Чи хоче Захід, щоб Україна дійсно виграла цю війну?
Neue Zürcher Zeitung, Швейцарія
Із початком нового 2024 року путінська московія наполегливо продовжує ракетний терор міст і селищ України. Через неспроможність і безсилля російських військ досягти успіху на полі бою російський терористичний режим наносить удари на всю глибину території нашої держави. Зважаючи на зростання інтенсивності ракетних ударів по містам України та загрози зменшення західної військової і фінансової допомоги Україні, європейські аналітичні центри зі стурбованістю оцінюють перспективи подальшого перебігу війни в Україні та все більше схиляються до песимістичних прогнозів її наслідків. Постає питання, що повинен надалі робити Захід у протистоянні путінській росії та які ресурси для цього будуть необхідні?
Зокрема, впливове швейцарське видання Neue Zürcher Zeitung надрукувало статтю власного дописувача, журналіста Андреаса Рюша (Andreas Rüesch) із аналізом військової ситуації в Україні. Автор зазначає, що ситуація погіршилася, а 2024 рік буде присвячений накопиченню Україною та її західними партнерами сил і засобів для подальшого ведення війни. Путін відчуває присмак крові від частково успішних бомбардувань інфраструктури і мирного населення України та переслідує власні агресивні плани. Ворог поновив наступ на східному і південному напрямках фронту, проводить масовий рекрутинг до російських збройних сил бажаючих воювати і вмирати в Україні за гроші, залучив значні людські і матеріальні резерви та здійснює наступ, не шкодуючи життів власних солдат, застосовуючи тактику «м’ясних штурмів». Значні втрати особового складу російських військ путіна не спиняють і взагалі не цікавлять, а солдати, які зголосилися вбивати українців за гроші, не мають для нього жодної цінності. Потік бажаючих воювати та вбивати українців у росії не припиняється, тривала ідеологічна обробка населення та ретельно сплановані ІПСО спрацьовують поки що безвідмовно.
Зимові холоди приносять підвищене навантаження для військових в Україні. На знімку —українські добровольці під час навчань.
Джерело: Efrem Lukatsky / AP
Президент США Джо Байден запевнив президента України Володимира Зеленського під час його офіційного візиту до США, що «ми хочемо, щоб Україна виграла війну». Автор статті зазначає, що це був незвичайний підбір слів, оскільки США зазвичай не закликають до «перемоги» України, а лише говорять про те, що потрібно не допустити успіху росії. Дотепер, зазначає автор статті, всередині західного альянсу немає консенсусу щодо того, що насправді означає «перемога» України і як цієї мети можна досягти.
Після року розчарувань у перебігу війни, зазначає Андреас Рюш, Україна, Сполучені Штати Америки та решта партнерів по НАТО повинні переглянути свої цілі і знайти нову, більш реалістичну стратегію на 2024 рік. Вихідна обстановка наразі зовсім інша, ніж рік тому. На той час українці змусили війська російського агресора перейти до оборони на більшості ділянок фронту. Звільнення великих територій на північному сході та півдні України, а також ознаки кризи в російській армії створили умови для початку великого контрнаступу ЗС України у 2023 році.
Військова допомога Заходу, зазначає автор статті, протягом року також набула нових вимірів, а саме, у січні 2023 року Німеччина, США та інші країни НАТО вперше прийняли рішення щодо постачання Україні західних БМП та бронетранспортерів. Відповідно до задуму, новостворені українські бойові бригади повинні були здійснити військовий прорив за допомогою західної зброї. Розрахунок був таким, що успішне просування ЗС України на південь до Азовського моря та Криму змусило б путінський режим погодитися на переговори щодо припинення війни на умовах України.
ЗС України виснажені і без достатньої кількості запасів
Після провалу цього контрнаступу, зазначає автор статті, наразі зрозуміло, що у 2024 році українці більше не зможуть застосовувати ту саму стратегію, що у 2023 році. Офіційно мета звучить, щоправда, незмінною. Вона, як нещодавно заявив федеральний міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус, полягає в тому, щоби створити на полі бою ситуацію, в якій «Путін усвідомлюватиме, що він не може виграти цю війну, і тому вимушений буде сісти за стіл переговорів».
Переважна більшість танків, поставлених Україні Заходом, досі в наявності. У 2024 році також з’являться німецькі танки Leopard 1 і вперше — американські винищувачі F-16. Але потенціал для нового великого українського наступу наразі неочевидний. Війська виснажені, не вистачає боєприпасів.
