Претензії на владу Австралії та Китаю. Частина 2

Претензії на владу Австралії та Китаю. Частина 2

03.06.2022 р. «Deutschlandfunk», Німеччина

Мінливі події у південному регіоні Тихого океану

Перша частина матеріалу —  за посиланням https://bintel.org.ua/analytics/pretenzii-na-vladu-avstralii-ta-kitayu/

Політика чекової книжки Пекіна вводить країни Південного моря в боргову пастку і залежність

Китай витрачає великі суми. Здається, китайцям байдуже, чи будуть використовуватися результати їх великих проектів, чи ні. Очевидно, вони є лише засобом досягнення мети, тому що для фінансово слабких країн Південного моря вони означають безпечний шлях у боргову пастку. Старший аналітик з оборонної стратегії та можливостей з Канберрського інституту стратегічних досліджень Малкольм Девіс (Malcolm Davis) звинувачує в цьому австралійський уряд.

 «Занадто довго ми сприймали як належне, що острівні країни південної частини Тихого океану покладаються виключно на нас, Австралію. Китайці дозволяють цим країнам накопичувати борг за боргом, а якщо вони не можуть його повернути, вони просто забирають острів, мис чи порт замість грошей».

 «Політика чекової книжки» Пекіна, схоже, має лише одну мету: отримати більший вплив у регіоні. А також і вплив дипломатичний. Quid pro quo, одна рука миє іншу. Якщо в ООН будуть критичні голоси та небажані голосування, китайці розраховують на голоси острівних держав, яких вони підтримують коштами. Австралія також має подібні очікування, але для Китаю мова йде про більше, а саме, права на рибальство та ліцензії на корисні копалини, про доступ до портів, пристаней та регіональних аеропортів, а також часто про володіння землею та ділянками під забудову для китайських інвесторів.

Стратегічна військова присутність у південній частині Тихого океану

Кейтлін Бірн

Директор Азіатського інституту Гріффіта Кейтлін Бірн (Caitlyn Byrne), у своїх думках йде ще далі. Вона вважає, що Китай намагається досягти в довгостроковій перспективі стратегічної військової присутності в південній частині Тихого океану. Тому найважливішим завданням Австралії в регіоні має бути запобігання саме цьому.

Кейтлін Бірн заявляє, що «Австралія повинна бути готова до того, що Китай буде ще агресивніше заявляти про свої претензії на владу. Тому ми повинні значно розширювати наші дипломатичні спроможності. Наші закордонні представництва в південній частині Тихого океану недофінансовані й неповністю укомплектовані. Внаслідок цього, Австралія не в змозі розробити та впровадити більш жорстку зовнішню політику в нашому регіоні».

Австралія перебуває під зовнішнім тиском. Її присутність у регіоні південної частини Тихого океану та, перш за все, «більш надійна зовнішня політика», яка тут бажана, пов’язана з ​​ризиком. Зрештою, Пекін є найважливішим торговим партнером Австралії, а Вашингтон – її найважливішим союзником. Тому Австралія повинна збалансувати власні економічні інтереси та інтереси безпеки. Директор Азіатського інституту Гріффіта Caitlyn Byrne вважає, що Австралії наразі потрібна чесна дискусія про своє місце у світі. У цій дискусії не буде легких запитань чи відповідей.

«Ми також повинні переглянути наші відносини зі США. Ці відносини є основою нашої зовнішньої політики. Але я думаю, вважає Caitlyn Byrne, що нам пора стати на ноги і в той же час дуже ретельно переглянути наші відносини з Китаєм та з рештою країн Азії».

Канберра озброюється

Стюарт Роберт

У південній частині Тихого океану не можна не помітити наслідків китайського впливу, серед яких — збудовані морські порти та пірси, масивні урядові будівлі, мости, вежі мобільного зв’язку та злітно-посадкові смуги в аеропортах. Зростаюча присутність Китаю також має наслідки в Австралії та призводить до того, що Канберра озброюється. Десять років тому Австралія витрачала на оборону менше півтора відсотки свого валового внутрішнього продукту, а сьогодні – більше двох відсотків. Міністр у справах зайнятості, професійної підготовки, малого та сімейного бізнесу Стюарт Роберт (Stuart Robert) намагається досягти двох речей: збереження та розширення робочих місць і підвищення військової безпеки Австралії в Тихому океані.

