Ракетно-енергетична війна

Ситуація довкола ракетних ударів Росії по енергетиці України

 

 

Іван Січень

Провали Росії на лінії фронту змушують її застосовувати інші методи досягнення своїх цілей в Україні. В зв’язку з цим найбільш показові та небезпечні за характером є намагання Москви знищити нашу енергетичну систему, завдаючи масовані ракетні удари по критично важливих об’єктах інфраструктури. У такий спосіб Кремль прагне створити для українського населення нестерпні життєві умови, розраховуючи, що це примусить керівництво України капітулювати. Крім того, окрема мета режиму Путіна — доконечне знищення нашої економіки як основи української державності.

В рамках реалізації таких планів Росія дійсно завдала відчутих збитків українській енергетиці. Разом з тим, українські фахівці успішно відновлюють її роботу. На жаль, це ще зовсім не кінець, бо Москва і надалі докладатиме зусиль для досягнення своїх цілей. Зважаючи на такі обставини, доречними будуть кілька висновків стосовно розглянутої ситуації та напрямів її розвитку.

 

Отже, як можна розцінити дії Росії зі знищення критичних об’єктів енергетичної інфраструктури України?

…Ракетні удари Росії стали логічним продовженням її політики з використання енергетичного чинника, як одного із найбільш дієвих інструментів тиску на інші країни…

По-перше, такі дії стали логічним продовженням московської політики з використання енергетичного чинника, як одного із найбільш дієвих інструментів тиску на інші країни.

З часів розпаду СРСР це, насамперед, стосується України, у якої особливе місце у геополітичних та економічних інтересах Росії. як відомо, основними серед інших інструментами російської політики є відновлення контролю над Україною та її економікою. Тому Росія постійно тисне на Україну та її західних партнерів в економічній та особливо в енергетичній сферах. У багатьох випадках такий тиск набуває форм економічних та енергетичних «війн» проти України. Аналогічну політику Москва застосовує і щодо інших країн з колишнього СРСР.

Довідково:

В середині 1990-х років Росія підвищила ціни на газ для України, що призвело до виникнення у неї значного газового боргу. В якості умов його погашення Кремль вимагав від України повернутися до сфери російського впливу, передати літаки стратегічної авіації, що залишились на українській території, розподілити Чорноморський флот за московським варіантом, а також допустити російську компанію «Газпром» до української газотранспортної системи (ГТС).

З огляду на виникнення критичної ситуації, Україна була змушена виконати частину російських вимог. Так, стратегічні літаки були відправлені до Російської Федерації. Крім того, під контролем Москви залишилися основні бази ЧФ в Криму, а також більша частина його бойових кораблів, літаків та морської піхоти. Всі ці сили використовувались Росією для військового тиску на Україну, а в 2014 році — для захоплення Криму в якості передового загону російських військ.

Водночас, маніпулюючи цінами на газ, Москва намагалася взяти під контроль українську газотранспортну систему, що мала стратегічне значення для Росії як засіб транспортування газу до Європи. Поряд з цим політико-олігархічні групи РФ намагалися перевести у свою власність інші енергетичні об’єкти України стратегічного значення, що забезпечило б їм можливість отримувати додаткові доходи, а також впливати на зовнішню і внутрішню політику України.

А вже після перемоги Помаранчевої Революції взимку 2004–2005 років Росія перейшла до повномасштабного енергетичного тиску на Україну та її європейських партнерів. Мета «газових війн» Росії проти України та ЄС взимку 2005–2006 і 2008–2009 років — зірвати процес євроатлантичної інтеграції України, а також поглибити розбіжності між європейськими країнами на підґрунті їх співробітництва з Росією в енергетичній сфері..

До початку 2010-х років Москві вдалось досягти деяких зі своїх цілей, що вона розцінила, як «стратегічну перемогу» над Заходом та Україною. На погляд Кремля у той час основними з таких досягнень стали набуття доступу до ключових об’єктів енергетичної інфраструктури пострадянських країн (за винятком української ГТС), відмова керівництва НАТО надати Україні статус учасника програми «План дій що членства», а також збереження зацікавленості Європи у російських енергоносіях та залежності від них.

Спираючись на досягнуті «успіхи», Москва активізувала експансію на європейському енергетичному ринку з метою збільшити обсяги прибутків російських олігархів та надходжень до державного бюджету, а також зміцнення політичних позицій Росії в Європі.

Зважаючи на це, Росія почала споруджувати низку нових газопровідних систем в обхід території України, в тому числі «Північний потік» по дну Північного моря, «Південний потік» та «Блакитний потік» по дну Чорного моря, «Ямал — Західна Європа» через Білорусь. Головне призначення таких систем — мати можливість збільшити обсяги транспортування російського газу до Європи, а також знизити транзитну залежність Росії від України.