Тому 2024 рік, швидше за все, буде присвячений обороні та концентруванню нових сил. Американські військові представники нещодавно в інтерв’ю The New York Times назвали цю стратегію «стримувати і будувати» (Hold and build). Також і головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний цієї осені визнав, що «глибокого і ефектного прориву» ЗС України в осяжному майбутньому не буде. Генерал вважає за необхідне спочатку усунути низку прогалин у сфері бойової техніки і озброєння та покращити підготовку нових військ.
З надією на 2025 рік
Міністерство оборони країни-члена НАТО Естонії також рекомендує протягом року зосередитися на реконструкції. Естонія в середині грудня 2023 року неочікувано представила трансатлантичну «Стратегію перемоги України» (A Military Strategy for Ukraine’s Victory and Russia’s Defeat). У ній йдеться про необхідність переходу до «стратегічної оборони» перед тим, як Україна зможе здійснити нові відвоювання власних територій 2024 року. Усі ці підходи партнерів по антипутінській коаліції означають, що нині окуповані території, а це 18 відсотків території України, поки що залишаться в руках росії.
Викликів у такий рік імплементації стратегії «стримування і будівництва» буде багато, а саме:
Оборона. Захистити решту 82 відсотки території України буде нелегко. Росія минулої осені пішла в наступ на кількох ділянках фронту. Особлива загроза для міста Авдіївка на Донбасі, яке оточене з трьох сторін. Нещодавно українці також зазнали невдач в районі Бахмута та північніше, біля Кремінної Луганської області. Наразі українці інвестують значні кошти в будівництво оборонних споруд, що раніше не було першочерговим завданням.
Боєприпаси. У війні в Україні все ще домінує артилерія. Тому постачання артилерійських снарядів і ракет має вирішальне значення. Хоча влітку 2023 року українські збройні сили все ще мали перевагу в артилерійському бою, відтоді баланс змінився. Київ наразі скаржиться на гострі проблеми з постачанням. Як нещодавно заявив один із провідних військових командувачів ЗС України, генерал Олександр Тарнавський, в результаті Україні довелося обмежити свої військові операції. За оцінкою аналітиків, Євросоюз не зможе досягти проголошеної ним мети поставити Україні 1 млн снарядів до березня 2024 року. Саме тому, вважає автор статті Андреас Рюш, 2024 рік має стати роком прискореного розвитку виробничих потужностей.
Інші військові матеріали. Україна також потребує інших видів озброєння, насамперед зенітних систем і безпілотників, а також засобів радіоелектронної боротьби та розмінування. Їхня закупівля наразі під знаком запитання, оскільки або запаси в арсеналах НАТО занадто малі, або блокування військової допомоги у Конгресі США ускладнює планування. Тим часом росія перевела свою промисловість на військові рейки.
Більша самодостатність. Україна має підготуватися до ситуації, якщо західна допомога й надалі буде гальмуватися. Тому Київ хоче і далі розвивати вітчизняну збройову промисловість, виробництво якої, за офіційною інформацією, вже втричі зросло в 2023 році. Міністр оборони України Рустем Умеров нещодавно згадав про декілька десятків нових контрактів у сфері озброєнь. Західні системи озброєнь також повинні все частіше обслуговуватися в самій Україні, щоб їх не доводилося щоразу зі складнощами переміщувати за кордон. Наприклад, західна компанія в майбутньому може взяти на себе обслуговування британських гармат в Україні.
Мобілізація. Андреас Рюш зазначає, що достовірних даних про чисельність української армії немає. Проте нещодавно президент України Володимир Зеленський оголосив, що військове керівництво закликає призвати до ЗС України до півмільйона людей. Такі обсяги призовників підкреслюють величезну потребу в кадрах після того, як, за американською оцінкою, війна вже забрала серед українських військових 70 тис. життів і вивела з бойового складу близько 120 тис. пораненими. Решта солдатів потребують відпочинку та реабілітації. Попередня система комплектування була зупинена з початком війни, внаслідок чого призову молодих людей на військову службу більше немає. Виходу з кадрової кризи президент Зеленський поки не визначив.
Навчання. З цим тісно пов’язане питання про те, де і як має відбуватися підготовка нових українських підрозділів. Оскільки російські ракети можуть досягти будь-якої точки України, Київ хоче уникнути скупчення новобранців у казармах. Якщо цей ризик залишиться надто високим і Україна не зможе захистити свої гарнізони зенітними системами, залишиться єдиний вихід — проводити підготовку військ за кордоном. Від початку війни десятки тисяч українців вже пройшли навчання в країнах НАТО, але станом на зараз військових спроможностей для такої підготовки не вистачає.
