але й воюють. І рівень їхнього героїзму, який в деяких кутках Європи вважався минувшістю, надзвичайно важливий», — наводить авторка допису слова Крастєва у New York Times. Він назвав ще одну причину змін — пандемію. Хоча, за його словами, європейці жили перед covid з відчуттям, що жодна серйозна катастрофа їх більше не зачепить, та пандемія все змінила. І вони раптом стають більше солідарними з українцями-біженцями, а також починають розуміти, що з кожним із нас може статися непередбачувана катастрофа. При цьому, як він каже, велику роль відіграє і відчуття, що українці такі, «як ми». У випадку війн в Югославії Захід був готовий до військової операції через митарства мусульман, які «не були такими, як ми». Це зараз змінюється, за словами Крастєва — солідарність суспільства сьогодні проявляється в той момент, коли біженці схожі на нас, і ми маємо всі підстави вважати, що така ж доля і нас може спіткати.

Френсіс Фукуяма

Авторка кореспонденції далі пише, що Польща — не єдина країна, чия позиція в Європі змінилася майже протягом однієї ночі. Незважаючи на критику щодо того, що Німеччина робить недостатньо, політична сцена найбільшої європейської економіки також змінилася з початком війни. Так, Берлін пообіцяв масштабні інвестиції в озброєння та врешті-решт почав його постачати Україні. Німецька ідея, що найважливішим було б посилити економічне співробітництво, наштовхнулася на свідомість. «Кінець історії (мається на увазі відома книга американського політолога Френсіса Фукуями, прим. ред.) була американською книгою, але і німецькою реальністю», — наводить авторка допису зауваження Крастєва, який ще й нагадує, що переоцінка позиції Німеччини відбулася ще до війни в Україні, а тепер вона лише все прискорила. І що до остаточного повороту сприяли також критика східноєвропейських країн та моральне обурення війною німецької громадськості.

Авторка матеріалу також звертає увагу, що у своїх роздумах болгарський політолог згадує позицію Угорщини, розмірковуючи, чому її ставлення до Росії інше, аніж у Польщі, з якою останніми роками їх об’єднує спільна боротьба проти Брюсселя, схильність до авторитаризму та обмеження верховенство права. «Польща та Угорщина виступили проти Брюсселя з метою зберегти свій суверенітет, але ось раптом виникла ситуація, що загрожує їхньому суверенітету екзистенційно», — констатує Крастєв, пояснюючи відмінності в їх позиціях. Тут і трагедія з польським урядом під час авіакатастрофи під Смоленськом і польський націоналізм, що також традиційно більш антиросійський.

З іншого боку, Угорщина за Орбана орієнтувалася на схід — не тільки на Росію, а й на Китай, навіть у той час, коли в Білому домі перебував Дональд Трамп, який дуже порозумівся з Орбаном…

Джерело: «News Front», https://news-front.info/

Хоча сьогодні ставлення Угорщини та Польщі до Росії і відрізняється, та Крастєв зазначає, що Варшава не пориває відносини з Будапештом, знаючи, що битва з Брюсселем ще не закінчилася. «Польща досі набагато критичніше ставиться до німців, ніж до угорців через їх ставлення до Росії», — наводяться у статті Барбори Чалупкової слова болгарського політолога.

Між іншим, він вважає, що війна в Україні зруйнувала два припущення, на яких ґрунтувалася післявоєнна ідентичність Європи як континенту, що враховує досвід Другої світової війни. Першим було сприйняття нацизму як абсолютно виняткового зла; не просто ворог, а зло. «У той момент, коли Путін заявляє, що він бореться з нацистами в Україні, європейська історія втратила свій сенс», — констатує Крастєв у спілкуванні з журналістами. Друге табу, яке перестало діяти — це загроза застосування ядерної зброї. Правило «ніколи більше не застосовую» зникло, наводяться слова Крастєва у статті Б. Чалупкової.

Майбутня світова лабораторія

У той же час після двох місяців війни Європа усвідомила хибність думки, що масштабний конфлікт на континенті ніколи не повториться. І саме цей факт, на думку Крастєва, підриває уявлення про позицію континенту у світі, яку собі вибудували європейці. Якщо під час Першої світової війни відбулося зіткнення європейських імперій, то в останній головну роль відігравали країни, що, принаймні, стояли на боці Європи — США і Радянський Союз. Проте Європа все ще залишалася найважливішим полем битви, і Європа воювала протягом наступних сорока років під час холодної війни. Але за останні десятиліття світ змінився, і Європа перестала бути у його центрі.

Якою на початку Першої Світової Війни в Росії бачили карту майбутньої Європи.
Цю карту можна назвати агітаційною. Вона показувала бачення російських правлячих кіл майбутнього Європи та Росії.
Джерело: «Альтернаттвная История», http://alternathistory.com/; http://expositions.nlr.ru/ex_map/worldwar1/agit.php

«Звичайно, це, мабуть, найбагатша частина планети і місце, де прекрасно живуть люди, але це не центр подій», — наводить авторка у своєму дописі думку Крастєва, який також вважає, що Європа назвала себе «лабораторією світу майбутнього» — місцем, яке впливає на розвиток інших країн. Це те, що могла запропонувати Європа, а отже й Європейський Союз, хоча це не була ані найсильніша країна у світі, як Америка, ані зростаюча держава, як Китай. Але що станеться з цією ідеєю, коли Європа зараз у стані війни і водночас не зможе привернути на свій бік інші країни, про що свідчить небажання решти світу приєднатися до санкцій проти Росії?

Це одне з головних питань, на яке повинна знайти відповідь Європа, погоджується у своєму коментарі з болгарським політологом чеська журналістка Б. Чалупкова.

Підготував Олег Махно

https://www.respekt.cz/kontext

 

 

Схожі публікації