Путін притиснутий до стіни

Путін притиснутий до стіни. З огляду на це, виникають чотири можливих сценарії

26.03.2022 р. «Focus», Німеччина

Німецьке видання «Focus» опублікувало 26 березня ц. р. черговий аналіз німецького дослідника з політичних питань та з питань міжнародної політики Томаса Єгера (Prof. Dr. Thomas Jäger). Стаття присвячена актуальному стану війни Росії проти України та можливим сценаріям її розвитку.

Путін в оточенні військового керівництва Росії.
Джерело: imago images/ITAR-TASS

Як може бути закінчена війна, яку агресор не хоче політично програвати, але вже програв її? — ставить запитання автор дослідження. У цій ситуації Путін може ще більше посилити насильство в Україні, оскільки він не може досягти ані своїх військових, ні політичних цілей. Путін перебуває у глухому куті. Наскільки він озлоблений та чи може йому допомогти Китай.

Виходячи з надмірно оптимістичних припущень про напад і нереалістичної оцінки загальної ситуації, президент Путін завдав Росії серйозної шкоди. Країна політично ізольована, економічно перебуває під суттєвим тиском, внутрішньо репресивна і, з точки зору майбутніх перспектив, позбавлена ​​всіх переваг від своїх природних ресурсів і географічного розташування. Наприкінці цієї війни Росія буде не третьою світовою державою, до стану якої Путін зі своїми неоімперіалістичними амбіціями хотів модернізувати «російський світ», а великою рівнинною країною з дефіцитною економікою та з ядерними ракетами.

Це був би Радянський Союз 2.0 без його ідеологічної привабливості та глобального політичного впливу. Колишній канцлер Німеччини та визнаний кризовий менеджер Гельмут Шмідт (Helmut Schmidt), щоб підсумувати напружений зв’язок між тотальною бідністю та інтенсивним озброєнням, назвав це державне утворення «Верхнею Вольтою з ядерними ракетами» (Верхня Вольта зараз називається Буркіна-Фасо).

Війна вже програна, адже Росія не може досягти своїх цілей у війні, а саме швидкого розгрому українських збройних сил, встановлення проросійської влади та «звільнення» населення. Втеча людей на Захід щодня дає ґрунт для брехні російській пропаганді. Україна може бути окупована, але дуже довго не буде проросійською.

Чотири можливі напрями дій російського президента

Війна програна, тому що Росія не може досягти своїх цілей за допомогою війни, а саме нейтралітету та «демілітаризації» України, утворення буферної зони з ослабленими державами на східному кордоні НАТО та поділу понять і змісту європейської та американської безпеки. Щодо всіх своїх політичних вимог від грудня 2021 року, Росія досягла протилежного, а саме, відбулося політичне посилення Заходу, здійснено військове посилення на кордоні зони НАТО, досягнуто згуртованості між країнами-членами ЄС.

Росія все ще може зробити ставку на час, маючи сподівання, що все зміниться через витрати, понесені на Заході, уявний розрив між країнами НАТО та ЄС. Але на цей час це так не виглядає. Україна ж, навпаки, «виграє» цю війну, якщо вона в ній навіть не переможе. Тоді питання полягає в тому, як довго Росія може терпіти таке «кровопролитне перемир’я» у війні.

Водночас президент Путін не хоче зазнавати поразки у війні. Він прагне знову розширити сферу впливу Росії, відновити «русский мир», який включає всі території, де живуть росіяни, і відновити статус Росії як світової потуги. Найбільшу геополітичну катастрофу XX століття, як назвав президент Путін розпад Радянського Союзу, йому потрібно було ліквідувати. Всередині Росії це зараз і відбувається, коли країна наближається до стану Радянського Союзу з точки зору внутрішнього пригноблення, політичної обмеженості та економічної ізоляції.

Зовні Росія вже програла, оскільки військова потуга є необхідним щитом для держави, що в Європі тільки зараз починає ставати очевидним, але військова складова менш підходить в якості меча для досягнення політичних цілей. Саме тут цей меч може досягти найбільшої ефективності, якщо взагалі не буде використовуватися. З іншого боку, війна, яку веде Росія, призвела до стану, коли ефективність її збройних сил, за виключенням ядерного озброєння, нині оцінюється нижчою, ніж до війни. За наявними даними з різних джерел, через місяць війни 40 000 із 190 000 солдатів, яких Росія ввела в Україну, були вбиті, поранені або дезертирували.

Бельгія, Брюссель. Федеральний канцлер Німеччини Олаф Шольц
разом з президентом США Джо Байденом
перед зустріччю лідерів найбільш розвинених країн світу G-7 у штаб-квартирі НАТО.
Фото: Michael Kappeler/dpa-pool/dpa

Економічні перспективи Росії похмурі. Росія за один місяць повернула свою інтеграцію у світову економіку на тридцять років назад. У майбутньому багато фінансово спроможних країн більше не вважатимуть її надійним постачальником енергії, тому Росія втратить контракти на поставки. Це знизить ціну російського експорту в інші країни, що вже продемонструвала Індія, яка купує нафту зі знижкою. Рубль залишиться валютою лише в Росії, всупереч тому, чого хотів російський уряд, який бачив свою валюту в кошику міжнародних резервних валют. У Росії будуть обмежені виробництво та споживання, країна швидко втратить зв’язок із світовою економікою. Тут доречними є також паралелі із радянським минулим, як погляд у російське майбутнє.

