Іран: вибори без вибору

Президентські вибори завершились передбачуваною перемогою консерваторів

 

 

Вадим Волохов

В Ісламській Республіці Іран 18 червня відбулися президентські вибори. Як і очікувалось, і про що казали самі іранські політики, явка виборців була рекордно низькою. Для багатьох іранців підсумки президентських виборів були передбачуваними. Вони гірко жартували: наступним президентом буде або Ібрагім Раїсі, або Сайєд Ібрагім Раїсол-Саді (повне ім’я Ібрагіма Раїсі).

Як пам’ятаємо, своїм рішенням Рада вартових конституції Ірану вилучила зі списку всіх реформаторів та поміркованих кандидатів і визначила 7 кандидатів у президенти (п’ять з яких — з блоку консерваторів і два мало кому відомих із блоку поміркованих). Таке рішення для багатьох іранців стало вельми несподіваним, бо фактично зробило вибори безальтернативними.

Ще більшою несподіванкою стало рішення трьох кандидатів у президенти (Мохсен Мехралізаде, Аліреза Закані та Сайєд Джалілі) 16 червня, тобто за 2 дні до виборів, зняти свої кандидатури. Не можна стверджувати, що це був запланований хід консерваторів з метою звести конкуренцію до нуля і провести І. Раїсі до президентського крісла. Але…

Іранка з надписом на долоні «Раїсі»

Згідно із заявою міністра внутрішніх справ ІРІ Абдолрези Рахмані Фазлі, у виборах брали участь 28,6 млн із 59,3 млн іранців, які мають право голосу. Явка склала 48,8 %, що є своєрідним «рекордом».

О другій годині ночі на 19 червня всі виборчі дільниці в Ірані були зачинені. Там розпочався підрахунок голосів. За попередніми даними, які оголосило міністерство внутрішніх справ ІРІ, переміг Ібрагім Раїсі. За нього віддали свої голоси 17,8 млн виборців. За Мохсена Резаї проголосувало 3,3 млн виборців. Третє місце посів Абдолнасер Хемматі з 2,4 млн голосів. Сайєд Амір-Хоссейн Газізаде Хашемі зміг зібрати лише 1 млн голосів.

Згідно із чинним законодавством ІРІ, наступним президентом стає кандидат, який отримав понад 50 % голосів. У І. Раїсі в активі 61,95 % голосів виборців, і завдяки цьому через 45 днів він стане тринадцятим президентом Ісламської Республіки Іран.

Попередні результати президентських виборів 2021 року в Ірані

Наразі постає кілька важливих питань:

  • Чому саме Ібрагім Раїсі?
  • Що буде з СВПД?
  • На що сподіватися іранцям у найближчі чотири роки?

Слід усвідомити, що вибори в Ірані, як чесні, так і не зовсім, завжди служили «барометром», що вимірював рівень підтримки народом влади та його участь у справах суспільства. Сьогодні головним стало обрання президента країни Верховним лідером, а невисока явка виборців була не такою вже і важливою. Головне — влада залишилася в руках консерваторів, як і зберігся клерикальний режим взагалі.

Аналіз подій останніх років та парламентських і президентських виборів в Ірані свідчить, що клерикальний режим намагається продемонструвати світу народну підтримку влади. Щоправда, робити це стає дедалі важче, бо народ вже не вірить обіцянкам кандидатів від різних партій та течій і бажає реальних змін у суспільстві. Тому і не поспішає на вибори. Останні президентські — яскравий того приклад.

Оформлення багатьох виборчих дільниць в Ірані

Річ у тому, що в Ірані немає політичного плюралізму, а його політична система — тоталітарна однопартійна, очолювана Верховним лідером. Політичні групи (реформатори, консерватори та помірковані) конкурують в середині цієї системи за політичний та економічний вплив, і при цьому всі вони працюють з єдиною метою: зберегти і зміцнити клерикальний режим, продовжувати політику «експорту Ісламської революції».

Будь-які нечисленні партії та організації, такі як монархісти, комуністи, інші націоналістичної, ліберальної або соціал-демократичної спрямованості, повністю вилучені з політичної системи та жорстко переслідуються.

 

Так чому саме І. Раїсі?

Сайєд Ібрагім Раїсол-Саді вважається довіреною особою Верховного лідера ІРІ Алі Хаменеї, його вірогідним спадкоємцем. Він вважається ультраконсервативним священнослужителем і «сеїдом», бо веде свій родовід від Пророка Мухаммеда і має право носити чалму чорного кольору. Він, як і Верховний лідер, народився у священному для всіх шиїтів місті Мешхед. Активний член «Асоціації войовничого духовенства».

