У Німеччині намагаються обґрунтувати необхідність добудови газогону «Північний потік-2»

Політична боротьба у Німеччині розпаляється. Відхід від владного керма Ангели Меркель та поява там свіжого канцлера з новими поглядами на збереження навколишнього середовища і, зрештою, на відстоювання національних інтересів у контексті міжнародних відносин, зокрема з Росією, стане новою сторінкою в історії ФРН, Євросоюзу та геополітичній перспективі усіх країн регіону.

На німецькому телеканалі новин n-tv.de 4 травня ц. р. з’явився матеріал про політику німецького держкерівництва з захисту навколишнього середовища. Тема, що стала актуальною після нещодавнього всесвітнього «кліматичного саміту», у якому брали участь провідні країни світу, зокрема США, Китай, Японія Австралія тощо, набуває таких собі специфічних форм у вигляді оновленої політики уряду Німеччини.

Формально підтримуючи резолюцію саміту та проголошуючи свою відданість ідеї захисту довкілля, «кліматичної нейтральності» що викидів окису вуглецю СО₂, Німеччина ще й переслідує як внутрішньополітичні цілі у виборчій боротьбі на парламентських виборах, так і цілі суто економічні, неофіційно намагаючись обґрунтувати обов’язковість добудови газогону «Північний потік-2».

Так, повідомляється, що канцлер А. Меркель прагне прискорити розгляд змін у законі про захист клімату, зважаючи на рішення федерального конституційного суду про захист клімату. За повідомленнями учасників онлайн-конференції фракції правлячої коаліції ХДС/ХСС, А. Меркель заявила, що з розглядом такого закону не можна зволікати. Вона вважає, що відповідні пропозиції оновити закон повинні бути внесеними до Бундестагу Німеччини ще за теперішньої каденції уряду. Найближчого тижня, повідомляється у виданні, заплановані консультації уряду Німеччини з цього приводу. Парламентська фракція ХДС/ХСС має намір підвищити сплату за шкідливі викиди СО₂ значно раніше, ніж заплановано.

Головним опонентом ХДС та Ангели Меркель несподівано стала партія «Зелених» на чолі з Анналеною Бербок

Прагнучи досягти рівня «кліматичної нейтральності» до 2040-го або до 2050-го року, стимулювати виробництво електроенергії з відновлювальних джерел енергії і обмежити видобуток та спалювання природних покладів тощо, німецький уряд та окремі політичні партії про дещо помовчують. Відомо, що промисловість Німеччини не може бути у принципі забезпечена обсягами виробництва енергії за рахунок альтернативних видів енергії — енергії сонця, води, вітру тощо. Відмова за чинною державною програмою від експлуатації своїх атомних електростанцій за таких умов не залишає альтернативи використанню російського природного газу, що постачатиметься газогоном «Північний потік-2». Таке сумнівне рішення Бундестагу, що замасковано підтримує проект путінського газогону, дехто бажає затвердити саме за часів знаходження А. Меркель на посаді канцлера. Її політична сила ХДС не користується популярністю, тому навіть за підтримки ХСС та, можливо, СДПН і деяких інших дрібніших партій майбутні вибори вона може програти. Головним опонентом ХДС та особисто А. Меркель несподівано стала партія «Зелених» на чолі з молодою та амбітною Анналеною Бербок. Ця політична сила за популярністю випереджає як блок демократичних партій ХДС/ХСС, так і всіх інших своїх політичних конкурентів. У випадку, якщо вона прийде до влади та стане канцлером, політика Німеччини щодо «Північного потоку-2» кардинально зміниться: «Зелені» його обіцяють закрити.

Невизначеними стають перспективи співробітництва Німеччини з Росією, у т. ч. економічної співпраці. З огляду на невизначене майбутнє самого В. Путіна через стрімке падіння його популярності як на міжнародному рівні, так і всередині Росії, важко передбачити перспективи співпраці з його можливим наступником. Водночас, існують домовленості з енергетичними корпораціями та фінансовими гігантами, які розраховують на економічні зиски від експлуатації газогону, вочевидь обіцяні їм Ангелою Меркель. Загроза можливого військового вторгнення Росії до Європи через відкритий стратегічний коридор, з якого буде вилучений важливий для Росії діючий на території України трубопровід, А. Меркель не зупиняє.

Саме цим і пояснюються її поспішні політичні заяви, як канцлерки Німеччини, ретельно замасковані політичними реаліями виборчої боротьби, її загравання з електоратом власної політичної сили та спробами бути опонентом «Зелених» на їх електоральному полі боротьби за збереження навколишнього середовища.