Дипломатичні зусилля з контролю над ядерною зброєю та роззброєнням постраждали після вторгнення росії в Україну

Die Zeit, Німеччина

Світова спільнота та експертне середовище в галузі безпеки і оборони перебувають під враженням від чергового злочину проти людства, вчиненого російською федерацією на теренах України. Очевидно, що масштабний акт екоциду внаслідок підриву дамби Каховської ГЕС, відповідно до задуму кремля, мав на меті створити ускладнення на шляху наступу ЗС України, які почали визвольні дії та успішно звільняють від тимчасової окупації перші міста і села, зокрема й на півдні України.

Водночас цей акт знищення всього живого на затоплених територіях, що матиме наслідки для екологічної та економічної системи багатьох країн Чорноморського регіону, засвідчив, що насправді найбільша геополітична трагедія в Європі відбулася не тоді, коли, за твердженням путіна, розпався Радянський Союз. Вона сталася тоді, коли кремлівський правитель вирішив закріпити своє ім’я в історії відтворенням нової московської імперії у кордонах колись захоплених земель Чингізидами, повторивши масштаби володіння і контроль над землями Європи з умовним кордоном від Балтійського і Північного моря на півночі континенту і на південь, аж до Північної Африки. Першим об’єктом підкорення та навернення в азійську віру московського маніяка стала сусідня Україна. Десятиліттями виплекана п’ята колона Кремля та агентура на всіх рівнях державного апарату і суспільства України сприяли такому наміру та обіцяли, за думкою кремлівського фюрера, легку і швидку перемогу. Помилка путіна виявилася традиційною і фатальною для нього. Він не врахував дух національного спротиву українського народу і його готовність жертовно боротися за власну незалежність і ідентичність.

Наразі зрозуміло також, що мали рацію ті геополітики, які ще за радянських часів застерігали, що військовий конфлікт України з московією є неминучим. Він закладений у системі укладу життя російського суспільства, сталих та традиційних відносин «господар-холопи» між його верхівкою та суспільними класами і прошарками, які є змістом самого існування агресивної, ненажерливої московії.

Підрив дамби Каховської ГЕС змінив гідрографічну і географічну ситуацію регіону затоплення та пов’язаних з цим екологічних систем, засобів існування та виробництва, деформував і призвів до невизначеності перспектив його використання у подальшому.

Наслідки підриву та катастрофи ще вивчаються політично імпотентними міжнародними організаціями насамперед ООН, яка вперто не хоче визнавати росію винною у скоєнні злочину проти людства. Внаслідок такої бездіяльності ООН неминучим стає повоєнне колективне рішення щодо перегляду актуальності існування неефективних міжнародних організацій, що перебувають під політичними впливами москви. Адже росією легко блокується їх діяльність, якщо вона становить небезпеку для москви та загрозу покарання її за скоєні міжнародні злочини.

«Імперія зла» (evil empire) — літературний вираз, що став політичною крилатою фразою завдяки президенту США Рональду Рейгану та стосувався колишнього СРСР, повною мірою має відношення до сьогоднішньої росії. У 90-х роках минулого століття частина колишніх радянських республік дистанціювалася від «покровительства» москви, а решта наразі всіляко намагається звільнитися від впливів московського монстра та утворити нові союзи з більш адекватними партнерами. Москва виношувала імперські плани відновлення панування над державами, країнами та регіонами, що перебували в орбіті її впливів до 1991 року. Відновлення в Європі імперії московитів стало нав’язливою ідеєю путіна та наближених до нього осіб. Війна була лише питанням часу та виникла під впливом низки чинників. Головні з них: стагнація економіки росії, старіння і вимирання російського населення, зростання і домінування Китаю, оточення росії геополітичними сусідами азійського походження, крах міжнародних інституцій, утворених під проводом москви, та зростання популярності ідей західної демократії, внутрішні протиріччя кіл, що здійснюють реальне управління життям росії, зокрема, й діями путіна. Війні передували розв’язані росією військові конфлікти на Кавказі, у Придністров’ї, захоплення та анексія Криму, вторгнення на схід України. Мовчазна або поміркована реакція на агресію москви з боку демократичного Заходу, діяльність скуплених москвою політичних керівників у державах Європи і світу, неефективність та продажність міжнародних організацій стали каталізатором агресивної політики росії.

Водночас росія існує не сама по собі, вона всебічно перебуває у залежності від Китаю. Саме Пекін з його глобальними амбіціями та претензіями на світове панування і геополітичне лідерство у світі має намір перемогти США, утворити систему впливів на держави світу та встановити всеосяжне домінування китайських інтересів. Війна росії в Україні та ефективне протистояння міжнародної спільноти погрозам кремля застосувати ядерну зброю призвели до перегляду перспективності партнерських відносин Китаю із сьогоднішньою росією. Очевидно, що Пекін перестав розраховувати на москву та на її лідера, якому 17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт як міжнародному злочинцю.