І. Раїсі в 1988 році був одним із чотирьох суддів-членів так званої Комісії смерті, які засудили на смерть десятки тисяч іранців, членів опозиційних партій та організацій, незадоволених ісламською революцією та утворенням в Ірані ісламської держави. Серед них були тисячі членів «Організації моджахедів іранського народу», більш відомої як Mojahedin-e Khalq (МЕК). Їх страчували у в’язницях по 100–150 осіб щодня. Ці процеси розпочалися відразу після закінчення ірансько-іракської війни.

В 2017 році Ібрагім Раїсі був кандидатом у президенти, але програв Хасану Роухані. Останніми роками Верховний лідер Ірану опікувався І. Раїсі, призначаючи на посади, які залучали його до центральних владних структур Ірану. Так, в 2016 році І. Раїсі дістав призначення на посаду голови фонду «Астан е-Кудс Разаві» (Astan-е Quds Razavi), що відіграє в іранському суспільстві досить поважну як економічну, так і політичну роль. Фонд опікується питаннями діяльності Мавзолею «Імам Реза», головної шиїтської святині. Треба ще мати на увазі, що всі подібні фонди не є фондами у нашому розумінні, бо в ісламському і шиїтському Ірані вони володіють десятками компаній та величезними капіталами і відчутно впливають на політичне життя країни.

Ібрагім Раїсі вважається довіреною особою Верховного лідера ІРІ Алі Хаменеї, його вірогідним спадкоємцем

В 2019 році Верховний лідер призначив І. Раїсі головою судової гілки влади ІРІ, а незабаром ще й віце-президентом Асамблеї експертів ІРІ.

Під час передвиборної кампанії особливу увагу виборців І. Раїсі звертав на економічний стан країни, обіцяючи швидке подолання фінансової кризи, яка є наслідком запроваджених США санкцій. Іранські політики свідчать, що робив він це не зовсім переконливо, але воля Алі Хаменеї та його вибір нового президента стали вирішальними.

 

Що буде з СВПД?

Питання подальшої долі Спільного всеосяжного плану дій (СВПД) сьогодні залишається ключовим у відносинах між Вашингтоном і Тегераном. Ми пам’ятаємо, що у квітні поточного року у Відні відновлено переговори про перезавантаження СВПД. Вважається, що США все ж повернуться до «ядерної угоди» і частина санкцій з Ірану буде знята. Про це є кілька свідчень, а саме:

  • Президент США Дж. Байден, як вважається, продовжує політику стосовно Ірану, сформовану за часів президентства Б. Обами.
  • Наразі головною проблемою Вашингтону вважається не Тегеран, а конфронтація з Пекіном та Москвою. У цьому зв’язку слід згадати нещодавній виступ міністра нафти Ірану Біжана Намдара Зангане, який наголосив, що новий уряд має бути готовим до нарощування видобутку нафти до 6,5 млн барелів щодоби, що може свідчити про готовність Тегерану збільшити нафтовий експорт.

Адміністрація президента Х. Роухані залишатиметься при владі до серпня поточного року, і ще є час для завершення переговорів у Відні. Можливо, Верховний лідер і новий президент ІРІ бажали б, щоб Іран і США таки встигли домовитись про відновлення дії СВПД. У такому випадку всі негаразди можна скинути на Х. Роухані, а економічний ефект від зняття санкцій та відновлення стосунків з Вашингтоном записати в актив нового президента.

Не зайве нагадати, що буквально за кілька днів до президентських виборів іранська делегація після проведеного п’ятого раунду переговорів покинула Відень і повернулась до Тегерану. Офіційний іранський представник заявив, що в переговорах досягнуто значного прогресу, але й наголосив, що угода скоріш за все остаточно буде погоджена тільки після інавгурації нового президента Ірану.

Державний секретар США Ентоні Блінкен, виступаючи в Сенаті США 8 червня, сказав, що «сотні санкцій проти Ірану залишатимуться навіть після підписання багатосторонньої ядерної угоди», оскільки безпосередньо стосуються «дестабілізуючої поведінки» Ірану, а також, що США готові взяти на себе відповідальність за зняття санкцій щодо ядерних програм у тому разі, якщо Тегеран повернеться до виконання умов СВПД.

Виступ держсекретаря США Е. Блінкена в Сенаті, 8 червня ц. р.

Кількома днями раніше міністр закордонних справ Ірану Мохаммад Джавад Заріф у своєму Twitter пише, що настав час для адміністрації Дж. Байдена змінити курс і «поховати політику економічного терору», яку застосував проти Ірану колишній президент Д. Трамп. М. Д. Заріф підкреслив, що Тегеран повернувся до першої «ядерної угоди». А також повідомив про його досить успішні переговори з офіційними представниками Ємену та Афганістану в ООН і про «готовність Ірану до підтримання стабільності і регіонального миру».