Він заявив, що «ми робимо великі інвестиції, тому що ми маємо справу з Китаєм, який не грає за існуючими правилами та діє в Тихому океані приховано, за зачиненими дверима».

Якби події відбувалися за планами Пентагону, вважає Стюарт Роберт, то австралійські підводні човни регулярно патрулювали би Південно-Китайське море в інтересах США, щоби тримати під контролем діяльність «Червоної армії» Китаю. Але нинішній дизельний флот австралійців на це не здатний. Він недостатньо швидкий, недостатньо тихий, і його діапазон дії занадто малий. Пройде щонайменше 15 років, перш ніж під австралійським прапором запрацюють перші вісім нових підводних човнів, розроблених у США.

Китайський винищувач на військових навчаннях.
Фото: picture alliance / Xinhua News Agency | Zhang Kai

«Китай став головним гравцем у регіоні»

Джонатан Прайк

Директор Програми тихоокеанських островів в Інституті Лоуі, незалежного аналітичного центру в Сіднеї, Джонатан Прайк (Jonathan Pryke), вважає, що військовий вакуум грає лише на руку китайцям – і радить зосередитися на прагматизмі.

Джонатан Прайк вважає, що «Австралія не може розраховувати, що матиме стратегічну монополію на регіон тихоокеанських островів. Китай став головним гравцем у регіоні завдяки розвитку інфраструктури, приватним інвестиціям, сприянню розвитку та фінансовим кредитам. Тому, вважає вчений, ми повинні враховувати геополітичну напругу з Китаєм і бути готовим до поступок».

Але будь-яка поступка Пекіну означатиме свого роду дипломатичний танок на канаті, оскільки занадто великі поступки з боку Австралії в південній частині Тихого океану Китай може інтерпретувати як слабкість, тоді як союзник США може розцінити їх як втому від альянсу.

Лейбористський політик вважає, що Австралія повинна надавати більше допомоги сусідам

Аніка Уеллс

Прес-секретар Лейбористської партії в Тихоокеанському регіоні Аніка Уеллс (Anika Wells) застерігає, що необхідно уникати будь-якої ескалації і що дві наддержави в регіоні не повинні протистояти одна одній. Натомість вона вимагає, щоб Австралія надавала більше допомоги сусідам,  список яких довгий.

Політик від Лейбористської партії вважає, що «прикладом протистояння і кооперації є ставлення до зміни клімату. У Тихому океані є три великі проблеми: США, Китай і зміна клімату. Одного разу міністр оборони Австралії висміяв мешканців островів, навіть у той час, коли море піднялося до порогу їхніх будинків. Наш уряд не сприймає серйозно екзистенційну загрозу жителям Тихого океану. Зараз ми переживаємо наслідки такої політики».

Здається, австралійський уряд вивчив уроки минулих помилок. П’ять нових посольств і консульств відкрито або перебувають на стадії планування в країнах південної частини Тихого океану. Австралійські військові здійснюють більшу кількість тренувань резервних сил і сил безпеки на островах, військово-морський флот подвоїв кількість морських патрулювань. Однак найбільшу вагу має передбачена сума асигнувань у розмірі 1,4 мільярда євро. Вони будуть доступні за низькими відсотковими ставками та призначені для розширення мережі автодоріг, морських портів та розвитку Інтернету в регіоні.

Чи зможуть Китай та Австралія співпрацювати?

Фахівець з аналітичного центру Лоуі (Lowy) в Сіднеї Тесс Ньютон Кейн (Tess Newton Cain) зазначає, що багато острівних країн воліли б мати на своєму боці як Австралію, так і Китай.

Довідково. Тесс Ньютон Кейн

Доктор Тесс Ньютон Кейн є керівником проекту Тихоокеанського центру Азіатського інституту Гріффіта. 