У ситуації неприхованого і стратегічного протистояння зі США у боротьбі за світові впливи і домінування Китай, вірогідно, дійшов висновку щодо доцільності збільшення власного ядерного потенціалу, що повинно гарантувати йому насамперед військову складову у досягненні глобального успіху.

Про це свідчать нещодавно оприлюднені результати дослідження з цього приводу та річна доповідь Стокгольмського інституту дослідження проблем миру (SIPRI). А саме, що Китай стрімко нарощує власний ядерний потенціал.

Німецьке видання Die Zeit у редакційні статті зазначає з посиланням на SIPRI, ZEIT ONLINE, AFP, hoe, що у той час, коли загальна кількість ядерного арсеналу у світі зменшується, деякі країни насамперед Китай намагаються нарощувати їх кількість і посилюють загрози застосування ядерної зброї.

Згідно зі звітом SIPRI, минулого року Китай розширив свій арсенал готової до застосування ядерної зброї. У звіті зазначається що, не зважаючи на те, що загальна кількість ядерних боєголовок в усьому світі продовжує знижуватися, кількість готових до застосування ядерних боєголовок зросла у 2022 році порівняно з попереднім роком, особливо в Китаї.

Директор SIPRI Ден Сміт (Dan Smith) заявив для AFP, що «ми наближаємося або вже досягли кінця тривалого періоду зменшення кількості ядерної зброї у світі».

За даними SIPRI, загальна кількість ядерних боєголовок, якими володіють ядерні держави (Велика Британія, Китай, Франція, Індія, Ізраїль, Північна Корея, Пакистан, Сполучені Штати та росія), минулого року зменшилася з 12 710 до 12 512. З них, однак, 9576 були у «військовому стані готовності для потенційного використання», що на 86 боєголовок більше, ніж у попередньому році.

У своїх дослідженнях SIPRI розрізняє складські запаси, готові до використання, і загальні запаси. Останні також включають більш стару ядерну зброю та ту, яка призначена для виведення з експлуатації. Складські запаси, за повідомленням Дена Сміта, визначаються як «готові до застосування ядерні боєголовки, і ці цифри починають трохи зростати». Ця кількість, проте, все ще далека від понад 70 тис. одиниць, що було у 1980-х роках.

Індія, Пакистан і Північна Корея також збільшили свої складські запаси

Більша частина поточного нарощування пов’язана зі збільшенням Китаєм своїх запасів ядерних боєголовок з 350 до 410 одиниць. Індія, Пакистан, Північна Корея та, меншою мірою, росія також збільшили власні складські запаси, тоді як інші ядерні держави зберегли свої рівні складських ядерних запасів. Росія та США, як і раніше, володіють майже 90 % усієї ядерної зброї у світі, зазначає німецьке видання.

Автори дослідження SIPRI також заявили, що дипломатичні зусилля з контролю над ядерною зброєю та роззброєнням постраждали після вторгнення росії в Україну. Зокрема, США припинили «двосторонній діалог про стратегічну стабільність» з росією.

У лютому ц. р. Росія оголосила, що припиняє свою участь у договорі про контроль над ядерною зброєю від 2010 року (New START), який, вважає SIPRI, «є останнім договором, що залишився», та який обмежує стратегічні ядерні озброєння США та росії.

Директор SIPRI Ден Сміт зазначив, що зростання складських запасів ядерної зброї не можна пояснити війною в Україні, оскільки розробка нових боєголовок займає більше часу. Крім того, країни з найбільшим зростанням не мали безпосереднього відношення до війни.

Сміт вважає, що Китай останнім часом здійснив значні інвестування у всі сфери своєї армії, а «те, що ми бачимо, — це зростання Китаю до рівня глобальної могутності, і це — реалії нашого часу».

Одна з перших ядерних ракет Китаю Dong Feng 1 у музеї в Пекіні.
Джерело: © Stephen Shaver/AP/dpa

Агресивна війна росії проти України і цивілізованого світу триває. Нещодавні повідомлення щодо вірогідного постачання бронеавтомобілів китайського виробництва для війська Кадирова, якщо інформація буде підтверджена з незалежних джерел, можуть означати, що Китай прийняв рішення до прямої підтримки у війні свого васала — путінської росії. Якщо це дійсно так, то у Заходу не залишиться іншого виходу, ніж забезпечити швидку перемогу України. Перелік друзів і ворогів України визначений. Китай до друзів не належить. Росія будує нові заводи з виготовлення на своїй території безпілотних літальних апаратів-камікадзе. Якщо він запрацює наступного року, а кількість БПЛА буде вимірюватися тисячами одиниць, може бути пізно. Готуватися і озброюватися Україні потрібно негайно. Час керівництву України політично дорослішати та приймати державницькі рішення, навіть якщо вони непопулярні та не відповідають симпатіям переважної частини електорату.

Підготував Сергій Польовик