Наразі Вашингтон розуміє, що прихід до влади в Ірані консерваторів не впливатиме на підсумки переговорів, оскільки новообраний президент І. Раїсі готовий укласти угоду, і навіть більше, це воля Верховного лідера, проти якого І. Раїсі не піде в жодному разі.

Як пояснив М. Д. Заріф, консерватори звернулись до США з проханням не укладати угоди із адміністрацією Х. Роухані, а зачекати, поки до владного керма не прийде нова адміністрація. Чинний президент Ірану Х. Роухані також не наполягає на підписанні угоди до інавгурації свого наступника.

Буквально напередодні виборів в Ірані стало відомо, що на переговорах у Відні сторони узгодили відміну практично всіх секторальних санкцій, головними з яких були санкції проти нафтових, фінансових і транспортних секторів. Так, 10 червня стало відомо про відміну санкцій проти трьох іранських чиновників та двох компаній нафтохімічного сектору.

Тегеран наполягає, щоб Вашингтон гарантував, що проблеми, які сталися за президентства Д. Трампа, більше не виникатимуть, і Сполучені Штати дійсно знімуть всі санкції. Вашингтон, своєю чергою, сподівається, що Іран знизить рівень збагачення урану і почне виконувати взяті зобов’язання, від яких відмовився після виходу США з угоди.

Сьогодні іранському режимові вкрай потрібно зняти соціальну та економічну напругу в суспільстві, відновити стосунки із зовнішнім світом. У цьому випадку І. Раїсі буде простіше виконувати передвиборні обіцянки.

Зважаючи на те, як у Вашингтоні реагували на вибори нового іранського президента, можна зрозуміти, що занепокоєння було викликане не стільки тим, що консерватори прийшли до влади, скільки фактом «нескінченних» переговорів без наявного результату. Вважається за вірогідне, що вибори не стали фактором, що гальмує переговори. Вони триватимуть і остаточне рішення — «в межах досяжного».

 

На що сподіватися іранцям у найближчі чотири роки?

З огляду на те, що реальна влада в Ірані більш ніж два десятиліття сконцентрована в кабінетах Верховного лідера ІРІ Алі Хаменеї та командувача Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР) генерала Хоссейна Саламі, місія якого полягає в захисті ісламської системи та її ідеалів від усіх як внутрішніх так і зовнішніх викликів та загроз, постає питання: чи дійсно той, хто знаходиться на президентській посаді, щось значить? Адже ключові рішення з безпеки і зовнішньої політики ухвалюються винятково Верховним лідером, і він же окреслює межі, в яких можуть працювати інші чиновники…

Президент Ірану Мохаммад Хатамі (1997–2005), який намагався вести країну за напрямами, які не подобалися Верховному лідеру, в кінцевому підсумку став небажаним у своїй країні.

Президент (з 2013 року) Хасан Роухані теж став об’єктом жорсткої критики з боку консервативних кіл Ірану після того, як його політика зближення із Заходом не забезпечила бажаних результатів, тобто, коли президент США Д. Трамп ухвалив рішення про вихід США із СВПД.

Однак обмежена влада президентів Ірану не означає, що вони ні на що не впливають. Що мається на увазі:

По-перше, особистість президента може полегшити або ускладнити дипломатію. Позитивний імідж президента М. Хатамі і його харизма сприяли прогресу Ірану на дипломатичному фронті, однак не в повній мірі, внаслідок згаданих обмежень.

На відміну від нього, демагогічна і беззастережна поведінка і вкрай войовнича риторика наступника М. Хатамі — колишнього президента Махмуда Ахмадінеджада, під час його перебування на посаді з 2005 по 2013 рік — зробили практично неможливими будь-які відносини між Іраном і Сполученими Штатами. Лише наприкінці президентства М. Ахмадінеджада, у 2012 році, Тегеран спромігся відновити переговори про своє «ядерне досьє».

По-друге, хоча президент не може кинути виклик Верховному лідеру, але він може часом вплинути на його рішення, особливо якщо президент користується його довірою.

Обмежена влада президентів Ірану не означає, що вони ні на що не впливають

Новообраний президент Ірану І. Раїсі з серпня поточного року, швидше за все, вестиме консервативну соціальну політику і продовжуватиме реалізацію політики «економіки спротиву», мета якої — максималізація внутрішніх можливостей Ірану, а не надання пріоритету іноземним інвестиціям і технологіям. Інакше кажучи, він вдасться до тієї ж політики, яку М. Хатамі і Х. Роухані намагалися змінити, але безрезультатно, оскільки їх блокували консерватори і досить часті відмови Заходу.

Заяви І. Раїсі про економіку на президентських дебатах були загальні, і він не запропонував конкретних планів з її відновлення. Як і інші консервативні кандидати, він пропонує мінімізувати вплив економічних санкцій США і навіть пандемії COVID-19. Та ще й звинуватив уряд Х. Роухані у неефективному управлінні поточною ситуацією в країні.

