Парламентські вибори в Росії та їх наслідки для України

Іван Січень

 

 

Головною політичною подією поточного року в Росії стали вересневі парламентські вибори. Як і слід було сподіватися, опозиція не змогла вплинути на виборчий процес. Суттєвих змін у розстановці політичних сил у Державній думі Росії не сталося, що дає змогу В. Путіну зберігати одноосібну владу в країні.

Зважаючи на дані незалежних соціологічних досліджень, цілком очевидно, що підсумки виборів сфальсифіковані. Фактично це підтверджується і способом їх проведення, зокрема, численними порушеннями виборчого законодавства. Незаконним було також залучення до виборів у РФ населення анексованих та окупованих територій України.

Загалом такі обставини досить відомі, вони широко висвітлювалися у ЗМІ. Разом з тим у публікаціях зазначеної тематики здебільшого присутні лише фактурні матеріали, пов’язані з виборами в Росії, і без їх глибокого аналізу. Тому хотілося б зробити кілька висновків щодо парламентських виборів в Росії, які пов’язані з інтересами нашої держави.

 

Як відомо, на парламентських виборах в Росії перемогу святкує правляча партія «Единая Россия», яка набрала 49,82 % голосів. Окрім неї до Державної думи РФ увійшли ще чотири партії, в тому числі: КПРФ — 18,93 % голосів; ЛДПР — 7,55 %; «Справедливая Россия — За правду» — 7,46 %; «Новые люди» — 5,32 % (є новою політичною силою, що увійшла до парламенту вперше; створена в березні 2020 року російським бізнесменом О. Даванковим; декларує правоцентристські погляди; скоріш за все є «технічним проектом» російської влади для збереження своїх позицій).

Офіційні результати парламентських виборів в Росії 2021 року

На початку допису вже зазначалося, як досягалися такі результати. «Методика» режиму В. Путіна стосовно збереження своєї влади відома ще з початку 2000-х років і не потребує додаткової деталізації. Тим паче, що це може бути темою не лише окремої статті, але й цілої книжки чи навіть підручника для дій спецслужб.

Нагадаємо лише те, що в 2000 році В. Путіна обрали президентом Росії як «переможця» у другій чеченській війні (спровокованої Кремлем саме для забезпечення керованої передачі влади в країні). З тієї ж метою здійснювався і напад Москви на Україну (для підвищення рейтингу В. Путіна після його катастрофічного падіння внаслідок фальсифікації президентських виборів та масових антипутінських виступів в Росії в 2012 році).

 

Однак, залишимо у спокої історію і повернімося у сьогодення. Отже, які ми можемо зробити висновки з подій довкола парламентських виборів в Росії?

По-перше, твердження російської пропаганди щодо «масової підтримки населенням діючої влади країни» не відповідають дійсності. Про це свідчить стійка тенденція падіння рейтингів як самого В. Путіна, так і правлячої партії «Единая Россия». Так, навіть за офіційними даними, з часу попередніх парламентських виборів у 2016 році «Единая Россия» втратила близько 5 % голосів виборців. При цьому, за показниками незалежних опитувань, насправді «Единая Россия» набрала лише 8–16 % голосів.

Твердження російської пропаганди щодо «масової підтримки населенням діючої влади країни» не відповідають дійсності

По-друге, ускладнення соціально-економічних проблем в Росії внаслідок запровадження західних санкцій та низки інших чинників призводить до поступової втрати позитивного ефекту «Русской весны» для режиму В. Путіна. Причому, це стосується також і Криму, де, знову ж таки за офіційними даними, «Единая Россия» втратила понад 9 % голосів виборців. А явка кримчан на вибори становила менше 50 % (навіть з урахуванням різного роду фальсифікацій штибу «каруселей» та вкидання бюлетенів). Це ще раз підтвердило той факт, що більшість населення Криму не ідентифікує себе з Росією і ставиться до неї байдуже.

По-третє, зміни у настроях населення Росії в основному стосуються повернення до комуністичної ідеології, яка вважається альтернативою націонал-олігархічній системі В. Путіна. Так, з часу попередніх парламентських виборів електоральний рейтинг Комуністичної партії Російської Федерації (КПРФ) зріс на 5,6 % — з 13,34 % до 18,93 %. Однак, за даними незалежних опитувань, за КПРФ проголосували 61 % російських громадян. Досить показовим є те, що КПРФ перебирає на себе також частину електорату Ліберально-демократичної партії Росії (ЛДПР) — партії відверто шовіністичного та нацистського спрямування. Зокрема, якщо в 2016 році ЛДПР отримала 13,14 % голосів виборців, то під час цьогорічних виборів — майже вдвічі менше (7,55 %).

