Прогноз для політичних еліт Росії

Путінська Росія незабаром буде не більше як державою-платником данини Китаю

19.08.2022 р. «Focus», Німеччина

Зважаючи на бурхливий розвиток подій навколо загарбницької війни Росії в Україні, готовність Москви до здійснення ядерного саботажу на Запорізькій АЕС та наміри агресора продовжувати тотальну війну на знищення української нації, привернуло увагу аналітичне дослідження онлайн-кореспондента впливового німецького видання «Focus» Томаса Єгера (Thomas Jäger), присвячене проблематиці подальшого позиціонування російських еліт, надруковане 18 серпня ц. р.

Війна Росії в Україні підживлюється від конфлікту на Тайвані: президент Китаю Сі Цзіньпін.
Джерело: imago/ITAR-TASS

Російські еліти мають переглянути свої цілі, вважає видання. Адже рішення президента Путіна наразі привели країну до міжнародної ізоляції і, таким чином, до самостійно організованої ним державної залежності від Китаю.

Метою загарбницької війни Росії проти України, зазначає «Focus»,  було вивести Росію на шлях становлення світової держави. Цієї мети російська еліта прагнула ще після розпаду Радянського Союзу, але пострадянські держави постійно чинили опір.

Росія не могла досягти цієї мети без застосування насильства. Зараз вона прагне досягти статусу світової потуги із застосуванням саме військової сили. З цією метою, після холоднокровного захоплення Білорусі, зараз, за планом Путіна, має бути окупована Україна та приєднана до Росії, утворивши таким чином уявне потрійне возз’єднання Росії.

Подальший план Москви передбачає посилення тиску на країни Східної Європи та США, з метою дискредитувати у принципі членство країн в НАТО та досягти виведення всіх іноземних військ зі Східної Європи. Це дозволило б Росії володіти домінуючою військовою та енергетичною ініціативою.

«Орбан скрізь» — такий був план, коли Росія напала на Україну

Це також стосується решти Європи, оскільки Німеччина та Італія були і залишаються залежними від російських енергоносіїв і не спроможні діяти військовими засобами. Франція послідовно розігрувала плани ідеї стратегічного партнерства з Росією.

Якби громадська думка в Європі визначалася стимулами та витратами коштів, пов’язаними зі  зміною пріоритетів від США до Росії, або якби американська політика добровільно виключила себе зі справ у Європі, Росія стала би домінуючою державою в Європі та могла би розраховувати на прихильні уряди в усіх європейських країнах. Це були би неліберальні держави, на зразок держав «Орбан всюди». Такий був план, коли Росія почала напад на Україну.

Однак ситуація склалася інакше, оскільки наступ Росії на Київ провалився, США організували скоординовану та потужну відповідь Росії у вигляді санкцій, на які країни ЄС погодилися, зважаючи на серйозність ситуації. Вони надали Україні потужну підтримку, і російські війська не досягли того, що їм наперед зараховували як успіх.

Рішення Путіна поставили Росію в залежність від Китаю

Тому відразу аналітичні дослідження зосередилися на питанні про те, наскільки непоінформованою та самопереоціненою була російська провідна еліта, яка приймала рішення стосовно починання війни.

Навіть якщо хибні уявлення про ситуацію в Україні та її міжнародну підтримку тоді виникли через те, що особи, які приймають рішення, керувалися самовпевненою оцінкою на підставі недостовірної інформації, сьогодні це вже більше не може бути актуальним щодо оцінки ситуації того часу.

Адже російські війська зазнали великих втрат, обсяги яких оцінюють приблизно в 40 000 загиблих і вдвічі більше поранених, тобто разом близько 120 000 осіб. Росія зазнала символічних поразок від Києва до Криму та Чорного моря, а країна потрапила під дію ефективних санкцій Заходу.

Президент Росії Владімір Путін.
Джерело: IMAGO/Russian Look

В осяжному майбутньому Росія не зможе досягти своїх політичних цілей, тобто стати світовою державою, домінуючи в Європі. У цій ситуації російські еліти повинні були би переглянути свої цілі. Адже наразі рішення президента Путіна привели країну до міжнародної ізоляції і, таким чином, до добровільно створеної залежності від Китаю.