Заяви І. Раїсі про економіку на президентських дебатах були загальні, і він не запропонував конкретних планів з її відновлення

Як і решта кандидатів від консерваторів, І. Раїсі проігнорував зміст зовнішньополітичних рішень Ірану, підтвердив небажання приєднатися до FATF (міжнародного органу, який встановлює стандарти боротьби з відмиванням коштів і фінансуванням тероризму). Він також поділяє думку консервативних кіл про те, що адміністрація Х. Роухані занадто покладалась на проекти економічного відродження угод із Заходом. Але при цьому І. Раїсі визнає, що Ірану потрібно підтримувати зв’язки з іншими державами, окрім, зрозуміло, Ізраїлю. Він наголосив також, що готовий, у разі потреби, вести з ними переговори. Але не повідомив, з якими країнами і з яких питань. Оминув і тему — чи налаштований він серйозно вести перемовини з Вашингтоном щодо СВПД? Насправді у І. Раїсі не було і потреби зосереджувати увагу на такому питанні, бо Верховний лідер погодився повернутися до цієї угоди.

Новий президент Ірану має наміри досить жорстко дотримуватись політики соціального консерватизму щодо жінок. Можливо, під час його президентства будуть запроваджені обмеження щодо «свободи і зовнішнього вигляду» жінок. Вірогідно, стануть чинними нові обмеження і в гендерній політиці Ірану. Хоча І. Раїсі риторично і погодився з участю жінок у політичному житті країни та їх присутністю в органах влади різного рівня, але чи так станеться насправді?

Масові мітинги на підтримку Ібрагіма Раїсі

Деякі представники консерваторів не в захваті від таких змін, бо розуміють, що занадто жорсткий тиск на соціальну поведінку підірве режим, особливо з виникненням економічних труднощів.

У іранській зовнішній політиці раптові принципові зміни та авантюрні дії також малоймовірні, якщо несподіваний розвиток подій не змусить Іран реагувати та активно діяти з метою посилення своєї регіональної позиції та впливу.

Новий президент навряд чи ризикне навмисно провокувати Вашингтон, оскільки, принаймні, на даний момент Верховний лідер не шукає причин для конфронтації. Він, швидше за все, продовжить політику взаємодії з арабськими державами Перської затоки, яка останнім часом дістала новий імпульс.

Нова адміністрація І. Раїсі, безумовно, розвиватиме відносини з Сирією та Іраком, продовжить політику Х. Роухані щодо розширення економічних відносин з усіма сусідніми державами.

Необхідно зважати на те, що останнім часом Іран досить активно розвиває стосунки з Китаєм і продовжуватиме такий курс.

Щодо стосунків із Росією, то Тегеран, вірогідно, їх переглядатиме, оскільки, як ми бачимо, вона швидко втрачає свій вплив в регіоні Центральної Азії та Близького Сходу.

Тому, незважаючи на політичні та ідеологічні уподобання, на практиці політика І. Раїсі, швидше за все, нагадуватиме політику Х. Роухані. Крім того, у І. Раїсі є амбіції стати спадкоємцем Верховного лідера Ірану. Тому він, консолідуючи навколо себе консервативні сили, не буде надмірно притискати інші політичні сили, щоб не ставити під загрозу свої шанси на спадкоємство. Виходячи із заяв І. Раїсі, його президентство навряд чи кардинально змінить внутрішню і зовнішню політику Ісламської Республіки Іран.

Таким чином, президентські вибори завершились передбачуваною перемогою консерваторів, очолюваних І. Раїсі. Через відсів кандидатів та недовіру виборців до влади вибори стали фарсом, як це мало місце у тій же Росії.

Вірогідно, що новий президент стане лише новим обличчям Ірану, а внутрішня і зовнішня політики залишаться практично без принципових змін.

Вірогідно, що новий президент стане лише новим обличчям Ірану, а внутрішня і зовнішня політики залишаться практично без принципових змін

З приходом І. Раїсі до влади склалася досить пікантна ситуація: він знаходиться у санаційному списку США через звинувачення у причетності до масових вбивств політичних супротивників у 1980-х роках, відразу після перемоги ісламської революції. І навіть більше, вірогідно, що І. Раїсі стане спадкоємцем Верховного лідера Ірану.

Вашингтону до того ж доведеться чимало попрацювати, щоб якось перезавантажити свої відносини з Тегераном і повернути його до СВПД. Адже саме це стало причиною приходу консерваторів до влади.

Цей прихід жодним чином не позначиться на іранській політиці в регіоні Близького Сходу, а навпаки, посилить вплив Ірану. За період чинності санкцій Тегеран не лише не послабив свої позиції, а навіть зміг перетворитися на повносилого гравця, спроможного впливати на терени, які простягаються від Іраку до кордонів Ізраїлю.

 

Схожі публікації