Одночасно Росія намагалася взяти під контроль ГТС та інші стратегічно важливі об’єкти енергетичної інфраструктури України. В цьому росіянам допомагала реставрація проросійської влади в Україні за підсумками президентських виборів в країні у 2010 році.

 

Разом з тим, Революція Гідності в 2014 році та напад Росії на Україну вплинули на ситуацію. Росія почала втрачати свої позиції в енергетичному секторі Європи та практично втратила їх в Україні.

Так, у 2014 році Європейський Союз і Україна активізували заходи зі зниження своєї залежності від російських енергоносіїв. Найбільш показовими з таких заходів стали організація реверсних постачань газу до України, а також розвиток інфраструктури прийому скрапленого газу в країнах ЄС.

Негативним чинником для російської енергетики також стали західні санкції. На першому етапі — після анексії Росією Криму та організації конфлікту на Донбасі в 2014 році, вони були досить стримані за характером і здебільшого передбачали лише обмеження іноземних інвестицій та заборону передавати російській стороні сучасні технології. Це призвело до зниження російського експорту нафти і газу на європейський ринок. На другому етапі — після розпочатої Москвою повномасштабної війни проти України у 2022 році, санкції стали більш дієві за своїм характером і наразі включають також обмеження на імпорт російських енергоносіїв західними країнами.

Невдалими стали і спроби Москви тиснути на європейські країни НАТО та ЄС в енергетичній сфері. Попри скорочення Росією експортних постачань нафти і газу до Європи, що обумовило рекордне зростання їх вартості на ринку, Європа не пішла на поступки Кремлю.

 

Саме тому Росія і почала застосовувати нову форму війни проти України, якою передбачається фізичне винищення ключових об’єктів її енергетичної інфраструктури. Насамперед це ракетно-бомбові удари по ТЕЦ, трансформаторних підстанціях, лініях електропередач та водозабірних і насосних станціях. Як відомо, у другій половині листопада поточного року такі удари стали масованими.

Діючи так, Москва намагається остаточно підірвати економіку України, завдавши їй катастрофічних збитків, а також поширити паніку серед українського населення та створити для нього нестерпні побутові умови. Згідно з очікуваннями Кремля, це примусить керівництво України капітулювати.

 

…Перехід Росії до масованих руйнувань енергетичної інфраструктури демонструє справжню сутність режиму Путіна та цілі його війни проти України…

По-друге, перехід Росії до масованих руйнувань енергетичної інфраструктури України демонструє справжню сутність режиму Путіна та цілі його війни проти нашої країни. Він відверто фашистський за характером і прагне знищити українську державність і націю.

Всі пам’ятають, під якими гаслами Росія розпочинала війну проти України в лютому поточного року. Нагадаємо їх. Основними з них були «гарантування безпеки Росії у спосіб примушення Києва до гарантованої відмови від вступу до НАТО», «денацифікація та демілітаризація України», «звільнення українського населення від нацистів та націоналістів». В контексті даного допису звернемо особливу увагу саме на останнє гасло.

Ми всі в режимі онлайн бачили, як Росія «звільняла» Маріуполь, Бучу та Ірпінь, перетворивши їх у зону тотальних руйнувань із десятками тисяч жертв серед мирного населення. Спостерігаємо за тим, що відбувається на «звільнених», а точніше — окупованих Росією територіях сходу та півдня України, де панують репресії, насильства, вбивства, грабунки та інші форми безчинств стосовно місцевого населення. А чоловіків насильно забирають до російської армії в якості «гарматного м’яса». До речі, саме на сході та півдні України проживає більша частина її російськомовних громадян.

Що тут тепер можна казати про решту територій України, які зазнають систематичних ракетних ударів з боку російських «освободителей»? Причому вони зовсім не переймаються стражданнями мирного населення, включно з дітьми, жінками та людьми похилого віку, яких вони нібито прийшли захищати.

І навіть більше, «освободители» умисно примушують їх страждати. І не тільки не приховують цього, але й відверто декларують свої цілі на вищому рівні, в тому числі у Державній думі Росії. Саме це і було названо головною метою завдавання ударів по українській енергетичній інфраструктурі напередодні зимового періоду.

А тому війна Росії проти України, яка раніше декларувалася як «освободительный поход», вже відверто визнається Кремлем як такою, що має на меті знищення української державності та нації. Ось це і є справжнім фашизмом у його найгіршому прояві — путінського рашизму.

 

…Застосування терористичних методів проти мирного населення України підтверджує неспроможність Росії досягти своєї мети суто у військовий спосіб…

По-третє, широкомасштабне застосування Росією терористичних методів проти мирного населення України підтверджує неспроможність Москви досягти своєї мети щодо нашої держави суто у військовий спосіб.