Вже зафіксоване різке падіння експорту

Відносини Росії із Заходом залишатимуться обмеженими запровадженими санкціями, доки править цей президент чи його наступник-однодумець, зазначає німецьке видання. Імпорт уже зараз різко впав і буде падати й надалі, тому що під режим санкцій потрапляють нові сфери, а компанії-партнери утримуються від нових інвестицій.

Імпорт із Заходу впав водночас з імпортом з інших країн, включно з Китаєм, оскільки компанії побоюються вторинних санкцій. Експорт наразі є скоріше проблемою для більшості європейських країн, оскільки поставки енергоресурсів скоротилися, а продукти подорожчали.

Але вже у середньостроковій перспективі зовнішньоторговельні операції будуть взагалі припинені, в результаті чого Росія втратить важливий ринок збуту. Російські компанії вже зараз можуть доставляти товари в інші регіони тільки з 30-відсотковою знижкою. Військове стримування, якого не існувало у Східній Європі до початку війни в Україні, буде інтенсивно нарощуватися протягом наступних кількох років. Імідж Росії, її м’яка сила (soft power), залишатимуться від’ємними протягом багатьох років.

Частина німецької еліти, яка симпатизує російській еліті, не зможе швидко відновити свій вплив, останні її представники підуть з вищих політичних позицій Німеччини, не маючи можливості задати нові імпульси на користь розвитку відносин з Росією. Спроба Росії утвердитися як імперська держава в Європі і з цієї позиції розвивати більш інтенсивні відносини з державами на інших континентах зазнала невдачі.

Китай виграє від відмови Європи купувати російські енергоносії

У цій ситуації Росії доведеться деякий час зосередитися на Китаї, оскільки вона не може впоратися з альтернативою, а саме новим імперіалістичним наступом Пекіну на Центральну Азію. Країна для цього занадто слабка у військовому та економічному відношенні і побоюється підтримки Китаєм центральноазіатських держав колишнього Радянського Союзу. Таким чином, Китай для Росії залишається безальтернативним партнером.

Зараз цей зв’язок подекуди описують як вісь автократії, як зв’язок між енергоємною світовою державою Китаєм і російським ринком, де китайські товари можна продавати без конкуренції. Справедливим також є твердження, що Китай виграє від відмови Європи та США продовжувати купувати російські енергоносії. Адже Китай може й надалі визначати ціну на них, як він це робить вже зараз, коли вимагає і отримує знижку в 35 доларів на барель нафти. Уряд Китаю також визначатиме ціну на газ, оскільки Росія географічно прив’язана до Китаю і, якщо Захід зникне з переліку її партнерів, у Москви залишиться лише Схід.

Невдачі Росії демонструють перевагу Америки

Іншими словами, Китай домінуватиме у відносинах з Росією, і Росія більше не буде чимось більшим, ніж державою-платником данини Китаю. У неї немає інших варіантів. З огляду на перебіг військових дії Росії, які можна спостерігати в Україні, вона в майбутньому також, на відміну від попередніх періодів, не матиме великих сподівань на військову підтримку з боку Китаю.

Невдачі Росії вкотре продемонстрували відчутну перевагу американської військової техніки. Порівняння настільки вражає, що Китай вимушений був продемонструвати власні можливості під час великих військових навчань, які імітували окупації Тайваню.

Ці навчання були посланням до США та їхніх союзників в Індійсько-Тихоокеанському регіоні, а також до Москви, тому що саме у Пекіні відносини між двома державами зараз переосмислюються.

Не можна виключати, що китайські націоналісти, які зараз чинять тиск на президента Сі через те, що він занадто м’який у зовнішній політиці та надто неуспішний в економічній політиці Китаю, знову зможуть підняти тезу  «нерівноправних договорів» як предмет політичних вимог.

Китай не зацікавлений у продовженні санкцій

Хоча безпека Росії також гарантована на Сході, оскільки ядерне стримування гарантує недоторканість кордонів, але в реалізації міжнародного позиціонування, яке в першу чергу орієнтоване на Китай, можуть бути підходи до двосторонніх переговорів щодо територій на сході Росії, оскільки велика кількість важелів впливу перебуває у китайських руках.