Вона має 25-річний досвід роботи в Тихоокеанському регіоні і є визнаним коментатором і аналітиком з питань політики та розвитку в регіоні.

[згорнути]

Доктор Тесс Ньютон Кейн  заявила, що «деякі керівники урядів країн тихоокеанського регіону, зокрема Островів Кука, Вануату та Папуа-Нова Гвінея, запропонували здійснювати більш тісне співробітництво зі своїми партнерами з питань надання допомоги з розвитку. Зокрема, у сфері ліквідації наслідків стихійних лих, надання сільськогосподарських рекомендацій, щодо забезпечення стабільного рівня харчування. Вони хочуть більшої загальної співпраці».

На її думку, в ідеалі успішна співпраця вимагає тих самих цілей. Однак у випадку Китаю та Австралії вони не можуть бути більш відмінними, ніж зараз. Австралія хоче зберегти мир, свою сферу впливу і, таким чином, статус-кво в південній частині Тихого океану, тоді як Китай хоче розширити свій вплив. Геостратегічні інтереси Канберри та Пекіна, ймовірно, перебувають занадто далеко один від одного для забезпечення успішної співпраці у сфері допомоги розвитку.

Однак експерт з тихоокеанського регіону Джонатан Прайк  (Jonathan Pryke) з Інституту Лоуі в Сіднеї переконаний, що його країна має очевидні переваги.

Він вважає, що «нам потрібно стати більш переконливими у визначенні наших червоних ліній і в нанесенні удару Китаю нашими засобами, а саме, більш сильною єдністю, яку має Австралія з країнами південної частини Тихого океану. Від історії до культури, спорту до мови. Ці речі тісно пов’язують нас із регіоном, а Китай – ні. Якщо ми будемо розумні, то будемо грати за нашими правилами і не дозволимо Китаю втягнути нас у змагання за фінанси».

Деякі острівні країни більш обережно ставляться до Пекіна

Десятиліття фінансової та політичної залежності залишили свій відбиток: багато тихоокеанських острівних держав поступово стають більш обережними та прагматичними у відносинах з Пекіном.

Океанія.
Джерело: «Сайт Игоря Гаршина», http://www.garshin.ru/

Зокрема, Королівство Південних морів Тонга почало виплачувати свій великий борг перед Пекіном. Острів Тувалу з населенням 10 000 жителів готовий приймати гроші від Китаю лише в тому випадку, якщо вони будуть використані для проектів із захисту клімату та здійснення заходів проти підвищення рівня моря. А новий уряд Самоа відклав плани побудови величезного доку для транспортних і круїзних суден у столичному порту, який фінансується Китаєм, визначивши його як «непотрібний» і «абсолютно непропорційний».

 

Геополітичні інтереси Китаю у всіх регіонах світу зачіпають сусідні та регіональні країни, що залучені в орбіту впливів Пекіну. Залученість до вирішення широкого спектру завдань стратегічного рівня неминуче розпорошує сили Китаю та потенційно може спричинити кризу в економічних проектах і планах керівника Сі Цзіньпіна, підірвати віру в економічну могутність Китаю у світі.

Поки що запасів міцності китайської економіки вистачає для проведення експансіоністської політики у всіх регіонах світу, зокрема у південній частині Тихого океану. Чи надовго вистачить такого запасу економічної і військової потуги Китаю, чи витримає Пекін зростаючу критику від негативних результатів власної економічної і військової політики, покаже черговий ХХ з’їзд Комуністичної партії Китаю, який відбудеться восени цього року. Він визначить або підтвердження сили президента Сі та продовження терміну його повноважень керівника КПК ще на п’ять років, або відбудуться певні кадрові зміни, що можуть бути пов’язані з корекцією економічної, внутрішньої та зовнішньої політики.

Поки що позиції керівника Китаю міцні, як і його геополітичні амбіції.

https://www.deutschlandfunk.de/australien-china-einfluss-spielball-suedpazifik-100.html

У заголовку матеріалу зображення з сайту https://interaffairs.ru/

Схожі публікації