Комуністична ідеологія вважається в Росії альтернативою націонал-олігархічній системі В. Путіна

…Російські демократичні сили аж ніяк не є такими у західному розумінні цього терміну…

По-четверте, посилюється також демократична опозиція до режиму В. Путіна. Зокрема, з 2016 року показник рейтингу партії «Справедливая Россия» зріс з 6,22 % до 7,46 % голосів виборців. При цьому, за оцінками незалежних спостерігачів, насправді на виборах поточного року за згадану партію проголосувало 22–28 % виборців. В той же час її головним електоратом стали прихильники О. Навального, який формально не має своєї партії та й, взагалі, не допущений до виборів, оскільки ув’язнений. Щоправда, російські демократичні сили аж ніяк не є такими у західному, в тому числі — українському, розумінні цього терміну. Наприклад, російські демократи виступають за відновлення демократичних свобод в Росії та припинення її конфронтації із Заходом. Разом з тим вони жодним чином не підтримують незалежність України і не збираються повертати їй Крим та припиняти конфлікт на Донбасі.

…Негативне сприйняття Заходом виборів у Росії обмежилась лише звичайними деклараціями…

По-п’яте, на прикладі російських виборів західні країни та міжнародні організації знову продемонстрували досить двояке ставлення до Росії та України. Незважаючи на очевидну фальсифікацію парламентських виборів в РФ, провідні західні країни визнали їх, за винятком підсумків голосування в Криму та на окупованих територіях Донбасу. Втім, жодні додаткові санкції проти Росії не вводилися. По суті, негативне сприйняття Заходом виборів у Росії обмежилась лише звичайними деклараціями, а також резолюцією Європейського парламенту від 16 вересня ц. р., в якій є заклик до країн членів ЄС не визнавати майбутній склад Державної думи РФ.

По-шосте, незважаючи на падіння рейтингу своєї влади, В. Путін не збирається відмовлятися від неї. Він робить все можливе для того, щоб утримати її у своїх руках. Для цього застосовується широкий спектр методів: проведення масованої інформаційної кампанії з підтримки діючого керівництва країни та його політики; жорсткі утиски опозиції та придушення акцій протесту; фальсифікація виборів тощо. А тепер до цього додається ще і притягнення до виборів населення анексованих та окупованих територій України, яке, на переконання Кремля, має бути вдячним владі В. Путіна за «захист від українських націоналістів», за «повернення до Росії» (у випадку з Кримом) та за видачу російських паспортів.

В. Путін не збирається відмовлятися від влади, і робить все можливе для того, щоб утримати її у своїх руках

Разом з тим внаслідок невпинного падіння рейтингу керівництва РФ з кожним роком проблема утримання влади стає все більш гострою за характером. А відтак — все більш жорсткими та зухвалими стають і вищезгадані методи дій Кремля. Саме це і показали процеси підготовки та проведення парламентських виборів в Росії у поточному році. Як вважають західні експерти, голосування в Росії вже давно не має нічого спільного зі справжнім волевиявленням населення.

 

…Всі ці обставини свідчать про неможливість позитивних для України змін у політиці Росії, принаймні, протягом найближчих років…

Всі ці обставини свідчать про неможливість позитивних для України змін у політиці Росії, принаймні, протягом найближчих років. Навпаки, курс Москви стосовно України ставатиме ще більш жорстким та агресивним.

Звернімо увагу: режим В. Путіна намагатиметься зупинити тенденцію падіння свого рейтингу у спосіб переорієнтації уваги російського населення з внутрішніх проблем країни на так зване відродження Росії в якості великої світової держави, на необхідність її захисту від зовнішніх ворогів, підтримки «співвітчизників» за кордоном та побудови «Руського світу».

В рамках таких прагнень одним із основних напрямів дій Москви залишатиметься Україна, у якої особливе, можна сказати, — «сакральне» значення для Росії. Тому Кремль відновлює збройні провокації на Донбасі, збільшує військову напруженість довкола України в першій половині поточного року, зокрема, з метою нівелювати наслідки подій, пов’язаних з арештом О. Навального та їх негативним резонансом для керівництва РФ.

Такі ж цілі переслідуються, коли Москва свідомо загострює конфронтацію з Заходом. А це формує у російського населення бачення своєї країни, як «обложеної фортеці». На сьогоднішній день це вже призвело до фактичного відновлення холодної війни між Росією та Заходом, в центрі якого знову знаходиться Україна. При цьому протистояння між Москвою та США/НАТО супроводжується нарощуванням угруповань військ обох сторін на Європейському театрі військових дій, в тому числі довкола нашої держави.

…У випадку виникнення реальної загрози владі В. Путіна, він може зважитися на повномасштабну збройну агресію проти України…

Беручи до уваги наведені обставини, можна очікувати, що у випадку виникнення реальної загрози владі В. Путіна, він може зважитися на повномасштабну збройну агресію проти України, щоб консолідувати довкола себе російське суспільство.

Реально загрожують Україні і такі дії Москви, як залучення населення Криму та «ДНР» і «ЛНР» до виборів в Росії. Це створює передумови для легалізації анексії та окупації Росією українських територій.

 

Схожі публікації