Наприкінці серпня поточного року Україна фактично перехопила стратегічну ініціативу на фронті. З того часу саме Україна визначає подальший хід війни та нав’язує свою волю супротивнику. Про це свідчать успішні дії Сил оборони України, які вигнали супротивника зі східної частини Харківської області та правобережної частини Херсонської області, а тепер проводять локальні наступальні операції у північно-західній частині Луганської області та на півдні Запорізької області.

Своєю чергою супротивник перейшов до жорсткої, позиційної оборони на більшій частині лінії фронту, за винятком окремих ділянок на Донбасі, де він все ще намагається наступати. Втім, попри те, що там зосереджені основні та найбільш боєздатні сили російської армії, разом з підрозділами ПВК «Вагнер», вони вже понад чотири місяці не можуть досягти жодних реальних успіхів.

Навряд чи допоможе Росії і проведення часткової мобілізації. Призов до армії понад 300 тис. осіб дійсно дає змогу Росії компенсувати втрати своїх військ на фронті та навіть збільшити їх чисельність. Втім, відсутність у них належної підготовки, необхідного озброєння та мотивації до участі у війні не дають змоги відчутно підвищити боєздатність російських військових підрозділів. За оцінками західних експертів, перемогти на лінії фронту Росія вже не здатна. А тому буде відступати.

Наприкінці Другої світової війни у подібній ситуації опинилася гітлерівська Німеччина. Вона намагалася змінити стан справ на свою користь, завдаючи ракетно-терористичних ударів по Лондону та інших містах Великобританії. Наразі цей досвід перебирає на себе путінська Росія.

 

…Злочини Росії проти людяності стали каталізатором поглиблення взаємодії всього цивілізованого світу з питань надання допомоги Україні…

По-четверте, злочини Росії проти людяності в формі свідомого провокування гуманітарної катастрофи в Україні викликали різко негативну реакцію всього цивілізованого світу та стали каталізатором поглиблення його взаємодії з питань надання допомоги нашій державі. Це ще раз підтвердило непохитність позицій західних країн у відстоюванні свободи та демократії у світі.

Дії Москви зі знищення енергетичної інфраструктури України рішуче засуджують лідери більшості західних країн та керівництво ЄС і НАТО. На їх переконання, це воєнний злочин та варварство. При цьому був зроблений наголос на необхідності покарання Росії за позбавлення українців електроенергії та тепла, що може прирівнюватися до застосування зброї масового ураження.

Вже у найближчій перспективі однією з форм такого покарання стане ухвалення ЄС дев’ятого пакета санкцій проти Росії, який безпосередньо стосується її нафтогазової сфери і позбавить режим Путіна значних статків для продовження війни проти України. Розпочато також процес міжнародного визнання Росії країною-терористкою.

Водночас керівництво ЄС висунуло ініціативу «Генератори надії». У її рамках понад 200 великих європейських міст вже почали надсилати до України генератори для автономного забезпечення електроенергією лікарень, шкіл, дитячих садків та інших соціальних закладів. Крім того, доправляються трансформатори для відновлення українських електромереж. Окремий механізм координації зусиль з надання допомоги Україні у забезпеченні роботи та підвищенні стійкості її енергетичних систем створений країнами G7.

Ракетні удари Росії вкотре вказують на необхідність посилення системи ППО України, що може бути зроблено лише за допомогою наших західних партнерів. Наразі розглядається можливість переміщення на територію України двох ЗРК Patriot зі складу ЗС Польщі, які вона отримала від ФРН. А Німеччина та США планують направити до України додаткову кількість власних систем ППО. Крім того, США виділили Україні понадпланову військову допомогу на суму 400 млн доларів.

 

…Плани Росії з примушення України капітулювати у спосіб руйнування її енергетичної системи фактично провалилися…

По-п’яте, плани Москви з примушення України капітулювати у спосіб руйнування її енергетичної системи фактично провалилися. Українське суспільство не тільки не піддалося російському шантажу, але й ще більше згуртувалося у протистоянні агресору.

Російські ракетні удари дійсно завдали значної шкоди енергетиці України і поставили більшість українців у вкрай важке положення. Разом з тим, всупереч очікуванням Кремля, це не призвело ні до незворотних катастрофічних наслідків для енергетичної системи України, ні до поширення паніки чи антивладних настроїв серед українського населення, ні до вимог громадян щодо припинення опору Росії.

Енергетична система України була запущена в роботу вже через добу після російських ракетних ударів. Нехай не повною мірою, не всюди та зі значними перебоями, але вона все ж запрацювала. А тепер оперативно відновлюється за допомогою наших західних партнерів.

Звичайно, Росія може продовжити терористичні дії стосовно енергетики України, і вона, скоріш за все, це робитиме. Однак жодні удари росіян не зможуть зламати українську націю. Ми все одно відбудуємо все зруйноване Москвою та не підемо їй на поступки аби як важко нам не було.

Що і можна назвати головним висновком статті.

 

Схожі публікації