Президент Китаю Сі Цзіньпін та президент Росії Владімір Путін у столиці Китаю Пекіні.
Джерело: Alexei Druzhinin/Pool Sputnik Go

Тому зараз в інтересах Китаю може бути продовження війни в Україні. Після початкового шоку від неспроможності Росії захопити Україну одним ударом тепер може з’явитися усвідомлення того, що може бути вигідним, якщо російські сили в Україні дозволять розгромити та знищити себе. Це робить східний кордон Росії дедалі вразливішим.

З іншого боку, Китай не зацікавлений у продовженні дії санкцій, які також впливають на китайські компанії. Націоналізм китайського президента у цьому випадку вступає у протиріччя з економічними інтересами китайського суспільства.

Росія не могла торгувати на рівних із США після 1991 року

Принаймні це те, що є спільним між Китаєм і Росією, адже і в Росії імперіалізм президента протирічить економічним інтересам суспільства. Важливим для Росії також буде те, як в майбутньому щодо Росії та Китаю поведеться Індія.

Чим більш віддаленими є відносини Індії з Росією, тим більше асиметричні відносини між Китаєм і Росією обмежуватимуть міжнародні можливості дій і впливів Москви. США вже спрямували свою політику відповідним чином.

Те, що почалося як спроба створити Росію як домінуючу силу в Європі та перетворити її на третю світову потугу, швидше за все, закінчиться глобальною залежністю Росії від Китаю. Росія не могла торгувати на рівних із США після 1991 року, тепер вона не може робити це на рівних з Китаєм. Країна потрапила в пастку залежності через власні амбіції та неправильні оцінки лідера країни Путіна.

У Росії вже більше немає жодної альтернативи, окрім Китаю. Країна заблокувала всі можливості для себе через катастрофічно неправильні рішення Путіна. Якщо Кремль знову буде мислити стратегічно і буде шукати вихід із неправильного рішення Путіна, яке має серйозні наслідки для міжнародного позиціонування Росії, їй доведеться розглядати розширення можливих варіантів дій. Проте вони є лише у Заходу.

Економічне відставання від США, ЄС та Китаю стрімко збільшуватиметься

Зазіхання Росії на Балкани, Близький Схід і Північну Африку є частиною її європейської політики і може бути належним чином проаналізоване лише в цьому контексті. Але ця гра на межі прийнятного залишається тактичною у відносинах Росії з ЄС, вона спрямована на здійснення тиску, а не на взаємовигідну співпрацю.

Якщо Росія хоче залишатися незалежною та впливовою, її єдиний вибором є приєднатися до Європи, хоча би й на основі європейської інтеграції, яка є ознакою внутрішньо постімперіалістичної Європи. Остання теза стосувалася би не лише Росії, зазначає автор дослідження.

Сьогодні це може здатися ілюзорним, і цілком можливо, що Росія ніколи не піде цим шляхом. Але тоді вона не буде ні незалежною, ні впливовою, бо вже не має для цього власної економічної та технологічної основи. І відстань до США, ЄС і Китаю буде швидко збільшуватися, економічно і технологічно.

Більш ймовірно, що російська керівна еліта поглинула власну пропаганду таким чином, що має нечітке уявлення про реальну стратегічну ситуацію. Її статичний, ідеологічно модифікований погляд на світ, однобічна інформація та непохитна переоцінка власних сил політичною елітою призвели Росію до стратегічно тупикової позиції, в якій вона не може реалізувати свої амбіції.

Про експерта. Проф. д-р Томас Єгер

Проф. д-р Томас Єгер (Prof. Dr. Thomas Jäger) від 1999 року очолює кафедру міжнародної та зовнішньої політики Кельнського університету.

Його дослідження зосереджені на міжнародних відносинах та американській і німецькій зовнішній політиці.

[згорнути]

 

https://www.focus.de/politik/ausland/ukraine-krise/analyse-von-thomas-jaeger-russland-wird-schon-bald-ein-tributstaat-chinas-sein_id_136591871.html

Схожі публікації