Українські військові навчаються тактиці позиційної війни на полігоні в Польщі.
Джерело: Kuba Stezycki / Reuters
Звичайно, зазначає автор статті, українці не оприлюднюватимуть свою військову стратегію публічно. Тому спостерігачі повинні скласти картину на основі індивідуальних спостережень та свідчень. Крім того, стратегічна переорієнтація все ще триває і відбувається під впливом різних груп інтересів. Ймовірно, президент Зеленський хотів би уникнути масштабної примусової мобілізації з політичних міркувань. Навпаки, навряд чи вище військове керівництво ЗС України буде в захваті від бажання політичного керівництва провести видовищні, але в кінцевому підсумку непродуктивні військові дії з метою піару. Американці, у свою чергу, закликають до більш скромних цілей. Враховуючи політичний параліч у Конгресі США у Вашингтоні, наразі американці мало що можуть зробити для України.
Американський генерал у Києві
Помітною подією з боку США стало те, що, за повідомленнями американських ЗМІ, Пентагон вперше відрядив до Києва тризіркового генерала. Це відхід від принципу нерозміщення американських військових радників в Україні. У Пентагоні не хочуть говорити про постійну присутність військового радника в Україні, але генерал-лейтенант Антоніо Агуто, очевидно, перебуватиме в Києві довго. Раніше він очолював офіс планування, який координує західну військову допомогу Україні на американській базі у Вісбадені (Німеччина).
Прибуття Агуто до Києва, ймовірно, є відповіддю на критику, що американські планувальники занадто мало знайомі з ситуацією на місці. Військові експерти, такі як Майкл Кофман із Фонду Карнегі (Carnegie Endowment for International Peace), вважають, що український контрнаступ можна було краще організувати, якби представники Пентагону розуміли оперативну обстановку та те, як саме українці воювали. На думку Кофмана, відсутність американських військових спостерігачів у країні є ще більшою помилкою, ніж відсутність певних систем озброєння.
Як нещодавно повідомило видання The Washington Post з посиланням на військові джерела, США та Великобританія брали безпосередню участь у розробці плану українського наступу. Вони намагалися визначити потребу України в системах зброї за допомогою військового моделювання. Подібні симуляційні ігри з українськими військовими мають відбутися знову (у січні 2024 року), але вже в рамках оборонної стратегії.
Загалом Росія та Україна втратили на війні кілька тисяч бойових танків — але цей вид зброї залишається важливим.
Джерело: Efrem Lukatsky / AP
Путін відчуває себе сильнішим
Київ також шукає варіанти наступальних дій, зазначає автор статті. Свідчення такого наміру вже можна побачити в українському списку побажань на отримання західної зброї. До переліку входять не тільки подальші постачання танків Abrams і ракет ATACMS, а й реактивних літаків F/A-18, ударних гелікоптерів Apache та Black Hawk.
Щоб вистояти у війні проти росії, Україні у 2024 році знадобиться велика військова допомога. Кремлівський режим відчуває себе на шляху до перемоги і як ніколи відверто говорить про завоювання всієї України. Від самого початку путін зробив ставку на те, що Захід втомиться, і тепер відчуває себе підбадьореним. «Якщо в України закінчаться боєприпаси», — заявив він минулої осені, — «їй залишиться жити лише тиждень».
* * * * *
Погляд впливового швейцарського видання на події в Україні та позиції Заходу щодо її підтримки, співпадають із загальними трендами, що спостерігаються наразі у політикумі провідних гравців Заходу. Москва добре розрахувала чинник часу та політичної втоми європейців від війни в Україні, своєчасно провела допоміжні операції з відволікання уваги від подій в Україні у вигляді атаки руху ХАМАС проти Ізраїлю та залучила необхідні ресурси для продовження агресивної війни в Україні. А партнери по НАТО поки що традиційно не вважають за необхідне оперативно реагувати на нові виклики і загрози.
Особливо небезпечною виглядає є ситуація у Конгресі США, де після Різдвяних і Новорічних канікул законодавці мають вирішувати питання щодо розподілу державного бюджету США із виділенням коштів на підтримку України у її війні проти глобального агресора. Геополітичні інтереси США наразі передбачають стримування росії, як потенційного агресора на Європейському континенті, її послаблення та виведення з переліку впливових гравців. Таким раціональним цілям може завадити передвиборча боротьба у США напередодні президентських виборів 2024 року.
Підготував Сергій Польовик