Президент Путін програв війну політично, навіть якби виграв її у військовому плані, на що зараз не схоже. Україна не матиме легітимного проросійського уряду, Альянс НАТО є більш згуртованим, ніж раніше, США продовжують діяти в Європі, а здатність стримування на східному кордоні Альянсу буде посилено. Європа не стане зоною впливу Росії.

При цьому, президент Путін не може програти війну, не втративши все, в тому числі й особисто. Це призводить до остраху, що, загнаний у кут, він може діяти ірраціонально та стимулювати ще більше загострення війни.

Які дії можуть бути наслідком цієї ситуації?

Одна з них полягає в тому, що Росія має програти війну, а президент Путін має бути звинувачений у Міжнародному кримінальному суді. Підтримка України дасть змогу відкинути назад війська, що задіяні у російському вторгненні, Росія визнає безвихідність ситуації і діє відповідно до цього. Припущення, що Путін переконаний у тому, що він не може програти війну, тут відкидається.

По-друге, внаслідок переговорів між Україною та Росією має бути напрацьований територіальний та статусно-політичний компроміс, досягнутий квазінейтралітет замість виведення російських військ. Незрозуміло, що буде з окупованими Росією районами України. Країни-члени НАТО очікують, що Україна висуне до них вимоги з наданням гарантій безпеки, що призведе до далекосяжних рішень всередині Альянсу. Може виникнути питання про репараційні виплати.

Президент Росії Владімір Путін та його китайський колега Сі Цзіньпін.
Джерело: dpa/Greg Baker/Pool AFP/AP

Третя можливість полягає в тому, що Україна залишається в тривалому військовому перемир’ї з високим рівнем російського військового насильства. Українську територію продовжуватимуть бомбардувати, триватиме вимушене переселення мільйонів людей, а країна, хоча й з легітимним урядом, не зможе розвиватися, на зразок Сирії. Вирішальним для цієї перспективи є те, чи зможуть Росія або Україна протриматися довше за іншу сторону. Відповідно до нинішньої ситуації, це призведе до перевантаження Росії у військовому та фінансовому плані.

Четверта можливість полягає в тому, що Росія виграє війну, окупує країну і нав’яже їй авторитарну систему правління. Тоді б Україну покинуло набагато понад десять мільйонів людей. Фінансово ослаблена Росія постала б перед завданням відновлення країни без населення. Водночас окупація, яка б зв’язала російські сили в Україні, переросла б у тривалу партизанську війну. Цю ситуацію, мабуть, не можна було б довго приховувати від російської громадськості, що також зробило би відомим для широкого загалу характер ведення війни Росією.

Чи є Китай останньою надією Путіна?

Основні передумови цих подій могли би змінитися, якщо Китай вступив би у війну на стороні Росії. Такий варіант варто враховувати, навіть якщо наразі немає нічого, що би про це свідчило. Ні поразка Росії, ні тривала війна на виснаження не є в інтересах Китаю. Пекін раніше вже висловився за розв’язання проблеми шляхом переговорів, але поки що не підтримав цю позицію жодними суттєвими ініціативами.

Окрім воєнної перемоги, яка закінчиться політичною поразкою, єдиний спосіб уникнути поразки президенту Путіну — це знайти рішення шляхом переговорів. Але російський президент, очевидно, бачить ці перспективи по-іншому. Можливо, його дезінформували російські служби щодо передумов війни. Можливо також, відіграє роль те, що він вважає себе найбільш поінформованою людиною зі здатністю приймати оптимальні рішення.

Це є звичайними недоліками автократичних правителів після занадто тривалого періоду одноосібного правління. Тим часом Путін міг би мати краще уявлення про ситуацію, оскільки він не має обмежень у доступі до оцінок іноземних ЗМІ. Однак це вимагає від нього спроможності сприймати і переносити певний когнітивний дисонанс. Йому доведеться визнати, що він особисто зруйнував «успіхи» останніх двадцяти двох років. Політично Росія стала державою-парією, внутрішньо — репресивною, економічно — без перспектив успіху.

Про автора: Томас Єгер
Професор доктор Томас Єгер (Prof. Dr. Thomas Jäger) від 1999 року очолює кафедру міжнародної та зовнішньої політики в Університеті місто Кьольн (Köln). Основні напрями його досліджень зосереджені на проблематиці міжнародних відносин, а також зовнішньої політики США та Німеччини.

https://www.focus.de/politik/ausland/ukraine-krise/russland-ist-zum-paria-staat-degradiert-putin-kann-jetzt-nur-noch-auf-china-hoffen_id_73598170.html

У заголовку матеріалу колаж: джерело «Слово і діло» https://www.slovoidilo.ua/

Схожі публікації